- •15. Класифіація атрофій
- •16. Класифікація гіпертрофій
- •17. Види регенерації.
- •19. Форми серозного запалення.
- •20. Форми фібринозного запалення.
- •21. Форми гнійного запалення
- •22. Характеристика проліферативного запалення
- •23. Властивості пухлинного росту
- •27. Наведіть класифікацію та дайте морфологічну характеристику гемобластозам тварин
- •28.Назвіть форми ендокардитів та опишіть механізм розвитку пат.Змін при них.
- •29. Класифікація пневмоній
- •30. Розвиток крупозної пневмонії
- •31. Характеристика гепатозів і гепатитів
- •32. Характеристика основних видів цирозу печінки
- •33. Характеристика гломерулонефрозів
- •34. Характеристика гематогенних гнійних нефритів
- •35. Визначення та класифікація сепсису. Морфологія і характеристика його видів
- •36. Клініко-морфологічна характеристика еширіхіозів
- •37. Клініко-морфологічна характеристика лістеріозу
- •39. Клініко-анатомічні форми бешихи
- •41. Диференціація емфізематозного курбункулу від ранового злоякісного набряку
- •42. Макро- і мікроскопічні зміни при туберкульзі
- •43. Макро- і мікроскопічні ознаки ознаки хронічного продуктивного ентериту при паратуберкульозі
- •45. Форми лептоспір у собак. Патолого-анатомічні зміни при жовтяничній формі у собак
- •46. Паталогоанатомічні зміи при гельмінтозах
- •47.Опишіть морфологічні зміни при вірусних захворюваннях собак
- •48. За якими ознаками диференціюють ачс від кчс
- •49. Опишіть морфологічні зміни при вірусних захворюваннях котів
- •50. Патоморфологічні зміни при інфекційній анемії і інфекційному енцефаломієліті коней
- •51. Складіть патологоанатомічній діагоз у випадку загибелі тварини від сказу
- •52. Зміни в цнс свиней при хворобі ауєскі та хворобі тешена
- •53. Патогенез і патоморфологія ящуру
- •54. Опишіть стадії морфогенезу віспяної екземи
- •55. Дайте характеристику групам мікозів. Наведіть приклади
- •56.Макроскопічна характеристика гранульом при аспергильозі.
- •57. В яких органах розвиваються основні паталогоанатомічні зміни при еймеріозі
- •58. Класифікація смерті. Характеристика посмертних змін
- •59. Які існують види утилізації посмертного матеріалу
- •60.Які правила оформлення паталогоанатомічного діагнозу та висновку протоколу розтину.
20. Форми фібринозного запалення.
Фібринозне запалення характеризується рідким ексудатом, у якому за короткий час накопичується фібриноген, який переходить при зіткнені з ушкодженою тканиною у фібрин, внаслідок чого ексудат ущільнюється.
Форми:
Крупозе(поверхневе) – характеризується відкладенням фібрину на поверхні змертвілих тих або інших покривів. Найчастіше фібрин відкладається на серозних оболонках, на слизових оболонках особливо дихальних шляхів та в легенях, а також суглобових покривах. Макро- відкладання ниток фібрину які легко знімаються, оголюючи набряклу, гіперемійовану, тьмяну оболонку органа. Фібрин може мати вигляд нашарування сірувато-білого або сірувато-жовтого кольору. В подальшому шар фібрин потовщується. Накопичений фібрин дещо ущільнюється, поверхня розрізу його стає суховатою.
Дифтеричне (глибоке)- характеризується відкладанням фібриу між клітинними елементами у глибині тканин і на їх поверхні. Фібриноген, який виходить з судин, при контакті з некротизованими тканинами відразу зсідається. Чіткої межі між фібринозною плівкою та підлеглою тканиною не існує. Макро- наявність на слизовій оболонці плівок сірого кольору, які нагадують собою висівки(тирсу) або суховату шкіру, які важко відділяються, консистенція нашарувань щільнувата. Мікро- некроз клітин крові і тканин.
21. Форми гнійного запалення
При гнійному запаленні характерним є утворення гнійного ексудату, що складається з великої кількості лейкоцитів, білка, залишків некротизованих тканин, живих і загиблих мікроорганізмів. Гнійний ексудат, або гній, являє собою густу масу жовто-зеленого кольору з неприємним запахом. Гнійне запалення локалізується на слизових оболонках (гнійний бронхіт, уретрит), серозних оболонках (гнійний плеврит, емпієма плеври, перикардит), у внутрішніх органах (міокардит,гепатит, нефрит).
Гнійний ексудат може розташовуватися між тканинними елементами, дифузно їх пронизуючи (гнійна інфільтрація), що визначається як флегмона. В інших випадках гнійне запалення обмежене окремою ділянкою, в якій кількість лейкоцитів зростає за рахунок еміграції Їх з просвіту судин, виникає некроз і розчинення тканинних елементів під впливом ферментів та мікроорганізмів; поступово зона запалення перетворюється на порожнину, заповнену гноєм (абсцес). Накопичення гнійного ексудату в порожнинах або порожнистих органах називається емпіємою (емпієма червоподібноговідростка, емпієма плеври).
При накопиченні гною в абсцесі або порожнині може утворюватися канал, через який виходить гній (випорожнення абсцесу, емпієми). При хронічному перебігу гнійного запалення такий канал вистеляється грануляційною тканиною і перетворюється в постійну норицю, через яку гнійний ексудат відтікає або назовні, або в сусідні порожнини. Нерідко для ліквідації нориці необхідне оперативне втручання.
Гнійне запалення може мати гострий, підгострий і хронічний перебіг. Воно викликається гноєрідними мікроорганізмами: різними коками, синьогнійною, кишковою паличками, деякими рикетсіями. Разом з тим, можливий розвиток асептичного гнійного запалення без участі мікроорганізмів, наприклад, при введенні в тканини деяких речовин (скипидару).Значення гнійного запалення для організму визначається його локалізацією, поширенням і ускладненнями. Якщо абсцес розміщений у тканині головного мозку або серця, то це надзвичайно небезпечно для життя. У випадку прориву гною в кров'яне русло і поширення мікробів по організму при певних змінах його реактивності можливий розвиток сепсису. Разом з тим, своєчасно розпочате лікування, в тому числі хірургічне, прискорює вилікування хворого.