- •1.Предмет історії економіки та економічної думки.
- •2.Етапи та напрями розвитку історії економіки.
- •5.Особливості господарського розвитку Давньої Індії та його відображення в економічній думці.
- •6.Еволюція господарства в Давньому Єгипті та його відображення в пам’ятках економічної думки.
- •11.Особливості господарського розвитку та економ думки Давнього Китаю.
- •24.Господарський розвиток Китаю в осьовий час та його економічна думка.
- •10.Криза рабовласницької системи та її висвітлення у працях Луція Колумелли.
- •011111010.Загальна характеристика Східної та Західної цивілізації доби середньовіччя.
- •16. Формування великої земельної власності та її форми в Західній Європі ( аллод, бенефіцій)
- •15. Розвиток феодального землеволодіння та його форми в Україні. Категорії залежного населення за «Руською правдою».
- •17. Середньовічне місто та його роль у становленні ринковіх відносин в Зах Європі.
- •21. Економічні погляди Фоми Аквінського
- •18. Місто та міське господарство в Київській Русі «Руська правда»
- •29.Гослодарська система Голландії у хуі-хуп століттях та причини її занепаду.
- •27. Піднесення Англії та становлення ринкового устрою її економіки.
- •24.25.26..Господарства суспільств Європейської цивілізації на етапі становлення централізованих імперій. Меркантилізм.
- •30.Особливості господарського розвитку українських земель у хуі-хуїї століттях.
- •32.Економічні погляди в.Петті та п.Буагільбера.
- •010101. Промисловий переворот, його суть і значення для розвитку ринкового господарства.
- •34.41. Розвиток ринкового господарства в Англії (середина хуп - середина хїх ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях а.Сміта та д.Рікардо.
- •011010. Промисловий переворот в Англії, його суть і значення для розвитку ринкового господарства країн Європейської цивілізації. Д. Рікардо і к. Маркс про промисловий переворот та його наслідки.
- •42.101. Особливості розвитку ринкового господарства у Франції (середина хуп - середина хїх ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях ж.Б.Сея та ф.Бастіа.
- •090 Теорії відносних (а.Сміт) і абсолютних (д.Рікардо) переваг в зовнішніх економічних відносинах країн Європейської цивілізації та їх сучасне значення.
- •70.Історичні та соціально-економічні умови утворення сша.
- •73. Господарський розвиток німецьких земель та його відображення в національній системі політичної економії.
- •75. Загальна характеристика розвитку господарств провідних країн Західної Європи та сша в кінці XIX - початку XX ст.
- •101010 Основні тенденції господарського розвитку Франції наприкінці XIX - початку XX ст.
- •40 Нові форми господарювання в сша наприкінці XIX - початку XX ст. Виникнення інституціоналізму та його напрями.
- •79. Розвиток господарства Англії наприкінці XIX - початку XX ст. І формування неокласичного напряму економічної думки. А.Маршалл.
- •82. Характерні особливості розвитку економіки України в пореформений період (60 - 70-ті роки XIX ст.) та відображення цих процесів у вітчизняній економічній думці.
- •82Становлення інституціональної наукової традиції в українській економічній думці
- •65.Синтетична теорія цінності м.І.Тугана-Барановського.
- •64.Особливості промислового розвитку України на межі XIX - XX ст. Українська економічна думка про становлення та сутність монополій.
- •10101.Становлення світового господарства. Концепції імперіалізму як відображення зовнішньоекономічної політики країн Західної Європи
- •77. Зміни в господарствах країн Західної цивілізації в 20-30 рр. Хх ст.. Та їх відображення в
- •81.Особливості економічної, кризи 1929-1933 років у Німеччині. Роль німецької школи
- •80.Загальна характеристика розвитку світової системи господарства і провідних напрямів економічної думки в 50-70-ті роки XX ст.
- •69.Економічна криза 1929-1933 років та особливості її прояву в Англії та Франції.
- •75.Німецьке економічне „диво" та роль представників німецького неолібералізму в його підготовці.
- •73.74.Вплив державного регулювання на розвиток національних економік Англії та Франції у 50-70-ті роки XX ст.
- •72Економічне зростання у сша в 50-70-ті роки XX ст. Кейнсіансько-неокласичний синтез.
- •82.Теоретичні особливості нео- та нового інституціоналізму.
- •86. Основні етапи-розвитку радянської господарської системи (1917-1991 рр.).
- •85,Вибір економічної стратегії розвитку з повоєнний період. Джерела відбудови та розвитку господарства.
73. Господарський розвиток німецьких земель та його відображення в національній системі політичної економії.
Нагадаємо, що теорію Ліста заведено розглядати як переддень історичної школи В. Рошера (1817—1894), Б. Гільдебранда (1812—1878), К. Кніса (1821—1898). Ця школа, теорії якої є найяскравішим прикладом альтернативності економічного мислення, постала в першій половині XIX ст. її ідеї було поширено в Англії, Франції, Сполучених Штатах, але найвизначніші праці, побудовані на засадах альтернативності та історичного методу, написали саме німецькі економісти-теоретики. Тому альтернативна (історична) школа політичної економії ототожнюється з німецькою історичною школою. Своє завдання представники цієї школи вбачали у формуванні на базі історичного методу окремого напряму національної політичної економії — учення про народне господарство Німеччини. Так само, як і Ліст, вони виходили з того, що ідеологія суспільного розвитку є первинною, визначає економічну політику, і отже, спрямовує розвиток економіки. Усі ці автори поділяли погляди Ліста, але всі вони зверталися до категорій, розроблених школою класичної політекономії, і стверджували, що ці категорії не заперечують слушності історичного методу, узгоджуються з ним і роблять картину суспільного життя повнішою. Фактично вони намагалися поєднати принцип державного регулювання і принцип економічної свободи. Основні методологічні засади історичної школи: По-перше, на відміну від індивідуалізму та гедонізму класиків, теорії історичної школи мали комунітарний характер, тобто історична школа виходила з іншого, ніж класики, розуміння «економічної людини». Щоправда, вона для них так само була і виробником, і споживачем, але належала до певного визначеного суспільства, до певної нації, і повинна була свої індивідуальні інтереси узгоджувати з інтересами всієї нації за сприяння держави. Натомість класики розглядали індивіда як частину глобального економічного світу, де відносини впорядковуються економічними законами, без втручання держави. По-друге, історична школа предмет політичної економії вбачала в дослідженні народного господарства певної країни. Відрізнялась історична школа від класичної і методом дослідження. Вона використовувала історичний метод, сутність якого трактувалась у такий спосіб: коли йдеться про національне суспільство як певну історичну спільність людей, то необхідно враховувати, який саме потенціал, які надбання має в своєму розпорядженні нація і якими способами вони формувались. Отже, необхідно дослідити всі економічні та позаекономічні чинники національного суспільного прогресу. Аналіз суспільного розвитку необхідно використовувати не лише для розвитку теорії, а й для того, щоб впливати на цей розвиток. Керуючись історичним методом, представники історичної школи в основу аналізу покладали позаекономічні чинники як визначальні. Слід також звернути увагу на те, що представники історичної школи, критикуючи теоретичні засади класиків, водночас користувалися деякими з них. Лідером історичної школи був В. Рошер. 1843 р. він публікує свою відому працю «Короткі основи курсу політичної економії з погляду історичного методу». Рошер ставить своїм завданням доповнити й розвинути теорію класичної школи і водночас вплинути на формування національної політики. Історична школа в особі Рошера мала рішучого поборника еволюційного шляху розвитку суспільства і супротивника революційних перетворень. Іншим представником німецької історичної школи був Б. Гільдебранд. Його основна праця «Політична економія сучасного і майбутнього» мала на меті, за його власними словами, «відкрити шлях для основного історичного погляду в політичній економії» і перетворити її на теорію економічного розвитку народів. Політична економія, на його думку, мала бути наукою про закони економічного розвитку нації. Він значно рішучіше, ніж Рошер, критикував класичну школу за її метод, не визнавав об'єктивності економічних законів, універсальності узагальнень, принципу індивідуалізму. За основу еволюційного розвитку людства він бере проблему обміну і виділяє три періоди, три фази еволюції: натуральне господарство, грошова та кредитна економіка. Доктрина історичної школи еволюціонувала, пристосовуючись до вимог часу. Особливо важливою є така деталь: теорії суспільного розвитку формулюються національною школою політичної економії (з особливим наголосом на необхідності застосування історичного методу) саме тоді, коли перед Німеччиною постала необхідність реформувати суспільний уклад, щоб вивести економіку з кризи.