Політекономія / W термінологічний словник / W термінологічний словник

Індикативні ціни — ціни, що встановлюють на міжнародних ринках на від­повідний товар до здійснення експортно-імпортної операції; використовують у зовнішньоекономічній діяльності.

Інтелектуальна власність — відносини належності, володіння, розпоря­джання та використання (в їх юридичному та економічному змісті) продуктів ін­телектуальної діяльності.

Інтелектуальні потреби — сукупність потреб людини у пізнанні властивос­тей природи, себе та суспільства, тобто потреби у творчій діяльності як саморе-алізації сутнісних сил людини.

Інтенсивне розширене відтворення — форма розширеного відтворення, за якої збільшення обсягів суспільного виробництва відбувається на основі використання продуктивніших засобів виробництва, підвищення кваліфікації працівників, упровадження високих технологій та інновацій.

Інтереси — ставлення людей до економічних благ, відносин між собою у процесі привласнення благ.

Інфляційне очікування населення — ситуація, коли за зростання ціни на товар люди збільшують свої покупки, страхуючись від імовірного її підвищен­ня, щоб згодом не витрачати ще більше грошей на цей товар.

Інфляційний податок — податок, ставкою якого є показник рівня інфляції (показник знецінення грошей), а базою оподаткування — реальні залишки грошей (М/Р) на руках у населення.

Інфляція — надмірне переповнення паперовими грішми каналів грошово­го обігу, що зумовлює відрив грошової маси від реальної пропозиції товарів.

Іпотечний банк — установа, що спеціалізується на наданні довгостроко­вих позик під заставу нерухомості — землі та будівель.

Історичні форми вартості товарів — форми, в яких в історичному процесі зародження й розвитку товарного виробництва, обігу та обміну товарів вияв­ляється вартість кожного товару.

Капітал — самозростаюча вартість, або вартість, що приносить додаткову вартість.

Капітал обігу — капітал, який в процесі обороту постійно перебуває у сфе­рі обігу та існує у формі грошей, вироблених товарів.

Капіталістична земельна рента — надлишок додаткової вартості, створе­ної в сільськогосподарському виробництві понад середню норму прибутку, який отримує землевласник.

Капіталістичне товарне виробництво — виробництво товарів, яке здій­снюється на основі найманої праці.

Капіталістичні витрати виробництва — витрати (авансування) грошових коштів на придбання засобів виробництва і робочої сили як елементів продук­тивного капіталу.

Картель (італ. carta — папір, карта) — об'єднання підприємств (фірм), у якому учасники зберігають свою власність на засоби і результати виробниц­тва, самостійно реалізують товари на ринку, тобто лишаються самостійними у виробничій і комерційній сферах; сенс картельних угод полягає у зменшенні конкуренції, для чого їх учасники визначають ринки збуту продукції, квоти (об­сяги виробництва кожної компанії в загальному обсягу продукції), рівень цін.

Кінцевий попит — сукупність невиробничого споживання, нагромаджен­ня і чистого експорту.

Кінцеві продукти — завершені продукти, призначені для кінцевого спо­живання, а не для подальшої обробки чи переробки.

Коефіцієнт змінності — відношення кількості фактично відпрацьованих машино-змін (або верстато-годин) до загальної кількості устаткування.

Комбінування виробництва — поєднання на одному підприємстві різних виробництв, продукція яких є сировиною, напівфабрикатами, допоміжними матеріалами для інших виробництв.

Комерційний банк (КБ) — установа, яка створена для залучення грошових за­собів юридичних і фізичних осіб та розміщення їх від власного імені на кредитних умовах: повернення, платності, терміновості, а також для здійснення інших банків­ських операцій з метою одержання прибутку в формі позичкового відсотка.

Комерційний розрахунок — самоуправління, самоокупність та самофі­нансування господарюючої одиниці будь-якого типу, видута форми власності.

Конвенції (лат. conventio — договір) — угоди щодо обсягів виробництва, розподілу замовлень, збуту товарів.

Конвертованість валют — здатність валюти однієї країни обмінюватися на валюти інших країн у певній пропорції, яка визначається масштабом цін і купівельною спроможністю національної валюти.

Конгломерат (лат. conglomerate — нагромаджувати) — об'єднання під­приємств абсолютно різних галузей виробництва шляхом установлення фінан­сового контролю над їх діяльністю, при цьому вони зберігають свою виробни­чу, комерційну та юридичну самостійність, зв'язок між ними існує лише на ос­нові фінансових відносин.

Конкуренція (лат. concurrentia — змагання) — відносини суперництва, бо­ротьби між власниками економічних ресурсів (капіталу, робочої сили, землі то­що) за ефективне їх використання з метою отримання найвищих прибутків та інших форм доходів.

Консорціум (лат. consortium — співучасть, спільність) — об'єднання, що утворюється на основі тимчасових угод між банками і виробничими корпора­ціями для спільного розміщення займу чи здійснення єдиного проекту.

Концентрація банківського капіталу — збільшення розмірів власного ка­піталу банків за рахунок капіталізації банківського прибутку та залучення все більшої маси вкладів (запозиченого капіталу) юридичних і фізичних осіб.

Концентрація капіталу — процес збільшення розміру капіталу за рахунок капіталізації додаткової вартості, тобто використання певної її частини на роз­ширення виробництва.

Кооперація праці — узгоджена суспільна праця багатьох осіб в одному або в різних, але пов'язаних процесах виробництва.

Корисність — відчуття людиною здатності товару задовольнити певну її потребу.

Корнери (англ. corner — заганяти в кут) — угоди кількох підприємців, фірм щодо створення дефіциту певного товару шляхом скуплення біржових контрактів і реального товару з метою контролювання біржового процесу і підвищення цін.

Корпоратизація — процес зміни економіко-правової форми (організації) господарювання підприємств загальнонародної власності: їх державна не-госпрозрахункова (некомерційна) форма господарювання трансформується в державну госпрозрахункову (комерційну) форму на основі акціонерної ор­ганізації.

Кредит (лат. credo — вірю, довіряю) — система економічних відносин, які опосередковують мобілізацію тимчасово вільних коштів та їх надання кредито­рами позичальникам утимчасове володіння, розпоряджання та використання на певний строк на умовах повернення з відсотком; продаж товарів з відстроч­кою сплати їх ціни.

Кредитна система — сукупність економічних відносин, які забезпечують безперервність руху грошового капіталу, наданого у позику на умовах прибут­ковості; посередником між кредитором і позичальником є банки.

Кругооборот промислового капіталу — його рух, у процесі якого він по­слідовно набуває і позбувається трьох функціонально особливих форм (грошо­вої, продуктивної і товарної) і долає три стадії (обіг, виробництво та обіг).

Купецький капітал — рання форма торгового капіталу, яка самостійно функціонувала у сфері товарного обміну і була зумовлена поглибленням сус­пільного поділу праці.

Легальні монополії — монополії, які створюють на законних підставах з метою захисту інтелектуальної власності (такими монополіями є патентна сис­тема, система авторських прав і товарних знаків, захист яких регулюють спе­ціальні закони).

Лихварський капітал — характерна для докапіталістичного способу ви­робництва самостійна форма капіталу, що приносила високі відсотки від його позики.

Лістинг (англ. list — список) — допуск цінних паперів компанії до офіційної торгівлі (котирування) на ФБ після оцінки їх інвестиційних якостей.

Мануфактура (лат. manus — рука і factura — виготовлення) — це коопера­ція праці, заснована на одиничному поділі праці — поділі праці всередині під­приємства, тобто на спеціалізації найманих працівників з виготовлення пев­ного продукту або виконання певної операції.

Маржа — різниця між відсотковими ставками, курсами цінних паперів, що діють в один і той самий час за різних умов продажу, купівлі, кредитування, між ставками за залученими та виданими кредитами.

Маркетинг — спрямована на задоволення потреб споживачів та отри­мання прибутку діяльність у сфері ринку товарів, послуг, цінних паперів, яка по­лягає у просуванні товарів на ринки, формуванні попиту, стимулюванні збуту товарів, розвитку і прискоренні обігу товарного капіталу.

Маса додаткової вартості — абсолютна величина додаткової вартості, що створюється певним авансованим капіталом.

Масштаб цін — вагова кількість золота або срібла (грошового металу), прийнята за грошову одиницю у певній країні.

Матеріаломісткість продукції — відношення вартості загального обсягу матеріальних ресурсів, витрачених на виробництво товарів, до вартості про­дукції загалом.

Машинне виробництво — форма організації виробництва, заснована на використанні машин як засобу праці.'

Метод політичної економії — система теоретичних підходів, способів, за­собів, прийомів і операцій, за допомогою яких пізнають виробничі відносини, економічні закони та механізми їх дії, тобто пізнають те, що утворює предмет цієї науки.

Метод прискореної амортизації основного капіталу — швидке, порівня­но з нормативними строками використання засобів праці, повне перенесення балансової вартості елементів основного капіталу на витрати.

Методологія — наука про систему підходів і способів пізнання закономір­ностей розвитку світу, окремих його складових і властивостей.

Механізм взаємодії попиту, пропозиції і ціни робочої сили — взаємо­дія найманих працівників і роботодавців, які мають змогу брати до уваги ко­рисність купівлі-продажу товару робоча сила: роботодавці враховують гра­ничну продуктивність ще однієї одиниці робочої сили та граничний дохід, а продавці робочої сили беруть до уваги альтернативу праці, якою є відпочи­нок (дозвілля).

Міжгалузева конкуренція — боротьба підприємців різних галузей еконо­міки за найприбутковіші сфери (вигідні умови) застосування капіталу з метою одержання рівновеликого прибутку на авансований рівновеликий капітал.

Мінімальна заробітна плата — розмір заробітної плати, нижче якого жо­ден державний, приватний наймач працівників не має права оплачувати від­працьовану погодинну чи відрядну норму праці.

Мінова вартість — здатність товару обмінюватися на інші товари, тобто відношення товару до товару в процесі їх обміну.

Монополізм — економічне явище, сутність якого полягає у нав'язуванні господарськими суб'єктами, які сконцентрували у своїх руках велику власність та економічну владу на ринку, власних інтересів контрагентам і суспільству, в ігноруванні їх інтересів і потреб.

Монополія {грец. Monos — один і poled — продаю) — захоплення еконо­мічними суб'єктами частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування.

Монопольна земельна рента — різниця між монопольно високою ціною та вартістю сільськогосподарської продукції, що виробляється на землях з унікальними якостями і присвоюється їх землевласниками.

Монопольна ціна — грошова форма суспільної (ринкової) вартості товару, встановлена монополією на рівні вище або нижче рівноважної ціни з метою отримання монопольного прибутку.

Монопольно високі ціни — ціни, за якими монополії реалізують свої това­ри; вони завжди вищі за ціни виробництва і вартість товарів.

Монопольно низькі ціни — ціни, за якими монополії купують товари інших товаровиробників; вони завжди нижчі від вартості, а іноді й витрат виробниц­тва відповідних товарів.

Монопсонія — об'єднання, яке скуповує якісні продукти у всіх продавців (наприклад, велетенські корпорації харчової промисловості є монопсоніями щодо фермерів, які продають їм свою продукцію).

Моральне зношування основного капіталу — втрата його елементами частини своєї вартості внаслідок появи дешевших або продуктивніших машин і обладнання.

Надбудова суспільства — сукупність юридичних і політичних відносин, форм суспільної свідомості (ідея, теорія), філософських, моральних, етичних, релігійних поглядів та відповідних їм інститутів (держава, політичні партії, церк­ва тощо).

Надлишкова додаткова вартість — додаткова вартість, створена шляхом зниження індивідуальної вартості товару на окремому підприємстві відносно рівня його суспільної вартості.

Наймана праця — праця, що включається у процес виробництва через продаж робочої сили найманим працівником власнику засобів виробництва.

Належність — вольове, свідоме, ідеальне відношення людей до об'єктів власності як до своїх.

Натуральне виробництво — виробництво благ безпосередньо для за­доволення власних особистих і виробничих потреб виробників, їх споживання в господарстві.

Національне багатство — вартість нагромаджених у країні матеріальних цінностей і залучених у виробництво природних ресурсів; матеріально-речо­вий склад національного багатства утворюють основні засоби, матеріальні та природні ресурси, страхові запаси, золотий і валютний запас.

Національний доход (НД) — новостворена протягом року вартість у всіх галузях національної економіки, постає у формі доходів власників факторів виробництва, дорівнюючи сумі всіх заробітних плат, прибутків, відсотків і рент­них доходів.

Нееластичний попит — ситуація, коли збільшення ціни товару призводить до скорочення кількості проданого товару.

Незаконні доходи — доходи, одержані внаслідок порушення законодавства.

Нелегальний («тіньовий») ринок — ринок, що уособлює дозволену зако­ном діяльність, але вона ніде не фіксується і тому не оподатковується.

Нематеріальне виробництво — сукупність галузей, в яких виробляють ін­телектуальні і духовні продукти та нематеріальні послуги.

Необхідна праця — праця, потрібна для виробництва необхідного продук­ту, тобто сукупності життєвих засобів, необхідних для відтворення робочої сили безпосередніх виробників на рівні їхніх потреб, що сформувалися в суспільстві.

Необхідний робочий час — частина робочого дня, упродовж якої здійсню­ється необхідна праця, якою створюється необхідний продукт і його вартість, еквівалентна вартості робочої сили.

Нереалізаційні доходи — грошові суми, що надійшли на рахунки фірми, але не пов'язані з її виробничою діяльністю: відсоток за вкладами, дивіденди, отримані штрафи, пеня, доходи від валютних операцій і операцій з цінними па­перами тощо.

Нецінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками шляхом до­сягнення вищої якості продукції, поліпшення умов продажу (за незмінних цін), технічного рівня, технологічної довершеності виробництва.

«Ножиці цін» — встановлення монополіями одних галузей монопольно високих цін на свою продукціюта монопольно низьких цін на продукцію інших галузей.

Номінальна заробітна плата — сума грошей, яка нараховується працівни­кові за відпрацьований час або обсяг роботи в певних одиницях і виплачується йому після утримання податків та інших встановлених законом відрахувань.

Номінальний ВВП — сукупна вартість усіх кінцевих товарів і послуг, обчис­лена за поточними цінами.

Норма амортизації — встановлений законодавчо відсоток від балансо­вої вартості основного капіталу, який списується щорічно на собівартість про­дукції.

Норма додаткової вартості — відношення додаткового робочого часу до необхідного робочого часу, виражене у відсотках.

Норма обслуговування боргу — відношення суми платежів за обслугову­вання зовнішньої заборгованості (відсоток за боргами та погашення основної суми боргу) до загального обсягу експорту.

Норма позичкового відсотка — відношення суми річного доходу від по­зичкового капіталу до суми позичкового капіталу.

Норма прибутку — відношення додаткової вартості до всього авансова­ного капіталу, виражене у відсотках.

Нуліфікація (лаг. nullus — ніякий, лат. facio — роблю) — ліквідація старих грошових знаків і випуск нових (у меншій кількості).

Облігація (лат. obligatio — зобов'язання) — цінний папір на пред'явника у вигляді боргового зобов'язання позичальника, що дає право його власнику на одержання доходу у вигляді фіксованого відсотка від номінальної вартості.

Оборот капіталу — кругообороти капіталу, які відбуваються один за од­ним, поновлюються і повторюються.

Оборотний капітал — частина продуктивного капіталу, яка протягом одно­го кругообороту повністю споживається в процесі праці, переносить свою вар­тість на вироблений продукт і повертається у грошовій формі після кожного кругообороту капіталу.

Овердрафт (англ. overdraft — понад план) — перевищення платежем за­лишку коштів на поточному рахунку клієнта (з від'ємним сальдо на поточному рахунку) або з відкриттям спеціального чекового рахунку.

Одноразові ціни — ціни, які встановлюють на продукцію, що виготовля­ється за разовим або індивідуальним замовленням.

Олігополістичний ринок — ринок, що характеризується наявністю кількох продавців, між якими існує конкуренція за домінування, яка обмежена рамка­ми олігополістичної групи.

Олігополія (грец. oligos — небагато; рдео — продаю) — тип ринкової структури, за якої кілька великих фірм монополізують виробництво і збут ос­новної маси товарів.

Оптова торгівля — збут товарів великими партіями одними підприємцями іншим.

Оптова ціна — ціна, за якою товар реалізують великими обсягами безпо­середньо або через оптово-збутові організації; формується вона приєднанням до собівартості продукції нормального прибутку.

Опціон (лат. optio — вільний вибір) — контракт, укладений між двома сто­ронами, одна з яких виписує і продає опціон, а інша — купує його, здобуваючи право протягом обговореного в умовах опціону строку або купити за фіксова­ною ціною визначену кількість акцій у особи, що виписала опціон (опціон на' купівлю), або продати їх їй (опціон на продаж).

Оренда — відносини між власником (землі, іншого майна) та орендарем щодо передавання власником належного йому майна орендареві у строкове, платне володіння, використання та розпоряджання (суборенда) з метою одер­жання суб'єктами орендних відносин різних форм доходів.

Орендна плата — відсоток на основний капітал, вкладений у землю зем­левласником чи попереднім орендарем, а також земельна рента.

Основний капітал — частина продуктивного капіталу, вартість якої пере­носиться на продукт поступово і повертається частинами у грошовій формі п,-сля реалізації товарів.

Особистий дохід (ОД), або особистий наявний дохід (ОНД) — сукупний річний дохід, фактично отриманий усіма домогосподарствами протягом року.

Ощадний банк — установа, яка залучає заощадження населення, які без допомоги кредитної системи не можуть функціонувати як капітал, розміщує ці кошти в економіку через операції з цінними паперами, кредитування спожив­чих потреб населення, надання різноманітних юридичних послуг, здійснення валютних операцій.

Паралельний обіг двох валют — поступове витіснення відмираючих, зне­цінених грошових знаків і запровадження нових — вагоміших, здоровіших, цінніших.

Пасивний фактор виробництва — земля, яка є основним виробничим ре­сурсом, але має невисоку мобільність.

Патентно-ліцензійні угоди — угоди, які передбачають дотримання покуп­цем багатьох спеціальних умов: закупівлю сировини у продавця ліцензії, забо­рону експорту технології та внесення змін до неї, фіксацію цін на реалізацію лі­цензованої продукції та ін.

Первинне привласнення — процес перетворення через працю, трудові відносини продукту виробництва на свій продукт як опредметнену форму сут-нісних сил виробника.

Первинний ринок цінних паперів (РЦП) — ринок, на якому відбувається розміщення нових випусків цінних паперів.

Первинні доходи — доходи, отримані у процесі первинного розподілу до­даної вартості.

Первинні продуктивні сили — засоби виробництва і люди з їх навичками і досвідом.

Первісне нагромадження капіталу — історичний процес створення умов для виникнення капіталістичних виробничих відносин як економічного змісту капіталістичної власності.

Переказний вексель (тратта) — письмовий наказ кредитора (трасанта) боржникові (трасату) сплатити у встановлений строк зазначену у векселі суму третій особі (ремітенту) або пред'явникові векселя.

Перенесена вартість засобів праці — вартість, яка обертається у складі вартості виготовлених товарів.

Підприємницький дохід — дохід, отриманий у формі нормального або се­реднього прибутку, який утворюється від використання функціонуючими під­приємцями запозиченого капіталу.

Підприємство — організаційна форма, в якій відбувається поєднання певним способом факторів виробництва життєвих благ.

Планомірність — форма організації суспільного виробництва, за якої об­сяги та структура (пропорції) вироблюваних благ визначаються господарюю­чими суб'єктами свідомо, до початку реального процесу виробництва.

Платіжний баланс — баланс сум потоків, валютних платежів, які країна отримує з-за кордону і здійснює за кордон.

Повна (розгорнута) форма вартості — форма вияву вартості запропоно­ваного для обміну товару в багатьох інших товарах.

Податкова система — сукупність економічних відносин, які забезпечують перерозподіл доходів громадян і підприємств шляхом формування дохідної частини державного та місцевого бюджетів.

Поєднувальне виробництво — трансформація поточних витрат капіталу у виробництво благ або послуг на перспективу.

Позабіржовий обіг — купівля-продаж цінних паперів через посередниць­кі фірми, минаючи ФБ.

Позичковий відсоток — перетворена форма тієї частки додаткової вар­тості, яку функціонуючі капіталісти вимушені віддавати власникам позичково­го капіталу.

Позичковий капітал — грошовий капітал, який передається у позику і приносить власнику дохід у формі позичкового відсотка.

Політична економія — наука, яка розкриває не техніко-технологічний, а соціально-економічний спосіб виробництва, його економічні закони, рушійні сили суспільного розвитку.

Попит — сукупність платоспроможної потреби, тобто кількості товару, яку споживач готовий купити за певну ціну, і пропозиції — кількості товарів, яку виробники доставили на ринок і готові продати за певну ціну.

Послуга — цілеспрямована людська діяльність, результатом якої є не річ, а корисний ефект, який задовольняє певні потреби людей, суспільства.

Постійний капітал С (лат. constant — постійний) — частина авансованого капіталу, яка функціонує у формі виробничих будівель, машин, устаткування, сировини, електроенергії тощо і не змінює величину своєї вартості у процесі виробництва.

Постійні витрати виробництва — витрати, що не залежать від обсягу вироблюваної продукції, загальні витрати, пов'язані з функціонуванням під­приємства (фірми): витрати на промислові будівлі, споруди, машини, устатку­вання, оплату управлінсько-адміністративного апарату, відрахування до амортизаційного фонду, різні види інших фіксованих платежів (виплата від­сотків за кредит, страхові внески, орендна плата, заробітна плата менедже­рів, працівників з нагляду та ремонту обладнання, охоронців, витрати на освітлення тощо).

Потреба — відношення людини до блага, яке опосередковується відноси­нами між людьми з приводу привласнення та присвоєння благ.

«Правило великого пальця» — правило, згідно з яким усі фірми послуго­вуються однаковою формулою ціноутворення: до своїх витрат додають прибу­ток, розрахований на основі узгодженої норми прибутку.

Правління AT— виконавчий орган, що здійснює керівництво поточною ді­яльністю AT і представляє його інтереси у відносинах з іншими господарюючи­ми суб'єктами та установами держави; правління AT підзвітне зборам акціоне­рів і спостережній раді, забезпечує виконання їх рішень.

Предмет політичної економії — виробничі відносини і притаманні їм еко­номічні закони у взаємозв'язку з продуктивними силами та надбудовою сус­пільства.

Прибуток — економічна категорія, яка відображає кінцеві результати гос­подарської діяльності, одна з головних форм вартості додаткового продукту, різниця між виручкою від реалізації товару і витратами капіталу.

Приватизація — процес трансформації державної форми суспільної влас­ності в різні види і форми приватної власності: одноосібну, групову (партнер­ську, кооперативну, акціонерну), змішану і т. д., тобто процес переходу не тіль­ки володіння, розпоряджання і використання, а й належності умов і результа­тів виробництва від суспільства (держави) до окремих індивідів і груп осіб.

Привласнення — процес діяльного оволодіння людьми умовами вироб­ництва у процесі виробництва, а також процес переходу в їх належність про­дуктів власної або чужої праці.

Природні монополії — монополії, якими володіють власники і господарю­ючі суб'єкти (часто держава), що мають у своєму розпорядженні рідкісні та вільно невідновлювані елементи виробництва (рідкісні метали, особливі зе­мельні ділянки під виноградники, деякі галузі інфраструктури, наприклад гро­мадський транспорт, та ін.).

Продукт виробництва — певна форма результату виробництва, призна­чена для задоволення конкретної потреби людини, суспільства.

Продуктивна форма промислового капіталу — сукупність засобів вироб­ництва і робочої сили найманих працівників, які є відповідно речовим та осо-бистісним факторами виробництва товарів, додаткової вартості.

Продуктивний капітал — капітал, який функціонує у сфері виробництва як засоби виробництва та робоча сила.