Реферат на тему Молодіжні організації України

Реферат на тему: Молодіжні організації України.  Соціологія молоді виступає також важливою складовою державної молодіжної політики. Водночас молодіжна політика тої чи іншої держави сама повинна бути компонентом загальної цілісної концепції розвитку цього суспільства. Специфіка сучасних державотворчих процесів в Україні є такою, що ця цілісна концепція лише виробляється. Натомість сьогодні основні законодавчі акти і документи державної молодіжної політики в Україні уже прийняті, і це створює певні труднощі в реалізації молодіжної політики в умовах, коли пріоритети держави ще не визначені або, як зараз, чільне місце серед них посідає розвиток економіки.  Отже, існує прямий і безпосередній зв'язок між станом суспільства та його ставленням до молоді. Нехтування цим принципом, гіркий досвід минулого мають послужити пересторогою для сучасних політичних діячів та урядовців. Молодь — це майбутнє країни, і щоб належним чином забезпечити це майбутнє, держава повинна виробити реалістичну, збалансовану, виважену політику стосовно молодого покоління.  Щодо наповнення молодіжної політики — то вона є, за визначенням І.Ільїнського, по-перше, системою ідей, теоретичних положень про місце і роль молодого покоління в суспільстві; по-друге, практичною діяльністю держави, громадських організацій та інших соціальних інститутів по реалізації цих положень, ідей та принципів з метою формування й розвитку молоді. Іншими словами, державна молодіжна політика як система певних заходів щодо сприяння соціальному становленню і розвитку молоді, повинна базуватись на глибокому, об'єктивному аналізі реального стану молоді, здійснюваному різними науками. Соціологія молоді в системі цих наук займає провідне місце. Воно зумовлене насамперед тим, що саме соціологія молоді досліджує процеси соціалізації молодого покоління, його входження у доросле життя в умовах, які блискавично змінюються, тобто має пріоритетне значення в суспільному, практично-політичному плані, даючи вихідні дані для соціальної політики, держави, яка забезпечує вирішення проблем молоді з обов'язковим врахуванням її інтересів, потреб і здібностей.  Раніше вважалося, що молодь виступає переважно об'єктом державної молодіжної політики, об'єктом соціального впливу. На жаль, і нині мало що змінилося; різниця хіба що в тому, що передбачається впливати не на саму молодь, а на умови її соціалізації в різних сферах її життєдіяльності, підтримувати її гарантіями, привілеями та пожертвами. З цим важко погодитись, бо, по-перше, ці гарантії, привілеї та пільги державою лише проголошуються на рівні державного закону, але не існує виробленого механізму реалізації цих намірів і положень, втілення їх у життя. По-друге; те основне, що об'єднує молодь у певну соціально-демографічну спільноту та вирізняє її з поміж інших спільнот, — це її специфічні інтереси. Тому реалізація молодіжної політики повинна передбачати пошук оптимальних шляхів подолання протиріч між інтересами держави і підростаючого покоління. Ігнорування інтересів молоді чи маніпуляція її свідомістю призводили до низької ефективності молодіжної політики, яка часто не досягала своєї мети і перетворювалась на фарс.  Особливості сучасного становища молоді полягають у тому, що вона виступає перш за все як суб'єкт суспільного життя, який знаходиться разом з тим у процесі свого становлення. Звідси у державній молодіжній політиці в якості рівноправних суб'єктів повинні виступати як молодь, так і суспільство. Мова повинна йти не про патерналістську (від лат. paternus — батьківський, опікунчий) політику держави по відношенню до молоді, а швидше про сприяння її соціальній адаптації в умовах переходу до ринкове орієнтованої економіки, про створення такої соціальної системи, яка б могла самозабезпечити і відтворити себе. Недарма, програма у галузі молодіжної політики у країнах Європейської Спільноти передбачає два основних, у вказаній послідовності, принципи: 1) активну й безпосередню участь молоді у її розробці та реалізації, 2) підтримку молодіжних ініціатив державними структурами. Процес допомоги молоді у західних країнах, зазначають дослідники, дістає енергію в індивідуалізації, а не в колективізації, в регіоналізації, а не в централізації, в плюралізмі, а не в централізмі, і в безпосередній участі, а не в управлінні зверху.  Очевидно, пошук реальних шляхів залучення молоді до активних дій, скерованих на самозабезпечення та самовідтворення, багато в чому може і здатна здійснювати саме соціологія молоді. Найперше її завдання полягає у з'ясуванні основних інтересів і потреб молодого покоління, створенні її достовірного соціального портрету, висуненні на цій основі науково обгрунтованих пропозицій для 'державних органів. Неабияке значення має також аналіз можливих наслідків прийняття законодавчих актів стосовно молоді для суміжних та близьких соціально-демографічних груп та спільнот (інакше кажучи, коли пільги і, підтримка молоді державою можуть негативно вплинути на становище інших соціальних груп), невизначеність сенсу ЇЇ існування в сучасному суспільстві, а також прорахування і передбачення довготермінових наслідків цих рішень для самої молоді, особливо при ЇЇ переході в інший віковий і соціальний стан.  Україна вже нібито здобувала вже раз собі незалежність. Ввиривалася із імперських кайданів. Здається, тоді був повний набір атрибутів, необхідних для революції: символіка - тризуб і жовто-синій прапор, пісні доби  Визвольних змагань, голодування, протистояння з владою, загони з усіх областей України, поступовий перехід окремих владних підрозділів на бік народу. Однак сказати, що врешті революціонери домоглися перемоги, сьогодні, через чотирнадцять років, ми вже не можемо - хоча тоді і були впевнені, що саме так виглядає перемога. "Революція на граніті" не принесла народу революційних змін.  Однак всі без винятку її учасники нині кажуть, що події осені 1990-го не йдуть ні в яке порівняння з листопадом 2004-го року. Україна справді вперше встала з колін, відчула себе нацією, українці вперше відчули себе громадянами, перед якими у держави є обов'язки. Сьогодні справді в Україні піднялась потужна народна хвиля. Нарешті оформилась політична воля народу.  І на гребені цієї хвилі, як і 1990 року, молодь, студенти. Немає сумнівів, що ця революція матиме кращі результати, ніж ті, що ми їх спостерігали попередні чотирнадцять років. Підкова і справді виявилась щасливішою від тризуба, а помаранчевий колір об'єднав Україну значно міцніше від жовто-синього. Тоді молодь була і рушійною силою, і передовим загоном, і основною армією, котра змусила здатися радянську владу. Сьогодні молодь - як їй, зрештою, і належить - є найбільш мобільним, найбільш енергійним ядром помаранчевої революції. Але ядром, яке з усіх боків оточують і підтримують представники старших поколінь - і люди зрілого віку, і пенсіонери, і зовсім старенькі люди. Молодь має на кого спертися. Молодь має, кому передати свій заряд надзвичайно потужної духовної енергії. Молодь має, в кого взяти досвід, до кого звернутися по пораду, яка не обернеться зрадою, не обернеться банальним використанням молодих в якості брутального інструменту досягнення певних політичних та економічних цілей. Значить, молодь переможе, переможе разом з усім народом, бо сама по собі вона, як показав історичний досвід, не витягне на своїх плечах всю країну і всю націю. А разом ми здобуваємо перемогу за перемогою.  Сьогодні багато говорять про використання молоді як інструмента. Про це неодноразово говорили, і продовжують говорити, представники провладного табору. Вони демонстративно обурюються за молодь і закликають Президента Ющенка і його прибічників "відпустити дітей". Чи справді молоддю справді маніпулюють, їй навіюють радикальні думки й емоції, що апелюють до юнацького максималізму, але аж ніяк не відповідають власним переконанням молодих?  Дійсно, молодь навіює свої позитивні емоції, передає свої думки поміркованішим старшим поколінням, а не навпаки. Це молодь не в змозі утриматись від рішучих кроків і заяв у відповідь на цинічне маніпулювання владою правом громадян на визначення долі своєї держави. Старші люди якраз схильні почекати, чи не владнається все по ходу справи, вони схильні до переговорів, компромісів і домовленостей у найскладніших ситуаціях. І для того, аби зміцнити в них думку про необхідність зайняти більш визначену позицію, аби зродити в них рішучість вийти і заявити про свою незгоду з тими речами, що робляться владою, потрібна молодь. Саме ці "діти" точно знають, яку країну вони хочуть бачити. І вони знають, чого вони не терпітимуть у жодному випадку. Цією впевненістю вони діляться з поколінням батьків, вчителів - додаючи яскравості у їхнє життя. Додаючи помаранчевих кольорів. Це почесна функція молоді у здоровому суспільстві - яким відтепер буде і Україна.  4 липня 2002 року Міністерство юстиції України зареєструвало Всеукраїнську молодіжну громадську організацію “Союз молоді регіонів України”. Стратегічним партнером для себе СМРУ визначила Партію регіонів України.  Метою діяльності СМРУ є задоволення та захист законних соціальних, економічних, творчих, духовних, вікових, національно-культурних та інших спільних інтересів своїх членів та української молоді.  Основним своїм завданням Союз молоді регіонів України вважає об'єднання молоді для створення належних умов всебічного розвитку особистості, професійного росту та взаємодопомоги в реалізації спільних та особистих інтересів, приймати активну участь в процесі реалізації державної молодіжної політики.  12 грудня 2003 року відбувся Перший з'їзд Союзу молоді регіонів України, який прийняв важливі рішення для подальшого розвитку та становлення молодіжного крила Партії регіонів. Зокрема, на З’їзді було затверджено Статут організації, обрано її керівні органи.  На цьому ж З’їзді Головою Всеукраїнської молодіжної громадської організації «Союз молоді регіонів України» було обрано народного депутата України Віталія Хомутинніка.  У 2003 році СМРУ виступила одним з ініціаторів створення Національної Ради молодіжних організацій України, яка об’єднала в своїх лавах більшість Всеукраїнських молодіжних організацій та об’єднань.  Сьогодні Союз молоді регіонів України має свої представництва в усіх регіонах України, а також в містах Києві та Севастополі. Спільно з Партією регіонів та організаціями-партнерами по Національній Раді молодіжних організацій України ВМГО “Союз молоді регіонів України” втілює в життя значну кількість важливих молодіжних проектів та програм, з якими Ви можете ознайомитись на нашому сайті. Під час президентських виборів 2004 року СМРУ підтримала кандидата від Партії регіонів Віктора Федоровича Януковича, який своїми справами довів, що гідний бути Президентом України. Але після того, як до влади прийшла команда „помаранчевих”, СМРУ, як і Партія регіонів, перейшла в опозицію.  За перше півріччя 2005 року організація провела велику кількість акцій протесту проти політичних репресій, порушень конституційних норм та зловживання владою.  Апофеозом серед них стала широкомасштабна акція, яка відбулась у Києві 19 травня 2005 року. У ній взяли участь більше 15 тисяч представників з різних регіонів України.  Саме через свою активну позицію і небажання миритися з протизаконними діями нової влади СМРУ теж не уникла політичного тиску.  30 червня 2005 року відбулося засідання Координаційної ради ВМГО „Союз молоді регіонів України”, на якому було затверджено напрямки роботи на друге півріччя 2005 року та форми участі організації у виборчій кампанії 2006 року. Також на засіданні було вирішено рекомендувати Партії регіонів при формуванні списків кандидатів всіх рівнів передбачити місця для представників молодіжного крила партії.  Сьогодні Союз молоді регіонів України є найактивнішою молодіжною організацією в Україні, яка згуртувала навколо себе велику кількість молодих громадян і допомагає їм ефективно відстоювати свої права та інтереси.  Всеукраїнська молодіжна громадська організація, яке об’єднує молодих людей, що бажають брати участь в побудові сучасної молодої держави, яка могла б зайняти достойне місце в Європі та світі. Прагнемо, щоб кожен молодий громадянин України міг повною мірою користуватись своїми громадянськими та економічними правами.  Намагаємось розширити участь молодих людей в політичному, суспільному та економічному житті країни. Пропагуємо професіоналізм, працьовитість, відповідальність та порядність, як риси, необхідні для функціонування громадянського суспільства.  НДЛМ є середовищем успіху молоді. В лавах нашої організації є школярі, студенти, підприємці, фермери, науковці та політики. В українському суспільстві вже сформувалася ціла генерація відомих людей, для яких НДЛМ стала невід’ємною частиною їх життя.  Ідеологія НДЛМ базується на засадах народної демократії. Ідейні засади народної демократії поєднують в собі виборність усіх ключових посад в органах влади усіх гілок та рівнів, здійснення постійного прямого впливу та забезпечення безперервного контролю громадян за роботою усіх органів влади, децентралізацію влади.  В своїй діяльності прагнемо співпрацювати з усіма, хто поділяє демократичні цінності та працює для розбудови нашої держави. У центрі уваги Ліги стоїть молода людина, незалежно від її походження, національності, мови спілкування, віросповідання, соціального статусу.  Пріоритетними цілями нашої організації виступають:  - створення умов для вільного розвитку людини, розкриття її творчого потенціалу, захист і реалізація інтересів та прав членів організації, молодих громадян України;  - сприяння побудові відкритого, громадянського суспільства, переходу України до демократичної держави із розвинутою соціально-орієнтованою ринковою економікою;  - заохочення молодих людей до участі в політичному та економічному житті країни;  - сприяння культурі, що твориться молодими людьми та є до них адресованою;  - пропагування ідеї студентського та молодіжного самоврядування;  - сприяння молоді в здобуванні освіти та кваліфікації, потрібних для виконання економічних та суспільних функцій.  Коротка історія організації:  Народно-демократична ліга молоді утворена на установчому з’їзді 30 травня 1997 року рішенням Установчого з’їзду. Зареєстрована Міністерством юстиції України 5 лютого 1998 року. Серед ініціаторів створення НДЛМ були такі відомі організації, як Асоціація молодих політиків та політологів України, Спілка Українського студентства, молоді активісти Народно-демократичної партії та Студентська профспілка “Поступ”.  На сьогодні НДЛМ об’єднує понад 42 тисячі юнаків та дівчат в усіх областях України, АР Крим, містах Києві та Севастополі. НДЛМ нараховує 849 місцевих осередків, в тому числі районних – 234, міських – 137, районних в містах – 73, селищних – 55, сільських – 91, первинних – 273.  З 1997 року до жовтня 2003 року організацію очолював Костянтин Ващенко, член правління НДЛМ, на сьогодні перший заступник голови Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва. З жовтня 2003 року головою організації є Володимир Крутько