6)Інтерв'ю́

Інтерв'ю́ — це бесіда, вибудована за певним планом через безпосередній контакт інтерв'юера з респондентом з обов'язковою фіксацією відповідей. В соціологіївикористовується як один з основних методів збору первинної соціологічної інформації. Вжурналістиці є самостійним жанром, що представляє суспільно вагомуновину у вигляді відповідей особи на запитання журналіста.

Види інтерв'ю

Інтерв'ю в журналістиці Дослідницьке інтерв'ю в медицині й соціології, зокрема: Якісне дослідницьке інтерв'ю Клінічне інтерв'ю Метод інтерв'ю в психології Опитування Співбесіда під час прийому на роботу.

У журналістиці інтерв'ю використовується як метод збору інформації та як жанр. Інтерв'ю — призначена для опублікування в пресі, передачі по радіо, телебаченню розмова журналіста з політичним, громадським або яким-небудь іншим діячем. Якщо сама бесіда, її хід, — не стали предметом відображення в тексті, а журналіст просто використав дані для публікації, говоримо про те, що журналіст користувався інтерв'ю як методом збору інформації. Якщо ж автор подав розмову у формі запитань та відповідей, то це жанр інтерв'ю

7)Лексичні норми у діловому усному мовлення

Якщо у письмовій ділової мови строгий лексичний вибір забезпечується завдяки специфіці письмових стандартних мовних засобів, то в усній ділового мовлення такого суворого лексичного відбору немає.

По-перше, тому що терміни, специфічні книжкові обороти, розгорнуті номенклатурні знаки і повні найменування в усному мовленні зустрічаються рідко. У ділової усної мови виникає система дублювання книжкової лексики та термінології, які використовуються в документах.

(список, перегнати, перевести гроші, знімати приміщення, живі гроші, обмін, місце, брати, прейскурант, перерахувати гроші, орендувати приміщення, готівкові гроші, бартерна угода, торгова точка, купувати)

Дуже часто в усного ділового мовлення використовуються усічені варіанти економічних і юридичних термінів.(Сертифікат, готівка, прайс, опт, безнал, органи, податкова, рахунок, сертифікат якості, готівкові гроші, прайс-лист, оптова торгівля, безготівковий розрахунок, правоохоронні органи ,податкова інспекція, розрахунковий рахунок)

По-друге, тому що в усне ділове мовлення проникає величезна кількість професійної

(професійно-жаргонної) лексики, часто має термінологічні відповідності:

(накрутка, накидка, зарядити ціну, важка фірма, лежача фірма, товар іде, йде з коліс, підсісти, підсісти з товаром, капуста, папір, дерев'яні, бабки, боби, лаві, бакси, гріни, зелень, ролики, націнка, призначити ціну, збиткове підприємство, невраховані гроші, розпродається, розпродається без посередників, нести збитки, російські гроші, долари)

В-третіх, тому що основу усного ділового мовлення становить нейтральна межстилевая лексика, значна частина якої представлена словами з вказівним значенням (там, тут, он, ось, туди, так) і дієслівними лексемами зі значенням дії (перекинути, здати, віднести, змінювати, продати, зробити, показати) і говоріння (сказати, говорити, повторювати, відповідати, запитувати).

По-четверте, тому що в усне ділове мовлення проникають розмовні вирази, про які вже йшла мова, і емоційно забарвлена лексика:( скажені ціни, ахові ціни, пікова ситуація, критична ситуація, море справ, море товарів, смішні гроші, дріб'язкова справа і т.п.)

В-п'ятих, тому наслідком спонтанності є активне використання в усному мовленні незнаменательной лексики*:

• частинок і вигуків: е-е, мм, гм, ну, от, навіть, тільки;

• вхід ввідно-модальних слів*: повинно бути, може бути, може, по всій ймовірно,

• безсумнівно, напевно, значить;

• нерозкладних десемантизированных* виразів: навроде того, по суті справи, якщо сказати відверто, насправді і т.п.

Всі ці пласти лексики складають сублексикон усного ділового мовлення, але повинні використовуватися в зв'язку з особливостями ситуації. Ситуація ділового спілкування може бути строго офіційної (протокольні види ділового спілкування), офіційну (ділове непротоколируемое спілкування контрагентів в робочій обстановці) і неофіційне спілкування (ділове спілкування в робочій та у неробочій обстановці).

Перший і другий тип офіційного спілкування передбачає підвищену строгість у виборі лексики. В офіційному спілкуванні зовсім недоречне вживання жаргонно-професійної лексики. Складність часом полягає в тому, що мовці не віддають собі звіту в стилістичній забарвленням використовуваних слів. Для людей з недостатньо високим рівнем мовленнєвої культури слова: "наїхати", "кинути", "розбирання", "беззаконня", "бабки" - це нормальна лексика, позбавлена якої-небудь специфіки.

Неприпустимо в офіційній обстановці використовувати так звані слова-диффузы. Таке, наприклад, увійшло в широкий вжиток з молодіжного жаргону слово "крутий" - калька з англійської сленгизма tough. Що означає це слово? Однозначно тлумачити його не можна, тому що в словосполученнях "крутий хлопець", "крутий фільм", "круті ціни", "крутий банк", "крутий джип" і т.д. воно буде мати різні значення. Такі слова ще називають словами-губками за те, що вони вбирають значення ситуації, практично не маючи власного. Наприклад: Ось ця музика / тягнеться / з підписанням договорів / вже два місяці. Слово "музика" в даному контексті має значення "тяганина". Воно вбирає ситуативне значення, оскільки у значній мірі втрачає власне.

Чому використання таких слів небажано в офіційному спілкуванні? Насамперед тому, що сферою активного використання слів-диффузов є розмовно-побутова мова. Вони доречні при спілкуванні з близькими людьми в домашній обстановці, але не відповідають комунікативним запитам офіційного ділового спілкування.

Абсолютно неприпустимо в умовах ділового спілкування вживання лайливої лексики та просторечной лексики: вляпатися, надути, угробити, дістати (набриднути), брязнути і т.п. Така лексика не просто визначає деструктивний тон бесіди, вона позбавляє комунікантів можливості реалізувати свої цілі в ході переговорів, оскільки негативно характеризує тих, хто використовує її.

Культурний людина чуйно реагує на обстановку спілкування, враховуючи допустимість або неприпустимість використання мовних засобів. Їх відбір визначає не тільки сфера, але і обстановка спілкування, наявність спостерігачів, ступінь знайомства говорять і т.д. Використання різних пластів літературної лексики в діловому спілкуванні повинне бути виправдане. Загальним принципом лексичного відбору є відповідність завданням, цілям і обстановці ділового спілкування.