Анатомія людини. Том 2 - В. Г. Ковешніков

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ. ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ

Рис. 51. Щитоподібна залоза, вигляд спереду. 1 — os hyoideum; 2 — lobus pyramidalis; З — cartilago thyroideae; 4 — lobus sinister; 5 — trachea; 6 — isthmus glandulae thyroideae; 7 — lobus dexter.

•lobus dexter/sinister (частка права/ліва), розташовані попереду і з боків від трахеї, гортані, глотки і страховоду; бічні частки є найбільшими частинами залози. їх верхні полюси дещо

не доходять до верхнього краю пластинки щитоподібного хряща, а нижні полюси досягають 5-6 кілець трахеї;

•isthmus (перешийок) з'єднує спереду праву та ліву частки,

233

лежить на рівні II і III хрящів

розвитку мозку та його нормаль-

трахеї;

ної

функціональної

діяльності,

• lobus pyramidalis (пірамідаль-

вони підвищують активність сим-

на частка) відходить від пере-

патичного

відділу

вегетативної

шийка вгору, сягаючи під'язи-

нервової

системи.

Кальцитонін,

кової кістки. Ця частка часто

стимулюючи остеобласти та при-

відсутня.

гнічуючи остеокласти, знижує рі-

Будова.

Зовні

щитоподібна

вень кальцію в крові, сприяючи

залоза покрита фіброзною кап-

його відкладанню в скелеті.

сулою, яка

зрощена з гортанню

Практичні

зауваження.

Се-

і трахеєю; вона посилає всере-

ред

хвороб щитоподібної залози

дину залози

тонкі

перегородки

розрізняють зоб (дифузний, ток-

(трабекули),

які

поділяють

її

сичний,

спорадичний),

тиреоїди-

на

часточки.

Структурною

та

ти та пухлини. При гіпофункції

функціональною одиницею щи-

залози у дітей розвиваються кре-

топодібної залози є фолікули ок-

тинізм — карликовий зріст, розу-

руглої і овальної форми. Стінки

мове відставання,

недорозвиток

фолікулів складаються з епітелі-

статевих залоз.

альних клітин та тироцитів, які

При гіпофункції щитоподібної

продукують

гормони. Порожни-

залози

у

дорослих

розвиваєть-

на фолікула заповнена колоїдною

ся хвороба мікседема, для якої

речовиною,

що містить гормони

характерне різке зниження інтен-

залози, які складаються в основ-

сивності обмінних процесів (сли-

ному із білків і йодовмісних амі-

зовий набряк).

нокислот.

При гіперфункції залози вини-

Функція. Щитоподібна зало-

кає Базедова хвороба, при якій

за продукує тироксин, трийодти-

різко зростає інтенсивність обмін-

ронін та кальцитонін. Иодовмісні

них процесів в організмі (тахікар-

гормони стимулюють ріст і розви-

дія, посилення теплообміну, під-

ток організму, статеве дозрівання,

вищена

активність

надниркових,

рівень обмінних процесів — біл-

статевих і молочних залоз, збуд-

ків,

жирів, вуглеводів, вітамінів,

ження нервової системи). Для

водно-електролітний та основний

нормального

синтезу

гормонів

обміни.

Евакуюючи глікоген

з

щитоподібної залози в організмі

печінки

та

стимулюючи розпад

потрібна достатня кількість йоду.

білків, щитоподібні залози опосе-

Тому в місцевостях, де в питній во-

редковано регулюють вміст цукру

ді та їжі бракує йоду, трапляється

у крові та азоту в сечі. Йодовані

компенсаторна

гіпертрофія

зало-

гормони

життєво необхідні для

зи (ендемічний зоб). Патологічне

234

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ. ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ

Рис. 52. Прищитоподібні залози, вигляд ззаду.			1 — lobus dexter glandulae thyroideae;
2	— glandula parathyroidea superior dextra;	3 — glandula parathyroidea inferior		dextra;
4	- а . thyroidea superior; 5 — oesophagus;	6 —	glandula parathyroidea inferior	sinistra;

7 — glandula parathyroidea superior sinistra;

235

ЗАЛОЗИ ВНУТРІШНЬОЇ СЕКРЕЦІЇ. ЕНДОКРИННІ ЗАЛОЗИ

Рис. 53. Загруднинна залоза, вигляд спереду. 1 — lobus sinister thymi; 2 — pericardium; З — lobus dexter thymi; 4 — trachea.

збільшення щитоподібної залози (зоб) потребує хірургічного лікування.

Використовуючи для ендогенного синтезу йодовмісних гормонів екзогенний йод, саме щитоподібні залози першими відреагували на таку екологічну катастрофу, як аварія на ЧАЕС, збіль-

шенням кількості злоякісних новоутворень органа.

Кровопостачання щитоподібної залози здійснюється за рахунок верхніх щитоподібних артерій (аа. thyroideae superiores —

гілки наружної сонної артерії), які підходять до верхніх полюсів залози, та нижніх щитоподібних ар-

236

терії (аа. thyroideae inferiores — гілки щитошийного стволу), які підходять до нижніх полюсів. До нижнього краю також може підходити найнижча щитоподібна артерія. Венозна кров віддтікає по

верхніх та середніх щитоподібних венах (vv. thyroideae superiores et mediae) до внутрішньої яремної вени і по нижній щитоподібній вені до плечеголовної вени (або

до нижнього відділу внутрішньої яремної вени).

Лімфатичні судини від щитоподібної залози впадають у щитоподібні, передгортанні і притрахейні лімфатичні вузли.

Інервація: шийні вузли симпатичного стовбура (більше від середнього шийного вузла), гілки блукаючого нерва (nn. laryngei superiores et inferiores).

ПРИЩИТОПОДІБНІ ЗАЛОЗИ, GLANDULAE PARATHYROIDEAE

Приіцитоподібні залози являють собою невеликі тільця овальної форми, величиною з рисове зерно (Рис. 52). їх розміри становлять 5x4x2 мм. Є дві верхні і дві нижні залози (всього 4), загальною масою 0,9 г. Вони розташовані на задній поверхні бічних часток щитоподібної залози назовні від її капсули, в ділянці гілок нижніх щитоподібних артерій. Залоза є паренхіматозним органом з власною фіброзною капсулою. Паратироцити формують частки, контактуючи з гемокапілярами.

Практичні зауваження. При

гіпопаратиреозі вміст кальцію в крові різко зменшується. Це викликає тетанію — судомні скорочення м'язів, що може спричинити смерть. Тому під час операцій на щитоподібній залозі треба бути досить уважним, щоб випадково не видалити прищитоподібні залози.

Гіперпаратиреоз (посилення функції залози) мобілізує мінеральні солі зі скелету в кров і сприяє відкладанню кальцію в судинах, нирках, серці, що веде до остеопорозу та системного ураження судин — звапнення їх стінок.

ТИМУС (ЗАГРУДНИННА ЗАЛОЗА), THYMUS1

Синоніми: вилочкова залоза,	ньому середостінні позаду ручки
зобна залоза.	груднини, досягаючи IV ребра
Тимус розташовується у верх-	(Рис. 53). По боках від нього роз-

1- Thymus (грец.) — квітка тим'яну (чебрецю); залозу так назвали у давнину через схожість

зцією квіткою.

237

ташована середостінна плевра, а ззаду — перикард, дуга аорти і ії гілки, верхня порожниста вена.

Він має дві частки, праву і ліву — lobus dexter et lobus sinister, які з'єднані між собою посередині. Частки, як правило, мають різні розміри. їх верхні частини звужені і виступають на шиї у вигляді вилки. Максимального розвитку тимус досягає під час статевого дозрівання.

Будова. Зовні тимус покритий тонкою сполучнотканинною капсулою. Капсула віддає всередину органа перегородки, які відокремлюють часточки залози. Периферичні відділи кожної часточки утворені кірковою речовиною темнішого кольору, в центрі міститься світліша мозкова речовина. Основу загруднинної залози (строму) формує ретикулярна епітеліальна сітка, що утворена ретикулярними волокнами і мультиполярними клітинами (ретикулоцитами), в петлях сітки розташовані лімфоцити тимуса (тимоцити). У кірковій речовині вони розміщені густіше, ніж у мозковій, де є ще й тільця тимуса1, що представляють собою ущільнення які утворені концентрично розташованими сплощеними епітеліальними клітинами.

Функція. Тимус є центральним органом імунної системи.

тільця Гассаля.

В корковій речовині дозрівають лімфоцити тимуса (Т-лімфоци- ти), які відповідають за реакції клітинного імунітету. Т-лімфо- цити вступають у контакт зі сторонніми клітинами і знищують їх (клітини кілери).

Окрім того, тимус виділяє гормони тимозин, тимопоетин І, тимопоетин II, гомеостатичний тимусний фактор. Вважається, що загруднинна залоза є активним учасником регуляторних механізмів мінерального (зокрема кальцієвого) обміну. До періоду статевого дозрівання гормони тимуса пригнічують функцію статевих залоз і сприяють росту організму.

Практичні зауваження. Існує певний взаємозв'язок між віком і функціональною активністю загруднинної залози. У новонародженого вона вже має значну масу — в середньому 13,3 г. Найбільш інтенсивно тимус росте протягом перших 3 років життя. Від 3 до 20 років його маса залишається стабільною (в середньому 26-30 г.).

Після 20 років паренхіма залози поступово заміщується жировою тканиною. Після 50 років жирова тканина становить 90% маси залози. Проте в процесі вікової інволюції паренхіма залози повністю не зникає, вона зберігається у вигляді окремих острівців, оточених жировою тканиною. Таким

238

чином, функціональна активність залози з віком згасає.

Інколи залоза зберігається і в зрілому віці на фоні гіперплазії лімфатичного апарату і гіпоплазії статевих органів. Ця патологія називається тиміко-лімфатичним статусом. В екстремальних ситуаціях вона проявляється гострою серцевою недостатністю з різким падінням кров'яного тиску.

Кровопостачання загруднинної залози. Артеріальні гілки (гг. thymici) відходять від внутріш-

ньої грудної артерії, дуги аорти та плечо-головного стовбура та в міжчасточкових перегородках діляться на дрібніші гілки. Вени загруднинної залози (w. thymicae) впадають в плечоголовні вени, а також во внутрішні грудні вени.

Лімфовідтік — до передніх середостінних та трахеобронхіальних лімфатичних вузлів.

Інервація — гілки правого та лівого блукаючих нервів, а також шийно-грудного та верхнього грудного вузлів симпатичного стовбуру.

ОСТРІВЦІ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ, INSULAE PANCREATICAE

	Ендокринна		частина під-				Функція. Ендокринні кліти-
шлункової залози, pars endocri-						ни різних типів (а, р, у, 5) проду-
na pancreatis, представлена світ-						кують інсулін, глюкагон, сома-
лими острівцями, insulae pan-						тостатин, гастрин та панкреатич-
creaticae1, округлої форми, роз-						ний пептид. Інсулін регулює вуг-
мірами 0,1-0,3 мм. їх загальна						леводний (понижує рівень глю-
кількість		становить			близько	кози в крові), білковий, жировой
500000.		Острівці		розташовані		обміни. Глюкагон є антагоністом
головним чином у хвості підшлун-						інсуліну, підвищуючи рівень глю-
кової залози і менше — в тілі.						кози у крові. При інсуліновій не-
Вони розвиваються				з	епітелію	достатності острівців Лангерган-
середньої кишки, з тієї ділянки,						са	розвивається захворювання,
де	формується		дванадцятипала			що називається цукровий діабет
кишка.						(хронічна гіперглікемія).
				НАДНИРКОВІ ЗАЛОЗИ,
			GLANDULAE SIJPRARENAI.ES
	Надниркові		залози		є парним	очеревинно на верхньому полюсі
органом, який розташований за-						і	медіальному краї нирки. Пра-
1	- острівці Лангерганса.

239

Рис. 54. Надниркові залози, вигляд ззаду. 1 — facies posterior; 2 — facies renalis; 3 — margo superior; 4 — margo medialis.

ва надниркова залоза має трикутну форму, ліва — півмісяцеву (Рис. 54). Розміри їх становлять 50x30x5 мм, маса близько 12 г. В кожній наднирковій залозі розрізняють передню, задню і ниркову поверхні, які відокремлені верхнім та присереднім краями. На передній поверхні розташовані ворота надниркової залози.

Топографія надниркових залоз. Надниркові залози розташовані на рівні ХІ-ХІІ грудних хребців (права дещо нижче лівої). Права надниркова залоза ззаду прилягає до поперекової частини діафрагми, спереду — до

вісцеральної поверхні печінки і низхідної частини дванадцятипалої кишки, внизу — до верхнього полюса правої нирки, медіально — до нижньої порожнистої вени. Ліва надниркова залоза присереднім краєм прилягає до аорти, передньою поверхнею — до хвоста підшлункової залози і кардіальної частини шлунка, задньою поверхнею — до діафрагми і нирковою поверхнею — до верхнього полюса лівої нирки.

Будова. Надниркова залоза має жовтуватий колір, покрита зовні сполучнотканинною капсулою. Вона складається з кіркової

240

речовини, яка лежить по периферії

істановить 90% її маси, та мозкової, яка розташована у центрі і становить 10% маси залози. Кіркова

імозкова речовини мають різне походження, чітко розмежовані і виділяють різні гормони.

Коркова речовина (cortex)

розвивається з інтерреналової тканини, яка утворюється із мезодерми у вигляді клітинного скупчення в ділянці кореня дорсальної брижі. У зв'язку з тим, що зачатки кіркової речовини роз-

міщені між закладками нирок, їх тканина дістала назву інтерреналової (inter — між, геп —

нирка). В процесі розвитку первинний зачаток кіркової речовини оточується вторинним мезодермальним скупченням клітин. В ембріональному періоді клітини первинної кіркової речовини розростаються і утворюють основну масу надниркової залози. Кора надниркової залози має клубочкову, пучкову та сітчасту зони. Вони виділяють гормони, які регулюють ріст і розвиток плода. Після народження первинна кіркова речовина зазнає інволюції і замінюється вторинною (дефінітивною) кірковою речовиною, яка функціонує впродовж усього життя.

Мозкова речовина (адреналова тканина). Розвивається з ектодермальних клітин, які утворюють симпатичні вузли (симпа-

тобласти). Частина клітин симпатичних вузлів, які розвиваються, мігрує у напрямку до кіркової речовини і скупчується усередині надниркової залози, утворюючи її мозкову речовину. Внаслідок того, що мозкова речовина мігрує до нирки, її називають

адреналовою (ad — до, геп — нирка). Ця речовина добре забарвлюється солями хрому в коричневий колір, тому її ще називають хромафінною тканиною.

Функція. Кіркова речовина продукує велику кількість гормонів, які мають загальну назву кортикостероїдів; їх поділяють на три групи — глюкокортикоїди, мінералокортикоїди і статеві гормони. Вони впливають на білковий та вуглеводний обміни, пригнічують активність імунної системи (кортизон, кортикостерон і гідрокортизон), регулюють обмін натрію та калію (альдостерон), а також впливають на статеву систему (андрогени, естроген, прогестерон) та інші життєво важливі функції. Мозкова речовина виробляє два споріднені гормони — адреналін і норадреналін (катехоламіни), дія яких подібна до дії симпатичного відділу вегетативної нервової системи (підвищення кров'яного тиску, посилення серцебиття тощо). Тому фізіологи виділяють поняття симпато-адреналової системи. Під час стресових ситуа-

241

цій, які супроводжуються емоціональними реакціями (страх, лють), відбувається посилене виділення адреналіну і норадреналіну. Проте ефект взаємодіі двох гормонів може бути протилежним (вплив на серце). Адреналін є антагоністом інсуліну, він здатний стимулювати основний обмін. Катехоламіни впливають на обмін білків, жирів, вуглеводів.

Практичні зауваження. При емоційному напруженні може виникнути адреналінова гіперглікемія — збільшення вмісту глюкози в крові. Гіпофункція кори надниркових залоз веде до розвитку хвороби Адіссона. Дефіцит гормонів викликає найрізноманітніші розлади обмінних процесів з порушенням функції органів і систем. Гіперфункція надниркових залоз пов'язана із розвитком гормонально-актив-

них пухлин мозкової, або ж коркової речовин.

Кровопостачання наднирникових залоз здійснюється за допомогою верхньої наднирникової артериї(а. suprarenalis superior — гілка нижньої діафрагмальної артерії),

середньої наднирникової артерії (а. suprarenalis media — гілка черевної частини аорти) та нижньої наднирникової артерії (а. suprarenalis inferior — гілка ниркової артерії). Кіркова та мозкова речовини отримують артеріальну кров окремо. Венозна кров збирається у сінусоїдні капіляри а звідти - у центральну вену, яка у правої залози впадає у нижню полу вену, а у лівої — у ліву ниркову вену.

Лімфатичні судини від надниркових залоз впадають у поперекові лімфатичні вузли.

Інервація: n. vagus, plexus coeliacus.

	ПАРАГАНГЛІЇ, PARAGANGLIA
Синонім — хромафінні тіла.		За розмірами і функціональ-
Ці	утвори являють собою	ною активністю хромафінні тіла
розкидані дрібні тільця, що скла-		можна класифікувати на макро-
даються з такої ж тканини, як		ганглії, до яких відносяться аор-
мозкова	речовина надниркових	тальні тільця1, та мікроганглії —
залоз. Вони походять із спільних		каротидні, яремні, гортанні, бара-
зачатків з симпатичними вузла-		банні, надсердечні та інші хрома-
ми і є симпатобластами, які відок-		фінні вузлики. Функція цих ут-
ремилися і розташувалися по ходу		ворів аналогічна функції мозкової
кровоносних судин.		речовини надниркових залоз.

1 орган Цуккеркандля.

242