20. Виробниче освітлення

Одним із чинників, які визначають сприятливі умови праці, є раціональне освітлення робочої зони і робочих місць. Якщо освітлення виробничих приміщень правильно розраховане і виконане, очі працівника протягом тривалого часу зберігатимуть здатність добре розрізняти предмети і знаряддя праці, не втомлюючись. Це сприяє зниженню виробничого травматизму і професійного захворювання очей. Недостатнє освітлення робочих місць є однією з причин низької продуктивності праці. У цьому випадку очі працівника сильно напружені, важко розрізняють оброблювані предмети, у людини знижується темп і якість роботи, погіршується загальний стан.

На органах зору негативно позначається як недостатнє, так і надмірне освітлення. Надмірна освітленість призводить до засліплюваності, яка характеризується різкою подразнювальною дією і різзю в очах, при цьому очі працівника швидко втомлюються і зорове сприймання погіршується.

Раціональне освітлення має задовольняти ряд вимог: бути достатнім, щоб очі без напруження могли розрізняти деталі; постійним у часі, для цього напруга в мережі живлення не повинна коливатися більше ніж на 4%; рівномірно розподіленим по робочих поверхнях, щоб очам не доводилось відчувати різкого світлового контрасту; не викликати сліпучої дії на органи зору людини як самого джерела світла, так і відбиваючих поверхонь, що знаходяться в полі зору працівника (зменшення блискучості джерел світла досягається застосуванням світильників, які розсіюють світло); не викликати різких тіней на робочих місцях, в проїздах, проходах у разі правильного розташування світильників (прожекторів); бурі безпечними - не викликати вибуху, пожежі в приміщеннях.)

21. Захист навколишнього середовища від забруднення

Комплекс екологоорієнтованих засобів щодо захисту навколишнього середовища охоплює заходи, спрямовані на охорону і раціональне використання природних ре^рсів, і заходи, які забезпечують нормативні санітарно-гігієнічні параметри середовища міських і сільських поселень. Соціально необхідні охоронні заходи поділяються на організаційні, економічні і містобудівні.

Організаційні заходи забезпечують на законодавчому рівні використання територій, форми власності, правовий захист територій, створення системи адміністративно-господарсько- го управління територіями та спеціальної екологічної служби 'їх охорони.

Економічні заходи забезпечують впровадження ресур- созберігаючих технологій, введення штрафних санкцій за порушення норм природокористування, визначення платежів і податків за використання територій, надання пільгових кредитів виробникам екологічно чистої продукції тощо.

Містобудівні заходи забезпечують охорону природного середовища за рахунок раціонального функціонального зо­нування території, створення санітарно-захисних зон, визна­чення територій природно-заповідного фонду, забезпечення екологічного балансу природно-ландшафтних та урбанізова- них територій. Основні принципи екологічного захисту нав­колишнього середовища такі:

• збереження та раціональне використання цінних при­родних ресурсів;

• дотримання нормативів гранично допустимих рівнів екологічного навантаження на природне середовище та санітарних нормативів в місцях забудови;

• виділення природно-заповідних, ландшафтних, ку- рортно-рекреаційних, історико-культурних зон з від­повідним режимом їх охорони;

• встановлення санітарно-захисних зон для охорони водойм, джерел водопостачання і мінеральних вод, покладів лікувальних грязей, морських пляжів тощо.

Конкретні заходи щодо захисту навколишнього середо­вища вживаються відповідно до специфіки окремих джерел забруднення.