Політекономія / W термінологічний словник / W термінологічний словник

Продуктивні сили — діяльна форма єдності особистісного і речового фак­торів виробництва, яка становить процес їх функціонування як процес актив­ного відношення людини, суспільства до природи, в якому здійснюється мате­ріальне та духовне виробництво, відтворюються умови життя людини, відбува­ється її розвиток.

Продуктивність праці — результативність, плідність праці, ефективність використання у процесі виробництва благ усіх його факторів.

Промисловий капітал — капітал, який функціонує у будь-якій галузі сфери виробництва матеріальних благ.

Промисловий прибуток — перетворена форма додаткової вартості, ство­рюваної додатковою працею найманих працівників, представлена як поро­дження авансованого промислового капіталу.

Проміжні продукти — товари і послуги, призначені для подальшої оброб­ки, переробки або для перепродажу: сировина, матеріали, деталі та вузли (комплектуючі), що використовуються при виробництві кінцевих продуктів.

Пропозиція — сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певну ціну.

Проста праця — праця, що не потребує від працівника спеціальної підго­товки та витрат на неї.

Просте відтворення — процес відновлення виробництва в межах сус­пільства, що здійснюється у незмінних обсягах.

Просте товарне виробництво — виробництво товарів, яке здійснюється власником засобів виробництва на основі своєї праці.

Пули {англ. pool — спільний казан) — угоди, за якими прибуток кількох під­приємців, фірм надходить до спільного фонду і розподіляється між ними згідно із заздалегідь установленим співвідношенням.

Реальна заробітна плата — сукупність життєвих благ (товарів та послуг), яку працівник може придбати за отриману номінальну заробітну плату на пев­ний момент.

Реальний ВВП — сукупна вартість усіх товарів і послуг з урахуванням річ­ної інфляційної зміни цін, оскільки інфляція завищує реальні результати сус­пільного виробництва.

Реальний капітал — гроші, засоби виробництва та інше майно AT, які ви­користовують для створення реального багатства у речовій і вартісній формах.

Ревалоризація (лат. ге... — префікс, що означає зворотну або поворотну дію, і франц. valeur — ціна) — процес відновлення вартості грошової одиниці до рівня, який вона мала перед інфляцією.

Ревальвація — підвищення раніше встановленої вартості (цінності) націо­нальної валюти.

Ревізійна комісія — орган AT, що здійснює контроль за його фінансово-господарською діяльністю.

Регульований державою ринок — ринок, що передбачає активний вплив держави на ринкові процеси шляхом використання економічних та ад­міністративних інструментів (наприклад, на обсяг попиту — через політику оплати праці та соціальних виплат, регулювання маси грошей в обігу; на структуру попиту і пропозиції — через установлення пріоритетів і стимулюван-

ня їх реалізації, податкову, інвестиційну, кредитну політику та ін.), що не відмі­няє конкуренцію.

Редукція праці — зведення складної праці до більшої кількості простої.

Рестрикційна політика — політика, яка спрямована на обмеження обсягу кредитних операцій, підвищення рівня відсоткових ставок, стримування темпів зростання грошової маси в обігу; її застосовують у фазі різкого піднесення, а та­кож як метод боротьби з інфляцією задля стабілізації грошової системи.

Рецесія {лат. recessio — відступ) — зниження темпів економічного зрос­тання.

Ринги (англ. ring — коло) — угоди кількох підприємців, фірм щодо скуплен­ня в конкретному районі конкретного товару з метою його монополізації.

Ринкова інфраструктура — комплекс галузей, систем, служб, підпри­ємств, які обслуговують ринок.

Ринкова рівновага — спроможність конкурентних сил попиту і пропозиції встановлювати ціну, яка врівноважує їх обсяги.

Ринок позичкового капіталу — фінансовий ринок, на якому господарюю­чі суб'єкти та індивіди, діючи з різних причин і мотивів, здійснюють рух фінан­сових ресурсів — надають і отримують позики і кредити.

Ринок робочої сили — ринок, який визнає за кожною особою право віль­ного продажу своєї робочої сили за власним вибором і за ринковою ціною на основі контракту між працівником і наймачем; такий ринок є економічною формою руху (міграції) трудових ресурсів.

Ринок споживчих товарів і послуг — ринок, що охоплює продовольчі і непродовольчі товари; побутові, транспортні й комунальні послуги; житло і бу­динки невиробничого призначення.

Рівноважна ціна (Ре) — ціна, яка врівноважує кількісні величини попиту і пропозиції.

Робоча сила — сукупність розумових і фізичних здібностей людини до пра­ці, які вона використовує у процесі виробництва благ.

Робочий період — частина часу виробництва, коли створюється вартість і додаткова вартість.

Роздержавлення — процес усунення монопольного становлення держа­ви в управлінні об'єктами суспільної власності шляхом передавання держа­вою в тих чи інших формах функцій (правочинностей) володіння, розпоряджан­ня і використання умов і результатів виробництва державних підприємств їх колективам за повного або часткового збереження за державою функції ви­разника належності майна цих підприємств суспільству.

Роздрібна торгівля — продаж товарів споживачам, яким завершується рух торгового капіталу з реалізації товарів і втіленої в них вартості та у її скла­ді додаткової вартості.

Роздрібні ціни — ціни, за якими продають товари невеликими обсягами у роздрібній торгівлі; включають оптові ціни, витрати обігу і торговий прибуток торговельних організацій.

Розпоряджання — форми здійснення діяльного володарювання, тобто форми реальних дій з об'єктами власності: їх обмін, продаж, дарування, надан­ня у заставу, спадщину тощо.

Розширене відтворення — процес відновлення виробництва в межах суспільства у зростаючих обсягах.

Середні витрати виробництва (ас) — витрати, яких потребує виробниц­тво одиниці продукції; їх розраховують як частку від ділення загальних витрат на весь обсяг виробництва продукції.

Середні загальні витрати (ate) — загальні витрати виробництва на оди­ницю продукції; визначаються двома способами: 1) шляхом ділення суми за-

гальних витрат на кількість (обсяг) виробленої продукції (q): ate = tc/q; 2) шляхом підсумовування середніх постійних витрат і середніх змінних ви­трат: ate = afc + avc.

Середні змінні витрати (avc) — загальні змінні витрати на одиницю про­дукції; визначаються шляхом ділення постійних витрат (fc) на відповідну кіль­кість виробленої продукції: avc = vc/q.

Середні постійні витрати (afc) — загальні постійні витрати на одиницю продукції; визначаються шляхом ділення постійних витрат (fc) на відповідну кількість виробленої продукції: afc = fc/q.

Середній дохід (AR) — сума валового доходу, що припадає на одиницю ре­алізованої продукції.

Середня норма прибутку — відношення додаткової вартості, створеної у промисловості й торгівлі, до суми промислового і торгового капіталів.

Синдикат (грец. syndikos — захисник) — об'єднання підприємств, що виго­товляють однорідну продукцію; зберігаючи власність на матеріальні умови гос­подарювання, вони реалізують готову продукцію як спільну власність, тобто під­приємства зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Система заробітної плати — використовувана у межах певної форми оплати праці сукупність взаємопов'язаних і взаємодоповнюючих матеріаль­них стимулів, обумовлюваних відповідними результатами праці.

Система національних рахунків (СНР) — інформаційна система показни­ків і класифікацій, які застосовують для дослідження й аналізу розвитку ринко­вої економіки на макрорівні.

Складна праця — кваліфікована праця, що потребує додаткових витрат на навчання, підготовку та виховання працівника.

Спеціалізовані кредитно-фінансові інститути — установи кредитної сис­теми небанківського типу, які акумулюють грошові доходи, капітали та заоща­дження населення, підприємств, держави, спеціалізуючись на виконанні кіль­кох операцій або обслуговуючи обмежене коло клієнтури.

Споживча вартість — здатність товару задовольняти певну потребу людей.

Споживча вартість товару робоча сила — здатність робочої сили бути джерелом додаткової вартості.

Спосіб виробництва — єдність і взаємозв'язок продуктивних сил і вироб­ничих відносин.

Спостережна рада AT — орган, що обирається загальними зборами ак­ціонерів і контролює діяльність правління AT.

Стагфляція — одночасне зростання цін і скорочення виробництва.

Страхові фірми — комерційні фінансово-кредитні організації, які забез­печують повне або часткове відшкодування збитків застрахованим клієнтам, що зазнали їх за непередбачених обставин (стихійне лихо, аварія та ін.).

Структурна політика — система заходів, спрямована на підвищення еко­номічної та соціальної ефективності шляхом удосконалення ринкового меха­нізму, покликаного позитивно впливати на виробників і покупців.

Структурне безробіття — втрата певною кількістю людей роботи у зв'яз­ку зі змінами у техніці і технології виробництва, під час яких виникає попит на нові професії й види діяльності, знижується на існуючі.

Субстанція вартості товару — суспільно необхідна абстрактна праця, яка утворює вартість товарів.

Сукупна додаткова вартість — додаткова вартість, створювана наймани­ми працівниками промислового і торгового капіталів, праця яких має продук­тивний характер, тобто створює вартість, у тому числі додаткову вартість.

Суспільна (ринкова) вартість — вартість товарів, вироблених за середніх умов виробництва в конкретній галузі, які складають у ній переважну масу товарів.

Суспільне відтворення — процес виробництва у постійному зв'язку та безперервному потоці свого відновлення в межах суспільства.

Суспільний поділ праці — спеціалізація, стійке закріплення виробників за виготовленням певних продуктів або за певними видами діяльності чи ви­робничими операціями.

Суспільний спосіб виробництва — відображає соціальний аспект вироб­ництва благ, тобто суспільні відносини між людьми (виробничі відносини), в межах і за допомогою яких відбувається виробництво благ.

Суспільно необхідний робочий час — робочий час, необхідний для вироб­ництва товару за середніх, суспільно нормальних умов виробництва.

Тарифи — система ставок, за якою оплачують роботи і послуги; особливий вид цін на послуги транспорту, зв'язку, на енергію.

Тарифна система — сукупність державних нормативів, використовуючи які, планують і регулюють рівень заробітної плати працівників залежно від складності робіт, народногосподарського значення галузі виробництва, інтен­сивності й умов праці.

Тарифна сітка — сукупність розрядів із відповідними їм тарифними коефі­цієнтами.

Тарифно-кваліфікаційний довідник — документ, де зведено кваліфікацій­ні характеристики робіт кожного розряду та вимоги до професійних знань і на­вичок робітника конкретного розряду.

Темп інфляції — виражений у відсотках щорічний темп підвищення за­гального рівня цін протягом певного періоду.

Техніко-технологічний прогрес — тенденція проникнення науки в усі складові виробничих сил, перетворення її на продуктивну силу.

Технологічний спосіб виробництва — відображає техніко-технологічний ас­пект виробництва благ, який визначається рівнем розвитку продуктивних сил.

Тип власності — якісно особлива сутність відносин належності, володіння, розпоряджання та використання об'єктів власності, яка визначається якісно особливим суб'єктом власності.

Товар — продукт праці, який виробляють для обміну чи продажу.

Товар робоча сила — сукупність розумових і фізичних здібностей людини до праці як об'єкт відносин купівлі-продажу між найманим працівником і капі­талістом.

Товарна біржа (лат. bursa — гаманець) — асоціація продавців, що забез­печує організований ринок для купівлі-продажу товарів із відповідними якіс­ними характеристиками або контракти на їх поставки.

Товарна форма промислового капіталу — сукупність створених на осно­ві найманої праці товарів, вартість яких вміщує додаткову вартість і тому є більшою, ніж вартість авансованого капіталу.

Товарне виробництво — виробництво благ безпосередньо для обміну на продукти, які виробляють інші виробники.

Товарний фетишизм (франц. fetiche — фетиш, ідол, річ, яка обожнюється) — перекручене, містифіковане відношення людей до товару як до надприродної, чудодійної сили.

Торгівля — діяльність людей щодо здійснення товарного обміну й актів ку­півлі-продажу, яка охоплює всі форми товарного обігу.

Торговий баланс — співвідношення надходжень і платежів від експорту та імпорту, а також вимог і зобов'язань щодо інших держав.

Торговий капітал — відокремлена частина промислового капіталу, що застосовується виключно у сфері обігу окремою групою підприємців, які зай­маються реалізацією товарів і перетворенням товарного капіталу на грошо­вий з метою отримання прибутку.

Торговий прибуток — особлива форма додаткової вартості, що створюється найманими працівниками у сфері виробництва і присвоюється торговими під­приємцями за участь у реалізації товарів, вироблених промисловим капіталом.

Торгові доми — торгові фірми, які закуповують товари за кордоном і пе­репродують місцевим оптовим і роздрібним торговцям або закуповують това­ри у місцевих виробників та оптовиків і перепродують їх за кордон.

Торгово-промислові палати — комерційні організації, створені для спри­яння розвитку економічних і торгових зв'язків із зарубіжними партнерами та надання цільових інформаційних послуг.

Трансакційні витрати — витрати, пов'язані із продажем товарів, пошуком інформації про ринки і умови руху товарів (ціни тощо), визначенням умов і оформленням торговельних угод, виявленням якості товарів, розробленням систем стандартів та ін.

Ф'ючерсні (англ. future — майбутній) операції — операції (договори) сто­совно купівлі-продажу біржових товарів за цінами, які діють у момент опера­ції, з поставкою купленого товару та його оплатою у майбутньому.

Фабрика (завод) — система машин, взаємопов'язаних технологічним процесом.

Фактори виробництва — ресурси, поєднані у процесі виробництва на ос­нові певної технології.

Фахівці — найуніверсальніші посередники на фондовій біржі.

Фізичне зношування основного капіталу — процес втрати елементами основного капіталу своїх техніко-виробничих властивостей для подальшого використання.

Фіктивний капітал — цінні папери (акціїта облігації) AT, що відображають його реальний капітал і дають право на одержання доходів у вигляді дивіден­дів, відсотків тощо.

Фінанси — сукупність економічних відносин, що опосередковують форму­вання та використання централізованих і децентралізованих фондів грошових засобів з метою виконання державою і господарюючими суб'єктами своїх функцій у процесах суспільного відтворення.

Фінансова діяльність — діяльність суб'єкта щодо формування доходів і здійснення витрат.

Фінансова олігархія — верхівка монополістичної буржуазії, яка зосе­реджує в своїх руках значну частину суспільного багатства, панує в економі­чному і політичному житті країни, підкоряючи своїм інтересам державний апа­рат, політичні партії, внутрішню і зовнішню політику країни.

Фінансова система — сукупність економічних відносин, які забезпечують утворення, розподіл і використання фондів грошових коштів у процесі розподі­лу і перерозподілу суспільного продукту та НД.

Фінансовий капітал — якісно нова форма капіталу, яка виникає внаслі­док злиття промислового і банківського капіталів та слугує подальшому усу­спільненню виробництва.

Фінансові відносини — відносини, що відображають рух вартості від од­ного суб'єкта до іншого, характеризують обмінні, розподільні та перерозпо-дільні процеси і виявляються у відповідно спрямованих грошових потоках.

Фінансові ресурси — сукупність усіх видів грошових засобів, фінансових активів, якими володіють суб'єкти фінансових відносин.

Фінансово-монополістична група (ФМГ) — складний монополістичний комплекс, який поєднує монополії, що пов'язані спільними інтересами та пану­ють у різних сферах економіки.

Фондова біржа (ФБ) — організаційно оформлений, постійно діючий ри­нок, на якому здійснюють торгівлю цінними паперами.

Фондовіддача — відношення обсягу продукції у грошовій формі до вартості основних виробничих фондів (основного капіталу), виражене у відсотках.

Форма власності — якісно особлива внутрішня організація відносин еко­номічної реалізації об'єктів конкретного типу і виду власності.

Франчайзинг — форма підприємницької діяльності, в тому числі й у сфері торгівлі, за якої мала (дочірня) фірма вибудовує свою діяльність відповідно до правил, вимог великої (материнської) компанії, що забезпечує дочірню фірму товарами, технологіями, допомагає у бізнесі.

Фрикційне безробіття — безробіття, яке виникає у зв'язку з пошуком кращої роботи.

Хеджування (англ. hedge — страхування) — страхування майбутньої опе­рації з наявним товаром і одержання прибутку за рахунок перепродажу ф'ючерсного контракту або отримання прибутку внаслідок змін цін, що виника­ють до ліквідаційного строку.

Холдинг {англ. hold — тримати, затримувати) — компанія, яка володіє кон­трольними пакетами акцій інших компаній та управляє їх діяльністю.

Централізація банківського капіталу — укрупнення розмірів капіталу банку за рахунок об'єднання капіталів кількох банків.

Централізація капіталу — процес збільшення розмірів індивідуального капіталу шляхом об'єднання кількох індивідуальних капіталів у один більший, внаслідок чого відбувається перерозподіл капіталу в суспільстві без зміни йо­го загальних розмірів.

Циклічне безробіття — безробіття, яке пов'язане з такими змінами в еко­номічній кон'юнктурі, які спричиняють економічний спад, скорочення обсягів виробництва, отже, скорочення попиту на робочу силу; його визначають як різ­ницю між фактичним і природним рівнями безробіття.

Ціна — грошова форма вартості товару, або вартість товару, виражена у грошах.

Ціна робочої сили — вартість товару робоча сила, виражена в грошовій формі, тобто у грошах.

Цінова еластичність попиту — кількість товарів, на яку люди збільшать або зменшать свої придбання внаслідок зміни ціни.

Цінова еластичність пропозиції — кількісна характеристика чутливості пропозиції до зміни ринкової ціни товару.

Цінова конкуренція — боротьба між товаровиробниками за споживача шляхом зменшення витрат виробництва, зниження цін на товари і послуги без істотної зміни їх якості й асортименту.

Цінова політика фірми — вироблення фірмою (підприємством) цілей і визначення сукупності економічних та інших заходів щодо формування цін на свою продукцію з метою досягнення більш високої норми прибутку.

Чисті витрати обігу — витрати, пов'язані зі зміною форми вартості, тобто з перетворенням товарної форми капіталу на грошову і грошової на товарну (витрати, пов'язані з операціями купівлі-продажу товарів, розрахунками, вив­ченням динаміки попиту, цін, організацією реклами, утриманням торгових кон­тор, веденням кореспонденції, заробітною платою продавців, касирів, бухгал­терів тощо).

Чисті показники — показники, які розраховують з вирахуванням спожи­вання основного капіталу, який розглядають як один з видів витрат на вироб­ництво.

«Чорний» ринок — вид тіньової економіки, в межах якої функціонує певна сукупність заборонених законом економічних відносин між продавцями і по­купцями товарів і послуг.

Штучні монополії — об'єднання господарюючих суб'єктів, створені для отримання монополістичних вигод, які цілеспрямовано змінюють структуру ринкового простору у своїх інтересах, створюючи бар'єри для входження на ринок інших господарюючих суб'єктів (захоплення джерел сировини та енерго­носіїв, змушування залежних банків відмовляти у кредитах новим підприєм­цям тощо); запроваджують дуже високий порівняно із конкурентами рівень техніки і технології виробництва, використовуючи великий за розмірами капі­тал, що дає змогу досягти більшого ефекту від масштабів виробництва, витіс­няючи конкурентів за допомогою добре налагодженої реклами.

Юридичний зміст власності — сукупність вольових, свідомих, ідеальних відносин належності, володіння, розпоряджання і використання об'єктів влас­ності, що набули правової форми.

Юридичний зміст капіталістичної власності — належність капіталіс­там засобів виробництва і грошей, а найманим працівникам своєї робочої сили, а також їх прав володіти, розпоряджатися і використовувати ці об'єк­ти власності.