ВСТУП
Бухгалтерський облік є важливим елементом економічної системи, без знання якого неможливе ефективне управління підприємством. Бухгалтерський облік – це одне з головних джерел інформації про виробничу й фінансово-господарську діяльність підприємств і об’єднань, необхідної для прийняття та реалізації управлінських рішень. Лише налагоджена система бухгалтерського обліку дає змогу отримати необхідну інформацію для забезпечення управління господарською діяльністю підприємства. Отримана з бухгалтерського обліку інформація аналізується для прийняття оперативних, тактичних і стратегічних рішень, а тому неналежна якість бухгалтерської інформації може призвести до неправильних висновків та прийнятих рішень.
На будь-якому підприємстві облік та звітність займають центральну позицію, оскільки цифри свідчать про успішну чи безуспішну діяльність підприємства. Знати бухгалтерський облік необхідно не лише бухгалтерам, але й менеджерам всіх рівнів, оскільки він допомагає краще зрозуміти ці цифри, працювати з ними більш ефективно.
Науково поставлений на підприємстві облік є основою для реалізації функції контролю й аналізу господарської діяльності. Облік повинен забезпечити повсякденний контроль за правильним і цільовим використанням коштів, матеріальних, енергетичних і трудових ресурсів, їх збереженням, а також на базі аналізу сприяти поліпшенню фінансово-господарської діяльності підприємств і організацій.
Бухгалтерський облік, в широкому його розумінні, є основною інформаційною базою для пізнання людиною економічної дійсності, він ставить нові проблеми, розкриває нові можливості, спонукає до дій, про які ще вчора не було уявлення.
Сьогодні в соціально-економічному житті нашої країни відбуваються значні перетворення. Країна створює ринкову економіку. Підприємства набувають статусу самостійності. Госпрозрахунок і самофінансування становлять норму в житті підприємств. Господарювання пов’язується із справедливим бажанням господаря самому розпоряджатися своїми коштами.
У зв’язку з такими змінами зростають вимоги до підготовки фахівців економічних професій, в тому числі й спеціалістів з бухгалтерського обліку.
Розділ I.Облік грошових коштів
1.1 Облік операцій на інших рахунках в банку
Для збереження грошових коштів і здійснення розрахунків установи банку відкривають всім підприємствам незалежно від форми власності поточні, депозитні рахунки у національній та іноземній валюті згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземній валютах, затвердженою Постановою НБУ від 12.11.2003 р. № 492.
Під безготівковими розрахунками відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій ухвалою Правління Національного банку України від 21.01.2004 р. № 22, із змінами і доповненнями (далі - Інструкція № 22), розуміють перерахування певної суми коштів з банківських рахунків платників на рахунки одержувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, внесених ними готівкою в касу банку, на рахунки одержувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях або в електронному вигляді при застосуванні форми розрахунків "клієнт-банк".
Для зберігання грошових коштів спеціального призначення можуть відкриватись в банку й інші поточні рахунки в національній або іноземній валюті. На цих рахунках обліковуються кошти, одержані на наукові дослідження, на сумісну діяльність. Облік грошових коштів на рахунках ведеться на рахунку 313, 314. Крім розрахункового рахунка підприємство може мати в банку інші рахунки для зберігання оборотних (наприклад – акредитиви, чекові книжки тощо) або необоротних (депозити більше одного року тощо) грошей (коштів). Рахунок 313 – “Інші рахунки в банках у національній валюті”. За кожним з інших рахунків відкривають окремий субрахунок, залежно від мати відкриття того чи іншого рахунка. Такими рахунками можуть бути: - 3131 “Акредитиви у національній валюті”. Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків; - 3132 “Лімітна чекова книжка”. Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків; - 3133 “Спеціальний картковий рахунок”. Запроваджується підприємствами, які для здійснення розрахунків використовують корпоративні пластикові картки; - 3134 “Спеціальний рахунок на фінансування капітальних вкладень”. Запроваджується при необхідності відокремленого зберігання грошових коштів цільового призначення; - 3135 “Поточний рахунок філії”. Запроваджується підприємствами, за наявності у них філій або представництв, не виділених на окремий баланс. Наведений список можливих банківських рахунків, що відкриваються у національній валюті не є вичерпним. Рахунок 314 – “Інші рахунки у банках в іноземній валюті”. За кожним з інших інвалютних рахунків відкривають окремий субрахунок, залежно від мети відкриття того чи іншого рахунка. Такими рахунками можуть бути: - 3141 “Поточний валютний рахунок у банку всередині країни”. Запроваджується при веденні підприємством експортних операцій. На кожний вид іноземних валют, які має в своєму розпорядженні підприємство, відкривається окремий валютний рахунок4 - 3142 “Транзитний (розподільний) валютний рахунок”. використовується при здійсненні експортних операцій і зарахуванні валютної виручки. При цьому на кожен вид іноземних валют, які має в своєму розпорядженні підприємство, відкривається окремий транзитний рахунок; - 3143 “Валютний рахунок за кордоном”. Відкривається підприємствами-резидентами у банках інших країн для обслуговування своєї діяльності на території цих країн; - 3144 “Акредитиви в іноземній валюті”. Запроваджується при використанні підприємством цієї форми розрахунків; - 3145 “Спеціальний картковий рахунок у іноземній валюті”. Запроваджується підприємствами, які для здійснення розрахунків вокористовують корпоративні пластикові картки На рахунках 313 “Інші рахунки в банках в національній валюті” та 314 “Інші рахунки в банках в іноземній валюті” відображається наявність та рух коштів підприємства, що знаходяться на особливих рахунках, в акредитивах, ощадні сертифікати, приватизаційні папери, компенсаційні сертифікати, імпортний депозит тощо.
Поточні рахунки за спеціальним режимом використання відкриваються на підставі рішень Кабінету Міністрів України і Національного Банку України з визначенням режиму цих рахунків.
Так Постановою Кабінету Міністрів України №805 від 12.05.1999р. «Про порядок нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих на виплату дотацій сільськогосподарським виробникам за продані ними переробним підприємствам молока та м’яса у живій вазі» передбачено відкривати спеціальні рахунки переробним та сільськогосподарським підприємствам по зарахуванню дотацій за молоко і м’ясо в живій вазі, а витрачати ці дотації можна тільки на розвиток галузі тваринництва.
При перераховані сум дотацій на спеціальний рахунок у банку записують наступним записом:
Дебет 313 « Інші рахунки в банку в національній валюті»
Кредит 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями»
Для українських суб'єктів господарювання, які вступають в ділові відносини з зарубіжними партнерами, є дуже важливим мати впевненість в тому, что їх іноземний контрагент своєчасно та в повному обсязі виконає свої обов'язки щодо поставки товару (надання послуг) або сплати коштів за поставлений товар (надані послуги) згідно укладеному контракту.
У зв'язку з об'єктивними труднощами щодо збору достовірної інформації про ділову репутацію та платоспроможність іноземних контрагентів виникає необхідність в застовуванні у зовнішньоекономічних розрахунках інструменту, який би надійно забезпечував виконання обов'язків обома сторонами контракту.
Таким інструментом є документарний акредитив банку.
Документарний акредитив - це умовне грошове зобов'язання, що надається банком-емітентом за дорученням та з інструкціями наказодавця (імпортера), здійснити платіж на користь бенеціфіцара (експортера) або акцептувати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива.
Таким чином, документарний акредитив є банківським зобов'язанням та, з одного боку, надає змогу продавцю товару чи послуг не залежати від платоспроможності покупця, а з іншого боку, надає покупцю впевненості в тому, що оплата коштів буде здійснена за фактично поставлений продавцем товар чи надані послуги.
В залежності від потреб клієнтів ПАТ "МЕГАБАНК" може відкривати та обслуговувати різні види документарних акредитивів.
Акредитив з платежем за пред'явленням - найбільш поширений вид акредитивів, умовами якого передбачається сплата коштів бенефіціару під час пред'явлення ним у виконуючому банку документів, визначених в акредитиві.
Акредитив з відстрочкою платежу - акредитив, який передбачає сплату коштів бенефіціару через певний проміжок часу після пред'явлення ним у виконуючому банку документів, що відповідають умовам акредитива.
Акредитив з постфінансуванням - акредитив, за яким сплата коштів бенефіціару здійснюється виконуючим банком під час пред'явлення документів, що відповідають умовам акредитива. При цьому наказодавець відшкодовує банку сплачені кошти через певний проміжок часу після дати платежу.
Підтверджений акредитив - акредитив, за яким поряд з банком-емітентом платіжне зобов'язання на себе приймає також інший (підтверджуючий) банк, таким чином бенефіцар має подвійну вневненість в своєчасній оплаті документів, що відповідають умовам акредитива.
Револьверний акредитив - акредитив, що застосовується у разі рівномірних поставок партій товару на протязі часу. Акредитив відкривається на суму поставки однієї партії товару та автоматично поновлюється по мірі здійснення розрахунків за неї.
Трансферабельний акредитив - акредитив, що відкривається на користь першого бенефіціара (торговельного посередника), який доручає виконуючому банку перевести частину акредитива на користь одного чи декількох інших бенефіціарів (виробників продукції).
Існують також й інші види документарних акредитивів.
ПАТ "МЕГАБАНК" має багаторічний досвід відкриття та обслуговування документарних акредитивів за участю провідних світових банків США, країн Європи, СНД та Балтії.
Досвідчені фахівці банку нададуть Вам кваліфіковану консультацїю щодо використання того чи іншого виду акредитиву у розрахунках та допоможуть оформити відповідні платіжні умови зовнішньоекономічного контракту.
Операції з документарними акредитивами підпорядковуються "Уніфікованим правилам та звичаям для документарних акредитивів", публікація № 600 2007 р. Міжнародної Торговельної Палати, Париж, Франція.
Акредитиви виставляють для розрахунків з іногородніми постачальниками. На кожний виставлений акредитив відкривають аналітичний рахунок з зазначенням постачальника. Акредитиви виставляють за рахунок власних коштів та залучених ( кредитів банку). Для здійснення розрахунків у безготівковій формі між юридичними та фізичними особами з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані матеріальні цінності, виконані роботи та надані послуги застосовуються розрахункові чеки. Детально порядок застосування акредитивів та розрахункових чеків для здійснення розрахункових операцій розглянуто в п. 3.2. Документальне оформлення безготівкових розрахунків.
Розрахунковий чек - розрахунковий документ, що містить письмове доручення власника рахунку (чекодавця) банку-емітенту, в якому відкрито його рахунок, про сплату чекодержателю зазначеної в чеку суми коштів.
Розрахункові чеки використовуються у безготівкових розрахунках підприємств та фізичних осіб з метою скорочення розрахунків готівкою за отримані товари (виконані роботи та надані послуги). Розрахункові чеки використовуються тільки для безготівкових перерахувань з рахунку чекодавця на рахунок одержувача коштів і не підлягають сплаті готівкою. Як виняток існує можливість фізичних осіб обмінювати розрахунковий чек на готівку або отримувати здачу із суми розрахункового чека готівкою (але не більше 20 % суми цього чека).
Чекову книжку на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент видає на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця. Один або кілька розрахункових чеків на ім'я чекодавця (фізичної особи) банк-емітент може видати на суму, що не перевищує залишок коштів на рахунку чекодавця, або на суму, що внесена ним готівкою. Строк дії чекової книжки - один рік, розрахункового чека, який видається фізичній особі для одноразового розрахунку, - три місяці з дати їх видачі. День оформлення чекової книжки або розрахункового чека не враховується.
Розрахункові чеки, виписані після зазначеного строку, вважаються недійсними і до оплати не приймаються. Строк дії невикористаної чекової книжки може бути подовжений за погодженням з банком-емітентом, про що він робить відповідну позначку на обкладинці чекової книжки (у правому верхньому куті), яка засвідчується підписом головного бухгалтера і відбитком штампа банку. Чекова книжка може видаватися для розрахунків з будь-яким конкретним постачальником або з різними постачальниками.
Розрахунковий чек обов'язково має містити всі реквізити, що передбачені Інструкцією НБУ № 22 від 21 січня 2004 р., і заповнюється від руки (кульковою ручкою, чорнилом темного кольору) або з використанням технічних засобів (місяць видачі та сума розрахункового чека мають зазначатися словами).
Вносити до розрахункового чека виправлення та використовувати замість підпису факсиміле не дозволяється.
Розрахунковий чек, заповнений із порушенням встановлених правил, вважається недійсним і без виконання повертається банку чекодавця у встановленому порядку.
Розрахунковий чек з чекової книжки пред'являється до оплати в банк чекодержателя протягом 10 календарних днів (день виписки розрахункового чека не враховується). Розрахунковий чек приймається чекодержателем до оплати безпосередньо від чекодавця, на ім'я якого оформлено документи, що підтверджують отримання ним товарів (виконання робіт, надання послуг).
Юридичним особам забороняється передавати розрахунковий чек/чекову книжку його/її власником будь-якій іншій юридичній або фізичній особі, а також підписувати незаповнені бланки розрахункового чека і проставляти на них відбиток печатки. За бажанням фізичної особи розрахунковий чек може виписуватися на ім'я іншої особи, яка стає в цьому разі його власником. Видача розрахункових чеків на пред'явника не проводиться.
Чекові книжки видають у підзвіт працівникам підприємства для здійснення розрахунків. З метою контролю окремо облічують чекові книжки на субрахунку 372 «Розрахунки з підзвітними особами» та субрахунку 685 «Розрахунки з іншими кредиторами». При видачі чекової книжки в підзвіт дебетують субрахунок 372 та кредитують субрахунок 685. Після подання підзвітною особою звіту про використання чеків проводять зворотній запис. Отже, сальдо за субрахунками 372 і 685 буде однаковим. Воно відображує залишок коштів по чеках у підзвітних осіб. Різниця між цими залишками та залишком за субрахунком 313 у частині коштів на чекових книжках показує суму вже виданих, але ще не оплачених банком чеків.
Таблиця 1.1 Кореспонденція рахунків по обліку операцій на інших рахунках в банку в національній валюті (акредитиви, лімітовані чекові книжки).
|
№ п/п |
Зміст господарської операції |
Кореспонденція рахунків |
|
|
Дебет |
Кредит |
||
|
1. |
Відкритий акредитив, одержана розрахункова чекова книжка за рахунок коштів поточного рахунка |
313 |
311 |
|
2 |
Відкритий акредитив, одержана розрахункова чекова книжка за рахунок короткострокових кредитів банку |
313 |
601 |
|
3 |
Оплачено через акредитив, з розрахункової чекової книжки постачальникам |
631 |
313 |
|
4 |
Повернуті на поточний рахунок в банку в національній валюті невикористані суми акредитивів, розрахункової чекової книжки |
311 |
313 |
|
5 |
Погашено короткострокову позику банку за рахунок невикористаних сум акредитивів, розрахункової чекової книжки |
601
|
313 |
Порядок відкриття карткового рахунка регулюється «Інструкцією про відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах», затвердженою постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 р. № 492, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 р. за № 1172/8493.
Перш ніж перерахувати кошти на картковий рахунок, підприємство визначає яким робітникам і на які цілі буде видана БПК. Після зарахування коштів на картрахунок, банк видає співробітнику підприємства його корпоративну пластикову картку. Розпорядження картрахунком здійснюється за допомогою банківської пластикової картки (БПК).
БПК – це пластиковий ідентифікаційний засіб із зазначенням номера і терміну дії картки, а також прізвища та імені працівника, зразка підпису держателя БПК.
БПК може бути дебетною і надавати можливість розпоряджатися картрахунком в межах залишку коштів ньому, а також кредитною, що дає можливість здійснювати операції кредитування клієнта в межах виставленого банком – емітентом ліміту кредиту. При відкритті карткового рахунку складають проводку Дебет 313, 314 – Кредит 311, 312.
Кошти з карткових рахунків за допомогою БПК використовуються для отримання працівниками готівки через банкомати і при цьому складаються такі кореспонденції рахунків:
· на заробітну плату Дебет 661 – Кредит 313
· на відрядження Дебет 372 – Кредит 313, 314
· для розрахунків з постачальниками, кредиторами Дебет 63, 685 – Кредит 313, 314.
Договір на відкриття карткового рахунка діє один рік. Після цього дія договору припиняється або продовжується. При припинені дії договору залишок коштів з картрахунків повертається на основний поточний рахунок.
Синтетичний облік на рахунках 313, 314 ведеться в журналі-ордері 2 с.г.
Для аналітичного обліку операцій за картрахунком підприємству видається виписка банку. Банк реєструє всі здійснені операції по руху коштів на рахунку у ви писці з рахунку, до якої додаються підтверджуючі документи. Загально-встановленої форми виписки немає (кожен банк вибирає зручну для нього форму), але вона повинна містити: дату, номери рахунків дебітора та кре дитора, коди операцій, суми. Виписки банк повинен подавати підприємству у міру руху коштів на рахунку. При отриманні виписки бухгалтер робить її котировку, тобто нумерує, перевіряє наявність первинних документів та відповідність суми у виписці сумам, зазначеним в цих документах, проставляє кореспонденцію рахун ків. При опрацюванні виписки бухгалтер повинен знати, що банк, зберігаючи кош ти підприємства на рахунку, вважає себе його боржником. Тобто в банку на суму коштів, що зберігається на рахунку, виникає кредиторська заборгованість. Тому залишок коштів та їх надходження банк записує по кредиту (збільшення кредитор ської заборгованості), а списання, видачу коштів — по дебету. Тому у виписці за дебетом відображається списання коштів з рахунку і відповідно за кредитом їх надходження на рахунок. На полях перевіреної виписки проставляються коди кореспондуючих рахунків. Дані з виписок банку переносяться в реєстри, потім в Головну книгу та у форми фінансової звітності.
1.2 Практична частина