- •О. В. Кабацький, в. В. Хорошайло, с. О. Бабенко
- •Умовні позначення
- •Розділ 1. Нарисна геометрія
- •1.1 Метод проекціювання
- •1.1.2 Паралельне проекціювання. Основні властивості
- •1.1.3 Проекціювання на дві площини проекцій
- •1.1.4 Проекціювання на три взаємно перпендикулярні площини проекцій
- •1.2 Проекціювання відрізка прямої лінії
- •1.2.1 Розташування відрізка прямої відносно площин проекцій
- •1.2.2 Правило прямокутного трикутника
- •1.2.3 Взаємне розташування прямих
- •1.2.4 Проекціювання прямого кута
- •1.3 Площина
- •1.3.1 Завдання площини на комплексному кресленні
- •1.3.2 Положення площини відносно площини проекцій
- •1.3.3 Належність точки і прямої площині
- •1.3.4 Головні лінії площини
- •1.4 Методи перетворення ортогональних проекцій
- •1.4.1 Метод заміни площин проекцій
- •1.5 Гранні поверхні
- •1.5.1 Переріз гранних поверхонь площиною
- •1.6 Криві поверхні
- •1.6.1. Переріз кривих поверхонь площиною
- •Розділ 2 . Інженерна графіка
- •2.1 Проекційне креслення. Гост 2.305 –68
- •2.1.1 Зображення. Вигляди
- •2.1.2 Розрізи
- •2.1.3 Перерізи
- •2.1.4 Вимоги щодо зображення та позначення розрізів і перерізів
- •2.2 Аксонометричні проекції
- •2.2.1 Прямокутна ізометрія
- •7.2 Прямокутна диметрія
- •2.3.1 Короткі відомості про бази в машинобудуванні
- •2.3.2 Система проставляння розмірів
- •2.3.3 Методи проставляння розмірів
- •2.3.4 Основні правила нанесення розмірів на креслення
- •2.4 З’єднання деталей. Роз’ємні з’єднання
- •2.4.1. Види з’єднань
- •2.4.2. Зображення та позначення різьби на кресленнях
- •2.4.3 Класифікація різьб
- •2.4.3.1 Метрична різьба
- •2.4.3.2 Трубна циліндрична різьба
- •2.4.3.5 Упорна різьба
- •2.4.3.6 Прямокутна нестандартна різьба.
- •2.4.3.7 Спеціальна різьба
- •2.4.4 Різьбові з’єднання
- •2.4.5 Шпонкові та шліцьові з’єднання
- •2.4.5.1 Шпонкові з’єднання
- •2.4.5.2 Шліцьові з’єднання
- •2.5 З’єднання деталей. Нероз’ємні з’єднання
- •2.5.1 Зварні з’єднання
- •А) б) в) г)
- •А) б) в)
- •Список додаткової літератури
- •Кабацький Олексій Володимирович,
2.4.5.1 Шпонкові з’єднання
Шпонки призначенні для передачі крутного моменту від вала до маточини деталі (зубчастого колеса, шківа тощо) чи навпаки, від маточини до валу. В окремих випадках, крім передачі крутного моменту шпонки фіксують в осьовому напрямку насадженні на вал маточини (клинові шпонки) чи призначенні для напрямку їх руху (направляючі шпонки).
З’єднання призматичними шпонками
Призматичні шпонки (рис. 2.4.14) виконують прямокутного перерізу з відношенням висоти до ширини перерізу (h:b) від 1:1 для валів малих діаметрів до 1:2 для валів великих діаметрів (ГОСТ 23360-78).
Кінці шпонок виконують плоскими чи округлими. Призматична шпонка являється врізною, тобто поміщається в паз валу. Робочими гранями призматичних шпонок служать їх бокові, більш вузькі грані. Для спрощення і полегшення збору шпонкових з’єднань між шпонкою і маточиною передбачують радіальний зазор. Розміри поперечного перерізу шпонок, а також пазів стандартизовані (ГОСТ 23360-78) і визначаються в залежності від діаметра вала. Довжину шпонки приймають набагато меншу (на 3…7 мм) довжини маточини, узгодивши довжину шпонки із стандартним рядом довжин.
Для ступінчастих валів допускається приймати менші розміри перерізів стандартних шпонок на валах більших діаметрів, за виключенням вихідних кінців валів. Це пов’язано з тим, що з міркувань міцності і працездатності шпонкових з’єднань немає причин призначення для ступені більшого діаметра великої шпонки, чим для ступені меншого діаметра того ж вала. Навпаки, чим більший діаметр ступені ступінчатого вала, тим меншим для неї може бути переріз шпонки тому, що при однаковому крутному моменті в шпонковому з’єднанні на ступені більшого діаметра діють менші зусилля, чим в шпонковому з’єднанні на ступені меншого діаметра.
Примітки: на робочому кресленні вказується один розмір вала – t1 (переважно) чи d – t1 і для втулки – d – t2.
Рисунок 2.4.14.
Наявність на одному валу шпонкових пазів однакових по перерізу і довжині покращує технологічність конструкції вала. Таким чином, рекомендується призначати однакові шпонки для всіх ступенів вала, виходячи із найменшого діаметра, що має шпонковий паз.
Вибрані шпонки позначають наступним чином. Наприклад, шпонка виконання А розмірами b=18 мм, h=11мм, l=100 мм:
Шпонка 18 × 11 × 100 ГОСТ 23360-78
Те ж, виконання В:
Шпонка В 18 × 11 × 100 ГОСТ 23360-78.
З’єднання сегментними шпонками
Сегментні шпонки (рис. 2.4.15) використовуються рідше чим призматичні, також вони забезпечують меншу точність посадок маточини на валу і врізаються у вал на більшу глибину, що відповідно знижує витривалість валів.
Примітки: на робочому кресленні вказується один розмір вала – t1 (переважно) чи d – t1 і для втулки – d – t2.
Рисунок 2.4.15.
Застосування сегментних шпонок обумовлено технологічністю з’єднання (не потребує ручної підгонки), а також стійким положенням шпонки у валу, що виключає її перекошення і концентрацію напружень. Шпонки при коротких маточинах встановлюють по одній, при довгих – по дві (інколи навіть три) по довжині маточини. Сегментні шпонки характеризуються шириною b, діаметром заготовки D, висотою h (чи довжиною l) (див. рис. 2.4.15).
Розмір шпонок і перерізів пазів вибирають в залежності від діаметрів вала. Сегментні шпонки позначаються наступним чином. Наприклад, шпонка розмірами b = 6 мм, h = 10 мм:
Шпонка 6 × 10 ГОСТ 24071-80.
З’єднання клиновими шпонками
З’єднання клиновою шпонкою являється напруженим з’єднанням, тому може крім крутного моменту передавати і осьову силу. На відміну від призматичних і сегментних шпонок робочими гранями у них служать широкі грані, по бічним граням осі є зазор.
Клинові шпонки викликають радіальне переміщення осі маточини по відношенню до осі вала викликаючи биття насадженої деталі. Тому область застосування клинових шпонок невелика.
Розміри клинових шпонок вибираються в залежності від діаметра вала і довжини маточини насадженої деталі. Клинові шпонки позначаються наступним чином. Наприклад, клинова шпонка виконання 1 з розмірами b = 18 мм, h = 11 мм, l = 100 мм:
Шпонка 18 × 11 × 100 ГОСТ 24068-80,
те ж, виконання 2:
Шпонка 2-18 × 11 × 100 ГОСТ 24068-80.