3. Творення складних і складноскорочених іменників. Творення складних прикментників.Творення складних прикметників
О с н о в о с к л а д а н н я — продуктивний спосіб творення якісних і відносних прикметників у сучасній українській літературній мові. Складні прикметники творяться:
1) від основ двох і більше прикметників, наприклад: машинно-тракторний, українсько-німецько-англійський, блідо-рожевий, яскраво-червоний, гіркувато-кислий, шахово-шашковий, складально-клепальний; 2) на основі словосполучень прикметника з іменником: народногосподарський, кам’яновугільний, малотиражний, легкоатлетичний, густолистий; 3) приєднанням прислівника до прикметникової (дієприкметникової) основи: багатонаціональний, далекобійний, загальнонародний, малонаселений, новоутворений, вище-згаданий, нижчепідписаний; 4) від основ числівників у сполученні з іменниковою основою, що ускладнюється прикметниковим суфіксом: п’ятиповерховий, тридобовий, тридцятиградусний, семимильний, стокілометровий, одномовний; 5) від основ займенників у сполученні з прикметником (дієприкметником): самодержавний, самодіяльний, самовдоволений, всенародний, всесильний, іноземний. Менш продуктивним є тип складних прикметників, що творяться складанням основ іменника і дієслова (дієприкметника) з суфіксацією другої основи (працездатний, вогнетривкий, волелюбний, світлонепроникний) та ін.
До традицiйних способiв творення iменникiв належать осново- i словоскладання. Складання основ i слiв у складне слово здiйснюється на базi синтаксичних словосполучень i за моделями внаслiдок дiï мовноï аналогiï.
У системi складних iменникiв використовується основоскладання як чисте, так i ускладнене суфiксом. Композити рiзняться твiрною основою (iменникового, дiєслiвного чи iншого типу словосполучення), синтаксичним зв'язком i вiдношеннями мiж компонентами словосполучення, на основi якого утворюється нове слово, словотвiрною семантикою розряду iменникiв i певноï лексико-граматичноï групи. У сучаснiй украïнськiй лiтературнiй мовi є кiлька продук- тивних типiв складних iменникiв. До першого типу належать складнi iменники (переважно чоловiчого роду), мотивованi сполученням двох субстантивiв. Це назви: а) ландшафту, сумiщених речовин, порiд тварин, зна- рядь працi: лiсостеп, лiсосмуга, глинозем, залiзобетон, за- лiзоцемент, вiвцебик, вакуум- апарат; б) одиниць вимiру: людино-день, кiловат-година; в) географiчних назв: Iндокитай, Волго-Дон, Пуща-Во- диця; г) вiйськових звань: генерал-майор, генерал-лейтенант; д) абстрактних понять, термiнiв: купiвля- продаж, увезен- ня-вивезення (iмпорт-експорт).
Другий тип становлять iменники, мотивованi сполученням дiєслова i залежного iменника з об'єктними вiдношеннями. Основоскладання, як правило, супроводжується суфiксацiєю другоï основи. До цього типу належать: а) iменники чоловiчого роду, що є назвами осiб за родом занять чи певними нахилами, рисами вдачi тощо: китолов, сталевар, наваловiдбiйник, турбобудiвник; предметiв, зна- рядь працi, приладiв: криголам, водоспуск, бурякокопач, га- зомiр; б) iменники жiночого роду, що є назвами знарядь працi, машин i виробничих процесiв: землечерпалка, м'ясорубка, картопле- сортувалка, льонопрядильня, бурякорiзка, вуглеочистка; по- значають галузi та процеси виробництва, наук (утворюються на основi iншомовних слiв): електрифiкацiя, радiолокацiя, дiалек- тологiя; в) iменники середнього роду, що позначають галузi наук, на- родного господарства, процеси виробництва: мовознавство, шовкоткацтво, землезрошення, хлiбопостачання, сорто-оновлення.
Значна частина iменникiв твориться за допомогою слiв украïнського й iншомовного походження, що набули значення суфiксоïдiв (-роб, -руб, -вар, -вод, -ïд, -люб) або префiксоïдiв {гiдро-, агро-, аеро-): хлiбороб, лiсоруб, сталевар, рибовод, серцеïд, книголюб; гiдросани, агрокультура, аеро- флот.
Третiй тип становлять iменники (усiх граматичних родiв), мотивованi сполученням iменника з прикметником. Зв'язок мiж компонентами пiдрядний, вiдношення атрибутивнi.
Складання основ може бути чисте, наприклад у назвах квiтiв, ягiд i трав, птахiв: чорнослив, жовтоцвiт, бiлотiл, жовтобрюх, й ускладнене суфiксацiєю, наприклад у назвах площ, комах, предметiв тощо: дрiбнолiсся, довгоносик, вузькоколiйка, бiлокрiвцi. До цього типу належать прiзвища, прiзвиська та назви людей за зовнiшнiми ознаками й подiбнiстю: Твердохлiб, Бiлошапка, Кривошей, Сивоок, дурносмiх, бiлоручка, ста- рожил.
Четвертий тип об'єднує iменники, мотивованi сполученням дiєслова iз залежним прислiвником. Друга основа може бути безсуфiксною або суфiксальною: вiльнодум, гуртожиток, скоропис, всюдихiд. Близькими до цього типу є складнi iменники, мотивованi сло- восполученням iз предикативним зв'язком: багатонiжка, ба- гатопартiйнiсть.
П'ятий тип становлять iменники (усiх родiв), мотивованi сполученням числiвника з iменником. Числiвникова основа поєднується за типом пiдрядного зв'язку словоформ за допо- могою iнтерфiкса -и-. Складання основ супроводжується суфiк- сацiєю другоï основи. До цього типу належать назви людей за родом занять або характерними ознаками оцiнки ïх працi тощо: семикласник, п'ятиборець, однолiток; назви предметiв, перi- одiв (часу, розвитку), соцiальних, полiтичних та iнших термiнiв, абстрактних понять: шестиклинка, п'ятирiччя, столiття, двовладдя, двокрапка, двоєборство.
До шостого типу належать iменники, мотивованi
сполучен- ням iменника (здебiльшого дiєслiвного походження) iз залеж- ним займенником. Якщо першим компонентом складного сло- ва виступає займенник сам, то вiн набуває значення префiксоï- да зi значеннями: дiя, замкнена в самому предметi, певна ознака, наявна в самому процесi: самоаналiз.
Сьомий тип становлять iменники, мотивованi дiєслiвним словосполученням не вихiдноï (iнфiнiтивноï) форми, а наказо- ного способу. За цiєю досить давньою моделлю утворилися загальнi назви (крутивус, вертихвiстка, перекотиполе), багато з яких стали прiзвищами (Пiдiпригора, Тягнирядно, Ло- минiс, Горицвiт, Убийвовк), географiчними назвами (Борислав), нинi вона є поширеним прийомом найменувань персонажiв художнiх творiв. Iменники, якi творяться способом словоскладання (юкста- позити), вiдрiзняються вiд композитiв тим, що ïх словотвор- чою базою є словосполучення прикладкового типу. Творення таких складних слiв супроводжується процесом тiсного зближення за семантикою двох компонентiв i переростанням в одне слово. Наприклад, у назвах квiтiв: рай-дерево, цвiт-калина, плакун-трава; у назвах осiб: пан-отець, батько-мати; у назвах предметiв: Цар-гармата.
Складноскороченні іменники.Своєрідним засобом словотвору складних іменників є усі- чення основ, або а б р е в і а ц і я . Складноскорочені слова утворюються переважно на основі словосполучення іменника із залежним від нього прикметни- ком (дитбудинок, педучилище, нарсуд, продтовари) або інко- ли на основі словосполучення «іменник + керована форма імен- ника» (начдив, завуч) чи «дієслово + керована форма іменни- ка» (життєпис, кербуд). Р о з р і з н я ю т ь т а кі с л о в о т в і р н і т и п и а б р е в і а т у р : с к л а д о — в и й , і н і ц і а л ь н и й з в у к о в и й , і н і ц і а л ь н о — л і т е р н и й т а к о м б і н о в а н и й . 1 . С к л а д о в и й т ип — ц е у с і ч е н н я о с н о в д в ох а б о б і л ь ше слів: Донбас — Донецький басейн, лісгосп — лісове госпо- дарство, світлофільтр — світловий фільтр, Нацбанк — Національний банк, Мін’юст — Міністерство юстиції, 53міськтекстильтрикотажпромспілка — міська текстиль- но-трикотажна промислова спілка. Складноскорочені слова цього типу поширені у виробничо- промисловій сфері, утворюючи варіантні терміни: термін •— сло- восполучення і термін — абревіатура (магнітометр, магні- тоопір, електромагніт, звукогенератор, термобатарея, міськшвейпромспілка). У науковому стилі крім виробничо-технічних термінів по- ширені утворення, першою частиною яких виступають морфе- ми-суфіксоїди іншомовного походження авіа-, аеро-, авто-, гідро-, фото- та інші, що приєднуються до цілого слова (авіа- база, аеросани, автокран, гідротурбіна, фотоапарат). Проте у назвах приладів спостерігається вживання іншомов- них термінів, значення яких розкривається на основі словникових дефініцій, наприклад: вібротрон — електровакуумний прилад, у якому керування електронним або іонним потоком відбувається через переміщення одного або кількох електродів відносно один одного; синхротрон (грец. ubyypovoc, — одночасний + елект- рон) — установка для прискорення електронів завдяки зро- станню магнітного поля. 2. І н і ц і а л ь н и й з в у к о в и й тип становлять утво- рення з початкових звуків слів: АСУ (автоматична систе- ма управління), ГЕС (гідроелектростанція), ООН (Орга- нізація Об’єднаних Націй), ЕОМ (електронно-обчислюваль- на машина), ДЕК (Державна екзаменаційна комісія), НОП (наукова організація праці), ВАК (Вища атестаційна ко- місія), НАНУ (Національна академія наук України). Ініціальні звукові абревіатури читаються і функціонують як звичайні слова без розшифрування на складові компонен- ти. У ролі наукових, науково-технічних термінів такі склад- носкорочені слова трактуються через словосполучення-моти- ватор: МЕК — міжнародна електротехнічна комісія, CAP — система автоматичного регулювання, ТАК — те- орія автоматичного керування, СТО — станція технічного обслуговування, /ТА — Інформаційне телеграфне агент- ство. 3. І н і ц і а л ь н о — л і т е р н и й тип становлять утворен- ня від початкових літер слів мотиватора-словосполучення. Ініціально-літерні абревіатури вимовляються за назвами літер: МВС (емвеес) — Міністерство внутрішніх справ; НПУ (ен- 54пеу) — Національний педагогічний університет; СВЧ (ес- вече) — струм високої частоти; УВЧ (увече) — ультрави- сока частота. Ініціально-літерні абревіатури широко використовуються в науковому та виробничо-технічному мовленні. Ініціально-звукові та ініціально-літерні абревіатури можуть функціонувати у варіантах звуко-літерних або звуко-цифрових слів, що позначають серії, номери апаратів, машин та ін.: Ан-124 (Антонов-124), ТГ-150 {теплогенератор-150). 4. У термінології поширені також к о м б і н о в а н і абре- віатури (змішаного типу), до складу яких крім літерних або звукових скорочень входить складове скорочення чи ціле сло- во: геоТЕС (геотермальна теплова станція), ЕМ-сигнал (електромагнітний сигнал), УВЧ-терапія (терапія стру- мом ультрависокої частоти). Від названих типів абревіатур слід відрізняти умовні скоро- чення одиниць виміру: г — грам, т — тонна, м — метр, А — ампер та інші, в яких вичленовується перша літера слова-тер- міна. Практикується також скорочення шляхом вичленовуван- ня перших літер складного слова-терміна: А • год (ампер-годи- на), км (кілометр), кВт (кіловат), мкВт (мікроват). Такі скорочення є графічними позначеннями терміна чи загально- вживаного слова на письмі, що передається у мовленні без ско- рочення (шлях до 50 км — шлях до п’ятдесяти кілометрів; 70-ті роки — сімдесяті роки). Абревіатури функціонують або як самостійні слова (скла- дові і загальновживані ініціальні звукові), або паралельно зі словосполученням, яке мотивує складноскорочене слово. Пор.: Міністерство охорони здоров’я і МОЗ, Львівський автомо- більний завод і ЛАЗ чи Камський автомобільний завод і КАМАЗ (назва заводу і марка машини), але: назву Національ- ний педагогічний університет ім. М. П. Драгоманова мож- на передати абревіатурою НПУ (тільки на основі назви вищого навчального закладу). Абревіатури-терміни обов’язково визна- чаються в галузевому словнику: ГЕУ — головна енергетична установа, ДІМ — дистанційний індукційний манометр, ЛСГ — лексико-семантична група (слів), МФА — Міжна- родний фонетичний алфавіт.