3. Складання плану курсової роботи.

На початку підготовки до написання курсової роботи студент повинен ознайомитись зі змістом наукових публікацій за вибраною темою і скласти розгорнутий план із зазначенням основних розділів і підрозділів роботи, який потрібно узгодити з науковим керівником.

План курсової роботи є відбиттям її структури, під якою розуміється порядок компонування і взаємозв’язок окремих її частин. Виконані розділи роботи студент подає на розгляд керівнику і відповідно до його зауважень уточнює, доповнює і в разі потреби доопрацьовує.

4. Виклад матеріалу курсової роботи.

Матеріал роботи студент повинен викладати послідовно, логічно взаємопов’язуючи окремі його частини, повністю розкрити тему. Для цього необхідно приділити увагу сучасним теоретичним і методичним розробкам, розглянути і творчо осмислити відповідну наукову літературу та періодичні видання, визначити власне ставлення до дискусійних питань теми. На основі аналізу емпіричних або звітних даних, особистих вражень та узагальнень зробити необхідні висновки, висвітлити досягнуті успіхи, зазначити наявні недоліки, а також висловити пропозиції щодо можливостей подальшого поліпшення діяльності об’єкта досліджень.

Добір і опрацювання літератури та практичного матеіралу

Після вибору теми, студент самостійно підбирає літературу. Він знайомиться з найновішими літературними джерелами з теми курсової роботи.

На даному етапі роботи студентам слід звернути увагу на нові підручники, навчальні і практичні посібники, монографії, статті в економічній періодиці. Важливо опрацювати і законодавчі акти країни.

Наступним етапом є збір практичного матеріалу. Головним тут завданням є отримання достатнього обсягу інформації для проведення аналізу та обґрунтування відповідних пропозицій. Залежно від характеру теми матеріал слід збирати в одній чи кількох економічних службах підприємства – планово-економічному відділі, бухгалтерії, відділах організації праці і заробітної плати тощо. Джерелами такого матеріалу є планові і звітні документи, дані оперативного планування і обліку, аналітичні записки до звітів тощо.

Для систематизації даних за декілька років необхідно завчасно підготувати таблиці. Всі порівнювані дані в таблицях доцільно розміщувати в суміжних графах.

Список використаної літератури необхідно розмістити після заключної частини тексту (висновків) курсової роботи.

Після вивчення і опрацювання літератури, узагальнення і аналізу фактичних матеріалів, цифрових та інших даних слід приступити до написання курсової роботи.

Структура та технічне оформлення курсової роботи

Курсову роботу студенти виконують самостійно, дотримуючись рекомендованої структури та вимог до технічного оформлення.

Рекомендується така структура курсової роботи:

1. Титульна сторінка, оформлення якої не потребує особливих пояснень (варіант оформлення наведений у дод. А).

2. Зміст курсової роботи. Вказуються заголовки розділів (підрозділів) і сторінки, на яких вони розміщені (див. дод. В).

3. Вступ. Розкриваються актуальність і практичне значення вибраної теми, мета і основні завдання, предмет і об’єкт дослідження, структура курсової роботи, визначаються джерела інформації (обсяг вступу — до двох сторінок).

4. Основна частина. Складається з трьох основних розділів, які, у свою чергу, можуть поділятися на два-три підрозділи і за змістом повинні відповідати спрямованості теми, підпорядковуватись основній меті та завданням, бути органічно взаємопов’язані, мати приблизно однаковий обсяг.

5. Висновки та пропозиції з викладом прогнозу діяльності об’єкта досліджень. Висновки повинні випливати з аналізу вивченого матеріалу, бути конкретні, обґрунтовані, пов’язані із завданнями курсової роботи (обсяг висновків — до двох-трьох сторінок).

6. Список використаної літератури розміщують у кінці роботи в алфавітному порядку в такій послідовності:

• закони, нормативні акти та положення державного значення;

• літературні та наукові джерела;

• періодичні видання.

У літературних і наукових джерелах вказують прізвище, ініціали автора, повну назву книги, місце видання, видавництво, рік видання.

Для статей, що опубліковані в періодичній пресі, зазначають прізвище, ініціали автора, назву статті, назву журналу чи газети, рік видання, номер журналу чи дату виходу газети.

7. Додатки. Є важливим засобом збагачення змісту курсової роботи.

У вигляді додатків доцільно подавати допоміжні матеріали (таблиці допоміжних цифрових даних, ілюстрації; схеми, документи допоміжного характеру тощо), що доповнюють або ілюструють основний текст.

На додатки в текстовій частині курсової роботи робляться посилання, наприклад: (див. дод. А). Кожний додаток починають з нової сторінки, у правому верхньому куті пишуть слово «Додаток». Додаток повинен мати тематичний заголовок. Якщо в курсовій роботі міститься кілька додатків, їх послідовно позначають (наприклад: «Додаток А»).

У кінці курсової роботи після списку використаної літератури студент ставить підпис і дату завершення роботи.

Особливості технічного оформлення курсової роботи.

Залежно від особливостей і змісту роботу складають у вигляді тексту, ілюстрацій, таблиць або їх сполучень. Роботу оформлюють на аркушах формату А4 (210 х 297 мм).

Роботу виконують машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.

Робота друкується через півтора інтервали шрифтом № 14 «Times New Roman». Текст роботи слід друкувати, додержуючись таких розмірів полів: лівий – не менше 30 мм, правий – не менше 10 мм, верхній і нижній – не менше 20 мм.

Під час виконання роботи необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності і чіткості зображення. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними впродовж всієї роботи.

Оформлення помилок.

Помилки, описки та графічні неточності, як виняток, допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення від руки. Виправлене повинно бути чорного кольору.

Оформлення скорочень.

Скорочення слів і словосполучень у роботі – відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Наприклад.

Навч. посібник; с. ; рис. ; і т. д.

Оформлення структурних елементів роботи.

Структурні елементи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ» не нумерують, а їх назви є заголовками структурних елементів.

Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати назви.

Заголовки структурних елементів роботи і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів роботи слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковий впродовж усього тексту роботи.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою.

Перенесення слів у заголовку розділу не допускається!

Наприклад.

1. Вдосконалення системи управління виробничими запасами. (невірно!)

Слід виконати так:

1 ВДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ВИРОБНИЧИМИ ЗАПАСАМИ

Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше, ніж рядок.

Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Кожен розділ починається з нової сторінки.

Оформлення нумерації розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Розділи, підрозділи, пункти і підпункти роботи слід нумерувати арабськими цифрами.

Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті роботи і позначатися арабськими цифрами без крапки.

Наприклад.

1, 2, 3 і т. д.

Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою

Після номера підрозділу крапку не ставлять.

Наприклад.

1.1, 1.2, ….. 3.5 і т. д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу.

Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою. Після номера пункту крапку не ставлять.

Наприклад.

1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т. д.

Якщо текст поділяють тільки на підпункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

Якщо розділ або підрозділ складається з одного пункту або пункт складається з одного підпункту, його нумерують.

Оформлення ілюстрацій

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми) слід розміщувати у роботі безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання у роботі.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, необхідно при поданні їх у дотримуватись вимог чинного законодавства про авторські права.

Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідністю під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом “Рисунок ___”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних.

Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою. Назва рисунку розміщується посередині.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: “Рисунок ___, аркуш ___”.

Наприклад.

Рисунок 2.5 Загальна модель управління

Оформлення таблиць.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті.

Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться в додатках.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Таблиця повинна мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею посередині нижче слова “Таблиця ___”. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці. При поділі таблиці на частини допускається її «шапку» заміняти відповідно номерами граф чи рядків, нумеруючи їх арабськими цифрами у першій частині таблиці.

Слово “Таблиця ___” вказують один раз над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці ___” з зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки - з малої, якщо вони складають одне речення з заголовками.

Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків і підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф вказують в однині.

В середині таблиці шрифт № 12 “Times New Roman”, інтервал – одиничний.

Наприклад.

Таблиця 1.1

Характеристика факторів та ознак науково-технічної ефективності НДДКР

№	Фактор науково-технічної ефективності	Якість фактора	Змістова характеристика фактора	Бальна оцінка
1	2	3	4	5
1
2
3

Оформлення переліків.

Переліки, за потреби можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку. Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

Оформлення приміток.

Примітки вміщують у звіті за необхідності пояснення змісту тексту, таблиці або ілюстрації. Їх розташовують безпосередньо після тексту, таблиці, ілюстрації, яких вони стосуються.

Одну примітку не нумерують.

Слово «Примітка» друкують з абзацного відступу, не підкреслюють, після слова «Примітка» ставлять двокрапку і з великої літери в тому ж рядку подають текст примітки. Шрифт примітки № 12 “Times New Roman”, інтервал одинарний.

Наприклад.

Примітка. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Декілька приміток нумерують послідовно арабськими цифрами з крапкою. Після слова «Примітки» ставлять двокрапку і з нового рядка з абзацу після номера примітки з великої літери подають текст примітки.

Наприклад.

Примітки:

1. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

2. __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Оформлення формул та рівнянь.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередині сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено один вільний рядок.

Формули і рівняння у роботі (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового номера формули або рівняння, відокремлених крапкою. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули чи рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні.

Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом «де» без двокрапки.

Наприклад.

Відомо, що

(1.1)

де М₁, М₂ - математичне очікування;

σ₁, σ₂ – середнє квадратичне відхилення міцності та навантаження [23, 236].

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули чи рівняння на знакові операції множення, застосовують знак “х”.

Якщо у роботі одна формула чи рівняння, їх нумерують згідно вище перелічених вимог. Формули, що йдуть одна за одною й не розділені текстом, відокремлюють комою.

Наприклад.

ƒ₁ (х, у) = S₁ i S₁ ≤ S_{1 max} , (1.1)

ƒ₂ (х, у) = S₂ i S₂ ≤ S_{2 max} . (1.2)

Оформлення посилань.

Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, “… у роботах [1 – 5] …”.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера.

При посиланнях на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, ілюстрації, таблиці, формули, рівняння, додатки зазначають їх номери.

При посиланнях слід писати: “… у розділі 1 …”, “… дивись рис. 2.3…”, “… за формулою (3.1)…”, “… у рівняннях (2.5) – (2.8)…”, “… у додатку В…” і т. д.

Оформлення додатків.

Додатки слід оформлювати як продовження роботи на її наступних сторінках, розташовуючи додатки в порядку появи посилань на них у тексті роботи.

Кожен додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої повинно бути надруковано слово “Додаток ___” і велика літера, що позначає додаток, наприклад, «Додаток Г» .

Перед додатками на окремому листі великими літерами має бути надруковане слово “ДОДАТКИ”.

Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Ґ, Є, З, И, Ї, І, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А. Додатки повинні мати з рештою роботи наскрізну нумерацію сторінок. Ілюстрації, таблиці, формули та рівняння, що є у тексті додатку, слід нумерувати в межах кожного додатку, наприклад, рисунок Б.2 – другий рисунок додатку Б; таблиця А.1 – перша таблиця додатку А; формула (В.3) – третя формула додатку В.

Оформлення зносок.

Пояснення до окремих даних, наведених у тексті або таблицях, допускається оформляти виносками.

Виноски позначають надрядковими знаками у вигляді арабських цифр (порядкових номерів) з дужкою. Нумерація виносок – окрема для кожної сторінки. Знаки виноски проставляють безпосередньо після того слова, числа, символу, речення, до якого дають пояснення, та перед текстом пояснення.