Ііі. Методи розподілу витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами

Розподіл витрат допоміжних і обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами здійснюється пропор­ційно обсягу наданих ними послуг. Для конкретного віднесення витрат зазвичай використовують один з трьох методів:

— прямого розподілу;

— поетапного, або повторного розподілу;

• системи рівнянь.

Метод прямого розподілу. За цим методом усі витрати допо­міжних і обслуговуючих підрозділів відносяться на основні ви­робничі підрозділи одразу, без врахування взаємних послуг між підрозділами допоміжного й обслуговуючого виробництв.

Метод повторного розподілу. За цього підходу витрати кож­ного допоміжного й обслуговуючого підрозділу розподіляються між відповідними основними, допоміжними і обслуговуючими структурними одиницями поетапно. Процес розподілу триває доти, доки суми витрат, віднесені на обслуговуючі й допоміжні підрозділи, стають настільки малими, що їх подальший перероз­поділ є недоцільним.

Метод системи рівнянь. Цей метод ідейно повторює поперед­ній, але базується на іншому обчислювальному апараті, пов'яза­ному із положеннями теорії рядів.

На рівні бухгалтерського фінансового обліку методологічні засади формування облікової інформації про витрати та розкрит­тя її у фінансовій звітності регламентуються П(С)БО 16 «Витра­ти».

Методичну підтримку планування вироб­ничих витрат підприємства забезпечують «Методичні рекомен­дації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у про­мисловості», затверджені у 2001 році Державним комітетом про­мислової політики України, та інші документи, які також доцільно брати до уваги.

Іv. Основні принципи побудови кошторису підприємства

1. До виробничого кошторису підприємства не включається вартість продукції власного виробництва, використаної самим підприємством у ході діяльності на виробничі потреби (внут­рішньозаводський оборот).

2. До кошторису підприємства входять витрати за пев­ний період, незалежно від того, відносяться вони на собівар­тість продукції в цьому періоді чи ні. Це приводить до того, що кошторис виробництва і собівартість загального обсягу продукції, як правило, не збігаються.

3. Кошторис виробництва складається за економічними елементами, його приклад наве­дено у табл.

Кошторис виробництва дозволяє обчислити виробничу собі­вартість готової продукції підприємства.

Коригування коштори­су виробництва здійснюється таким чином:

• віднімається приріст, додається зменшення залишків витрат майбутніх періодів, які являють собою грошові витрати, що ма­ють місце у даному періоді, але відшкодовуються за рахунок со­бівартості продукції (робіт, послуг) у наступні періоди. Це витра­ти на підготовку виробництва, освоєння випуску нових виробів, придбання науково-технічної та економічної інформації, перед­плату періодичних видань, сплачені авансом орендні платежі тощо;

• віднімається приріст, додається зменшення залишків незавер­шеного виробництва.

Отримана сума визначає виробничу собівартість готової продукції.

Якщо до кошторису виробництва включити адміністративні витрати та витрати на збут з рознесенням їх за елементами ви­трат, отримаємо кошторис підприємства.

Адміністративними є витрати, пов'язані з обслуговуванням виробництва й управлінням ним у межах усього підприємства. До них належать:

• загальні та корпоративні витрати (організаційні витрати, ви­трати на проведення річних зборів, представницькі витрати тощо);

• витрати на службові відрядження та утримання апарату управління підприємством та іншого адміністративного персоналу;

• витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського призначення (орен­да, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, охорона);

• винагороди за професійні послуги (юридичні, аудиторські, з оцінки майна тощо);

• витрати на зв'язок (поштовий, телеграфний, телефонний, те­лекс, факс тощо);

• амортизація нематеріальних активів загальногосподарського призначення;

• інші витрати.

Витрати на збут — це витрати, зумовлені операціями та за­ходами щодо реалізації (продажу) продукції (товарів, робіт, по­слуг). До них належать витрати:

• матеріалів для пакування готової продукції на складах, ви­трати на ремонт тари;

• на оплату праці та комісійні винагороди продавцям, торго­вим агентам, працівникам підрозділу, які забезпечують збут;

• на рекламу та дослідження ринку;

• на відрядження працівників, зайнятих збутом;

• на утримання основних засобів, інших матеріальних необо­ротних активів, пов'язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

♦ на транспортування, перевалку та страхування готової про­дукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'я­зані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору поставки;

♦ на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

♦ інші витрати.