00116883

Для заказа доставки работы воспользуйтесь поиском на сайте http://www.mydisser.com/search.html

А.C. ГОЛОВІН

ЗАХИСТ ПРАВ І СВОБОД

ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА

ЄДИНИМ ОРГАНОМ

КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

В УКРАЇНІ

МОНОГРАФІЯ

Київ — Логос — 2012

СПИСОК СКОРОЧЕНЬ

назв органів державної влади, їх посадових осіб

та правових актів, які використовуються в роботі

Конституція України — Конституція;

Основний Закон України — Основний Закон;

Верховна Рада України — Верховна Рада;

Комітет Верховної Ради України — комітет Верховної Ради;

Президент України — Президент;

Кабінет Міністрів України — Кабінет Міністрів;

Прем’єр-міністр України — Прем’єр-міністр;

Конституційний Суд України — Конституційний суд, Суд;

Єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні — єдиний орган конституційної юрисдикції;

Верховний Суд України — Верховний суд;

Європейський суд з прав людини — ЄСПЛ;

Міністерство оборони України — Міністерство оборони;

Міністерство внутрішніх справ України — Міністерство внутрішніх справ;

Служба безпеки України — Служба безпеки;

Збройні Сили України — Збройні Сили;

Фонд державного майна України — Фонд державного майна;

Національний банк України — Національний банк;

Рада національної безпеки і оборони України — Рада національної безпеки і оборони;

Автономна Республіка Крим — АРК;

Верховна Рада Автономної Республіки Крим — Верховна Рада АРК;

Конституція Автономної Республіки Крим — Конституція АРК;

Рада міністрів Автономної Республіки Крим — Рада міністрів АРК;

народний депутат України — народний депутат;

Уповноважений Верховної Ради України з прав люди — Уповноважений з прав людини;

з’їзд суддів України — з’їзд суддів;

Рада суддів України — Рада суддів;

Вища кваліфікаційна комісія суддів України — Вища кваліфікаційна комісія суддів;

законодавство України — законодавство;

закон України — закон;

кодекс України — кодекс;

громадянин України — громадянин;

міжнародний договір України — міжнародний договір;

Державний бюджет України — Державний бюджет;

Рішення Конституційного Суду України — Рішення;

Висновок Конституційного Суду України — Висновок;

Ухвала Конституційного Суду України — Ухвала;

Регламент Верховної Ради України — Регламент Верховної Ради;

Пенсійний фонд України — Пенсійний фонд

ВСТУП

Розвиток України як самостійної держави, її євроінтеграція роблять проблему забезпечення прав і свобод людини і громадянина актуальною сьогодні і в перспективі.

Встановлені Конституцією права і свободи людини і громадянина‚ їх реальність і гарантованість відтворюють не тільки фактичний і юридичний статус особи в суспільстві‚ але й суть демократії‚ що існує в країні‚ соціальні можливості‚ закладені безпосередньо у суспільному ладі. Вони повністю узгоджуються з відповідними положеннями ратифікованих Україною міжнародних правових актів — Загальної декларації прав людини [76], Міжнародного пакту про економічні‚ соціальні та культурні права [209]‚ Міжнародного пакту про громадянські та політичні права [208]‚ Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод [162] та інших договорів з прав людини Ради Європи.

Соціальне призначення основних прав і свобод громадян виявляється в тому‚ що вони втілюють ідеали демократії‚ гуманізму і справедливості‚ сприяють всебічному розвиткові особи‚ надають громадянам широкі можливості для активної участі в управлінні суспільством і державою‚ функціонуванні державного і політико-правового механізму‚ а також сприяють підвищенню рівня загальної та правової культури особи‚ удосконаленню демократичного способу життя.

Проте‚ як засвідчує практика діяльності головних суб’єктів захисту прав і свобод людини і громадянина впродовж всього періоду незалежності України‚ проблем у цій важливій справі достатньо і тому існує нагальна потреба підвищення ефективності і посилення процесів забезпечення захисту цих прав і свобод. До цього спонукає Україну‚ як і інші держави континенту‚ судова практика ЄСПЛ.

Основним засобом захисту прав і свобод людини у правовій державі покликаний бути суд. Конституція проголошує‚ що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень‚ дій чи бездіяльності органів державної влади‚ органів місцевого самоврядування‚ посадових і службових осіб‚ а також право після використання всіх національних засобів правового захисту звертатися за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ чи до відповідних органів міжнародних організацій‚ членом або учасником яких є Україна.

Судочинство згідно з Конституцією здійснюється Конституційним судом та судами загальної юрисдикції.

Різні аспекти захисту прав і свобод людини і громадянина розглядали українські вчені‚ зокрема: Головатий С. П., Гуренко М. М., Захаров Є. О., Іщенко А. В., Кампо В. М., Козюбра М. І.‚ Колісник В. П.‚ Колодій А. М.‚ Костицький М. В., Орзіх М. П.‚ Погорілко В. Ф.‚ Приходько С. Г., Прокопенко О. Б., Пустовіт Ж. М, Рабінович П. М.‚ Савенко М. Д.‚ Селіванов А. О., Скакун О. Ф., Скрипнюк О. В., Сташків Б. І, Тацій В. Я., Тодика Ю. М.‚ Федоренко В. Л.‚ Фрицький О. Ф., Хавронюк М. І., Шаповал В. М.‚ Шемшученко Ю. С.‚ Шукліна Н. Г., Юзьков Л. П., а також вчені зарубіжних країн: Алєксєєв С. С., Арутюнян Г. Г., Беккаріа Ч., Варламова Н. В., Вітрук М. В., Зорькін В. Д., Кутафін О. О., Лазарєв В. В., Лімбах Ю., Лукашова О. А., Лучін В. О., Магометов А. М., Нарутто С. В., Нудненко Л. О., Піццоруссо А., Чиркін В. Є., Хессе К., Штайнбергер Г. та інші. Переважна більшість з них порушували питання захисту прав і свобод людини при здійсненні судочинства.

Однак проблеми, пов’язані з реалізацією проголошених Конституцією прав і свобод, не тільки не вичерпані, а й потребують подальшого аналізу. Незважаючи на широке дослідження питань захисту прав і свобод людини і громадянина‚ до цього часу в науці конституційного права України немає єдиного підходу до визначення понять «права і свободи людини і громадянина»‚ «конституційні права і свободи людини і громадянина». Непоодинокими є випадки, коли суди загальної юрисдикції по-різному застосовують положення Розділу ІІ Конституції «Права, свободи та обов’язки людини і громадянина», зокрема статті 22.

Все це‚ на наш погляд‚ ускладнює належний і ефективний захист прав і свобод людини і громадянина при здійсненні судочинства‚ зокрема й конституційного. А тому дослідження питань захисту прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя є актуальним. Актуальність його ще більше посилюється у зв’язку з тим, що в українському політикумі та суспільстві активно дискутується питання щодо необхідності внесення змін до Розділу ІІ Конституції в частині забезпечення гарантій прав і свобод людини і громадянина‚ оскільки відсутній дієвий механізм їх реалізації.

Тема монографії відповідає Пріоритетним напрямкам фундаментальних досліджень, визначеним Державною цільовою комплексною програмою «Проблеми вдосконалення організації й діяльності судових і правоохоронних органів в умовах формування соціальної, правової, демократичної держави» (номер державної реєстрації 0186.0.09931).

Мета роботи полягає у встановленні суті правових позицій Конституційного суду, зафіксованих у його актах, та визначенні їх ролі і місця у загальнодержавній справі утвердження та забезпечення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зокрема і насамперед при здійсненні правосуддя.

Автор, враховуючи свій професійний та життєвий досвід, особливу увагу зосереджує на дотриманні прав особи при здійсненні правосуддя. Зокрема, у розділі І розглядається рівність громадян перед законом як право та конституційний принцип, право на правову допомогу, особисту недоторканність та судовий захист. Це не означає, що у дослідженні не приділено уваги захисту інших конституційних прав громадян. Так, у розділах ІІ та ІІІ монографії на прикладах конкретних рішень надано детальний аналіз діяльності Конституційного суду щодо захисту таких прав людини, як право на життя, медичне обслуговування, освіту, житло, приватну власність, соціальний захист тощо.

Для досягнення зазначеної мети автор поставив перед собою завдання: дослідити практику захисту прав людини і громадянина шляхом надання офіційного тлумачення Конституції та законів‚ перспективи розширення конституційного контролю за дотриманням прав і свобод людини і громадянина‚ виявити особливості їх забезпечення під час проведення дізнання та досудового слідства й особливості застосування кримінальної відповідальності у контексті сучасних тенденцій здійснення правосуддя та ін.

Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, які складаються у сфері захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина, а предметом — захист прав людини і громадянина при здійсненні судочинства Конституційним судом.

Проблемам дослідження змісту Конституції, як свідчить аналіз юридичної літератури, присвячено сотні наукових публікацій: статей, монографій, коментарів, дисертацій. Однак проблеми, пов’язані з реалізацією Конституції, не тільки не вичерпані, а й потребують подальшого аналізу.

Як і у будь-якому науковому дослідженні, важливе значення мають методологія і методи дослідження. Автором використано комплекс загальнонаукових і спеціальних методів, зокрема: філософсько-правовий, системний, структурного і функціонального аналізу, інституційний, прогностичний, компаративістичний, статистичний, соціологічний, герменевтичний тощо.

Наукова новизна положень цієї монографії полягає в тому, що вперше результати теоретичного аналізу пройшли апробацію на практиці Конституційного суду, зокрема при розгляді справ, щодо яких автор був суддею-доповідачем, у тому числі при вирішенні Судом питань про перерахунок пенсій військовослужбовцям (справа № 1-12/2007), про збалансованість бюджету (справа № 1-37/2008), щодо відповідності Конституції (конституційності) положень статей 14, 24, 64, пунктів 7–13 розділу VІІ «Перехідні положення» Закону «Про Державний бюджет України на 2010 рік» (справа № 1-47/2010), щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу (справа № 1-21/2012), про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції щодо недоторканності вимогам статей 157 і 158 Конституції (справа № 1-8/2012) тощо.

Новизна запропонованого дослідження полягає і в тому‚ що, в аспекті порушених проблем, автор вперше всебічно, системно і ґрунтовно дослідив питання захисту прав і свобод людини і громадянина Конституційним судом, у тому числі під час проведення досудового розслідування правоохоронними органами та здійснення судового провадження судами загальної юрисдикції. При цьому він не тільки висвітлює зазначені проблеми, а й аналізує причини їх виникнення та на основі багаторічного досвіду, набутого за часи роботи у слідчих та інших підрозділах правоохоронних органів, а також на посаді судді Конституційного суду, надає конкретні пропозиції щодо шляхів конституційно-правового вирішення цих проблем.

Положення і висновки‚ викладені у монографії‚ можуть бути застосовані при удосконаленні законодавства про права людини‚ при викладанні дисципліни конституційного права у вищих навчальних закладах‚ у науково дослідній роботі у сфері захисту прав людини‚ у правовиховній роботі серед населення з метою роз’яснення положень про захист конституційних прав і свобод людини і громадянина при здійсненні правосуддя тощо.

Питання захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві автор порушував в останні роки:

— на міжнародних конференціях: «Правовая природа и юридическая сила актов Конституционного Суда Украины» у м. Єревані (Республіка Вірменія, 2010 рік)‚ «15 років конституційному правосуддю в Україні: досягнення‚ проблеми та перспективи» у м. Києві (2011 рік)‚ «Превентивный и последующий судебный конституционный контроль как важная составляющая государственного механизма защиты конституционных прав человека и гражданина» у м. Софії (Республіка Болгарія, 2011 рік)‚ «Конституционный контроль как форма защиты прав и свобод человека и гражданина в Украине» у м. Санкт-Петербурзі (Російська Федерація, 2011 рік), «Незалежність Конституційного Суду України в аспекті реалізації державної політики щодо захисту прав і свобод людини і громадянина» у м. Вільнюсі (Литовська Республіка, 2012 рік), «Некоторые проблемные вопросы исполнения решений Конституционного Суда Украины государственными органами Украины» у м. Єревані (Республіка Вірменія, 2012 рік), «Конституционный Суд Украины в процессе интеграции Украины в правовое пространство Европы: практика и перспективы» у м. Батумі (Республіка Грузія, 2012 рік), «Кримінальна відповідальність в контексті сучасних тенденцій відправлення правосуддя» у м. Харкові (2012 рік) та ін.;

— у книзі «Захист прав і свобод людини і громадянина в рішеннях Конституційного Суду України» (К.: Логос, 2011) та науковому виданні «Права людини: інтерпретаційна діяльність Конституційного Суду України» (К.: Логос, 2012), за матеріалами якого створюється електронний інформаційно-пошуковий ресурс, який буде розміщено на офіційному сайті Конституційного суду;

— у статтях: «Деякі проблеми забезпечення соціального захисту і соціальних гарантій військовослужбовців‚ працівників правоохоронних органів та осіб‚ звільнених зі служби‚ у загальному і конституційному судочинстві (за матеріалами розгляду справ у Конституційному Суді України)» (у співавторстві) (2007 рік)‚ «Гарантії права людини і громадянина на соціальний захист: деякі питання законодавчого регулювання та здійснення конституційного судочинства» (у співавторстві) (2008 рік)‚ «Конституційне правосуддя: вчора‚ сьогодні‚ завтра» (2011 рік), «Застосування методів юридичної герменевтики в інтерпретаційній діяльності Конституційного Суду України» (2012 рік), опублікованих у «Віснику Конституційного Суду України»; «Захист основоположних прав людини і громадянина під час надання Конституційним Судом України офіційного тлумачення положень Конституції та законів України» (2011 рік)‚ опублікованій у журналі «Віче»; «Забезпечення у вітчизняному законодавстві відшкодування моральної та матеріальної шкоди, завданої потерпілим» (2012 рік), опублікованій у Бюлетені Міністерства юстиції України; «Діяльність прокуратури щодо захисту конституційних прав людини і громадянина у рішеннях Конституційного Суду України» (2012 рік), опублікованій у газеті «Голос України»;

— в інтерв’ю друкованим засобам масової інформації: «В ім’я гуманізму‚ захисту прав і свобод людини» («Голос України»‚ 2011 рік)‚ «Надійний захист прав людини — неухильне дотримання Конституції» («Урядовий кур’єр»‚ 2010 рік)‚ «Хочу заслужить звание «Человек конституции» (тижневик «2000»‚ 2010 рік)‚ «Найбільше непокоїть‚ коли галас навколо рішень КС трансформується у спроби політичного тиску» («Закон і бізнес»‚ 2012 рік) тощо.

Монографія адресується суддям, прокурорам, адвокатам, студентам і аспірантам, які спеціалізуються у галузі конституційного права, та вченим-юристам.

ЗМІСТ

Список скорочень назв органів державної влади, їх посадових осіб та правових актів, які використовуються в роботі 3

Вступ 5

Розділ І. КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА І СВОБОДИ ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА, ПОВ’ЯЗАНІ ЗІ ЗДІЙСНЕННЯМ ПРАВОСУДДЯ 12

1.1. Правове регулювання і забезпечення прав і свобод людини

в Україні в контексті загальновизнаних міжнародних стандартів 12

1.2. Рівність громадян у їх конституційних правах і свободах

та перед законом 30

1.3. Право на правову допомогу 50

1.4. Право на свободу та особисту недоторканність 64

1.5. Право на судовий захист 79

Розділ ІІ. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ ПРО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ПІД ЧАС ПРОВЕДЕННЯ ДОСУДОВОГО РОЗСЛІДУВАННЯ ТА СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ 95

2.1. Конституційний Суд України про обов’язковість дотримання

конституційного принципу презумпції невинуватості 95

2.2. Правові позиції Конституційного суду з окремих питань,

пов’язаних з притягненням особи до кримінальної

відповідальності 109

2.3. Окремі питання, пов’язані із реалізацією права осіб,

які стали жертвами протиправних дій, на відшкодування

завданої цими діями матеріальної та моральної шкоди 137

Розділ ІІІ. ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ І СВОБОД ЛЮДИНИ І ГРОМАДЯНИНА ПРИ ЗДІЙСНЕННІ СУДОЧИНСТВА 167

3.1. Правосуддя як важлива складова державного механізму

захисту прав і свобод громадян у демократичній, соціальній,

правовій, Українській державі 167

3.2. Конституційний Суд України у державному механізмі

захисту прав і свобод людини і громадянина 198

3.3. Незалежність та недоторканність суддів як визнані

на міжнародному рівні гарантії дотримання права особи

на розгляд її справи справедливим, незалежним

і безстороннім судом 237

3.4. Превентивний та наступний конституційний контроль

як важлива складова державного механізму захисту

конституційних прав і свобод людини і громадянина 256

3.5. Захист прав людини і громадянина при здійсненні

інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України 268

3.6. Запровадження конституційної скарги в аспекті

перспективи розширення конституційного контролю

за дотриманням прав і свобод людини і громадянина 302

Висновки 320

Література 327

ВИСНОВКИ

У висновках на основі проведеного дослідження захисту прав і свобод людини і громадянина в рішеннях Конституційного суду сформульовано наукові положення та рекомендації‚ що відповідають вимогам наукової новизни‚ мають значення для науки та практики‚ зокрема:

1. Стверджується‚ що встановлені Конституцією права і свободи людини і громадянина, у тому числі право на рівність громадян перед законом, право на правову допомогу, право на свободу і особисту недоторканність, право на судовий захист, в основному узгоджуються з відповідними положеннями міжнародно-правових актів з прав людини.

2. Для ефективного забезпечення захисту встановлених Конституцією прав і свобод людини і громадянина у конституційному судочинстві визнається необхідним законодавче визначення понять «права людини і громадянина» та «конституційні права людини і громадянина», а також подальша юридична регламентація права на соціальний захист, конкретизація його змісту для дедалі повнішої його реалізації за допомогою юридичних засобів та інститутів, встановлення законодавчими актами змісту гарантій соціальних прав, у тому числі і права на соціальний захист.

З цією метою обґрунтовується необхідність проведення комплексних юридичних досліджень щодо реалізації положень статті 22 Конституції та внесення на їх основі відповідних змін до неї.

3. За результатами дослідження понять «права людини і громадянина» та «конституційні права людини і громадянина» автор підтримує ту частину вчених-юристів, які вважають, що конституційні права людини і громадянина треба визначати як основні права, закріплені у Конституції держави.

Наголошується на рівності громадян перед законом як праві та конституційному принципі, які є важливими складовими елементами цілісної системи забезпечення гідного конституційно-правового статусу особи у її відносинах з державою і багато в чому визначають ефективність реалізації інших прав і свобод людини і громадянина.

4. Доводиться, що низкою рішень Конституційного суду підтверджується, що конституційне право кожного на правову допомогу у жодному випадку не може бути обмежено.

5. Підкреслюється, що «свобода» та «особиста недоторканність» належать до невід’ємних прав людини і громадянина. За змістом вони є взаємно пов’язаними та взаємодоповнюваними; посягання на хоча б одне з них є порушенням конституційного права людини і громадянина. Наявність таких конституційних положень не допускає протиправних затримань і арештів та інших примусових заходів у кримінальному й адміністративному порядку, пов’язаних з обмеженням особистої свободи.

6. Підтримуються висловлені в юридичній науці погляди щодо необхідності удосконалення теоретико-правового змісту та практики застосування конституційного права на свободу й особисту недоторканність з метою зміцнення законності у діяльності правоохоронних органів та недопущення порушень цього основного права людини, що стосується її індивідуальної свободи.

7. Стверджується, що важливою складовою конституційного інституту судового захисту є доступність правосуддя, яку можна розглядати як одну з юридичних гарантій дотримання права на судовий захист. Право на звернення до суду є найбільш надійним та цивілізованим засобом захисту прав і свобод громадян, інтересів громадянського суспільства та демократичної правової держави.

8. Відзначається, що презумпція невинуватості як принцип не тільки відображає правовий статус особи, щодо якої вирішується питання про притягнення до кримінальної відповідальності, але й є визначальним для науки процесуального права та практики боротьби зі злочинністю. Від його реалізації залежить характер діяльності органів державної влади, становище людини у державі і суспільстві.

9. Конституційний суд неодноразово досліджував питання, пов’язані із визначенням поняття та застосуванням кримінальної відповідальності, і сформулював певні правові позиції, які полягають у такому:

а) поняття «притягнення до кримінальної відповідальності» не тотожне поняттю «кримінальна відповідальність», як і поняття «притягнення до юридичної відповідальності» не ідентичне поняттю «юридична відповідальність»;

б) юридична відповідальність, у тому числі й кримінальна відповідальність, як і форма притягнення до юридичної відповідальності, визначаються та встановлюються законами;

в) закони, якими визначаються діяння, що є злочинами, та встановлюється кримінальна відповідальність за їх вчинення, мають зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом’якшують або скасовують кримінальну відповідальність особи;

г) гарантії недоторканності (для депутатів, суддів та інших посадових осіб) як винятки із загального принципу рівності прав і свобод громадян та їх рівності перед законом мають визначатися виключно Конституцією;

ґ) злочинність і караність діяння визначаються законодавством, яке діяло на час вчинення цього діяння;

д) кримінальна відповідальність може застосовуватися лише за вироком суду, який набрав законної сили.

10. Обґрунтовується твердження про те, що з удосконаленням законодавства, прийняттям нових кодексів України в основному усунено диспропорцію у правах сторін у кримінальному процесі і вітчизняне законодавство з цих питань наближено до сучасних європейських стандартів.

11. З проведеного дослідження випливає‚ що встановлені Конституцією повноваження Конституційного суду повною мірою дозволяють йому забезпечувати захист конституційних прав і свобод людини і громадянина при здійсненні ним конституційного правосуддя‚ а дотримання судами загальної юрисдикції встановлених Конституцією основних засад судочинства, реалізація законодавцем положень Конституції і рішень Конституційного суду, які безпосередньо стосуються організації діяльності вітчизняної судової системи, дозволяють судам загальної юрисдикції належним чином здійснювати захист прав і свобод людини і громадянина.

При цьому обґрунтовується, що положення Конституції та Закону «Про судоустрій та статус суддів» від 7 липня 2010 року (зі змінами), якими врегульовано порядок реалізації права особи на компетентне та неупереджене судочинство і встановлено гарантії забезпечення незалежності, недоторканності суддів, в основному відповідають вимогам міжнародних актів, якими проголошено основоположні права і свободи людини і громадянина.

12. Наголошується, що усунення у законодавчому порядку глави держави та інших вищих органів державної влади від участі у процесі обрання на адміністративні посади у найвищому органі у системі судів загальної юрисдикції суперечить загальновизнаному принципу організації державної влади, за яким взаємовідносини між органами повинні здійснюватися за системою стримування та противаг, що є гарантією успішного здійснення державної влади у демократичній та правовій державі.

Мотивується доцільність надання вищим спеціалізованим судам права порушувати перед Конституційним судом питання про відповідність Конституції законів та інших нормативно-правових актів.

13. Обґрунтовується необхідність законодавчого затвердження і застосування на практиці удосконалених відповід- но до загальновизнаних міжнародних стандартів таких важливих складових механізму реалізації конституційних прав і сво- бод, як:

— розгалужена мережа надання правової допомоги‚ у тому числі безоплатної‚ особливо щодо осіб‚ які стали жертвами протиправних дій;

— система ефективних процедур поновлення порушених прав громадян‚ у тому числі майнових;

— комплекс заходів щодо підвищення рівня правової культури і свідомості всіх суб’єктів права.

14. Визнається, що функції превентивного та наступного контролю, здійснювані Конституційним судом, є важливою складовою загальнодержавних заходів гарантування прав і свобод людини і громадянина. Здійснюючи зазначені функції, Конституційний суд, з одного боку, запобігає можливим порушенням цих прав, з іншого — удосконалює вітчизняну систему законодавства, де-факто усуваючи з правового поля держави закони та інші правові акти чи їх окремі норми, якими певні правовідносини були врегульовані не відповідно до Конституції, у тому числі і в галузі дотримання та реалізації конституційних прав і свобод людини і громадянина.