7. Використання презумпцій

Суть. Стверджуй. Хто не згодний - хай спростує.

Застосування. Презумпції - це передбачені законом при­пущення щодо існування певних юридичних фактів. Основне їх призначення - перерозподіл обов'язків сторін щодо доказу­вання цього факту. За загальним правилом, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. ЗО ЦПК України). Ін­шими словами, хто стверджує, той і повинен доводити.

Щодо презумпцій, то тут навпаки: особа, яка заперечує. Факт, що припускається, повинна довести його відсутність, спростувати його.

Для того, щоб використовувати цей прийом, потрібно досконало знати законодавство, що регулює спірні правовідносини і обгрунтувати позовні вимоги фактами-презумпціями.

8. Достатність доказів

Суть. Не доказуй доказаного.

Застосування. Не один раз доводилося чути: чим більщ_е доказів, тим краще. Поширена думка, але невірна. Велика кількість доказів не на користь сторони, їх має бути достат­ньо для переконання судді і прийняття бажаного рішення Зайві докази небезпечні тим, що вони розширюють тактич­ний простір протилежної сторони. Чим більше доказів, тим більша ймовірність, що противник знайде серед них слабкі, нейтралізує і використає для підсилення своєї позиції. Збіль­шується також ризик виникнення протиріч між різними до­казами.

Приклад. Ващук позичив у людей для розвитку власного бізнесу 20000 доларів США, але повернути борг вчасно не зміг. Намагаючись знайти поважну причину для пояснень кредиторам, він попросив свого друга Васьківа написати роз­писку, що буцімто він перепозичив гроші у Ващука. Васьків допоміг. Для більшої вірогідності у розписці зазначили, що сума передавалася у присутності свідків Беня і Гуцало, які є працівниками Ващука.

Згодом особисті стосунки між Ващуком і Васьківим зміни­лися. Через 2 роки 6 місяців Ващук звернувся до суду з позо­вом про стягнення з Васьківа суми боргу з урахуванням ін­фляції та 3% річних. До позовної заяви додано розписку.

У судовому засіданні позивач пояснив, що він позичив від­повідачеві 20 000 доларів США в присутності свідків Беня та Гуцала. Відповідач позов заперечив за безгрошевістю і пояс­нив за яких обставин видавалася розписка.

На наступне судове засідання Ващук привів свідків Беня та Гуцала. Під час їх допиту встановлено істотні розбіжності у показаннях. Один із них прямо заявив, що він не бачив як пе­редавалися гроші. Це дало підстави вважати, що позивач дає неправдиві пояснення. Він обманув суд щодо факту присутно­сті свідків, тому й інші факти, повідомлені ним, суд оцінив як неправдиві. Суд взяв до уваги показання свідків і в позові від­мовив.

У цій історії свідки для позивача були зайві. Факт передачі грошей він доказав розпискою. На терезах правосуддя було три засоби доказування: на користь позивача - розписка та його пояснення, на користь відповідача - лише його пояснення. Треба гадати, що за таких обставин суд задовольнив би позов.

Тактичні прийомидослідження окремих засобів доказування Тактика роботи зі свідками

Відповідно до ст. 41 ЦПК України, свідком може бути кож­на особа, якій відомі будь-які обставини, що відносяться до справи. Свідок зобов'язаний з'явитись до суду і дати правдиві показання про відомі йому обставини.

Відповідно до ст. 43 ЦПК, особа, що просить про виклик свідка, повинна звернутися до суду із заявою, в якій має за­значити його прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання та обставини, що він може ствердити. Таким чином, не знаючи цієї інформації, зацікавлена особа не може реалізувати право на виклик свідка. Якщо свідок - перехожий або інша випадко­ва особа, її потрібно ідентифікувати.

Розшук свідка цивільним процесуальним законодавством непередбачене. Якщо свідка не вдалося ідентифікувати, його можна просити через засоби масової інформації зголоситися. Якщо запропонувати високу винагороду, таке прохання обо­в'язково знайде адресата. Можливість залучення в процес свідка не залежить від сплати обіцяної йому винагороди. Сві­док зобов'язаний з'явитися до суду. Але невиконання обіця­нок може вплинути на відношення свідка до зацікавленої особи.

Тактичні прийоми роботи зі свідком можна поділити на дві групи:

1) організаційні - прийоми, що дозволяють створити оп­тимальні умови для допиту свідка;

2) методичні - прийоми, що передбачають методику про­ведення допиту свідка.

До організаційних тактичних прийомів допиту свідка на­лежать: