2. ІНДИКАТОРИ РІВНЯ РОЗВИТКУ ФІНАНСОВИХ ІНСТИТУЦІЙ, ЇХ ВИДИ ТА ХАРАКТЕРИСТИКА

Система індикаторів рівня розвитку фінансових інституцій представлена двома рівнями показників:

На першому рівні - екзогенні показники середовища функціонування фінансових інституцій.

Другий рівень індикаторів представлений показниками, що характеризують внутрішній стан фінансового сектору економіки.

ПОКАЗНИКИ ПЕРШОГО РІВНЯ

дозволяють оцінити функціональні взаємозв’язки та структурні особливості інститутів фінансового посередництва. Інформаційною базою для такого аналізу є макроекономічна статистика національних рахунків та платіжного балансу.

Тут виділяють такі групи показників:

показники, що характеризують зв’язки фінансової системи у макросистемі держави ( обсяги випуску і придбання фінансових інструментів; випуск цінних паперів; надання кредитів);

показники платіжного балансу (для аналізу частки фінансових інституцій у «чистому вивозі» капіталу);

рівень монетизації економіки (співвідношенням М2 до ВВП) Нормативне значення цього показника визначено на рівні 30 %.

Індикатори розвитку фінансового сектору (перший рівень)

	Індикатор
1	M2, млрд. грн.
2	Зовнішній борг сектору державного управління,
3	млрд. грн.
	Зовнішній борг інших секторів економіки, млрд.
4	грн.
	M2, % ВВП
5	Зовнішній борг сектору державного управління,
6	% ВВП
	Зовнішній борг інших секторів економіки, % ВВП

Частка іноземного капіталу у фінансовій системі, % Частка капіталу держави в банківській системі,

%

Довідково ВВП, млрд. грн.

ІНДИКАТОРИ ДРУГОГО РІВНЯ

відображають масштаб фінансового сектору:

стійкість, ліквідність, платоспроможність фінансових інститутів;

рівень насиченості фінансовими послугами економіки та території країни;

показники активів і пасивів фінансових інститутів;

Показники, що характеризують рівень концентрації та насиченості фінансовими послугами, характеризують рівень монополізації фінансового сектору та неоднорідність його розвитку у регіонах.

Показник концентрації фінансового сектору (індекс Херфіндаля – Хіршмана) визначається питомою вагою фінансових інститутів з найбільшою часткою активів (депозитів, страхових премій тощо) у загальних активах (депозитів, страхових премій тощо) фінансового сектору.

Розрахунок даного показника здійснюється за окремими видами фінансових інституцій: банківських, страхових, недержавних пенсійних фондів, сектору кредитних спілок тощо.

Показники, що характеризують

стійкість, ліквідність і платоспроможність установ фінансового сектору, належать до макропруденційних, вони визначаються Міжнародним валютним фондом як показники

надійності та стабільності фінансових організацій.

Індикатори розвитку фінансових інституцій (другий рівень)

Компонент

Доступ до банківських послуг

Доступ до ринку капіталу

Доступ до небанківських фінансових установ

Розвиток схем гарантування

Ефективність регуляторної політики фінансового сектору

Індикатор компонента

1.1.Конкуренція в банківській системі

1.2.Розвиток банківського сектору

1.3.Внутрішнє кредитування приватного сектору

1.4.Частка недіючих кредитів

2.1.Державне регулювання ринку капіталу

2.2.Доступ, глибина і рівень ліквідності фондового ринку

2.3.Розвиток ринку корпоративних облігацій

2.4.Різноманітність фінансових інструментів

2.5.Вимоги щодо розкриття корпоративної інформації

3.1.Конкуренція в небанківській фінансовій системі

3.2.Розвиток сектору страхових послуг та НПФ

3.3.Активи сектору небанківських фінансових установ

4.1.Рівень розвитку гарантійних схем

4.2.Наявність взаємних гарантійних схем

4.3.Наявність експортних гарантійних схем

4.4.Послуги з питань кредитування та кредитних історій

5.1.Вимоги до застави, які забезпечують кредит

5.2.Рівень впровадження принципів Базельського комітету (Basel-2; Solvency-2)

5.3.Рівень розвитку регулювання та нагляду

5.4. Рівень розвитку макропруденційного нагляду

3.ПОНЯТТЯ ТА ІНДИКАТОРИ ФІСКАЛЬНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ.

Під фіскальною стабільністю ми розуміємо ситуацію, при якій уряд спроможний досягти загальних цілей фіскальної політики.

Основними загальними цілями фіскальної політики є:

1) збереження сталих рівнів бюджетного дефіциту та боргу

2) утримання достатньої фіскальної гнучкості для можливості ефективного управління попитом

3) підтримання обґрунтованого і стабільного рівня оподаткування, який не завдасть шкоди економіці

Інколи фіскальна стабільність розглядається з точки зору фіскальної вразливості. Це поняття є протилежним до ідеї фіскальної стабільності і означає ситуацію, коли уряд постає перед ймовірністю бути нездатним досягнути власних цілей у фіскальній сфері. Фіскальна вразливість означала б можливість того, що уряд не досягне вищезазначених цілей.

Оцінка фіскальної стабільності не повинна ототожнюватись з оцінкою

фіскальної сталості. Фіскальна стабільність характеризує здатність уряду обслуговувати його поточні та найближчі зобов’язання, тоді як

фіскальна сталість стосується додержання обмежень щодо приведеної вартості дефіциту бюджету (тобто, приведена вартість зобов'язань не повинна перевищувати приведену вартість

Індикатори фіскальної вразливості, 2000р.

запропоновані Hemming and Petri

Індикатори початкового стану бюджету

Відношення загального обсягу бюджету до ВВП. Відношення інших показників (доходів, видатків) до ВВП. Відношення фінансування боргу до ВВП.

Середні та максимальні ставки податків (для кожного з основних бюджетоутворюючих податків).

Покриття фіскальної діяльності державного сектору (частка доходів бюджету в доходах державного сектору; частка витрат бюджету в загальних видатках державного сектору).

Незадовільний облік та контроль [бюджетний баланс, визначений понад можливості (обов'язкова частина бюджету) порівняно з бюджетним балансом, визначеним у межах можливості (нетипові витрати)]. Недостатність інформації в бюджеті.

Значні непокриті умовні зобов'язання (відношення загальних умовних зобов'язань до загальних доходів;

відношення чистих умовних зобов'язань до загальних доходів)

Індикатори короткострокових фіскальних ризиків

Висока чутливість короткострокових фіскальних результатів до змін ключових макроекономічних змінних.

Вплив варіацій у прогнозах таких показників, як зростання ВВП, інфляція, платіжний баланс, обмінний курс та процентні ставки на фіскальний баланс.

Невідповідна структура боргу.

Строк погашення (короткий, середній та довгий), структура процентної ставки (фіксована проти змінної) та структура боргу за валютами.

Нестабільні джерела доходів та програми витрат.

Вплив змін в інших економічних і макроекономічних визначних факторах доходів і витрат на фіскальний баланс.

Вимоги виплати непокритих умовних зобов'язань.

Відношення умовних зобов'язань до ВВП, очікувані платежі щодо гарантій тощо