Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.Mydisser.Com/search.Html

Рада національної безпеки і оборони України

Національний інститут проблем міжнародної безпеки

на правах рукопису

УДК 321.01./02:005.934](477)(043)

Паламарчук Максим Олександрович

Ефективність механізмів народовладдя як основа внутрішньополітичної безпеки україни

21.01.01 – Основи національної безпеки держави

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата політичних наук.

Науковий керівник

доктор політичних наук, старший науковий співробітник,

Литвиненко Олександр Валерійович,

Київ – 2007

ЗМІСТ

Вступ 3

Розділ 1. Теоретико - методологічні засади забезпечення ефективності функціонування механізмів народовладдя 10

1.1. Реалізація влади народом як об’єкт наукового аналізу 10

1.2. Система механізмів народовладдя та чинники їх ефективності 28

1.3. Внутрішньополітична безпека демократичної країни та напрями її забезпечення 49

Висновки до розділу 1 66

Розділ 2. Взаємодія суб’єктів народовладдя в Україні: чинники ефективності 68

2.1. Політична участь громадян України як основа ефективності механізмів народовладдя 68

2.2. Проблеми становлення демократичного політичного класу в Україні 85

2.3. Взаємодія територіальних спільнот як запорука внутрішньополітичної безпеки 102

2.4. Механізми народовладдя у контексті гармонізації міжетнічних взаємин 118

Висновки до розділу 2 132

Розділ 3. Визначальні сфери функціонування механізмів народовладдя 134

3.1. Функціонування механізмів політичної комунікації в Україні – виклики та загрози 134

3.2. Механізми політичної відповідальності як засіб нейтралізації внутрішньополітичних загроз 149

Висновки до розділу 3 167

Висновки 170

Список використаних джерел……………………………………………..176

ВСТУП

Актуальність теми дослідження обумовлена потребою у теоретичному осмислені процесів реалізації суверенітету Українським народом, вдосконалення та урізноманітнення способів його участі у суспільному управлінні, утвердження верховенства народу у політичній системі як запоруки гарантування національних інтересів.

Протягом останніх 16 років відбулася глибока трансформація суспільного ладу у напрямі його демократизації. Результатом реформ стало набуття нового статусу у політичних процесах державними органами, становлення місцевого самоврядування, нової партійної системи, інститутів громадянського суспільства, які функціонують на демократичних засадах. Виключне право народу встановлювати та змінювати конституційний лад було закріплене в Основному Законі України. Український народ визнаний єдиним джерелом влади та носієм суверенітету. У суспільстві набули широкого поширення переконання, що лише демократія здатна забезпечити поступальний соціальний та економічний розвиток соціуму, максимально широке поле для самовираження індивіда, гарантування його прав та свобод.

Водночас, поряд з досягнутими успіхами зберігаються певні негативні тенденції, подальший розвиток яких може призвести до формування в Україні особливого політичного режиму - “напівдемократії”. Для такого режиму характерна низька ефективність дії механізмів народовладдя, їх неукоріненість та ізольованість. Наявність формально демократичних інститутів та процедур служить правлячим групам для створення видимості демократичного процесу, маскування усунення широких верств населення від реальної участі у виробленні основних політичних рішень. Політична нестабільність, іманентна таким режимам внаслідок браку легітимності, порушення прав та свобод громадян загрожує існуванню країни, як суверенної, її територіальній цілісності. “Напівдемократія” не здатна забезпечити стабільний поступальний розвиток суспільства.

Одним з головних напрямів подолання відповідних загроз є підвищення ефективності механізмів народовладдя, оптимізація взаємодії різних учасників політичного процесу при їх застосуванні, розробка нових та вдосконалення існуючих засобів реалізації влади народу. Успішному здійсненню названих заходів мають сприяти відповідні наукові дослідження, узагальнення українського та зарубіжного досвіду конструювання демократичних інститутів та практик, розширення кола осіб, залучених до активної участі в політичному житті.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами: Окремі напрями дослідження здійснювалися в рамках науково-дослідних проектів Національного інституту стратегічних досліджень “Внутрішньополітичні перетворення в Україні: проблеми реалізації” (ДР № 0105U001185) та “Щорічні оцінки суспільно-політичного та соціально-економічного розвитку України” (ДР № 0103U003879).

Мета і завдання дослідження: Головною метою дослідження є аналіз характерних рис, особливостей та тенденцій розвитку механізмів народовладдя в Україні, виявлення загроз внутрішньополітичній безпеці України, пов’язаних з недостатньо ефективним функціонуванням відповідних механізмів, опрацювання шляхів нейтралізації таких загроз.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- визначити особливості участі народу як політичної спільноти у здійсненні влади та забезпеченні національної безпеки;

• з’ясувати способи та напрями взаємодії механізмів народовладдя у процесі їх функціонування;

• встановити основні чинники, які негативно впливають на ефективність механізмів народовладдя;

• виявити джерела внутрішньополітичних загроз народовладдю та визначити напрями вдосконалення засобів протидії таким загрозам;

• проаналізувати особливості трансформації ролі і значення участі громадян у функціонуванні механізмів народовладдя в Україні;

• розкрити значення взаємодії територіальних та етнічних спільнот для забезпечення внутрішньополітичної безпеки України;

• проаналізувати стан та ефективність функціонування механізмів та інститутів політичної комунікації і відповідальності, як визначальних для збереження демократії.

Об’єктом дослідження є процеси реалізації влади народу в умовах суспільно-політичних трансформацій в Україні.

Предметом дослідження є функціонування механізмів народовладдя в Україні та вплив ефективності відповідних механізмів на внутрішньополітичну безпеку.

Методологічні засади дослідження: визначальним в методології дослідження було використання системного підходу, у відповідності до якого сукупність механізмів народовладдя розглядалася як цілісна система, кожний елемент з якої виконує певні функції в її межах.

Для встановлення характеристик існуючого стану системи механізмів народовладдя та визначення бажаних напрямів її трансформації, використовувався метод моделювання з подальшим порівнянням розробленої нормативної моделі відповідної системи та існуючої суспільно-політичної ситуації.

Компаративний метод також застосовувався у роботі для встановлення особливостей функціонування окремих політичних інститутів. Для визначення чинників, що призвели до формування особливостей поведінки політичних акторів в Україні та конфігурації політичних інститутів використовувався метод історичного опису. З метою встановлення обставин функціонування механізмів народовладдя у політичній системі України, аналізувалася та узагальнювалася інформація, що містилась у статистичних та соціологічних даних, виступах та публікаціях політиків та експертів, правових документах, здійснювався моніторинг ЗМІ.

Наукова новизна дисертаційного дослідження. У дисертації наведено нове вирішення наукового завдання, що полягає у здійсненні теоретичного опрацювання підвищення ефективності механізмів народовладдя як визначального напряму забезпечення внутрішньополітичної безпеки України. Зокрема:

1. Розроблено модель впливу народу на перебіг політичного процесу через функціонування системи політичних механізмів, спрямованих на формування, фіксацію та імплементацію його волевиявлення. Захист цієї системи від внутрішньополітичних загроз забезпечується функціонуванням інститутів та механізмів, які запобігають руйнуванню окремих її елементів, санкціонованого народом та (або) зниженню її ефективності через протидію окремих політичних гравців.

2. Показано, що основними причинами дисфункцій системи механізмів народовладдя, які породжують загрози внутрішньополітичній безпеці, в Україні виступають характеристики суб’єктів політичного процесу, які не дозволяють їм виконувати свої функції у роботі відповідних механізмів, ізольованість, номінальність існування певних демократичних інститутів, збереження, рідше формування нових недемократичних практик.

3. Проаналізовано характер виконання політичним істеблішментом власних функцій у роботі механізмів народовладдя в Україні та визначено основні чинники, що негативно впливають на ці процеси: збереження надмірної ієрархічності політично активної частини суспільства, яка значно обмежує вплив її середніх та нижчих прошарків на зміст політичних рішень, існування потужного сегменту тіньових практик та процедур вирішення багатьох суспільно важливих питань, дефіцит обґрунтованих програм, що мають виноситися на розгляд народу. Як наслідок, знижується ефективність політичної участі широких верств населення, громадяни отримують стимули до політичної соціалізації у формах, які суперечать демократичним нормам.

4. Доведено, що для усунення конфлікту громадянської та етнічної ідентичностей громадян, функціонування механізмів народовладдя має забезпечувати публічну підтримку реалізації їх етнічних та культурних інтересів. Одночасно необхідно запобігти монополізації етнічними структурами потенціалу політичної участі громадян України певної національності, що здатне стати постійним джерелом політичної нестабільності, використовуватись як канал впливу на внутрішню політику з боку зарубіжних суб’єктів.

5. Показано, що для гармонізації загальнонаціональних, регіональних та місцевих інтересів необхідний належний розподіл компетенції між народом та іншими територіальними спільнотами, запровадження ефективних процедур вирішення конфліктів, що виникають між територіальними спільнотами та (або) впливовими політичними акторами.

6. Обґрунтовано, що пріоритетними завданнями щодо нейтралізації загроз народовладдю в Україні є підвищення ефективності засобів артикуляції інтересів та цілісності національного інформаційного простору, а також ступеня відповідальності суб’єктів політичного процесу, у тому числі через формування інституційної основи для доповнення загальнонаціональних виборів іншими інструментами політичної відповідальності перед народом.

7. Вперше визначено можливий напрям трансформації системи механізмів народовладдя у зв’язку з процесами глобалізації, пов’язаний з поступовою зміною їх призначення як інструментарію реалізації суверенітету народу та перетворення на засоби виконання останнім певних функцій у взаємодії з глобальною спільнотою та іншими народами.

Практичне значення отриманих результатів: Результати можуть бути використані в процесах розробки і запровадження законів, підзаконних нормативно-правових актів, які б оптимізували правове регулювання функціонування демократичних інститутів та процедур, а також в управлінській практиці органів державної влади та місцевого самоврядування. Окремим напрямом використання результатів роботи може стати їх врахування у програмних документах та повсякденній діяльності політичних партій та громадських організацій.

Теоретичні положення та висновки дисертації можуть стимулювати подальші наукові дослідження, пов’язані з вивченням взаємодії колективних суб’єктів в ході політичного процесу, особливостей інституалізації їх інтересів. Вони також можуть бути враховані при підготовці підручників, навчальних посібників з предметів “основи національної безпеки”, “політологія”, а також при викладанні навчальних курсів цих дисциплін.

Окремі результати дослідження використовувались автором для підготовки матеріалів для “Аналітичного моніторингу проблем і подій суспільного розвитку Національного інституту стратегічних досліджень” у 2004 – 2005 р.р., який направлявся Президенту України.

Особистий внесок: Дисертація є самостійною науковою працею. Висновки і результати, у тому числі ті, що характеризують наукову новизну дослідження, сформульовані автором особисто. У дисертації не використано ідеї і розробки, які належать співавторам.

Апробація результатів дисертації: Основні результати досліджень були оприлюднені у ході VI Всеукраїнської науково-практичної конференції “Гуманітарна освіта у профільних вищих навчальних закладах: проблеми та перспективи, Київ, 16 – 18 березня 2005 р., Міжнародної наукової конференції “Дні науки філософського факультету - 2005”, Київ, 26-27 квітня 2005 р., науково-практичної конференції “Україна в системі духовних, економічних та політичних координат глобалізованого світу”, Київ, 12 травня 2005 р. ., Міжнародної наукової конференції “Дні науки філософського факультету - 2006”, Київ, 12 - 13 квітня 2005 р.

Публікації: Результати дисертаційного дослідження опубліковано в 10 наукових працях. У періодичних наукових фахових виданнях, затверджених ВАК України, опубліковано 7 статей.

Структура дисертації визначена метою і завданням дослідження. Робота складається з вступу, трьох розділів, восьми підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 192 сторінки. Список використаних джерел включає 208 найменувань.

ВИСНОВКИ

1. Український народ є політичною спільнотою всіх громадян України, незалежно від етнічних, соціальних чи будь-яких інших ознак, об’єднаних політичними, економічними, соціальними та культурними зв’язками, на основі яких сформувалась спільна ідентичність. Ця спільнота є носієм найвищої влади у межах території України, основним інструментом реалізації якої є держава. Спільне волевиявлення народу формується через волевиявлення громадян, що його утворюють. Цілі, які народ прагне досягти у ході реалізації відповідного волевиявлення, визначаються національними інтересами.

Вплив народу на політичний процес здійснюється через функціонування системи політичних механізмів. Політичний механізм розглядається як повторювана сукупність дій суб’єкта (суб’єктів) політичного процесу, реалізація якої дозволяє досягти поставлених ним (ними) результатів. Ефективність політичного механізму можна визначити як міру вірогідності настання очікуваних результатів його застосування. Функціонування системи механізмів народовладдя забезпечує формулювання, фіксацію та імплементацію волевиявлення народу. Складність та вразливість системи механізмів народовладдя, неможливість забезпечити стабільність владного впливу народу за умов серйозних дисфункцій цієї системи, потребує наявності інститутів та механізмів, які б забезпечували її стійкість, здатність нейтралізувати загрози, породжені як об’єктивними суспільними процесами, так і умисними діями окремих політичних гравців.

Ефективна робота механізмів народовладдя є визначальним чинником забезпечення внутрішньополітичної безпеки, що, у свою чергу, має гарантувати здатність політичної системи оперативно реагувати на загрози національній безпеці в інших сферах, а також пріоритет національних, а не власних інтересів у діяльності суб’єктів забезпечення національної безпеки.

2. Застосування запропонованої моделі реалізації влади народу до аналізу політичних процесів, які відбуваються в Україні, продемонструвало, що попри загальні тенденції розвитку її політичної системи у напрямі демократизації, наявні суттєві дисфункції системи механізмів народовладдя. Вони виявляються у прийнятті та реалізації важливих політичних рішень без схвалення народу, уникнення багатьма учасниками політичного процесу його владного впливу. Відповідні дисфункції є більш серйозними та поширеними, ніж у країнах з усталеною демократією та створюють загрози національній безпеці.

Основними чинниками, які обумовили зниження ефективності механізмів народовладдя в Україні є наявність у суб’єктів політичного процесу якостей, які не дозволяють їм ефективно приймати участь у роботі відповідних механізмів; номінальність функціонування певних політичних інститутів та механізмів (зокрема тих, що забезпечують артикуляцію інтересів та політичну відповідальність); збереження, а часом і поява в українській політичній системі нових, недемократичних за своєю суттю інститутів та практик.

3. Оскільки Український народ є спільнотою громадян, саме їх широка політична участь є запорукою нормальної роботи механізмів народовладдя. Попри переважно прихильне ставлення громадян України до демократичних процедур, як засобу узгодження та задоволення спільних інтересів, сформовану інституційну основу для їх участі, існує ряд проблем, пов’язаних з недостатньою ефективністю їх індивідуальної політичної активності. У свою чергу, це призводить до перенаправлення енергії громадської участі в інші канали. Загрозу для нормальної роботи механізмів народовладдя становлять форми політичної активності, які не відповідають демократичним нормам - безпосередній продаж власної політичної підтримки та залучення до структур, які намагаються досягти поставлених цілей методами корупції та тіньового впливу. Зберігається суттєва небезпека поширення суспільної фрустрації та абсентеїзму.

Подолання відповідних проблем пов’язане зі зміною форм політичної активності та структури політичного істеблішменту. Саме цей сегмент суспільства, виконуючи специфічні функції, значною мірою обумовлює основні параметри функціонування механізмів народовладдя. Наразі у ньому зберігається надмірна ієрархічність (не лише адміністративна, але іноді й кланова), має місце переважання відносин підпорядкування політичному партнерству, що обумовлює невиправдане звуження впливу на зміст політичних рішень нижчих та середніх прошарків політично активної частини суспільства. Для отримання владних повноважень та підтримки загалу, політичні структури більшою мірою покладаються на маніпулятивні технології, існує гостра проблема дефіциту обґрунтованих програм вирішення важливих питань, що мають стати основою для рішень народу. Недостатня інституційна спроможність значно збіднює інструментарій імплементації волевиявлення народу.

Заходами для подолання існуючих проблем можуть стати: законодавче гарантування прав членів партій та низових партійних організацій у внутрішньопартійному житті, зміна законодавства про фінансування політичних партій таким чином, щоб воно стимулювало залучення неурядових аналітичних організацій для розробки партійних програм. Ефективнішому виконанню своїх функцій політичним істеблішментом при реалізації влади Українським народом сприятиме запровадження правової основи для розділення функцій політичного керівництва та адміністративного управління.

4. Визначальною ознакою таких суб’єктів політичного процесу, як етнічні та територіальні спільноти є наявність у членів цих спільнот особливих самоідентифікацій, які є основою їх згуртування. Відповідні самоідентифікації співіснують з самоідентифікацією особи як представника народу. Між ними можлива і певна конкуренція. Отже, для запобігання гострим політичним конфліктам, надзвичайно важливим є врахування інтересів згаданих спільнот у процесі ухвалення народом рішень, що має сприяти його єдності, більш повному врахуванню потреб та інтересів громадян.

При розбудові системи механізмів реалізації влади народу слід врахувати потребу у виконанні ним функцій верховного арбітра при виникненні конфліктів між територіальними спільнотами, між ними та іншими впливовими учасниками політичного процесу, а також гарантування територіальним спільнотам реалізації права на самоуправління, включаючи й нейтралізацію загрози узурпації цього права місцевим чи регіональним істеблішментом.

Наявність у політичній системі підсистем політичних механізмів, пріоритетним учасником яких є територіальні спільноти, по-перше, розвантажує систему демократичних механізмів загальнонаціонального рівня, по-друге, розширює коло структур та груп, здатних створити та донести до загалу конкуруючі пропозиції. Відповідна децентралізація політичної системи зменшує загрозу узурпації влади народу, обмежуючи можливості окремих суб’єктів користуватися публічними ресурсами для досягнення власних політичних цілей.

Одним з важливих напрямів у розбудові механізмів народовладдя, є забезпечення врахування національно-культурних інтересів етнічних спільнот у процесі ухвалення ним рішень. Однак, необхідно запобігати утворенню політичних анклавів, замкнених на етнічні політичні структури, що прагнутимуть набути статусу монопольного представника громадян України певної національності. Вони неминуче стануть джерелом авторитарних тенденцій, ефективними засобами впливу на внутрішню політику України закордонних суб’єктів. Уникнення конфлікту етнічної та громадянської ідентичності можна досягти лише за умов широкої інтеграції представників відповідних спільнот у національну політичну систему, наявності ефективних засобів вирішення власних соціальних та економічних проблем без посередництва етнічних організацій.

5. Недоліками роботи механізмів політичної комунікації є вузькість простору для суспільної дискусії та низька ефективність артикуляції інтересів широких верств населення. Внаслідок цього діалоговий режим “Український народ – політичний істеблішмент”, що відповідав би демократичним нормам, замінюється значною мірою одностороннім потоком інформації у напрямі “групи політичного істеблішменту – громадяни та окремі спільноти”. Іншим негативним наслідком є слабкість спільного національного інформаційного простору, що є джерелом ризиків для єдності народу, знижує його здатність до сприйняття інформації, необхідної для формування його волевиявлення.

6. Важливим засобом реалізації влади є механізми політичної відповідальності, через які народ здатний впливати на поведінку учасників політичного процесу, нейтралізувати можливі посягання з їх боку на його суверенітет. Загальна інституційна нестабільність, обумовлена переформатуванням політичної моделі України, вплинула і на відповідні механізми. Другою причиною недостатньої ефективності механізмів політичної відповідальності були цілеспрямовані дії різних політичних груп в істеблішменті, які були об’єктивно незацікавлені у появі ефективних засобів впливу на їх позиції.

Конституювання інституційної основи для зростання ефективності засобів впливу народу на діяльність суб’єктів, яким делеговано владу, залишається одним з пріоритетних напрямів розвитку системи механізмів народовладдя. Відповідними заходами можуть стати: ухвалення Закону України “Про всеукраїнський референдум”, який би передбачав можливість проведення референдумів про довіру вищим органам державної влади, що запровадило б ефективний засіб впливу на політичний істеблішмент у період між виборами; надання можливості виборцям впливати на партійні списки, забезпечивши персональну відповідальність парламентарів; запровадження диференційованого виборчого бар’єру для блоків та партій, які йдуть на вибори окремо. Бажаним видається внесення змін до Конституції України для спрощення процедури імпічменту, а також розширення права парламенту відправляти уряд чи окремих його членів у відставку за пропозицією Президента України, якщо їх дії створюють загрозу національній безпеці.

7. Поряд з традиційними викликами для системи механізмів народовладдя все більшої сили набувають нові, пов’язані з глобалізаційними процесами. У роботі проаналізовано окремі тенденції функціонування політичних механізмів, які розраховані на участь у їх роботі транснаціональних та іноземних суб’єктів. Такі механізми або мають обмежений простір та можливості для застосування або народ окремої країни втрачає над ними контроль. У перспективі контрольні функції відносно транснаціональних політичних механізмів може здійснювати певна глобальна спільнота (людство в цілому, всесвітнє громадянське суспільство тощо). Її взаємодія з окремими народами відбуватиметься за моделлю, подібною до сучасних відносин народу та інших територіальних спільнот всередині держави. Аналіз відповідних процесів, встановлення вірогідності конституювання подібної системи є перспективною проблематикою для майбутніх досліджень.