- •Тема 1. Світ у хvii столітті План
- •Тема 2 Англійська революція XVII ст.
- •Англійські селяни (йомени)
- •Республіка 1649 року. Програма істинних левелерів. Протекторат Кромвеля і реставрація Стюартів
- •Література
- •1. Передумови та причини війни.
- •2.Хід війни Чесько-пфальцський період1618—1625
- •Данський період 1625—1629
- •Шведський період1630—1634
- •Франко-шведський період 1635—1648
- •3. Вестфальський мир та наслідки війни
- •Англія у XVIII ст. Промисловий переворот План
- •Тема: європейське просвітництво План
- •Тема лекції: Італія у XVIII ст. План
- •Війна за незалежність та утворення сша План
- •Французька революція XVIII ст. (1789-1799) План
- •Література
- •Франція часів консульства та імперії
- •Іспанія у XVII-XVIII ст. План
- •Література:
Тема 2 Англійська революція XVII ст.
План
1 Передумови і початок революції
2 Перша громадянська війна
3 Піднесення революції. Друга громадянська війна
4 Індепендентська республіка і перехід до протекторату
5 Історичне значення Англійської революції
6 Період Реставрації в Англії. Державний переворот 1688 р.
1 пит. 1603 р. – зміна правлячої родини (династію Тюдорів змінили Стюарти) Яків І 1603-1625 рр. населення Англії на середину 17 ст. становило 4,5-5 млн., єдиним великим містом був Лондон – 200 тис. осіб. Англія за типом економіки залишалася землеробською, населення займалось сільським господарством, з іншого боку почала зароджуватися промисловість у якій на перше місце виходило виробництво сукна. Три райони Англії займалися виробництвом сукна: Південно-західний (остершир), східний (есекс, норфолк), північний (йоркшир). Цьому районуванню відповідало переважання двох типів політико-економічного господарювання. Традиційного – ремісник разом з підмайстрами і учнями залишався самостійною фігурою у виробничому процесі, збуту продукції і нового – капіталістичного – південний захід і схід, капіталістична мануфактура, робочий день 15 і більше годин.
Заробітна плата встановлювалася рішенням морових суддів, виходячи з ціни мінімуму необхідних реміснику засобів для існування. За перевищення максимуму встановлювався штраф.
В умовах переважання капіталістичної мануфактури, доля останньої залежала від стану зовнішньої та внутрішньої торгівлі. Іспанія все більше занепадала, у стані війни з нею перебувала Голландія. Франція тільки почала виходити з кризи після тривалих громадянських воєн.
На 17 ст. зовнішньо-торгівельні зв’язки Англії простягалися на великі території. Заснована низка компаній для ведення торгівельних операцій: московська, прибалтійська, марокканська, гвінейська, ост-індська на 1617 р. остання нараховувала більше 9,5 тисяч пайовиків з капіталом в 1 млн. 629 фунтів стерлінгів. Для англійської торгівлі було характерним: політика торгових компаній і торгівельні монополії.
Вже у 20-ті роки 17 ст. ринкова кон'юнктура погіршується (тридцятилітня війна1618-1648) в особливо тяжкому становищі опинилося виробництво англійського сукна. Скоротився попит на вироби, райони виробництва сукна були охоплені виступами та хвилюваннями. Головною причиною загострення була політики Якова І – віддав усю зовнішню торгівлю на відкуп лондонським компаніям. У 1614 р. прийнято закон про заборону вивозу не готового сукна.
Англійські селяни (йомени)
1 Фрігольдери – особисто вільні наближалися до повних власників землі.
2 Копігольдери (найбільше) – тримання здійснювалися на основі документа (копії)
3 Лізгольдери – тримали наділи на умовах оренди, рентні платежі за яку визначалися кон’юктурою сільськогосподарського ринку.
4 Коттери – володіли лише нерухомістю.
Соціально-класова структура англійського суспільства першої половини 17 ст. позначена складністю. Двома привілейованими станами залишалися дворяни і духівництво. Англійське дворянство на відміну від французького не було таким родовитим. При Якову І широко практикувався продаж дворянських титулів, тому однією з особливостей англійського дворянства була його «відкритість» для найбільш здібних і заможних людей. Інша особливість англійського дворянства полягала у його прагматизмі в усьому, що давало можливість збільшити прибутки. Поділ англійського дворянства на старе та нове втілював відмінності не лише в етиці але і в соціально-економічному обличчі цих прошарків.
Такою ж складною виглядала і ситуація з буржуазією, яка поділялася на велику (фінансову), середню (підприємницьку), дрібну. Представники першої були тісно пов’язані з королівським двором.
У зовнішній політиці Стюарти тяжіли до союзу з католиками. Намагалися зблизити англіканство з католицизмом. Протягом всієї діяльності стюартів є втручання в церковні справи. В Англії поширювалися протестантські настрої. Окрім прихильників англіканства в Англії були і конформісти (дисиденти), які не підкорялися державній англіканській церкві і поділялися на католиків і пуритан (чистих). Біблія у їхніх руках виступала єдиним джерелом віровчення не визнаючи ніяких посередників. Вони заперечували існування церкви і абсолютистську природу управління, заперечували різні мирські забави, ігри не визнавали театру. За їхнім переконанням вся суспільна організація створена людьми і ці люди виконують волю Бога, а королівська створена не Богом, а сформована угодою між монархом і народом (звідки випливала теорія суспільного договору). Народ повинен скинути короля, якщо той порушує угоду. За таких обставин повстання проти короля ставало богоугодною справою.
У пуританізмі виділяється дві течії: поміркована (пресвітеріани – фінансисти, купці, частина нового дворянства, які виступали за очищення церкви від пережитків католицизму і хотіли ліквідувати єпископат, а владу передати пресвітерам – виборним старостам); радикальна (індепенденти – повне управління церковних громад їх незалежність від всякої влади).
У 1603 р. після приходу до влади Якова І на престол загострюються протистояння між королівською владою та парламентом. У 1603 р. король видав «Істинний закон вільної монархії» в ньому королівська влада є божественна і недоторканна. У 1604 р. було видано «Апологію палати громад» в цьому документі йшлося про механізм стримувань і противаг королівської влади і влади парламенту. Апологія проголошувала верховним органом держави – парламент на чолі з королем за наступника Якова І, Карала І (1625-1649) протистояння набуває ще більшої гостроти. У 1628 р. парламентом було видано петицію про права її зміст був аналогічним до апології. Король не підписав петицію і розпустив парламент. З 1629 по 1640 рр. у Англії тривав період правління без парламенту.
На весні 1640 р. було скликано парламент (отримав назву короткого) – діяв менше трьох тижнів. Причиною його скликання була англо-шотландська війна 1639 р.
Історія англійської революції пройшла декілька етапів:
Перший – 1640-1642 рр. – це мирний конституційний період.
Другий 1642-1648 рр. – етап громадянських війн (1642-1646 перша, 1648 друга).
Третій – 1649-1653 рр. період індепендентської республіки.
Четвертий – 1653-1659 рр. період протекторату.
П’ятий – весна-осінь 1659 р. період другої республіки від зречення Кромвеля до встановлення військової диктатури.
Шостий – осінь 1659 р. весна 1660 рр. період підготовки і реставрації на англійському престолі династії стюартів.
Перший період. У цей час в парламенті відбувся поділ на кавалерів (вища знать, представники англіканської церкви – Північний Захід країни) і круглоголових (громадяни, прихильники пуританізму - Схід та Південь країни).
У листопаді 1641р. парламент приймає велику демонстрацію – великий протест про зловживання королівською владою в якому перераховувалися вади короля,міністри мають відповідати перед парламентом. За документ проголосувало 159 проти 148, король відхилив документ, цим було покладено край мирному шляху революції.
2 пит. Другий етап 4 січня 1642 р. Карл І у супроводі озброєного загону з’являється у парламенті для арешту опозиції(«пташки відлетіли в сіті»). 10 січня Карл змушений залишити столицю країни, цим завершився мирний етап революції. Карл І визнавши запропонований шотландцями пресвітеріанський устрій залучився їх підтримкою їде на Північ з метою підготовки збройної боротьби з парламентом.
Вже в перший період революції в парламенті виявилось два крила більшість його складали пресвітеріани, які виступали за пошук шляхів примирення з королем, меншість становили індепенденти, які виступали за збройну боротьбу з королем.
На початковому етапі першої громадянської війни ініціатива належала роялістам. Проте вже 2 липня біля Марстон-Муру королівській армії було завдано першої значної поразки: з 18 тисяч три загинуло, півтори потрапило в полон.
У 1645 р. парламент приймає закон про створення армії нового зразка. Вона повинна була складатися з 10 полків кавалерії, 12 полків піхоти, одного полку драгун, загальна чисельність 22 тисячі осіб. Головнокомандуючим армією призначали 33-х річного Томаса Ферфакса, його заступником став Олівер Кромвель. 14 червня 1645 р. королівській армії було завдано цілковитої поразки біля Нейзбі – кавалерія Кромвеля вирішила її результат. Розв’язка в другій громадянській війні настала в травні 1648 р. коли король втік на Північ і здався шотландцям, а ті його за 400 тис. фунтів стерлінгів видали парламенту.
3 пит. На початку 1647 р. виявилися загострення класових протиріч через наявність у парламенті чотирьох політичних сил:
1 пресвіторіанська більшість в довгому парламенті.
2 індепендентська меншість
3 цивільні і військові левеллери
4 армія «Нового зразка» командували якою індепенденти.
Левеллери на завершальному етапі громадянської війни оформились у середовищі індепендентів, а потім відокремились від них у політичному сенсі і протиставили себе як партія зрівнювачів. Найвідомішими її діячами були: Лільберн, Оверстон. Якщо у питанні церковного устрою вони залишалися грунті індепендентства, то у питаннях політичного устрою цей рух боровся за поглиблення демократичного змісту революції, за радикальну демократизацію всього механізму влади.
Основні конституційні вимого левеллерів сформовані у петиції під назвою «Ремонстрація багатьох тисяч громадян» липень 1646 р. В цьому документі йшлося про:
1 Ліквідацію влади короля і палати лордів
2 Становлення верховенства палати громад, її відповідальність перед виборцями.
3 щорічні вибори до палат.
4 необмежена свобода совісті.
1648 р. став одним з найкритичніших моментів революції. У квітні прийнято рішення про суд над королем. Влітку поновилися військові дії між прихильниками короля та парламентом. 17 серпня 1648 р. біля Престона Кромвель завдає шотландцям поразки – 10 тисяч осіб склали зброю і здалися в полон парламенту. Тим часом Ферфакс придушив повстання роялістів у Кенті. На кінець серпня друга громадянська війна закінчилася.
5 грудня 1648 р. палата громад постановила, що вчинки зроблені королем є достатніми для досягнення з ним згоди, але це не задовольнило армію парламенту і 6 грудня загін драгун на чолі з Прайдом зайняв всі підступи до Вестмінстерського палацу і за здалегідь складеним списком затримував роялістськи налаштованих членів парламенту – 140 депутатів. Ці події отримали назву «Прайдової чистки». В результаті індепенденти отримали більшість. 28 грудня підтверджено постанову про суд над королем, а 4 січня 1649 р. палата громад оголосила себе носієм верховної влади в Англії. 26 січня спеціально створений суд виніс королю смертний вирок. 30 січня 1649 р. Карл І був страчений. Слідом за стратою короля актом парламенту від 17 березня 1649 р. королівська влада «як непотрібна і небезпечна» була ліквідована, 19 березня палату лордів теж ліквідували.
19 травня 1649 р. Англія проголошена республікою. Виконавча влада вручалася державній раді, в якій вирішальну роль займав О.Кромвель. в дійсності це була лише видимість розподілу влади. Після прайдової чистки від парламенту залишилося «охвістя» - засідання палати громад відвідували не більше 50 осіб з яких 31 були членами державної ради.