Для заказа доставки данной работы воспользуйтесь поиском на сайте по ссылке: http://www.mydisser.com/search.html
ДОНЕЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Київський національний лінгвістичний університет
На правах рукопису
ГОЛОВНЯ Алла Василівна
УДК 811.111’373.72
ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ
РЕДЬЯРДА КІПЛІНГА
Спеціальність 10.02.04 – германські мови
Дисертація
на здобуття наукового ступеня
кандидата філологічних наук
Науковий керівник –
доктор філологічних наук, професор
Левицький Андрій Едуардович
Київ – 2007
ЗМІСТ
|
ВСТУП ................................................................................................................ РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ВИВЧЕННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРНОГО ПРОСТОРУ В СУЧАСНІЙ ЛІНГВІСТИЦІ 1.1. Сучасні підходи до дослідження лінгвокультурного простору ..............
1.2. Концептуальна та мовна картини світу як акумулятори етнокультурних цінностей ..................................................................... 1.2.1. Співвідношення концептуальної та мовної картин світу у лінгвокультурному висвітленні ................................................... 1.2.2. Етнокультурний компонент концептуальної та мовної картин світу ................................................................................................ 1.2.3. Міфологічний компонент концептуальної та мовної картин світу ................................................................................................ 1.3. Відображення концептуальної та мовної картин світу крізь призму мовної особистості ..................................................................................... 1.3.1. Мовна особистість як лінгвокультурний феномен .................... 1.3.2. Особливості мовного відображення світу бікультурною особистістю Р.Кіплінга ................................................................. 1.4. Методика дослідження лінгвокультурного простору художньої прози Редьярда Кіплінга ...................................................................................... Висновки до розділу 1 ........................................................................................ РОЗДІЛ 2. ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ БАЗОВИХ КОНЦЕПТІВ У ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ РЕДЬЯРДА КІПЛІНГА ................ 2.1. Ізоморфні риси вербалізації концепту ЛЮДИНА у художній прозі Редьярда Кіплінга ...................................................................................... 2.1.1. Етнокультурний аспект ................................................................. 2.1.2. Гендерний аспект ........................................................................... 2.1.3. Аксіологічний аспект ..................................................................... 2.2. Концептуальні особливості індійської культурної традиції у художній прозі Р.Кіплінга .......................................................................................... 2.2.1. Концептосфера ЛЮДИНА ............................................................... 2.2.2. Концептосфера ПРОСТІР ................................................................ 2.2.3. Концептосфера ЧАС ....................................................................... 2.2.4. Концептосфера ФЛОРА ................................................................... 2.2.5. Концептосфера ФАУНА ................................................................. 2.2.6. Концептосфера ПРИРОДНІ ЯВИЩА ............................................... 2.2.7. Роль концептуальної метафори у відображенні індійської етнокультури ................................................................................. 2.3. Концептуальні особливості вербалізації англійської культурної традиції у художній прозі Редьярда Кіплінга …………………………. 2.3.1. Концептосфера ЛЮДИНА ................................................................ 2.3.2. Концептосфера ПРОСТІР .................................................................. 2.3.3. Концептосфера ЧАС .......................................................................... 2.3.4. Концептосфера ФЛОРА ..................................................................... 2.3.5. Концептосфера ФАУНА .................................................................... 2.3.6. Концептуальна метафора як покажчик сприйняття світу англійцями ....................................................................................... Висновки до розділу 2 ........................................................................................ РОЗДІЛ 3. МОВНІ ОСОБЛИВОСТІ ХУДОЖНЬОЇ ПРОЗИ РЕДЬЯРДА КІПЛІНГА У ЛІНГВОКУЛЬТУРНОМУ АСПЕКТІ …….. 3.1. Роль сучасного англійського словотвору у художній прози Редьярда Кіплінга ....................................................................................................... 3.1.1. Морфологічний спосіб словотвору ................................................. 3.1.2. Морфолого-синтаксичний спосіб словотвору ................................ 3.1.3. Синтаксичний спосіб словотвору .................................................... 3.1.4. Семантичний спосіб словотвору...................................................... 3.2. Лексика у відображенні англійської та індійської культур у художній прозі Редьярда Кіплінга ............................................................................. 3.2.1. Нейтральна лексика .......................................................................... 3.2.2. Книжна лексика ................................................................................. 3.2.3. Розмовно-побутова лексика ............................................................. 3.3. Національно-культурна забарвленість фразеологічних одиниць у художній прозі Редьярда Кіплінга ........................................................... 3.4. Синтаксис зображення культурних традицій англійців та індусів у художній прозі Редьярда Кіплінга ........................................................... 3.5. Фонетико-графічні засоби відтворення англійської та індійської етнокультур у художніх текстах Р.Кіплінга ………………………….... 3.5.1. Фонетичні засоби .............................................................................. 3.5.2. Графічні засоби ................................................................................. Висновки до розділу 3 ........................................................................................ ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ................................................................................. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ …….............................................. ДОВІДКОВА ЛІТЕРАТУРА ........................................................................... СПИСОК ДЖЕРЕЛ ІЛЮСТРАТИВНОГО МАТЕРІАЛУ ……………... ДОДАТОК .......................................................................................................... |
Стр. 5
12 12 14
17 25
29
31
35
40
45 45
49
55 59
62
62 63 72 74
81 81 88 92 96 99 102
105
108 108 113 116 118 119
120 123
126
126 126 128 129 131
137 137 138 139
149
155
164 164 170 175 179 185 214 215 216 |
ВСТУП
Спроба виявити особливості мови та її призначення віддзеркалювати життя народу, а також прагнення до осмислення феномену культури як специфічної форми існування людини і суспільства у світі [50; 51;103; 105; 106; 165; 166; 214; 220] зумовлюють активний розвиток лінгвокультурології. На сучасному етапі розвитку лінгвістичної науки увага багатьох дослідників фокусується на проблемах вивчення картин світу [19; 73; 107; 117; 118] та взаємозв’язку мови та культури [76; 230; 232; 294; 295]. Протягом тривалого часу вивчення концептуальних просторів творчості окремих письменників становить значний інтерес для науковців [53; 93; 112; 179; 184; ] і здійснюється у рамках когнітивного напрямку сучасної лінгвістики [25; 133; 134; 163; 192; 199; 220; 275; 277; 278].
Картина світу, відображена у художніх творах, репрезентує дійсність крізь призму світосприйняття письменника. Носієм мовної картини світу є людина як член певного соціуму та спільноти, у яких існує ціла низка уявлень про навколишній світ, про людину в ньому та про представників інших народів [1; 116; 232; 262]. Узагальненим образом носія цінностей національно-культурної спільноти є мовна особистість [73; 104; 107; 221; 232]. Мовна особистість письменника як представника відповідного етнокультурного угрупування впливає на формування та розвиток його свідомості та виявляється у його творчості. У художньому тексті відтворюються особливості побуту та життя суспільства або окремого етносу, який описує автор, а простір твору відбиває особливості лінгвокультурного осередку, до якого належить письменник [48; 58; 126; 129].
Художня проза класика світової літератури, видатного англійського письменника Редьярда Кіплінга, відзначається неповторністю, оскільки у ній перетинаються різні національно-культурні традиції, зокрема, західна (англійська) та східна (індійська). Дослідження творчості Редьярда Кіплінга раніше проводилися, головним чином, у царині його поезії [86; 88; 90;169]. Вивчалися і окремі аспекти його художньої прози: досліджувалася символіка прозових творів Р.Кіплінга [280; 289], акцент робився на виявленні психології героїв [283], культурологічних особливостей творчості письменника [270; 279].
Актуальність роботи зумовлена спрямованістю низки досліджень у межах одного з пріоритетних напрямків сучасної лінгвістики – аналізу тексту, у якому зображено певну культурну традицію як засіб вираження національного характеру, менталітету народу, його картини світу. Такий ракурс наукового пошуку дозволяє виявити мовні особливості зображення різних етнічних угруповань, зокрема, народів Заходу та Сходу.
Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження виконано у рамках комплексної наукової теми кафедри лексикології та стилістики англійської мови Київського національного лінгвістичного університету „Когнітивні дослідження тексту та дискурсу: поетика, стилістика, риторика” (тема затверджена вченою радою Київського національного лінгвістичного університету, протокол № 2 від 23 вересня 2004 року). Проблематика дисертації вписується в коло питань, досліджуваних згідно з держбюджетною науковою темою № 0106U002115 Міністерства освіти і науки України “Функціональні моделі тексту та дискурсу у синхронії та діахронії: когнітивний, комунікативний та емотивний аспекти” (тему затверджено вченою радою КНЛУ, протокол № 6 від 30 січня 2005 року).
Мета дослідження – виявлення мовних і концептуальних особливостей лінгвокультурного простору художньої прози Р.Кіплінга.
Реалізація поставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
обґрунтувати поняття лінгвокультурного простору;
визначити особливості вияву мовної особистості Редьярда Кіплінга у художніх прозових творах;
виявити концепти, які ідентифікують лінгвокультурний простір художньої прози Р.Кіплінга;
розкрити особливості вербалізації концептів як маркерів лінгвокультурного простору художньої прози Р.Кіплінга з урахуванням їхньої значущості для англійської та індійської культурних традицій;
виокремити концептуальні метафори, притаманні художній прозі письменника, розмежувавши їх на підставі значущості для опису англійської та індійської культур;
встановити мовні засоби відображення лінгвокультурного простору художньої прози Р.Кіплінга на фонетичному, морфологічному, лексичному та синтаксичному рівнях.
Об’єктом дослідження є лінгвокультурний простір художньої прози Р.Кіплінга.
Предметом роботи виступають лінгвокультурні особливості мовних засобів на позначення ключових рис англійців та індусів, відображених у художній прозі Р.Кіплінга.
Матеріалом дисертаційного дослідження слугували оригінальні художні прозові твори Редьярда Кіплінга загальним обсягом близько 3700 сторінок, із яких шляхом суцільної вибірки було виділено 526 культурно маркованих фрагментів, які містять мовлення персонажів-представників означених культур та описи їхньої поведінки, побуту, традицій, історії, релігії, ставлення до оточуючого середовища та сприйняття представників інших етносів.
Для досягнення поставленої мети та вирішення конкретних завдань було використано такі методи: контекстуально-семантичний аналіз для дослідження семантико-змістових характеристик лексичних одиниць, відібраних із художніх прозових текстів; аналіз словникових дефініцій для виявлення особливостей вербалізації базових концептів художньої прози Р.Кіплінга; концептуальний аналіз, за допомогою якого було встановлено відношення між досліджуваними концептами, а також окреслено контури лінгвокультурного простору художньої прози письменника; методика фреймового моделювання, спрямована на встановлення тенденцій внутрішньої організації виокремлених концептів; аналіз концептуальних метафор, за допомогою якого було виявлено базові концептуальні метафори, характерні англійській та індійській культурам; зіставний, за допомогою якого були встановленні особливості конструкцій, використаних автором для відтворення опису життя англійців та індусів; описовий метод, у межах якого за допомогою прийомів спостереження, систематизації та інтерпретації було виявлено різнорівневі мовні одиниці, задіяні в художній прозі Р.Кіплінга.
Наукова новизна дисертаційної роботи полягає у тому, що в ній вперше визначено поняття лінгвокультурного простору та бікультурної мовної особистості; виокремлені вербалізовані у художній прозі Р.Кіплінга концепти, які становлять основу англійської та індійської картин світу; виявлені одиниці фонетичного, морфологічного, лексичного та синтаксичного рівнів мови, що відтворюють типові риси англійської та індійської культур. Робота є першим дослідженням мови прозових творів Редьярда Кіплінга, у якому встановлюються особливості художнього відображення англійської та індійської культур.
Теоретична значущість дисертації полягає у тому, що результати дослідження становлять внесок до розвитку лінгвокультурології шляхом аналізу різнорівневих мовних одиниць, що використовуються для художнього віддзеркалення концептуальних, мовних та культурних особливостей певних етнічних угрупувань; до теорії концептуальної метафори через виділення типових для кожної з культур концептуальних метафор; до теорії номінації за допомогою виявлення лінгвокогнітивного підґрунтя лексичних одиниць, що вербалізують у художній прозі Р.Кіплінга базові концепти, а також теорії міжкультурної комунікації у визначенні особливостей взаємодії англійців та індусів і засобів відображення такого спілкування у прозовій творчості Р.Кіплінга.
Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю використання основних положень дисертації в курсах лексикології (розділи “Словотвір”, “Семасіологія”, “Фразеологія”), стилістики англійської мови (“Стилістична диференціація словникового складу мови”, “Стилістична лексикологія”), у розробці спецкурсів із когнітивної лінгвістики, інтерпретації тексту та лінгвокультурології, а також у лексикографічній практиці для укладання лінгвокультурологічних словників. Отримані результати можуть бути застосовані на практичних заняттях з англійського усного та писемного мовлення на старших курсах факультетів іноземних мов.
Апробація результатів дисертаційного дослідження здійснювалась у доповідях на семи міжнародних конференціях: “Мова і культура” (Київ, 2004 рік), “Стилистика и теория языковой коммуникации” (Москва, Росія, 2005 рік), “Слов’янська та германська лексикологія і проблеми перекладу: сучасний стан і перспективи” (Житомир, 2005 рік), “Мови та літератури народів світу в контексті глобалізації” (Київ, 2005 рік), III Бодуенівських читаннях (Казань, Росія, 2006 рік), 26-ій конференції Асоціації поетики та лінгвістики PALA 2006 (Йоенсу, Фінляндія, 2006 рік), XIII конференції з функціональної лінгвістики “Язык и мир” (Ялта, 2006 рік); на IV Регіональній науково-практичній конференції “Мови у відкритому суспільстві” (Чернігів, 2003 рік); на IV Міжвузівській конференції молодих учених “Сучасні проблеми та перспективи дослідження романських і германських мов і літератур” (Донецьк, 2006 рік); на двох науково-практичних конференціях Київського національного лінгвістичного університету “Мова, освіта, культура у контексті Болонського процесу” (Київ, 2004 рік) та “Актуальні проблеми лінгвістики та лінгводидактики у контексті євроінтеграції” (Київ, 2006 рік).
Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено в 6 статтях, 5 з них у фахових виданнях України (2,1 аркушів), а також 4 матеріалах і тезах виступів на наукових конференціях (0,53 аркушів). Загальний обсяг публікацій – 2,63 др. арк.
Загальний обсяг дисертації. Дисертація загальним обсягом 215 сторінок (з них 184 сторінки тексту) складається зі вступу, трьох розділів з висновками до кожного з них, загальних висновків, списку використаної наукової літератури (298 позицій), лексикографічних джерел (10 позицій), джерел ілюстративного матеріалу (11 позицій) та одного додатку.
У вступі обґрунтовано вибір теми дослідження, актуальність обраної проблематики, висвітлено мету та завдання роботи, розкрито наукову новизну, теоретичне і практичне значення отриманих результатів, визначено фактичний матеріал, предмет, об’єкт та методи аналізу.
У першому розділі “Теоретичні засади вивчення лінгвокультурного простору в сучасній лінгвістиці” обґрунтовано основні засади дослідження лінгвокультурного простору в сучасній когнітивно-дискурсивній парадигмі; подано теоретичні положення, на яких ґрунтується дослідження лінгвокультурного простору художньої прози Редьярда Кіплінга; встановлено особливості вербалізації окреслених концептів у лінгвокультурному аспекті; розглянуто проблеми та сучасний стан дослідження мовних картин світу.
У другому розділі “Лінгвокультурні особливості базових концептів у художній прозі Редьярда Кіплінга” виокремлено базові для художньої прози Р.Кіплінга концепти з урахуванням їхньої важливості для англійської й індійської культур, зображених у прозовій творчості автора; виявлено типові концептуальні метафори та змодельовано лінгвокультурний простір художньої прози Р.Кіплінга з урахуванням етнокультурної специфіки побуту та світосприйняття англійців та індусів.
У третьому розділі “Мовні особливості художньої прози Редьярда Кіплінга у лінгвокультурному аспекті” розглянуто особливості мовних засобів різних рівнів, за допомогою яких зображуються типові риси індійської та англійської національно-культурних традицій у художній прозі Редьярда Кіплінга.
У загальних висновках викладено теоретичні та практичні результати дисертаційного дослідження, окреслено перспективи подальших досліджень з окресленої проблематики.
ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ
У лінгвокультурному просторі художньої прози Редьярда Кіплінга органічно переплелися кілька культурних традицій, серед яких основними є національно-культурні традиції Заходу (англійська) та Сходу (індійська). З огляду на бікультурну мовну особистість автора через його приналежність до двох культурних просторів, англійського та індійського, у його творчості відображаються світогляд, менталітет, спосіб життя, побутовий та соціальний устрій, притаманний обом культурам. Усі типові ізоморфні та аломорфні риси кожного з культурних просторів відображаються в основних концептосферах: ЛЮДИНА, ФЛОРА, ФАУНА, ПРОСТІР, ЧАС, ПРИРОДНІ ЯВИЩА.
Для кожної з культур ступінь релевантності цих концептосфер різний. Так, концепт ЛЮДИНА є складним утворенням, яке розглядається на етнокультурному, гендерному та аксіологічному рівнях. Якщо у рамках менталітету англійської культури концепт ЛЮДИНА поєднує, головним чином, позитивні або нейтральні складники, підкреслюючи тим самим вагомість та значимість представників їхньої нації, і разом з тим проявляючи певною мірою зневажливе ставлення до інших народів, то в межах індійської культури ЛЮДИНА не є важливою істотою: вона підпорядковується законам природи і є не суттєвою порівняно з могутньою силою природи. Уявлення індусів та англійців одне про одного зумовлені колонізаторською політикою Англії та, відповідно, панівним і підлеглим становищем обох націй.
Отже, згідно зі східним світоглядом, природні явища відіграють ключову роль в існуванні усього живого на землі, що підтверджується основними концептами ВОДА та ВОГОНЬ, які є першопочатком та джерелом існування усього світу в рамках культурної традиції Сходу.
Концепт ФАУНА відрізняється за рівнем значимості у межах кожної з культурних традицій. Так, наприклад, в індійській культурі, де значна увага приділяється природному началу, цей концепт важливіший, ніж в англійській культурі, в якій, на противагу індійській, основним вважається антропологічний аспект.
Географічне розташування Англії та Індії зумовило важливість концепту ПРОСТІР в обох культурах, де визначальним складовими є море та ріка. Ця особливість пояснюється важливістю цього водного басейну для жителів Англії, яка споконвіку була морською державою, забезпечуючи жителів країни продуктами харчування, та Індії – країни, яка знаходиться на перехресті морських шляхів та омивається океаном.
Крім того, ЧАС є одним із визначальних концептів для обох культур, оскільки він вважається універсальним поняттям. Однак, у художній прозі Редьярда Кіплінга його значимість відрізняється у розумінні індійців та англійців. Якщо для англійців ЧАС є типовим для європейського розуміння, то для індуса ЧАС пов’язується виключно з природними явищами. Будь-який відлік часу здійснюється за допомогою природних феноменів, як то дощу, дозрівання фруктів, співу пташок та інших природних факторів. Час вимірювався проміжками між певними природними явищами, важливими для життя. Так, наприклад, вода вважалася необхідною для життя речовиною, тому час вимірювався від одного сезону дощів до іншого. Достигання плодів сповіщало про настання його нового етапу у житті усього живого – появи необхідної для життя їжі, тому, відповідно, і час міг рахуватися від одного урожаю до іншого. Отже, точкою відліку часу вибиралася важлива для існування усього живого подія.
Центральним поняттям у будь-якій картині світу є ціннісний компонент, і англійське та індійське суспільства не становлять винятку. Більшість ціннісних концептів, виокремлених у художній прозі Редьярда Кіплінга, мають універсальний характер – притаманні як індійцям, так і англійцям – а, отже, загальнолюдське значення. Концептосфери індійського та англійського культурних просторів відтворюють особливості соціального, культурного, побутового розвитку обох культур, закарбовуючи усі культурно значимі поняття кожної з них. Більшість ціннісних концептів, притаманних людині, таких як КОХАННЯ, ПОВАГА, ПРАВДА, ОСВІТА, ДРУЖБА є ізоморфними, хоча іноді вони відрізняються в обох культурах ступенем значущості. Наприклад, якщо для англійців ОСВІТА відіграє важливе значення, то серед індусів цю думку підтримують не всі, хоча більшість схиляється до неї. Тоді, коли для англійця ДРУЖБА цінуєтться та шанується кожною людиною, для певної частини індусів дружба асоціюється з поняттям боязні.
Антропоцентричний та природоцентричний характер відповідно англійської та індійської культур відіграє важливу роль у художній прозі Редьярда Кіплінга, а вплив останнього є домінуючим. Для відображення цього явища автор використовує значну кількість пасивних конструкцій, в яких за допомогою прийменників показує домінування природного над людським та неможливості людини існувати без вищої влади природи. Тому художня проза Редьярда Кіплінг відзначається природоцентричним характером, де мірилом усьому є не людина, як це типово для філософії Заходу, а природа, що характерно для менталітету культурного простору Сходу.
Усі виявлені концептуальні особливості індійської та англійської культур підтверджуються метафорами, створеними Редьярдом Кіплінгом для зображення характерних рис світогляду обох етнічних осередків. Так, концептуальні метафори ЖИТТЯ – ЦЕ КОЛЕСО, ЩО РУХАЄТЬСЯ У ЗАДАНОМУ НАПРЯМКУ, ЛЮДИНА – ЦЕ СКЛАДОВА ПРИРОДИ, ЕМОЦІЇ – ЦЕ ЗЛО, ДРУЖБА – ЦЕ РУКА ДОПОМОГИ, БІДА – ЦЕ БЕЗЖАЛІСНИЙ БАТІГ відтворюють особливості життя індусів і підкреслюють природоцентричний характер індійської культури, у які все, що пов’язане з людиною та проявами її існування має нікчемний характер.
На противагу цьому, для зображення протилежного менталітету представників західної цивілізації Редьярд Кіплінг використав метафори, які підкреслюють антропоцентричний характер англійської культурної традиції. Так концептуальні метафори ЛЮДИНА – ЦЕ ВОЛОДАР/ГОСПОДАР СВІТУ, ЖАГА БАГАТСТВА – ЦЕ ЗЛО, ЗБРОЯ – ЦЕ ДРУГ, ОСВІТА – ЦЕ МОГУТНІЙ ДРУГ дають можливість отримати уявлення про національно-культурні традиції англійців.
Відображення національно-культурної специфіки та особливостей кожного етнокультурного осередку можливе завдяки використанню певних мовних одиниць усіх мовних рівнів, типових для відображення ментальності Сходу та Заходу. Так, наприклад, звукові ефекти, створені природними явищами, матеріальними об’єктами та людиною відтворюються за допомогою засобів фонетичної або графічної експресії, а також їхнім органічним поєднанням. Вода, у будь-якому виді для індуса та у форм моря для англійця, відіграє неабияку роль у житті пересічного мешканця Сходу, визнання її значимості відчувається на генетичному рівні. Відтворення звукового образу води за допомогою алітерації допомагає читачеві змалювати в своїй уяві реальну водну стихію та викликати ті асоціації, що повинні виникнути за задумом автора. Синестетичні образи доповнюють цілісність картини природи.
Напруження та неспокій, радість або переживання передається за допомогою різних засобів звукової експресії. Особлива увага приділяється звуконаслідувальним словам, оскільки, природа вважається основою усього життя на землі, то будь-які її прояви неодмінно відтворюються у творчості Редьярда Кіплінга.
Протилежний спосіб, темп та ритм життя на Сході та Заході майстерно відтворюється Р.Кіплінгом завдяки різним синтаксичним конструкціям. Так, типовими для відображення життя англійця є прості речення, необтяжені громіздкими конструкціями, що надають додаткову інформацію. Характерною рисою мови представників англійського культурного простору є мовна економія. Притаманними англійцям є номінативні, еліптичні речення, що відзначаються стислим викладом думок.
На противагу синтаксису, що зображує англійську культуру, синтаксис, що зображає життя у межах східної культури, відзначається складними синтаксичними конструкціями з різними типами зв’язку, що сприяє відтворенню багатовікової філософії жителів сходу. Значна кількість вставних конструкцій різного типу надають додаткову інформацію, що сприяє повнішому відтворенню атмосфери Індії та розумінню читачем творчих інтенцій автора. Типовими є інфінітивні речення, які використовуються, головним чином, з повчальною метою, а разом з тим передають ідеї східної філософії. Оскільки людина – це недосконала, не варта нічого без природного фактору істота, її вчинками та діями необхідно керувати. Саме цим зумовлена значна кількість спонукальних речень та пасивних синтаксичних конструкцій.
Словотвір художньої прози Редьярда Кіплінга також відзначається своєю оригінальністю. Прагнення автора передати якомога більше інформації та донести до читача перлини східної мудрості втілюється у використанні нетипового для сучасної англійської мови способу словотвору – лексикалізації синтаксичних груп. У межах однієї такої одиниці Редьярд Кіплінг концентрує такий обсяг інформації, що традиційно виражається цілим реченням.
Відображення важливості просторово-часового фактору в індійській культурі проявляється такою специфічною рисою словотвору, як відокремлення префіксів або суфіксів, які вказують на ПРОСТІР та ЧАС.
Крім того, ключові поняття обох культур передаються за допомогою метафори та метонімія, хоча остання відіграє не таку значну роль, як метафора. Метафора допомагає узагальнити основні риси, притаманні певному культурному простору, у той час як метонімія навпаки – акцентує увагу на дрібних моментах, що є складовими більш вагомих понять. Завдяки використанню метафори та метонімії автор передає узагальнені образи обох національно-культурних традицій, не упускаючи при цьому важливості деталей.
Значний внесок у відображення автором культурних просторів Англії та Індії внесло використання автором запозичень, звуконаслідувальних слів, фразеологічних одиниць. На фоні значної кількості запозичень з інших мов з різним ступенем асиміляції виділяється низка неасимільованих запозичень, за допомогою яких Редьярд Кіплінг передає колорит обох культур. Звуконаслідувальна лексика, якою багата прозова творчість Редьярда Кіплінга, підкреслює нерозривність природи з життям людини, та значимість останньої для існування усього живого на землі. Не менш важливим джерелом національно-культурних особливостей англійців та індусів є фразеологія. У ній сконцентрований багатовіковий досвід життя обох суспільств.
Поєднуючи мовні одиниці кожного рівня для відтворення культурних особливостей англійської та індійської національно-культурних традицій, художній прозовий твір є лінгвокультурним утворенням, створеним на перехресті культурного оточення та індивідуального мовного простору бікультурного типу мовної особистості письменника.
Отримані результати становлять основу для подальшого дослідження проблематики, порушеної у дисертаційній роботі. Перспективним є вивчення мовних засобів різних рівнів, за допомогою яких зображаються побут і традиції, притаманні іншим культурам. Доцільним також буде виявлення міфологічного підгрунтя відповідних особливостей та їхньої вербалізації.