42 Вживання абревіатур у діловому та науковому текстівому тексті. Аналіз різних типів абревіатур

Ці стилі відзначаються суворими вимогами до лексики й фразеології (широке використання професійної термінології, канцеляризмів, абревіатур), тобто абревіатури досить широко викор. у текстах цих стилів, скорочуючи повідомлення і роблячи його більш змістовним.

Типи абревіатур:

1.    Ініціальні абревіатури - утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення: а)    буквені - їх вимовляють як букви: СНД-СБУ-МВФ

б)    звукові - їх вимовляють як звуки: ЄШКО - Європейська школа кореспондентської освіти; НАН - Національна академія наук;

2. Абревіатури складового типу - утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об'єдну-вальна назва трьох європейських держав — Бельгії, Нідерландів і Люксембургу).

3.    Абревіатури змішаного типу - утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, госпрозрахунок

4. Комбіновані абревіатури - утворені одразу двома зазначеними вище способами: НДІБудшляхмаш, НДІторгмаш, ХарБТІ, АвтоЗаЗ.

Цитування в усному та писемному діловому мовленні. Правила письмового оформелння прямої мови, цитати

Цитата  це дослівно наведений уривок з якогось тексту  дляпідтвердження або ілюстрації тієї чи іншої думки.Цитата  обов'язково  береться в лапки. У  цитаті  не  можнанічого змінювати, навіть розділових знаків.Якщо  цитата  наводиться  не повністю,  то  пропуски  в ній позначаються  трьома  крапками.У діловому стилі цитата використовується для підтвердження власної думки, підкріплення її певними аргументами, або надання додаткової інформації.

Правила оформлення цитат в ділових документах

1. Цитований текст повинен наводитися в лапках без найменших змін. Пропуск слів, речень або абзаців без спеціальної вказівки на це. Не дозволяється заміняти слова, бо заміна навіть одного слова (хоча б і дуже близьким йому синонімом) може змінити зміст цитати.

2. У цитаті зберігаються всі особливості авторського написання (насамперед у тих випадках, коли зміна призводить до викривлення змісту висловлення).

3. Цитування повинно бути повним.

4. Не слід об’єднувати в одне ціле кілька цитат, узятих із різних місць того самого джерела, хоча б вони були й логічно пов’язані, й однорідні за матеріалом. Кожна така частина тексту повинна оформлятися як окрема цитата.

5. Усі цитати повинні супроводитися вказівками на джерело

Правила написання ПРЯМОЇ МОВИ-(а-слова автора, п-пряма мова)-

1 «П», — а. 2 А: «П?»

3 «П?» - а. 4 «П, — а, — п».

5 «П, — а. — П».6«П — а. — П».

7 «П!» — а. 8 «П?-а. -П».

43 Загальна характеристика стилю наукового тексту

Сфера використання наукового стилю – наукова діяльність, науково-технічний прогрес, освіта. Основне його призначення – викладення наслідків досліджень про людину, суспільство, явища природи, обґрунтування гіпотез, доведення істинності теорій, класифікація і систематизація знань, роз’яснення явищ, збудження інтелекту читача для їх осмислення. Основні ознаки наукового стилю: -    ясність ( понятійність) і предметність тлумачень; -    логічна послідовність і доказовість викладу; -    узагальненість понять і явищ; -    об’єктивний аналіз; -    точність і лаконічність висловлювань; -    аргументація і переконливість тверджень; -    однозначне пояснення причинно-наслідкових відношень; -    докладні висновки. Основні мовні засоби наукового стилю спрямовані на інформування, пізнання, вплив і характеризуються: -    великою кількістю наукової термінології; -    наявністю схем, таблиць, графіків, діаграм, карт, систем математичних, фізичних, хімічних та інших знаків і значків; -    оперуванням абстрактними, переважно іншомовними, словами; -    використанням суто наукової фразеології, стійких термінологічних словосполучень; -    залученням цитат і посилань на першоджерела; -    як правило, відсутністю авторської індивідуальної манери та емоційно-експресивної лексики; -    наявністю чіткої композиційної структури тексту; -    монологічним характером текстів; -    переважанням різнотипних складних речень, стандартних виразів. Науковий стиль унаслідок різнорідності галузей науки та освіти складається з таких підстилів: •    власне науковий (із жанрами текстів: монографія, рецензія, стаття, наукова доповідь, повідомлення, курсова й дипломна роботи, реферат, тези), який у свою чергу поділяється на науково-технічні та науково-гуманітарні тексти; •    науково-популярний, метою якого є дохідливий, доступний виклад інформації про наслідки складних досліджень для нефахівців, з використанням у спеціальних журналах і книгах навіть засобів художнього та публіцистичного стилів; •    науково-навчальний – звертає головну увагу в підручниках, лекціях, бесідах на доступність, логічність викладу, образність і теж не виключає використання елементів емоційності.