Добавил:
Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:

marynchak_evgen_stepanovich

.pdf
Скачиваний:
4
Добавлен:
31.05.2016
Размер:
380.26 Кб
Скачать

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

УДК 347.73

Маринчак Євген Степанович –

аспірант кафедри фінансового права Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Ievgen. S. Marynchak –

PhD student of financial law department of the Faculty of Law, Taras Shevchenko National University of Kyiv (60, Volodymyrska Str., Kyiv, 01601, Ukraine)

Податкова правосуб'єктність фізичних і юридичних осіб

У статті досліджуються питання правової природи та сутності податкової правосуб’єктності, її взаємозалежності з цивільною правосуб'єктністю шляхом науково-практичногоаналізу моменту виникнення, припинення та обсягу кожного з її елементів. На основі аналізунормативно-правовихактів розглядаються дискусійні питання щодо виникнення правосуб'єктності та особливості її припинення. Розкривається специфіка податкової правосуб'єктності фізичних та юридичних осіб - суб'єктів господарювання.

Ключові слова: правосуб'єктність, правоздатність, дієздатність, правовий статус, платники податків.

В статье исследуются вопросы правовой природы и сущности налоговой правосубъектности, ее взаимозависимости с гражданской правосубъектностью путем научно-практическогоанализа момента возникновения, прекращения и объема каждого из ее элементов. На основе анализанормативно-правовыхактов рассматриваются дискуссионные вопросы относительно возникновения правосубъектности и особенности ее прекращения. Раскрывается специфика налоговой правосубъектности физических и юридических лиц - субъектов хозяйствования.

Ключевые слова: правосубъектность, правоспособность, дееспособность, правовой статус, налогоплательщики.

Ie.S. Marynchak Tax Legal Personality of Individuals and Legal Entities

The issues of legal nature and scope of tax legal personality, its interdependence with civil legal personality have been researched into through scientific and practical analysis of commencement, termination and scope of each of its elements. Controversial cases of occurrence of the legal personality and distinctive features of its termination are dealt with in the article on the basis of legal acts. Specificity of tax legal personality of individuals and legal entities – economic agents is highlighted.

Public legal nature of the tax legal personality of individuals and legal entities – economic agents has been noted. The author focuses on their contractual features in the context of centralization of the formation, distribution and redistribution of finances in the fulfillment by the parties of their tax liabilities. It is stated that the rules of private law, in particular legal provisions of the Civil Code of Ukraine might be applied by analogy in relation to the institute of tax legal personality for the purpose of overcoming the gaps in law.

It is proved that the tax legal personality is an inherently regulated by the tax statutes ability of the person – the taxpayer or the payer of other compulsory payments to have and implement tax rights and responsibilities, and be responsible for their failure. The article addresses special features of the aforementioned tax legal personality, as well as an anthropocentric dimension that allows to adjust the relevant tax issues so that a person's actions on the implementation of the tax legal personality are consistent with the ideas of natural law and the public interest in law enforcement.

Keywords: legal personality, legal capacity, capacity to act, legal status, taxpayers.

ISSN 2409-6415

39

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

Постановка проблеми. У фінансово-

правовій доктрині податкову правосуб'єктність розглядають як самостійний елемент правового статусу платників податків, головним змістом якого є обов'язок зі сплати податків та інших обов'язкових платежів. Однак, виходячи з того, що такий обов'язок виникає лише при наявності у особи об'єкту оподаткування, який у свою чергу, з'являється, як правило, за наслідком реалізації цивільної правосуб'єктності, можна

дійти

до

висновку,

що

цивільна

правосуб'єктність

є

передумовою

для

виникнення у платників податків податкової правосуб'єктності. Такий взаємозв'язок пояснюється майновим характером як цивільних, так і податкових правовідносин. Відтак, для розмежування публічних і приватних аспектів правосуб’єктності фізичної особи або юридичної особи – суб’єкта господарювання необхідно з’ясувати особливості виникнення, припинення та обсягу кожного з елементів вказаних видів правосуб’єктності особи.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематика визначення правового статусу платників податків, у тому числі їх правосуб’єктності, у фінансово-правовій

доктрині розглядалася

такими вченими, як

Л.К. Воронова,

Д.О. Гетманцев,

С.Т. Кадькаленко,

М.П. Кучерявенко,

О.А. Лукашев, Н.Ю. Пришва та іншими. Українськими науковцями в галузі фінансового права ґрунтовно досліджені теоретичні питання виникнення, зміни та припинення податкової правосуб’єктності фізичних осіб і юридичних осіб – суб’єктів господарювання.

Невирішені раніше проблеми. Разом із тим, враховуючи специфіку податкової правосуб’єктності фізичних осіб і юридичних осіб у контексті проведення податкової реформи, ця проблематика потребує додаткового дослідження та обґрунтування на науковопрактичному рівні.

Метою статті є розкриття правової природи податкової правосуб'єктності, її взаємозв'язку та взаємозалежності з цивільною правосуб'єктністю на основі аналізу нормативноправових актів та наукових поглядів; сутності та особливостей реалізації, зокрема виникнення та припинення, податкової правосуб'єктності шляхом обґрунтування позиції, відповідно до якої податкова правосуб'єктність є спеціальною,

виокремлення деліктоздатності як самостійного елементу податкової правосуб'єктності.

Виклад основного матеріалу.

Податкова правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб як самостійна юридична категорія становить важливе значення для належного виконання конституційного обов’язку зі сплати податків і зборів. Квінтесенція цього правового терміна виявляється в його спеціальній публічно-правовійприроді, антропоцентричній сутності та специфіці реалізації правоздатності, дієздатності та деліктоздатності основних суб’єктів податкового права. Цивільні та податкові правовідносин обумовлені майновою природою. За наслідком реалізації цивільної правосуб'єктності особа отримує об'єкти цивільних прав (речі, результати інтелектуальної діяльності та інші матеріальні або нематеріальні блага), які в подальшому умовно трансформуються (перетворюються) в об'єкт оподаткування, із появою якого виникає обов'язок зі сплати відповідних податків і зборів. На відміну від цивільної правоздатності, у податковій правоздатності головним змістом є обов'язки особи, а вже як похідне від них особа має відповідні права. По суті, в більшості випадків, передумовою для виникнення податкової правосуб'єктності платників податків є власне цивільна правосуб'єктність. У цьому сенсі для ефективної регламентації відповідної сфери суспільних відносин важливо розмежовувати правовий статус особи, наділеної одночасно цивільною та податковою правосуб’єктністю. На переконання О.А. Банчука, правильним є розгляд питання публічного та приватного не з позиції розподілу систем права, їх протиставлення, визначення провідної та підпорядкованої підсистеми, а під кутом зору єдності та неперервності відносин у суспільстві [1, с. 148]. Для детермінації правової природи податкової правосуб’єктності ця теза відіграє вкрай важливе значення, оскільки дозволяє не протиставляти їїпублічно-правовуприроду зприватно-правовоюприродою цивільної правосуб’єктності, а шукати оптимальний баланс юридичного інструментарію в аспекті належної регламентації правовідносин, у які особа – носій цивільної правосуб’єктності вступає вже в якості платника податків і зборів.

ISSN 2409-6415

40

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

Правова природа податкової правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб

Для податкової сфери, публічноправовий вимір правосуб’єктності, насамперед, випливає з публічно-правовогохарактеру правових норм, на підставі яких вона виникає. Це обумовлено конституційною нормою, відповідно до якої кожна особа зобов'язана сплачувати законно встановлені податки та збори [2] (ст. 67 Основного Закону України). У цьому розрізі слушною є думка І.О. Покровського про те, що публічне право є системою юридичної централізації відносин [3, с. 44]. При цьому не можна ігноруватиприродно-правовийхарактер прав і свобод особи як у публічному, так і в приватному праві та необхідності комплексного та ефективного регулювання податкових правовідносин з урахуванням публічного інтересу держави. У публічному вимірі права та обов’язки платника податків повиннівсе-такинадаватися державою за умови, що до уваги беруться фундаментальні природні права та інтереси особи.

Власне в податковому законодавстві України, як і в податковому законодавстві країн ЄС відсутні законодавчо закріплені правові дефініції «податкова правосуб'єктність», а також її складових елементів, таких як «податкова правоздатність», «податкова дієздатність» і «податкова деліктоздатність», оскільки ці категорії вважаються похідними від цивільної правосуб'єктності. Водночас на рівні теорії фінансового права наведені поняття тлумачаться з урахуванням їхньої публічно-правовоїспецифіки. На цьому аспекті наголошують Д.В. Вінницький та В.С. Белих, які розглядають податкову правосуб'єктність одним з видів галузевої правосуб'єктності, тому поряд із загальними рисами їй притаманні деякі властивості, зумовлені специфікою податкових відносин і правового впливу на них: є первинною сходинкою конкретизаціїподатково-правовихнорм, на якій визначається загальне юридичне становище суб'єктів (суб'єкти податкового права ставляться в те чи інше становище один щодо одного); є встановленою нормами податкового права здатністю бути носієм юридичних прав і обов'язків у сферіорганізаційно-майновихта організаційних відносин зі встановлення, введення і сплати податків і зборів, а також в інших відносинах, невід'ємно пов'язаних із їх

перерахуванням [4]. Із наведеної дефініції слідує, що, зважаючи на галузеву приналежність податкової правосуб’єктності, яка виступає як категорія юридичної конкретизації норм податкового права, а також визначає функціональне становище платників податків у податкових правовідносинах.

Одночасно з цим, на рівні доктрини зустрічаються й інші погляди з приводу сутності податкової правосуб’єктності. Наприклад, Ю.О. Крохіна сприймає це поняття як своєрідний правовий засіб включення суб'єктів податкових відносин у сферу правового регулювання законодавства про податки й збори [5, c. 226]. На нашу думку, з таким лаконічним визначенням можна погодитися лише частково, оскільки сутність податкової правосуб’єктності все-такиполягає не лише у віднесенні суб’єктів такої правосуб’єктності до числа тих осіб, які підпадають під сферу дії положень Податкового кодексу України (надалі – ПКУ). Цей термін передусім стосується інституціональнофункціональних особливостей правового статусу особи, наділеної цивільною правосуб’єктністю, на підставі яких вона стає учасником податкових правовідносин як платник податків. З огляду на це, ми підтримуємо доктринальний підхід, згідно з яким податкову правосуб'єктність можна визначити, виходячи зі загальнотеоретичного поняття правосуб'єктності, як встановлену нормами фінансового права здатність суб'єкта бути носієм та реалізовувати юридичні права та обов'язки у сфері оподаткування [6, с. 109].

В юридичній літературі справедливо зауважують, що податкова правосуб'єктність будь-якогосуб'єкта податкового права завжди є спеціальною, тобто вона передбачає здатність особи бути учасником лише чітко визначеного кола правовідносин в рамках податкового права, у зв'язку з чим кожен із суб'єктів наділений обмеженою сукупністю податкових прав і обов'язків, виходячи із їх абстрактного переліку, передбаченого діючим законодавством [6, с. 109]. З іншого боку, уфінансово-правовійдоктрині побутує й підхід, прихильником якого є, зокрема, В.О. Черкес, щодо виділення загальної та спеціальної податкової правосуб’єктності: загальна правосуб'єктність складається з прав та обов’язків, рівною мірою притаманних усім категоріям платників, незалежно від того, які конкретно податки вони зобов’язані сплачувати,

ISSN 2409-6415

41

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

та незалежно від самого факту такої сплати (загальна правосуб'єктність «потенційного» платника податку); спеціальна правосуб'єктність може з’являтися та зникати в залежності від юридично значущих дій фізичних осіб і норм, встановлених відповідним податковим законом [7, c. 66]. Тим не менше, важко погодитись з тезою, що податкова правосуб'єктність є одночасно загальною та спеціальною, оскільки враховуючи її сутність, ця категорія має чітко виражені спеціальні риси, а поки особа не стала платником податків, вона наділена, зокрема, цивільною правосуб’єктністю.

Необхідно зважати також на те, що, як вказує В.С. Нерсесянц, спеціальна правосуб'єктність означає, що її обсяг і зміст у різних суб’єктів істотно відрізняються [8, с. 376377]. При цьому податкова правосуб’єктність фізичних і юридичних осіб як раз істотно відрізняються між собою, що є додатковим підтвердженням її спеціального характеру. Що стосується судової практики 2015 року з цього приводу, то цікавим є підхід судів із приводу доведення фіктивності господарської операції як підстави для донарахування платникові податків податкових зобов'язань: встановлюється спеціальна податкова правосуб'єктність учасників господарської операції – статус постачальника товарів (послуг), коли обов'язково враховується можлива поінформованість платника податків щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб або інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних і т.п.) [9]. Відтак, наведений підхід є яскравим прикладом спеціального характеру податкової правосуб’єктності юридичних осіб, що проявляється в реєстраційних процедурах, особливостях інформаційно-правовоїобізнаності платників податків, необхіднихфінансово-правовихдокументах тощо. У такому плані важливу роль має презумпція «добросовісного платника», на підставі якої не передбачається виникнення в платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а самого платника не наділено повноваженнями податкового контролю [10].

Тобто в межах податкової дієздатності як елементу податкової правосуб’єктності необхідно зважати на специфічні правові презумпції, притаманні винятково податковому праву.

Враховуючи викладене, в інституті податкової правосуб’єктності потрібно розмежувати публічне та приватне в його правовій природі. У протилежному випадку реалізація податкової правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб у межах конкретних правовідносин постійно наштовхуватиметься на дилему можливості або заборони застосування платниками податків окремих публічноправових та приватно-правовихінструментів. Можна стверджувати, що податкова правосуб’єктність за своєю сутністю є регламентована податковим законодавством спроможність особи – платника податків мати та реалізовувати податкові права та обов’язки, а також нести відповідальність за їх невиконання. При цьому потрібно зважати на її спеціальні риси й антропоцентричний вимір, що дозволяє врегульовувати відповідні податкові правовідносини в такий спосіб, щоб дії особи з реалізації податкової правосуб’єктності узгоджувалися з ідеями природного права та публічним інтересом щодо підтримання правопорядку.

Реалізація податкової правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб

Податкова правосуб’єктність реалізується через дію та взаємодію її елементів. А.Б. Вєнгєров вдало зауважує, що правовий статус визначає набір прав, які особа має для вступу в гіпотетичні, можливі правовідносини, а правосуб'єктність є вже характеристикою правочинів конкретного суб'єкта в конкретних правовідносинах [11, c. 246]. На рівні фінансовоправової доктрини, структурними елементами податкової правосуб'єктності є податкові правоздатність та дієздатність. Дані елементи взаємопов'язані та доповнюють одне одного. Податкова правоздатність – це здатність особи мати права та обов'язки зі сплати певних податків, які встановлені ПКУ, а змістом податкової дієздатності є можливість фактичної реалізації цих прав та обов'язків шляхом безпосередньої участі цих платників податків в податкових правовідносинах. Водночас М.І. Матузов виокремлює чотири елементи:

ISSN 2409-6415

42

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

правоздатність; дієздатність; деліктоздатність; осудність [12, c. 396]. На наше переконання, податкова правосуб’єктність має комплексний характер, що дозволяє вести мову про взаємодію податкової правоздатності та дієздатності, а також виникнення податкової деліктоздатності в разі вчинення деліктів у цій сфері. Водночас осудність явно виходить за межі детермінант податкової правосуб’єктності, оскільки відображається в її цивілістичних передумовах.

Як було вказано вище, передумови виникнення та припинення податкової правоздатності та дієздатності у платників

податків

пов'язані

з

цивільною

правосуб'єктністю фізичних та

юридичних

осіб – суб'єктів

господарської

діяльності.

Відповідно

до

ст.ст. 25-42,91, 92

Цивільного

кодексу

України

(надалі

-

ЦКУ)

правосуб'єктність складається з правоздатності, дієздатності та деліктоздатності, причому правоздатність і дієздатність взаємозалежні категорії та одночасно з цим деліктоздатність, як вбачається зі ст. 30 ЦКУ, є невід'ємною складовою дієздатності [13]. Тобто цивільна правосуб'єктність виступає як законодавчо встановлена здатність фізичних та юридичних осіб мати, реалізовувати цивільні права та обов'язки та нести відповідальність за діяння (рішення, дії або бездіяльність). Головним змістом цивільної правоздатності є здатність мати права та обов'язки. Дієздатність – це суб'єктивна межа реалізації цивільних прав та обов'язків; особа, яка не наділена дієздатністю або дієздатність якої обмежена, вправі реалізовувати свої права та обов'язки особисто (дрібні побутові правочини) або через своїх законних представників (всі інші правочини). За наслідком реалізації цивільної правосуб'єктності особа отримує об'єкти цивільних прав, що умовно перетворюються в об'єкт оподаткування, наявність якого зумовлює появу податкового обов'язку — головного елемента податкової правоздатності, яка в свою чергу може бути реалізована, за загальним правилом, лише за через дієздатність платника податків.

Виникнення податкової правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб

Податкова, як і цивільна правоздатність у фізичної особи виникає з моменту її народження, однак, на відміну від цивільної правоздатності, така особа отримує в першу

чергу не права (майнові та/або особисті немайнові), а обов'язки зі сплати загальнообов'язкових платежів (в разі наявності об'єктів оподаткування). Також заслуговує на увагу те, що з моменту народження фізична особа отримує обмежену (або неповну) цивільну правоздатність, зважаючи на положення ч. 3 ст. 25 ЦКУ. Така обмежена цивільна правоздатність фізичних осіб співвідноситься з податковою правоздатністю в такий спосіб, що в разі відсутності у фізичної особи прав, наприклад, на створення юридичної особи або її реєстрації як суб'єкта підприємницької діяльності у зв'язку з недосягненням конкретного віку, то відповідно не виникає обов'язку зі сплати податків і як похідне від нього певних прав (зареєструватися для спрощеної системи податкової звітності, сплачувати єдиний податок тощо). Отже, податкова, як і цивільна правоздатність для частини правовідносин є обмеженою віком фізичної особи.

Необхідно також зважати на те, що доволі дискусійним питанням є можливість виникнення правоздатності у фізичної особи до моменту її народження, а саме: у випадку отримання такою (ненародженою) особою спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1222 ЦКУ спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Саме ця норма породжує дискусії для науковців в галузі фінансового права, оскільки за наслідком відкриття спадщини в спадкоємця виникає право на її прийняття. Відтак, ненароджена особа має можливість бути потенційним носієм цивільних прав, що власне і є змістом цивільної правоздатності, відповідно до чого з позиції фінансового права виникає її аналогічне правове становище щодо виникнення обов'язку зі сплати відповідних податків у ненародженої людини.

Що ж до податкової правосуб’єктності юридичних осіб, то варто звернути увагу на те, що в редакціях Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців» № 755-IVвід 15.05.2003 (надалі – Закон) [14] до 01.01.2013 за наслідком державної реєстрації юридичної особи, тобто з моменту виникнення цивільної правоздатності (правосуб'єктності) у такої особи (засновників)

ISSN 2409-6415

43

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

виникав обов'язок, встановлений п. 63.3 ст. 63

податкової правоздатності саме з часу подання

ПКУ, стати на податковий облік шляхом подання

документів для реєстрації юридичної особи,

відповідної заяви та відомостей з реєстраційної

тобто

 

до

виникнення

цивільної

картки. Тобто податкова правоздатність

правосуб'єктності. Додатковим аргументом на

виникала з моменту створення юридичної особи,

користь виникнення податкової правоздатності

оскільки такий обов'язок був закріплений саме

ще до створення юридичної особи є те, що

податково-правовоюнормою.

 

 

 

господарським

законодавством

припускається

Згідно з чинною редакцією Закону та

можливість укладення засновниками юридичної

ПКУ обов'язок щодо постановки юридичної

особи договорів від імені цієї юридичної особи,

особи на податковий облік реалізується за

ще

до

її

створення.

Зокрема,

на

підставі

принципом організаційної єдності реєстраційних

ч. 1

ст. 84

Господарського

кодексу

України

процедур,

що

проводяться

 

державними

(надалі – ГКУ)

угоди,

укладені

засновниками

реєстраторами, і процедур взяття на облік

товариства до дня його реєстрації, визнаються

платників податків, що забезпечуються органами

такими, що укладені з товариством, тільки за

державної фіскальної служби. Органи державної

умови їх подальшого схвалення товариством в

фіскальної

служби

здійснюють

обмін

порядку, визначеному законом та установчими

відомостями (повідомленнями) про здійснення

документами [16]. За наслідком таких договорів

дій з державної реєстрації та взяття

на облік

можуть виникнути й податкові обов'язки, тобто

(зняття з обліку) юридичних осіб та фізичних

можливе виникнення податкової правоздатності

осіб – підприємців

у

порядку

взаємодії із

в юридичної особи ще до її створення.

державними

реєстраторами

та

Єдиним

Запропонований висновок, безперечно, є

державним реєстром [15] (п. 3.1 Порядку обліку

дискусійним, але кореспондує з тезою щодо

платників податків і зборів ( надалі – Порядок),

виникнення

правоздатності

фізичної

особи

затвердженого наказом

Міністерства

Фінансів

(зачатої, але ще ненародженої дитини).

 

 

України від 09.12.11 № 1588). Спираючись на

 

 

Отже,

особливістю

податкової

викладене, власне

обов'язок юридичної особи

правосуб'єктності платників податків є те, що

(засновників) стати на податковий облік

вона виникає у фізичної чи юридичної особи

залишився незмінним, однак його неможливо

лише за наслідком реалізації цивільної

реалізувати фактично, оскільки постановка на

правосуб'єктності або одночасно з нею, зокрема

податковий облік (на загальну систему

в разі появи у особи майнових прав виникає й

оподаткування) проходить без участі юридичної

об'єкт

оподаткування,

існування

 

якого

особи (засновників).

 

 

 

 

обумовлює

 

виникнення

в

цієї

особи

Поряд з цим, у чинній редакції Закону

встановленого законом обов'язку та похідні від

закріплена норма, яка не дозволяє однозначно

нього права.

 

 

 

 

 

 

тлумачити

момент виникнення

податкової

Обсяг податкової правоздатності фізичних і

правоздатності. Так, згідно ч. 1 ст. 24 Закону для

 

 

 

 

юридичних осіб

 

 

 

проведення

державної

реєстрації

юридичної

 

 

Відповідно до пп. «а» п. 179.4 ст. 179

особи засновник (засновники) або уповноважена

ПКУ

 

платники податку

звільняються

від

ними особа повинні особисто подати

обов'язку подання податкової декларації, якщо

державному реєстратору, крім іншого, заповнену

вони

 

є

малолітніми/неповнолітніми

або

реєстраційну картку на проведення державної

недієздатними особами і при цьому перебувають

реєстрації юридичної особи, до якої може бути

на повному утриманні інших осіб (у тому числі

подана як додаток заява щодо обрання

батьків) та/або держави станом на кінець

юридичною

особою

спрощеної

системи

звітного податкового року [17]. Тобто податкова

оподаткування та/або реєстраційна заява про

правоздатність може бути обмежена на підставі

добровільну реєстрацію як платника податку на

часткової, неповної цивільної дієздатності (або

додану вартість за формою, затвердженою

недієздатності особи). У цьому сенсі необхідно

центральним органом виконавчої влади, що

звернути уваги на те, що згідно з наведеною

забезпечує формування та реалізує державну

нормою такі особи не обмежуються в можливості

податкову і митну політику. Ця норма дає

подання податкової декларації (податкової

можливість

тлумачити

момент

 

виникнення

дієздатності),

а

саме:

звільняються

ISSN 2409-6415

44

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

(позбавляються) обов'язку як головного елемента в змісті податкової правоздатності.

Іншим

проблемним

моментом щодо

обсягу

правоздатності

юридичної

особи – суб’єкта господарювання є дискусійний аспект з приводу характеру правоздатності юридичної особи, оскільки при реєстрації останньої в установчих документах передбачаються конкретні види економічної діяльності такої особи (КВЕДи), що є матеріально відображеною межею правоздатності. В аналогічний спосіб законодавчо встановлена залежність права на здійснення деяких видів господарської діяльності від організаційно-правовоїформи юридичної особи. Власне наявність інституту ліцензування окремих видів господарської діяльності в повному обсязі відображає як спеціальну цивільну правоздатність, так і її зв'язок зі спеціальною податковою правоздатністю. Одним із прикладів може бути діяльність із транспортування нафти, нафтопродуктів магістральним трубопроводом, для здійснення якої потрібно отримати спеціальне право (ліцензію) на такий вид діяльності [18] (п. 26 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності»). Лише в такому випадку в юридичної особи виникає обов'язок зареєструватися платником рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами, який за наслідком фактичної реалізації спеціального права створить об'єкт оподаткування (фактичні обсяги, що транспортуються в податковому (звітному) періоді), що зумовлює виникнення обов'язку зі сплати податку (ст.256-1ПКУ).

Отже, податкова правоздатність фізичних осіб обмежена віком таких осіб. Із моменту реєстрації юридичної особи – суб'єкта господарювання обсяг цивільної правоздатності є обмеженим, тому правоздатність є спеціальною, що також зумовлює обсяг спеціальної податкової правоздатності.

Співвідношення податкової дієздатності з цивільною дієздатністю фізичних і юридичних осіб

Головним змістом податкової дієздатності є здатність особи своїми діями набувати та реалізовувати права та обов'язки шляхом безпосередньої участі в податкових

правовідносинах. Слушним у цьому плані є підхід Ю.О. Крохіної, на підставі якого податковою дієздатністю виступає здатність суб'єкта самостійно або через представників набувати, здійснювати, змінювати та припиняти податкові права й обов'язки, а також відповідати за їх невиконання та неправомірну реалізацію [5, c. 226]. Це означає, що динаміка податкової правосуб’єктності виявляється саме в податковій дієздатності особи, що дозволяє вести мову про набуття платником податків статусу учасника конкретних податкових правовідносин.

Чинне законодавство не містить норми, яка б вказувала на момент виникнення податкової дієздатності фізичної особи, у зв'язку з чим доцільно застосовувати аналогію закону в аспекті посилання на правові норми ЦКУ щодо цивільної дієздатності фізичної особи. Незважаючи на те, що з першого погляду здається, що разом із частковою цивільною набувається й податкова дієздатність, яка за обсягом обмежується цивільною дієздатністю, але це суто теоретичне твердження спростовується на практиці. Навіть якщо малолітня особа володіє частковою дієздатністю (має право на дію, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків), наслідком реалізації якої буде виникнення обов'язку зі сплати податків чи зборів (податкова правоздатність), то цей обов'язок реалізовується законними представниками. Принагідно при вчинені частково дієздатною особою правочину така особа хоч формально і сплачує податок на додану вартість, але юридично не є його платником (у розумінні ст. 180 ПКУ). Водночас потрібно пам’ятати про відсутність в українському законодавстві прямої норми закону, яка б забороняла реалізовувати податкові обов'язки зі сплати податків у зв'язку з недосягненням особою конкретного віку. З іншого боку, на практиці важко уявити реалізацію малолітньою особою податкової дієздатності.

З моменту досягнення чотирнадцятирічного віку в особи виникає неповна цивільна дієздатність, з появою якої фактично виникає й податкова дієздатність, яка в можливості її реалізації обмежується цивільними правами неповнолітньої особи та прямими нормами податкового законодавства. Так, у зв'язку з появою у фізичної особи в чотирнадцять

ISSN 2409-6415

45

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

років цивільних прав і за наслідком їх реалізації,

формою № 1-ОППз позначкою «Зміни» (п. 9.3

зокрема щодо заснування юридичних осіб (п. 3

Порядку), у якій, зокрема, зазначається

ч. 1 ст. 32 ЦКУ) у такої особи також виникають

інформація про керівника та головного

податкові обов'язки та права, які вона самостійно

бухгалтера підприємства або іншу особу,

реалізовує, зокрема шляхом подання до

уповноважену

на

ведення

бухгалтерського

державного реєстратора (при заснуванні

обліку (п. 4.1 Порядку) і лише після прийняття

юридичної особи) заяви щодо обрання

фіскальним органом цієї заяви (може бути

юридичною

особою

спрощеної

 

системи

повернута для виправлення) юридична особа

оподаткування або реєстраційної заяви про

набуває повної податкової дієздатності. Крім

добровільну реєстрацію як платника податку на

того, згідно з п. 48.5 ст. 48 ПКУ податкова

додану вартість (ч. 1 ст. 24 Закону).

 

 

декларація повинна бути підписана керівником

З вісімнадцяти років фізична особа

платника податків або уповноваженою особою, а

наділяється повною цивільною дієздатністю,

також особою, яка відповідає за ведення

наслідком

чого

є

виникнення

повної

бухгалтерського обліку та подання податкової

(спеціальної) податкової дієздатності такої

декларації до контролюючого органу. Тобто

особи. Відповідно до цивільного законодавства,

лише після постановки на податковий облік у

дієздатність фізичної особи може бути обмежена

встановленому

порядку

в

юридичної

(ст. 37 ЦКУ). Водночас на практиці можливі

особи – суб'єкта

господарювання

виникає

випадки реалізації такою особою податкових

податкова дієздатність, яка за своїм обсягом

обов'язків, наприклад, подання митної декларації

відповідає податковій правоздатності.

(або усне декларування) при перетині

Таким чином, з моменту створення

державного

 

кордону

або

 

відправлені

юридичної

особи

 

виникає

податкова

кореспонденції [19] (ч. 1 ст. 236; ч. 1 ст. 257

правоздатність та часткова (обмежена або

Митного кодексу України). Разом з тим

неповна) дієздатність лише щодо можливості

зауважимо, що в загальному плані наслідком

постановки на податковий облік, за наслідком

визнання фізичної особи недієздатною згідно з

якого набувається повна податкова дієздатність,

цивільним законодавством є також втрата нею

що обмежується

спеціальною

податковою

податкової дієздатності.

 

 

 

 

правоздатністю. У цьому контексті варто також

Натомість

за

загальним

 

правилом

звернути увагу, що в разі відсутності на

податкова дієздатність юридичної особи виникає

підприємстві її керівника та головного

одночасно з правоздатністю, тобто з моменту

бухгалтера

право

підпису

бухгалтерських

державної реєстрації. При цьому, враховуючи,

документів та податкової звітності мають особи

що при державній

реєстрації

юридичної

(учасники, працівники), яким установчими

особи – суб'єкта

господарювання,

як

правило,

документами чи відповідним наказом надане

відсутні (не призначені) посадові особи та не

таке право. З огляду на це, у разі невстановлення

затверджений склад керівних органів, то

такого права можливі випадки тимчасової

доцільно припустити, що повна дієздатність у

відсутності

податкової

дієздатності

юридичної

юридичної особи з'являється з моменту

особи.

 

 

 

 

 

 

призначення посадових осіб (директора,

Податкова деліктоздатність фізичних і

головного бухгалтера) та формування складу

 

юридичних осіб

 

керівних органів (правління, наглядової ради,

На

 

рівні

фінансово-правових

внутрішнього аудиту). У зв'язку з цим, на

теоретичних

 

розробок

невизначеним

практиці

за

 

переданими

 

державним

залишається

змістовне

наповнення

податкової

реєстратором

 

даними

орган

 

 

державної

правосуб'єктності в частині приналежності

фіскальної служби ставить юридичну особу на

деліктоздатності. У розрізі викладеного потрібно

податковий облік, про що направляє відповідне

вказати, що здатність особи нести юридичну

повідомлення,

наслідком чого

 

юридичні

відповідальність

за

вчинені

правопорушення

особи – резиденти

відносяться

до

категорії

(деліктоздатність) визначається як складова

платників податків (п. 3.9 Порядку). З дня взяття

дієздатності [20, с. 125].

 

 

На наш

на облік у юридичної особи виникає обов'язок у

погляд, більш чітко визначають податкову

десятиденний строк подати реєстраційну заяву за

правосуб'єктність ті науковці, які включають до

ISSN 2409-6415

46

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

її структурних елементів і податкову деліктоздатність. У цьому плані філігранною є наукова думка Н.Ю. Пришви, згідно з якою оскільки податкові обов'язки є визначальними при характеристиці податкової правосуб'єктності, то реалізувати їх здатна лише особа, яка в змозі самостійно нести відповідальність за свої дії у сфері оподаткування [6, с. 109-110].У податковому праві деліктоздатність постає як здатність фізичної особи нести відповідальність за свої неправомірні діяння, що може бути зумовлена соціальними зв’язками особи, її психофізіологічною зрілістю, віковими параметрами тощо, тому слушним видається її відокремлення в самостійний елемент правосуб'єктності [21, с.176-179].Спираючись на сформульовані вище тези, доволі сумнівними видаються наукові позиції щодо невизнання окремого місця деліктоздатності в системі правосуб’єктності платника податків. Наведений вище висновок можна підтвердити тим, що фізичні особи, які мають неповну цивільну дієздатність мають й відповідну обмежену податкову дієздатність (про це йшлося вище) та одночасно позбавлені податкової деліктоздатності, оскільки притягнути до адміністративної чи кримінальної відповідальності можна особу, яка в повному обсязі усвідомлює значення та наслідки своїх дій. Тобто, податкова дієздатність та деліктоздатність не співрозмірні категорії. Іншим прикладом може бути випадок, коли юридична особа є тимчасово недієздатною (про це також йшлося вище), однак є деліктоздатною, оскільки контролюючі органи можуть проводити документальні невиїзні перевірки, за наслідком яких застосовувати штрафні (фінансові) санкції.

За своїм функціональним призначенням податкова деліктоздатність має подвійне навантаження, що, як пояснює А.О. Якушев, є особливого роду гарантією, що забезпечує виконання суб'єктами своїх обов'язків під загрозою можливості залучення до відповідальності; завдяки деліктоздатності стає можливим відшкодування втрат держави або муніципального утворення в результаті порушення своїх обов'язків по сплаті податків і зборів [22, с. 155]. По суті, податкова деліктоздатність прямо не залежить від дієздатності особи, у зв'язку з чим при досліджені

податкової правосуб'єктності, деліктоздатність доцільно виокремлювати від дієздатності та розглядати як самостійний елемент.

Припинення податкової правосуб’єктності фізичних і юридичних осіб

У загальнотеоретичному розрізі податкові правота дієздатність припиняються одночасно, наслідком чого, як вже зазначалося вище, є припинення цивільної правота дієздатності. Моментом припинення податкової правосуб’єктності фізичної особи є смерть такої особи, а при припинені юридичної особи спочатку припиняється податкова правосуб'єктність, а вже як наслідок – цивільна. Додатково необхідно зауважити, що правоздатність юридичної особи, на відміну від фізичної, можна поновити за відповідним рішенням суду про скасування (відміну) державної реєстрації припинення юридичної особи. В аналогічний спосіб можна поновити й податкову дієздатність юридичної особи, яка припиняється з моменту її зняття з податкового обліку.

Конкретизуючи процедуру припинення правосуб’єктності юридичної особи, необхідно вказати, що відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦКУ цивільна правоздатність юридичної особи припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи. Процедура припинення юридичної особи проходить на підставі та в порядку передбаченому ст.ст. 33-39-1Закону, моментом припинення цивільної правосуб'єктності (правоздатності ) є час внесення до ЄДРПОУ відомостей. Що стосується припинення податкової правосуб’єктності, то порядок зняття з обліку у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів та самозайнятих осіб встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (п. 67.3 ст. 67 ПКУ). Дані про прийняття рішення щодо припинення юридичних осіб, відомості щодо яких містяться в Єдиному державному реєстрі, контролюючі органи (органи державної фіскальної служби) отримують від державних реєстраторів у порядку взаємного обміну інформацією (абз. 2 п. 11.1 Порядку), за наслідком чого проводять позапланові документальні перевірки, і лише в разі наявності відповідних підстав органи

ISSN 2409-6415

47

the Journal of Eastern European Law / Журнал східноєвропейського права. – 2016. – № 23.

фіскальної служби мають право надіслати реєстратору висновок про наявність заперечень проти проведення державної реєстрації припинення юридичної особи (п. 11.7 Порядку). Тобто процедура припинення та зняття з обліку також відбувається за принципом організаційної єдності процедур, особливістю якої є спочатку припинення податкової правосуб’єктності (правоздатності), а вже після цього державний реєстратор вносить відповідний запис до ЄДРПОУ, наслідком чого є припинення цивільної правосуб’єктності (правоздатності).

Висновки. Отже, зважаючи на викладене, можна дійти остаточного висновку про те, що податкова правосуб’єктність за своєю сутністю є регламентована податковим законодавством спроможність особи – платника податків мати та реалізовувати податкові права та обов’язки, а також нести відповідальність за їх невиконання. До інституту податкової правосуб’єктності з метою подолання прогалин у праві за аналогією можуть застосовуватися норми приватного права, при цьому потрібно зважати на її спеціальні риси й антропоцентричний вимір, що дозволяє врегульовувати відповідні податкові правовідносини в такий спосіб, щоб дії особи з реалізації податкової правосуб’єктності узгоджувалися з ідеями природного права та публічним інтересом щодо підтримання правопорядку. Взаємозв'язок цивільної та податкової правосуб'єктності проявляється через майнову природу таких правовідносин, яка обумовлюється майновими благами – об'єктами цивільних правовідносин, які перетворюються на об'єкт оподаткування, існування якого відповідно породжує податкові правовідносини. Наведена теза дає підстави стверджувати, що

цивільна правосуб'єктність, певною мірою, є

передумовою

виникнення

податкової

правосуб'єктності

в

платників

податків.

Взаємозалежність

цивільної та

податкової

правосуб'єктності вбачається, зокрема, в моменті виникнення та припинення правоздатності та дієздатності юридичних осіб – суб'єктів господарювання (при реєстрації юридичної особи спочатку виникає, за загальним правилом, цивільна правосуб'єктність, наслідком якої є податкова правосуб'єктність, а при припинені

юридичної особи

спочатку припиняється

податкова правосуб'єктність, а

вже як

наслідок – цивільна).

Крім того,

з аналізу

законодавства вбачається, що за обсягом податкова правосуб'єктність здебільшого відповідає цивільній правосуб'єктності, що прослідковується через зміст правоздатності та дієздатності. Особливістю податкової правосуб'єктності є те, що деліктоздатність є самостійним структурним елементом, оскільки обов'язок зі сплати податків і зборів як головна детермінанта змісту податкової правосуб'єктності прямо не залежить від податкової дієздатності такого платника податків. Податкова правосуб'єктність платників податків завжди є спеціальною, тобто вона передбачає здатність особи бути учасником лише чітко визначеного кола правовідносин в рамках податкового права.

Список використаних джерел:

1.Банчук О. А. Підстави розмежування публічного та приватного права в Україні / О. А. Банчук

//Публічне право. – 2011. – № 2. – С. 143-152.

2.Конституція України : офіц. текст прийнятий на 5 сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. (із зм. і доп.). – К. : Парламентське видавництво, 2002. – 72 с.

3.Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права / И. А. Покровский. – Петроград : юридический книжный склад «Право», 1917. – 234 с.

4.

Винницкий Д. В. Налоговое право России : краткий учебный курс / В. С. Белых, Д.

В. Винницкий. – М. : НОРМА, 2004. – 320 с.

5.

Налоговое право России : учеб. для вузов. / отв. ред. д.ю.н., проф. Ю. А. Крохина. – 2-еизд.,

перераб. – М. : Норма, 2004. – 720 с.

ISSN 2409-6415

48

Соседние файлы в предмете Административное право