81. Методи педагогічного спостереження

Педагогічне спостереження – один із найпоширеніших методів науково – педагогічної діяльності - метод, в основі якого - цілеспрямоване сприйняття дослідником певних аспектів і явищ педагогічної практики. Спостереження планують, у плані враховують кількість об'єктів спостережень, час, характеристики педагогічних ситуацій та ін. Воно залежить від способу реєстрації.

Метод включає в себе способи опису явищ, пояснення, виявлення закономірностей.

Використовуються спостереження в різних формах. Воно може бути безпосереднім (здійснюється самим дослідником) і непрямим (дослідник узагальнює дані, отримані від інших осіб). Спостереження стає повним, коли фіксуються всі прояви психічної та педагогічної діяльності учня або групи учнів протягом певного часу (наприклад за семестр). Коли ж досліджується тільки одна проблема, педагогічні явища у порівняно невеликому проміжкові часу, в тій чи іншій конкретній ситуації або ж вивчається тільки частина даного колективу, тоді спостереження називається вибірковим.

У педагогіці розрізняють просте (звичайне) спостереження, коли події фіксують збоку, і співучасне (включене) спостереження, коли дослідник, адаптуючись у якомусь середо-виші, аналізує події начебто «зсередини».

До переваг спостереження в порівнянні з деякими іншими методами дослідження можна віднести наступне:

- тільки спостереження надає можливість судити про деталі "живого" педагогічного процесу в їх динаміці;

- воно дозволяє фіксувати педагогічні події безпосередньо в момент їх перебігу;

- спостереженням можна успішно користуватися для оцінки віддалених наслідків фізичного виховання;

- в результаті спостереження дослідник отримує фактичні відомості про події, а не думки інших осіб про ці події (як, наприклад, при анкетуванні);

- спостереження незалежне від уміння досліджуваних оцінювати свої дії, висловлювати свою думку (в порівнянні, наприклад, з усіма видами опитування).

До слабких сторін педагогічного спостереження відносяться:

- наявність елементів суб'єктивізму в аналізі та оцінці педагогічних явищ і фактів з боку спостерігача;

- недоступність спостереженню деяких сторін діяльності тих, хто вчиться і викладача (наприклад, мотиви діяльності, емоційний стан і т.п.);

- можливість отримати тільки порівняно малу вибірку, що робить ці дані нерепрезентативним (наприклад, у порівнянні з анкетуванням);

- пасивність дослідника, що не дозволяє йому активізувати ті сторони діяльності учнів і педагогів, які є об’єктом вивчення (у порівнянні, наприклад, з експериментом).

Педагогічне спостереження корисно застосовувати в наступних випадках:

- коли потрібно отримати відомості про педагогічний процес у "чистому" вигляді, без привнесення в нього невластивих йому елементів; - коли необхідно зібрати первинну інформацію, яка потребує великої вибірки; - коли слід дати педагогічну оцінку фактам, отриманими за допомогою інших методів, наприклад хронометрування, анкетування; - коли потрібно провести "розвідку" з метою уточнення гіпотези та методики дослідження; - коли на заключному етапі дослідження потрібно перевірити ефективність педагогічних рекомендацій, розроблених на основі застосування інших методів.

Найбільша ефективність педагогічного спостереження досягається при використанні його в комплексі з іншими методами дослідження.