7. Суб'єкти запобігання злочинності та головні напрями їх діяльності

Суб'єкт - це носій предметно-практичної діяльності і пізнання, джерело активності, спрямованої на об'єкт. У деяких кримінологічних роботах поняттям «суб'єкти соціального механізму запобігання злочинності» охоплюються всі органи, організації, громадяни, які беруть участь у створенні передумов, умов або безпосередньому процесі виявлення та усунення причин і умов, що сприяють вчиненню злочинів, сукупність державних органів і громадських організацій та громадян, що на різних рівнях державної влади і управління планують заходи щодо запобігання злочинам, здійснюють керівництво цими заходами або їх безпосередню реалізацію, мають у зв'язку з цим певні права, обов'язки і несуть відповідальність за досягнення постановлених цілей⁴². Конкретизуючи поняття суб'єкта спеціального запобігання злочинності, окремі дослідники вважають, що суб'єктом є державний орган, організація або особа, які цілеспрямовано здійснюють: запобігання злочинам; координаційно і субординаційно пов'язані з іншими суб'єктами; вибудовують свою діяльність згідно з командами «керуючого механізму» системи; мають можливість вибору лінії поведінки залежно від стану об'єкта запобіжного впливу⁴³. Якщо особа, орган чи організація не володіють хоча б однією з цих ознак, їх не слід розглядати як суб'єктів запобігання (наприклад, департамент інформаційних технологій, медична комісія, яка визнає стан працездатності особи тощо). Питання про віднесення до суб'єктів запобігання злочинам окремих громадян треба вирішити позитивно. Життя, практика свідчать, що окремі особи реалізують запобіжні заходи як у межах певних обов'язків і громадських доручень, так і внаслідок(стр. 61) особистої ініціативи (наприклад, батьки, класний керівник, студент, який узяв неофіційне шефство над підлітком).

З огляду на наше розуміння сутності і напрямів спеціаль- но-кримінологічного запобігання злочинності суб'єкт - це державний орган, громадська організація, приватна установа, соціальна група, службова особа чи громадянин, які спрямовують свою діяльність на розроблення і реалізацію заходів, пов'язаних з випередженням, обмеженням, усуненням криміногенних явищ і процесів, що породжують злочини, а також на їх недопущення на різних стадіях злочинної поведінки, у зв'язку з чим мають права, обов'язки і несуть відповідальність.

За типом запобіжної діяльності можна виділити суб'єктів, які: 1) визначають її основні напрями, завдання, форми, планують, спрямовують та контролюють її, забезпечують правове регулювання та ресурсне забезпечення; 2) здійснюють координацію і безпосереднє управління окремими напрямами і учасниками запобігання злочинності;

3. виявляють, вивчають об'єкти запобіжного впливу та інформують про них суспільство через ЗМІ та інших суб'єктів;

4. упроваджують запобіжні заходи щодо випередження, обмеження, усунення криміногенних явищ та процесів, захисту соціальних благ і особи, її законних інтересів, майна; 5) реалізують заходи щодо відвернення і припинення злочинів.

Множинність суб'єктів запобігання злочинності, їх нормативна взаємодія і взаємозв'язок та координація становлять систему суб'єктів, зумовлену різноманітністю об'єктів запобіжного впливу.

Під системою суб'єктів запобігання злочинності слід розуміти сукупність з'єднаних спільною метою суб'єктів, які у взаємозв'язку та з узгодженням у часі і просторі здійснюють свої повноваження. Систему суб'єктів запобігання складають юридичні і фізичні особи, які внаслідок своїх повноважень, соціального статусу або громадського обов'язку виконують таку роботу⁴⁴. Це законодавчі органи, органи виконавчої(стр. 62) влади та органи місцевого самоврядування і судової влади, органи державного і господарського управління, культурно-виховні, навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, відомств, фірм, трудові колективи, громадські організації і товариства, охоронні установи та приватні розшукові агенції, спеціалізовані фонди, сім'я, громадяни. Інакше кажучи, всі гілки влади повинні брати активну участь у запобіганні злочинності, оскільки ця справа є всенародною.

Слід звернути увагу на те, що множинність суб'єктів, так чи інакше пов'язаних із запобіганням злочинності, ще не свідчить про відсутність прогалин в організаційній структурі їх органів. Деякі напрями спеціально-кримінологічного запобігання злочинності організаційно-управлінські забезпечені слабо або зовсім не забезпечені, тобто необхідні органи чи їх підрозділи відсутні, не створені.

До державних суб'єктів законодавчої влади належать передусім Верховна Рада України, її комітети та народні депутати. Відповідно до Конституції України єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України (ст. 75 Конституції України), яка визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики, затверджує загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля, створює законодавчу основу здійснення загальносоціального і спеціально-кримінологічного запобігання злочинності. Повноваження парламенту України дають йому підстави для розроблення головних напрямів боротьби зі злочинністю, створення достатньої правової бази для істотного впливу на кримінологічну політику держави, а взагалі своєю діяльністю сприяти зниженню кількісно-якісних показників злочинності. Так, у Законі України «Про засади внутрішньої і зовнішньої політики» від 1 липня 2010 р. зазначено, що основними засадами політики у сфері розбудови державності, зокрема, є:

- посилення протидії корупції та тіньовій економічній діяльності, забезпечення безумовного дотримання принципів законності насамперед вищими посадовими особами держави, політиками, суддями, керівниками правоохоронних органів і силових структур; (стр. 53)

- боротьба зі злочинністю шляхом поліпшення координації роботи правоохоронних органів, оптимізації їх структури, належного забезпечення їх діяльності (ст. З Закону)⁴⁵.

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо інформування керівниками правоохоронних органів громадськості про стан законності та заходи щодо її зміцнення» від 1 липня 2010 р. внесені суттєві зміни до чинного законодавства:

1. Частину 13 ст. 7 Закону України «Про міліцію» викладено в такій редакції: «Заступник Міністра внутрішніх справ України - начальник Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим, начальники головних управлінь, управлінь Міністерства внутрішніх справ України в областях, містах та начальники їх міських і районних відділів (управлінь) на відкритому пленарному засіданні відповідної ради, на яке запрошуються представники засобів масової інформації, не менш як двічі на рік інформують населення відповідної адміністративно-територіальної одиниці про стан боротьби зі злочинністю, охорони громадського порядку та результати діяльності на відповідній території*». Закон «Про прокуратуру» доповнений ст. 51⁴⁶майже аналогічного змісту: «Інформування громадськості про стан законності та заходи щодо її зміцнення»⁴⁷.

Розробка і прийняття державної комплексної програми запобігання злочинності повинна здійснюватися Верховною Радою України.

2. Президент України є головою держави, гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини і громадянина. Президент України на основі та на виконання Конституції і законів України забезпечує наступальну протидію злочинності та досягнення уповільнення темпів її динаміки на підставі чітко визначених пріоритетів, поступового нарощування зусиль держави (стр. 64) і громадськості, вдосконалення законодавства та практики, його застосування. Так, наприклад, Указом Президента України від 27 жовтня 2009 р. № 870/2009 набрало чинності рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 вересня 2009 р. «Про стан злочинності у державі та координацію діяльності органів державної влади у протидії злочинним проявам та корупції», яким затверджено основні завдання у сфері протидії злочинності та корупції, прийняття довгострокових державних програм, створення відповідних інституцій та ін.

3. Кабінет Міністрів України та інші органи виконавчої влади (державні адміністрації регіонів) здійснюють заходи щодо забезпечення громадського порядку і боротьби зі злочинністю, відповідно до Конституції України й Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 7 жовтня 2010 р. розробляють, контролюють і координують виконання комплексних програм запобігання злочинності, організують її наукове супроводження і ресурсне забезпечення. Місцеві державні адміністрації здійснюють державну політику у сфері протидії злочинності в межах регіону (відповідної адміністративно-територіальної одиниці), забезпечують виконання Конституції України державних програм, програм соціально-економічного розвитку областей, районів, що затверджуються обласними, районними радами чи територіальними громадами села, селища, міста⁴⁸. Наприклад, постановою Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2006 р. було затверджено Комплексну програму профілактики правопорушень на 2007-2009 роки.

4. Серед суб'єктів запобігання злочинності важливе місце посідають органи місцевого самоврядування, які за своїми повноваженнями здійснюють організаційно-управлінські функції щодо запобігання злочинності, організують і координують роботу відповідних суб'єктів системи запобігання злочинності, займаються ресурсним забезпеченням, контролюють виконання постанов і (стр. 65) рішень вищих органів влади і своїх власних завдань щодо запобігання злочинів на підвідомчій території. Основні форми цієї роботи такі: а) видання у межах своєї компетенції нормативних актів з питань протидії злочинним проявам, організація контролю за їх виконанням; б) безпосереднє здійснення запобіжної роботи через відділи виконкому, підвідомчі установи, підприємства, організації, постійні комісії тощо. Особливу роль в організації роботи щодо запобігання злочинності відіграють постійні комісії: адміністративні, у справах молоді, спостережні та ін.; в) розроблення комплексних програм запобігання злочинності. Комплексне планування протидії злочинності - завдання органів місцевого самоврядування, оскільки вони забезпечують зв'язок запобіжних заходів з планами економічного і соціального розвитку території. Наприклад, рішенням Харківської обласної ради від 23 грудня 2005 р. затверджена Комплексна програма профілактики злочинності в Харківській області на 2006-2010 роки.

5. До числа суб'єктів, для яких запобігання злочинності є однією з головних функцій у межах правоохоронної та правоза- стосовної діяльності, належать правоохоронні та правозастосовні органи, їх підрозділи, відділи, служби, управління. Серед них - органи прокуратури, органи внутрішніх справ, юстиції, служби безпеки, військової служби правопорядку у Збройних Силах України, митні органи, органи охорони державного кордону, органи державної податкової служби, органи і установи виконання покарань, судові органи, органи державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції. Зупинимося на запобіжній діяльності деяких з них.

Органи прокуратури. Основні напрями запобіжної діяльності прокуратури випливають з Конституції України і Закону України «Про прокуратуру» від 5 листопада 1991 р. (зі змінами та доповненнями): кримінологічний аналіз злочинності; спеціально-кримінологічне запобігання злочинним проявам засобами прокурорського нагляду; участь органів прокуратури в розробці державними органами різних рівнів комплексних програм запобігання злочинності; сприяння прокуратури розвитку діяльності із запобігання злочинам громадськістю; діяльність прокуратури (стр. 66) по запобіганню злочинності засобами кримінологічної поінформованості населення та правової пропаганди; координація прокурором запобіжної діяльності правоохоронних органів.

Кримінологічний аналіз злочинності є основою цієї запобіжної роботи прокуратури, оскільки дозволяє виділити головні напрями спеціально-кримінологічного запобігання злочинам, розробити відповідно до кримінологічних принципів конкретні та економічно доцільні запобіжні заходи, професійно координувати діяльність правоохоронних органів щодо протидії злочинності, вести цілеспрямовану кримінологічну та правову пропаганду. Загальний аналіз рівня, структури й динаміки злочинності доповнюється вивченням причин та умов, що сприяють учиненню окремих видів злочинів, злочинності неповнолітніх, рецидивної злочинності, злочинності на окремих об'єктах, у галузях народного господарства та ін.

Спеціально-кримінологічним аспектом нагляду діяльності органів прокуратури є нагляд за виконанням законів, що регламентують запобігання злочинності (надалі - кримінологічний нагляд). Законодавство про запобігання злочинності, тобто сукупність нормативно-правових актів, що належать до різних галузей права, які впливають на злочинність та її причини, регулюють процес запобігання їй, є вагомим складником предмета кримінологічного нагляду. Систематичний і дієвий нагляд за виконанням законів про поліпшення роботи з охорони правопорядку і посилення протидії будь-яким правопорушенням, за дотриманням законності суб'єктами у процесі їх запобіжної роботи, виявлення причин й умов учинення злочинів займає важливе місце в системі запобігання злочинності, тому що сприяє активізації та інтеграції усіх суб'єктів протидії злочинності.

Завдання прокуратури щодо нагляду за додержанням законності в діяльності органів дізнання й досудового слідства визначені статтями 23, 23 ^і КПК України. Положення про невідворотність покарання за вчинений злочин, про всебічне, повне й об'єктивне дослідження всіх обставин справи, виявлення причин та умов учинення злочинів, а також ужиття заходів з їх усунення підкреслюють, що важливою функцією прокуратури є запобігання злочинності. (стр. 67)

Прокуратура бере участь у розробці органами влади комплексних планів запобігання злочинності. Для підготовки комплексного плану регіону (міста, району) створюється комісія (робоча група), що включає в себе представників основних суб'єктів запобігання, до складу якої входить і прокурор. Основою для розробки програми (плану) є матеріали кримінологічного аналізу злочинності в даному регіоні (місті, районі), інших кримінологічних досліджень і спеціальних перевірок, аудиту, що проводилися згідно з планами відомств чи безпосередньо у зв'язку з підготовкою комплексної програми.

Після вивчення, узагальнення, систематизації, зведення в єдиний документ усіх пропозицій складається проект програми, зміст і структура якої мають відповідати основним напрямам протидії злочинності державної програми, і план заходів. Комплексна програма запобігання злочинності на певний строк затверджується відповідним законодавчим суб'єктом.

Сприяння прокуратури подальшому розвиткові запобіжної діяльності громадськості має два аспекти: з одного боку, залучення громадськості та її представників до запобігання злочинності, тобто стимулювання діяльності суб'єктів запобігання злочинності, а з другого - допомога громадським організаціям в удосконаленні запобіжної роботи.

Організація роботи прокуратури з кримінологічної поінформованості й правової пропаганди полягає у спільному з органами влади та управління, місцевого самоврядування плануванні її діяльності, проведенні й узагальненні результатів. Кримінологічна поінформованість ставить за мету поширення серед населення відомостей про злочинність взагалі та її стан на окремих територіях, причин й умов учинення злочинів, особу злочинця, засоби вчинення злочинів, віктимну поведінку, заходи запобігання тощо.

Правова пропаганда привертає увагу населення до найбільш суворих форм реагування суспільства і держави щодо тих, хто порушив кримінальний закон. Організовуючи правову (стр. 68) пропаганду, треба мати на увазі головне завдання - утримати криміногенно безпечну частину населення від злочину⁴⁹.

Координаційна діяльність прокурора розглядається в гл. 8 цього посібника.

Органи внутрішніх справ. Сфера і різноманітність злочинних проявів, їх причини й умови, мотиви, способи, знаряддя вчинення злочинів, види і ступінь організованості злочинної діяльності, озброєність та технічна оснащеність певних видів злочинів зумовлюють наявність у державі спедіалізованої^оєщ^- ваної мобільної розгалуженої структущої установи, служби і щдрозд^^яісої поєднували б у собі, зокрема: належний суб'єкт виконання державної політики у сфері протидії злочинності; оперативну поінформованість про криміногенну обстановку в країні, регіонах, містах, районах, селах, на певний території, підприємствах, установах, відомствах, серед різних верств населення, у кримінальному середовищі тощо; оперативно-розшукову діяльність з досудовим слідством щодо виявлення, розкриття, відвернення та припинення початих злочинів; вимогливість і відповідальність за охорону громадського порядку та забезпечення громадської безпеки; адаптаційні й ресоціалізаційні функції стосовно осіб, які відбули покарання; спеціально-кримінологічне, у тому числі віктимологічне та індивідуальне запобігання злочинності; координаційні функції діяльності всіх служб і підрозділів по запобіганню злочинності; наукове дослідження кримінологічних проблем з практичною розробкою концепцій і державних програм протидії злочинності та багато іншого. Такою державною установою в Україні є Міністерство внутрішніх справ.

Складовою частиною органів внутрішшїГсправ є міліція - державний озброєний органвиконавчої влади, який захищає життя, здоров'я, права і свободи громадян, власність, господарську діяльність, довкілля, громадську безпеку та безпеку виробництва, руху та експлуатації транспорту, громадський порядок і (стр. 69) моральність, інтереси суспільства та держави в інших сферах життєдіяльності від протиправних посягань, у діяльності якої поєднуються адміністративні, оперативно-розшукові, охоронні (на договірних засадах), слідчі і запобіжні заходи протидії злочинності. Правовою основою діяльності міліції є Закон України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 р. (зі змінами та доповненнями). Для виконання обов'язків щодо протидії злочинності, а також функції по її запобіганню структурно в міліції і при ній створено відповідні головні управління, служби й підрозділи: боротьби з організованою злочинністю (УБОЗ), незаконним обігом наркотиків (УБНОН), карного розшуку, державної служби боротьби з економічною злочинністю (ДСБЕЗ), кримінальної міліції у справах дітей, адміністративної служби міліції, державної автоінспекції, державної служби охорони (ДСО), органи до- судового слідства і дізнання, дозвільна система, приймальники- розподільники, інші спеціалізовані підрозділи (ветеринарна міліція, підрозділи внутрішніх військ, департамент внутрішньої безпеки, кінологічна служба, науково-дослідні установи тощо).

Залежно від місця їх діяльності функції запобігання злочинності умовно можна виділити і згрупувати ті з них, для яких запобігання є:

а) супутнім результатом функціональних обов'язків: управління адміністративної служби міліції, дозвільна система, служба охорони громадського порядку, служба реєстрації і міграційної роботи, кримінальна міліція у справах неповнолітніх, приймальники-розподільники та ін. На ці підрозділи і служби покладено завдання щодо запобігання правопорушенням, контролю за законністю поводження з вогнепальною зброєю, боєприпасами до неї, вибуховими, радіоактивними, хімічними матеріалами, сильнодіючими речовинами, додержання встановлених законодавством правил в'їзду, виїзду, перебування в Україні і транзитного проїзду через її територію іноземних громадян та осіб без громадянства, запобігання «гастрольній» злочинності, в'їзду в Україну або виїзду з її території небезпечних злочинців, осіб, які розшукуються правоохоронними органами інших країн, Інтерполом або яким тимчасово заборонено виїзд з України, порушення правил дорожнього руху, (стр. 70) бездомності громадян і бездоглядності дітей, забезпечення охорони власності, запобігання пожежам, забезпечення громадської безпеки під час проведення масових заходів, припинення масових безпорядків у населених пунктах тощо;

б) однією із функцій у межах правоохоронної діяльності: управління по боротьбі з організованою злочинністю, карний розшук, ДСБЕЗ, УБНОН, служба дільничних інспекторів та ін. Заходи щодо запобігання злочинності цими підрозділами і службами мають різноманітний і комплексний характер, здійснюються на спеціальному та індивідуальному рівнях, зокрема: аналіз кримінологічної обстановки і характеристики злочинності, її організованих проявів; виявлення та усунення обставин, що зумовлюють вчинення злочинів, їх рецидив; проведення оперативних операцій щодо припинення тяжких та особливо тяжких злочинів, розшуку і затримання злочинців, а також зниклих осіб; викриття злочинців і запобігання службовим злочинам, корупції, порушенню правил про валютні операції, відмивання «брудних грошей»; комп'ютерних злочинів; торгівлі зброєю; виявлення і усунення зловживання в процесі приватизації об'єктів державної і комунальної власності, житла, землі, забезпечення збереження врожаю, поголів'я худоби; запобігання незаконному обігу наркотиків і наркотизму; проведення індивідуального спеціально-крймінологічного запобігання; кримінологічна поінформованість населення про найбільш небезпечні злочинні прояви і засоби захисту від них; припинення діяльності злочинних організацій і організованих груп; протидія незаконній міграції, зникненню людей, торгівлі ними; запобігання та виявлення насильства в сім'ї, злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканості особи та ін. Так, зазначені підрозділи у взаємодії з іншими службами міліції проводять операції розшуково- го і запобіжного характеру під різними кодовими назвами: «Зброя», «Вибухівка», «Трал», «Іноземець» тощо;

в) основними функціями (головним чином, щодо відвернення та припинення злочинів, їх викриття, затримання злочинців): спеціалізовані підрозділи міліції, призначені для швидкого реагування («Альфа», «Беркут», «Кобра»); частини особливого призначення та ін.)Йдеться про/запобігання злочинам (стр. 71) проти життя і здоров'я особи, її честі й гідності, власності, у сфері господарської діяльності, громадської безпеки, безпеки руху та експлуатації транспорту, громадського порядку і моральності, незаконного обігу наркотиків, тероризму та ін. Під час виконання спецзавдань співробітники цих підрозділів діють в межах Конституції України, Положення про міліцію, відомчих нормативних актів. Як показує практика, використання таких підрозділів диктується криміногенною обстановкою, необхідністю оперативного втручання у кризові ситуації, потребою в обмеженні технічних можливостей учинення злочинів, послабленні кримінального напруження в окремих регіонах держави, на трасах, місцевостях;

г) складовою частиною функціональної діяльності : органи дізнання і досудового слідства. Діяльність цих підрозділів щодо запобігання злочинності здійснюється у виді слідчої профілактики. Для її реалізації в нормах КПК України передбачено обов'язок органів дізнання, досудового слідства і судового розгляду кримінальної справи виявляти причини й умови, які сприяли вчиненню злочину, і вживати заходів щодо їх усунення шляхом внесення у відповідні державні органи, громадські організації або посадовим особам подання про вжиття заходів для усунення цих обставин (статті 23, 23' КПК України). Форма і зміст цього подання мають відповідати певним вимогам, яких органи дізнання і досудового слідства повинні додержуватися. У поданні стисло викладається суть справи, хто і за який злочин притягнений до відповідальності, дається більш докладна характеристика криміногенних явищ, що призвели і ще можуть призвести до нового злочину, вносяться конкретні рекомендації щодо їх усунення. Протягом ЗО днів адресат, куди направлено подання, повинен дати відповідь про вжиті заходи відповідно до подання. У разі залишення посадовою особою подання без розгляду орган дізнання, слідчий або прокурор зобов'язані вжити заходів, передбачених статтями 254-257 КУпАП⁵⁰.(стр. 73)

Служба безпеки України (СБУ). Ця служба забе^печ^є¹ державну безпеку України. Завдання СБУ визначено в ст. 2 Закону України від 25 березня 1992 р. «Про Службу безпеки України» (зі змінами та доповненнями), відповідно до вимог якої СБУ перш за все здійснює захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково- технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави і прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечує охорону державної таємниці. Крім того, до завдань СБУ належить спеціально-кримінологічне запобігання злочинам проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованій злочинній діяльності у сфері управління й економіки та іншим протиправним діям, які безпосередньо загрожують життєво важливим інтересам України.

Митні органи України. Відповідно до Митного кодексу України, прийнятого 11 липня 2002 р., який набрав чинності з 1 січня 2003 р., митні органи здійснюють широкомасштабну діяльність щодо створення сприятливих умов для розвитку економіки України, захисту прав та інтересів суб'єктів підприємницької діяльності та громадян. Спеціально-кримінологічне запобігання митної злочинності - це недопущення злочинів, пов'язаних з порушенням порядку переміщення товарів та цінностей через митний кордон, умисним ухилянням від сплати митних зборів (контрабанда, наркобізнес, незаконний експорт та імпорт товарів, коштовностей, предметів художньої, історичної і археологічної цінності, зброї, військової техніки, транспортних, часто крадених, засобів, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, людей та ін.), а також боротьба з корупцією, зловживанням службовим становищем з боку співробітників митних органів. Основними напрямами запобігання митній злочинності є: вдосконалення процедури митного оформлення товарів та механізму функціонування пунктів пропуску через державний кордон; максимальне використання сучасних інформаційних технологій і автоматичних систем управління; розвиток партнерських відносин між митними органами (стр. 73), іншими установами; організація прикордонного законодавства; підвищення результативності боротьби з корупцією; використання у запобіжній роботі громадськості та засобів масової інформації; усунення негативних явищ, що породжують криміногенну мотивацію, причини й умови, які сприяють вчиненню злочинів або досягненню злочинних результатів; професіоналізм, досвід та навички співробітників митних органів, високі моральні якості, знання справи⁵¹.

Органи охорони державного кордону. Державна прикордонна служба України на підставі Закону України від 3 квітня 2003 р. «Про Державну прикордонну службу України» запобігає злочинам, пов'язаним з порушенням режиму державного кордону країни (незаконне переправлення осіб через державний кордон України, порушення правил міжнародних польотів та ін.), а останніми роками спільно з територіальними органами країн - транскордонної злочинності. Разом з іншими правоохоронними органами вони здійснюють оперативно-розшукову діяльність, вживають заходів щодо недопущення нелегального перетинання державного кордону України, в необхідних випадках - шляхом адміністративного затримання порушників, їх особистого огляду, а також огляду транспортних засобів. Законом України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р. передбачено участь в охороні державного кордону громадських формувань, які, зокрема, допомагають Прикордонним військам України у виявленні причин та умов, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів до їх усунення.

Державна податкова служба України. Згідно із Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 4 грудня 1990 р. (з редакційними змінами та доповненнями) до системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні податкові адміністрації та (стр. 74) державні податкові інспекції у територіальному розрізі. У складі органів державної податкової служби знаходяться відповідні підрозділи по боротьбі з податковими правопорушеннями (податкова міліція). Відповідно до повноважень запобіжна діяльність цих органів пов'язана з головними завданнями, що передбачені законодавством про податкову службу. До спеціально- кримінологічних заходів запобігання податковій злочинності як сукупності злочинних проявів у сфері стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) можна віднести, зокрема: здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, порядку розрахунків із споживачами з використанням електронних контрольно-касових апаратів, комп'ютерних систем і товарно- касових книг; контроль за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності та ліцензій, патентів, інших спеціальних дозволів на здійснення окремих видів підприємницької діяльності; виявлення осіб, схильних до вчинення злочинів, і проведення з ними відповідної профілактичної роботи; за дорученням спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю проводять перевірки своєчасності подання та достовірності документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, інших платежів; розшук платників, які ухиляються від сплати податків, інших платежів; запобігання корупції в органах податкової служби та виявлення її фактів; збирання, аналіз, узагальнення інформації щодо порушень податкового законодавства, прогнозування тенденцій розвитку негативних процесів кримінального характеру, пов'язаних з оподаткуванням;

Ї відвернення або припинення злочинної діяльності; відшкодування завданої злочином шкоди та ін.

О^гани^гіісиустанови виконання покарань. Згідно з ч.І ^ст. 1 Кримінально-вйконйвчого кодексу України кримінально- виконавче законодавство регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів осіб, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими. (стр. 75)

Запобігання злочинності в місцях позбавлення волі здійснюється шляхом проведення як загальних, так і індивідуальних заходів. Загальні заходи охоплюють коло актуальних питану, пов'язаних з виявленням і усуненням причин та умов, що сприяють рецидиву злочинів і порушенню режиму в установах виконання покарань та слідчих ізоляторах, а також вчиненню злочинів з боку осіб, засуджених до покарань, не пов'язаних з позбавленням волі. Заходи такого рівня є досить різноманітними та численними, мають специфічний характер, зумовлений контингентом засуджених, видом покарання, типом кримінально-виконавчої установи, місцем відбування чи виконання покарання.

Органи й установи виконання покарань можуть застосовувати такі спеціальні заходи кримінологічної профілактики, відвернення і припинення злочинів: здійснення постійного оперативного контролю за засудженими, проведення комплексних профілактичних операцій у місцях позбавлення волі; протидія професіоналізації і консолідації злочинців у зоні; удосконалення пенітенціарної практики, контролю; використання спеціальних заходів щодо переорієнтації антигромадської настанови особи; боротьба з проявами кримінальної субкультури в місцях позбавлення волі; відвернення і припинення рецидиву злочинів; допомога громадських, релігійних організацій у роботі із засудженими та ін. Індивідуальне запобігання - це діяльність адміністрації установ виконання покарань, спрямована на виявлення засуджених, від яких можна чекати на вчинення злочинів, і застосування до них відповідних заходів запобіжного впливу. Запобігання рецидиву злочинів при виконанні покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, передбачає: створення обстановки, яка виключала б можливість вчинення нового злочину, порушення трудової дисципліни і правил поведінки, проживання та реєстрації; профілактичний облік криміногенних осіб; надання допомоги засудженим тощо⁵². За даними Департаменту з питань виконання(стр. 76) покарань, оперативними підрозділами установ кримінально-виконавчої служби з початку 2010 р. попереджено вчинення засудженими майже 1800 злочинів; виявлено і перекрито майже 800 каналів надходження до засуджених наркотичних засобів та інЛ

Органи юстиції. Міністерство юстиції України, діючи на підставі Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого Указом Президента України від 14 листопада 2006 р., є провідним органом у системі центральних органів виконавчої влади в забезпеченні реалізації державної правової політики, правової експертизи проектів нормативних актів, державної реєстрації та систематизації законодавства України, координації нормотворчої діяльності центральних органів виконавчої влади та роботи з адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, захисту прав і свобод людини, розвитку правової інформатизації, формування у громадян правового світогляду тощо. Розвиваючи інформаційну обізнаність населення, беручи участь у формуванні в громадян правового світогляду, ініціюючи проведення в країні кримінологічних досліджень, органи юстиції таким чином роблять свій внесок у справу запобігання злочинності. Здійснюючи організаційне керівництво і контрольно-ревізійні функції, органи юстиції спрямовують і стимулюють запобіжну діяльність підпорядкованих їм органів (департаменти нотаріату та ліцензування юридичної практики, державної виконавчої служби, цивільного стану громадян та ін.). Відповідно до законодавства органи нотаріату охороняють права й законні інтереси громадян, державних і приватних установ, підприємств, фірм, організацій, сприяють укріпленню законності й правопорядку, запобігають правопорушенням шляхом правильного і своєчасного посвідчення договорів і угод, надають інформацію відповідним державним структурам про правочини, в яких грошова маса перевищує певну суму та ін.

Згідно із Законом України «Про державну виконавчу службу» від 24 березня 1998 р. завданням цієї служби є своєчасне (стр. 77), повне й неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом. У результаті її діяльності відбувається відновлення порушених прав громадян, повернення до первісного стану, в якому перебували особи, і таким чином досягається мета - відновлення балансу інтересів. Тим самим виконуються спеціально-кримінологічні заходи по запобіганню правопорушенням і злочинам у цій сфері.

Органи РАГС сприяють запобіганню злочинності шляхом своєчасної і належної реєстрації актів громадянського стану, виключення помилок, інформації органам влади про вдосконалення законодавства про реєстрацію громадянського стану та ін.

Органи державного контролю. Слід відмітити особливу роль у спеціально-кримінологічному запобіганні численних державних контрольних, моніторингових, експертних органів: державної контрольно-ревізійної служби, рибоохорони, державної лісової охорони, державного моніторингу довкілля, Антимоно- польного комітету України, Фонду державного майна України, експертних установ тощо, які здійснюють правоохоронні та пра- возастосовні функції у різних сферах господарства. Згідно зі своїми повноваженнями з контролю за виконанням законів господарюючими суб'єктами і природокористувачами вони вживають різноманітних заходів щодо недопущення вчинення злочинів, усунення й обмеження тих криміногенних об'єктів, які їх породжують або сприяють їм. Підкреслимо, що вдосконалення і професіоналізація саме профілактичного напряму в діяльності цих органів стали б значним внеском у впровадження спеціально- кримінологічного запобігання злочинності в специфічні сфери людського буття.

Органи державного і господарського управління та іншої загальносуспільної діяльності. У запобіганні злочинності активну участь беруть органи державного і господарського управління, органи і служби у справах дітей, культурно-виховні навчальні заклади, адміністрації установ, підприємств, фірм, трудові колективи, приватні охоронні та розшукові установи, які, діючи в межах єдиної системи запобігання, вирішують важливі питання усунення широкого кола криміногенних об'єктів. Вони здійснюють цю функцію на рівні як загальносоціального, так і (стр. 78) спеціально-кримінологічного запобігання. Щодо загальносоціальнош запобігання йдеться про підвищення матеріального, культурного, духовного рівнів життя суспільства, викорінення суспільних недоліків, негативних пережитків і традицій минулого та сучасних збочень. Відомо, що зміни у сфері економічного життя суспільства змінюють потреби та інтереси людей. Пом'якшення економічного тиску на життєдіяльність людини позначається на домінанті її мотиваційної сфери - зменшується криміногенний потенціал і збільшується рівень законослухняності. Вже сам по собі цей факт створює передумови запобігання злочинам. Виконання цими органами покладених на них функцій передбачає у правовій державі суворе додержання законності учасниками суспільних відносин, що формує відповідний позитивний соціально- психологічний клімат, підвищує активність людей, їх громадський обов'язок і відповідальність. На спеціально-кримінологіч- ному рівні зазначені органи приділяють увагу попередженню проявів негативних явищ, їх обмеженню і навіть усуненню, виявленню причиноутворюючих наборів кримінологічних об'єктів.

Засоби масової інформації. Цим органам дано право на збирання, аналіз і поширення інформації, яка привертає увагу органів влади і громадських об'єднань до злочинних проявів, тих чи інших суспільних криміногенних явищ і процесів, недоліків у діяльності державних і недержавних органів та організацій, а також їх службових осіб, фактів, які сигналізують про наявність замаскованих злочинних дій, корупцію, зухвалу поведінку і спосіб життя представників елітних прошарків суспільства та ін. Закріплений нормативними актами обов'язок правоохоронних органів відповідним чином реагувати на таку інформацію, можливість формувати громадську думку - все це робить засоби масової інформації важливим суб'єктом запобігання злочинності. На жаль, не завжди ЗМІ слугують цій меті, що неодноразово відмічалося в наукових публікаціях і пресі.

Адвокатура, юрисконсульти, аудитори. У правовій державі невід'ємною складовою системи захисту особи, її конституційних прав і свобод є адвокатура, яка діє на підставі ст, 59 Конституції України та Закону України «Про адвокатуру» від 19 грудня 1992 р. (зі змінами). Органи адвокатури в межах своїх (стр. 79) професійних завдань і компетенції здійснюють процесуальну і позапроцесуальну діяльність щодо запобігання злочинності. Профілактична робота адвокатів у кримінальних і цивільних справах полягає у виявленні під час досудового слідства і при розгляді справ тих криміногенних чинників, унаслідок яких виникли умови для вчинення злочину або правопорушення і знову можуть їм сприяти. Це є підстави для слідчої або судової профі- лактики. Позапроцесуальна запобіжна робота адвокатури може здійснюватися у формі: шефства над колишнім підзахисним; надання йому допомоги у працевлаштуванні; вирішення питань у життєвому побутовому влаштуванні; участі у правовій і кримінологічній (особливо віктимологічній) пропаганді; надання юридичної допомоги підприємствам, установам, організаціям та ін.

Юрисконсульти підприємств та установ стежать за додержанням законності в господарській та управлінській діяльності; беруть участь у нормативному, методичному ті інформаційному забезпеченні запобігання злочинам; сприяють запобіжній діяльності громадських організацій за місцем роботи тощо.

Підприємницька діяльність аудиторів полягає у здійсненні незалежних позавідомчих перевірок бухгалтерської (фінансової) звітності, платіжно-розрахункової документації, податкових декларацій та інших фінансових зобов'язань і вимог, що сприяє виявленню та усуненню локальних випадків злочинних проявів.

Громадські й релігійні організації\ сім % громадяни. Сім'я, деякі громадські організації, наприклад, профспілки, громадські формування з охорони громадського порядку, ради державного кордону профілактики, громадські формування допомоги міліції, громадські пункти охорони порядку, козацькі курені, рухи, партії, релігійні, земляцькі та бага+о інших організацій соціального контролю, а також окремі громадяни як з певним статусом, так і пересічні належать до суб'єктів запобігання злочинам. Відповідно до п.1 ст. 9 Закону України «Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону» від 22 червня 2000 р. основними завданнями цих організацій і формувань, Зокрема, є: надання допомоги органам внутрішніх справ у (стр. 80) забезпеченні громадського порядку і громадської безпеки, запобігання адміністративним проступкам і злочинам; інформування цих органів та їх підрозділів про вчинені або такі, що готуються, злочини, місця концентрації злочинних угрупувань; сприяння органам внутрішніх справ у виявленні і розкритті злочинів, розшуку осіб, які їх вчинили, захист інтересів держави, підприємств, установ, організацій, громадян від злочинних посягань; участь у забезпеченні безпеки дорожнього руху та боротьби з дитячою бездоглядністю і правопорушеннями неповнолітніх; надання допомоги підрозділам Прикордонних військ України у виявленні та затриманні осіб, які порушили або намагаються порушити державний кордон чи проводять іншу протиправну діяльність на кордоні; надання допомоги цим підрозділам у виявленні причин та умов, які можуть призвести до злочинної діяльності на кордоні, і вжиття заходів з їх усунення та ін. Подальший розвиток участі громадськості в запобіганні злочинності був передбачений розпорядженням Кабінету Міністрів України «Про затвердження плану заходів щодо активізації участі громадських формувань з охорони громадського порядку і державного кордону, громадських помічників дільничних інспекторів у сільській місцевості в забезпеченні правопорядку» від 21 липня 2010 р.

Участь громадськості у виправленні і ресоціалізації засуджених неповнолітніх регулюється ст. 149 Кримінально- виконавчого кодексу України, відповідно до якої при виховних колоніях створюється піклувальна рада з представників органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських організацій, а також батьківські комітети.

Потребує подальшої нормативної регламентації діяльність відновлених громадських пунктів охорони порядку для координації роботи громадських територіальних формувань (добровільних народних дружин, груп сприяння міліції, з охорони громадського порядку тощо).

Дедалі активніше виявляють себе релігійні організації, представники яких проводять виховно-профілактичну роботу серед віруючих засуджених (ст. 25 КПК України), соціально не- влаштованих верств населення. (стр. 81)

Сім'я. Повсякденна життєва практика індивіда, весь досвід його існування безпосередньо формується в малих соціальних групах, зокрема в сім'ї, яка як елемент мікросередовища являє собою своєрідний «ретранслятор» інформації. І якщо він не створює інформаційної перешкоди, то особа засвоює вимоги суспільства, виконує їх, утілює у своїх особистісних якостях, цілях і вчинках. Якщо цього не відбувається, вона формує риси особистості, що не відповідають суспільним ідеалам. Дані кримінологічних досліджень дозволяють виділити такі види несприятливих умов формування особистості в сім'ї: порушення цілісності сімейного колективу, тобто «неповна сім'я», яка створює ряд ускладнень (за кримінально-правовою статистикою 1/3 підлітків, які поставлені на профілактичний облік, не мають одного з батьків); порушення нормальних стосунків між членами сім'ї (сварки, грубість, ворожнеча,, ненормативна лексика, брехня тощо), що породжує відчуження члена сім'ї і створює підґрунтя для антигромадської поведінки; наявність у сім'ї антигромадських звичаїв, настанов: пияцтво, моральна розбещеність, насильство, кримінальна мотивація і вчинення злочинів (приблизно у 30% випадків особи, які вчинили злочин, стикалися з тривалим негативним впливом батьків та інших членів сім'ї); бездоглядність і безконтрольність дітей і підлітків та ін.⁵³. Усунення несприятливих умов сімейного середовища - завдання самої сім'ї за підтримки держави і суспільства.

У науковій літературі не завжди окремі громадяни розглядаються як суб'єкти запобігання злочинів, хоча і Конституція України, і нормативні акти містять норми про обов'язок і правомірність дій громадян при захисті інтересів держави, прав та свобод громадян. Для правильного вирішення питання необхідно мати на увазі три форми соціальної активності громадян у сфері запобігання злочинності: а) участь у діяльності державних установ, громадських організацій; б) участь у діяльності трудових колективів і їх громадських формувань; в) неформальна реалізація (стр. 82) громадського обов'язку і моральних приписів. Форми останньої можуть бути такі, як: сприяння усуненню криміногенних явищ у різних сферах життя і господарювання, управління та ін.; запобігання та припинення кримінальних проявів шляхом своєчасної заяви про відомі факти злочинів, що готуються, або вчинених злочинів, а також місцезнаходження злочинців; використання права на необхідну оборону, крайню необхідність; затримання особи, що вчинила злочин, тощо; моральний обов'язок громадян (скажімо, депутатів, шефів, спортсменів, артистів, наставників, представників релігійних культів) сприяти запобіганню рецидиву з боку засуджених.