Иванов, Колегаев, Касилов - Основи охорони праці на морському транспорті (2003)
.pdfЗавдання охорони праці невіддільні від завдань з охорони на вколишнього середовища, тому що виробнича діяльність людини повинна враховувати закони природи. Роботи, проведені в області гігієни праці по боротьбі з виробничими шкіддивостями (очищен ня стічних вод, атмосферного повітря, захист від іонізуючих ви промінювань та електромагнітних полів, шуму, вібрації тощо), од наково важливі як для охорони праці, так і для збереження середо вища, де живе людина, — біосфери.
У нашій країні охорона праці й охорона природи невіддільні одна від одної і належать до ряду важливих державних задач.
Підручник підготовлений з урахуванням нових умов віднос но функцій, що стосуються аварійних ситуацій, охорони праці й виживання на морі, які відображено новим Міжнародним кодек сом із стандартів підготовки, дипломування і несення вахти STCW Code’95. При цьому враховувалися рекомендації міжна родної морської організації (ІМО) керуватися спеціальною мо деллю 2.03 «Advance Training in Fire Fighting» для навчання ме тодам боротьби з пожежами на морських суднах. Враховувалися також рекомендації програм Міжнародної морської організації (ІМО Model Course), що відбивають необхідність посилення передморської і посиленої підготовки морських фахівців з питань безпеки праці для підтвердження їхньої компетентності на рівні експлуатації виробництва.
10
Розділ 1 ПРАВОВІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ
ПИТАННЯ ОХОРОНИ ПРАЦІ
1.1. Основні визначення. Завдання курсу «Охорона праці»
Відповідно до Закону «Про охорону праці» України охо рона праці — це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та лікувальнопрофілактичних заходів і засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини в процесі трудової діяльності.
Роботодавець — власник підприємства, установи чи органі зації, уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання; фізична особа, що використо вує найману працю.
Працівник — особа, що працює на підприємстві, в організа ції, установі і виконує обов’язки чи функції згідно з трудовим договором (контрактом).
Умовами праці називають сукупність факторів виробничого середовища, що впливають на здоров'я і працездатність людини в процесі праці (ДСТ 19.605-74).
Охорона праці займається людиною, що знаходиться в умо вах виробництва. Уся сукупність видів людської активності утворює поняття діяльності. Саме вона і відрізняє людину від усього живого. Діяльність — необхідна умова існування людсь кого суспільства.
11
Форми діяльності різноманітні. Вони охоплюють практичні, інтелектуальні й духовні процеси, які мають місце у всіх сферах життя.
Модель процесу діяльності складається з двох елементів: людина і середовище, що мають прямі і зворотні зв'язки. Зворот ні зв'язки обумовлені загальним законом реактивності матеріа льного світу. Система людина - середовище є двоцільовою. Од на мета полягає в досягненні певного ефекту, друга — у виклю ченні небажаних наслідків.
Явища, що викликають ці небаэ/сані наслідки, називаються не безпеками. Для небезпек характерні такі ознаки: загроза життю, шкода для здоров'я, утруднення функціонування органів людини.
Небезпека створюється особливими властивостями матеріа льних об'єктів, несумісними з характеристиками людини. Розрі зняють небезпеки потенційні (приховані) та реальні. Для того щоб потенційна небезпека реалізувалася, потрібні умови, що називають причинами.
Будь-яка діяльність потенційно небезпечна. Це припущення є передумовою розвитку теорії безпеки. Рівнем небезпечності (ризику) можна керувати. Але абсолютної безпечності досяпи неможливо.
Наука охорони праці визначає засоби, шляхи і методи дося гнення безпеки.
Безпека праці1 — стан умов праці, при якому виключений вилив на працюючих небезпечного і шкідливого виробничого факторів.
На усіх без винятку виробництвах, у тому числі й на морсь кому транспорті, існує ймовірність виникнення виробничих не безпек і шкідливостей.
Виробничою небезпекою називається можливість впливу на працюючих небезпечного і шкідливого виробничого фак торів.
Шкідливий виробничий фактор — це виробничий фактор, вплив якого на працюючого у певних умовах приведе до захво рювання чи зниження працездатності.
1Термінологія цитується з ГОСТ 12.0.002.80 ССБП «Термины и опре деления».
12
Небезпечний виробничий фактор — це виробничий фактор, вилив якого на працюючого в певних умовах приведе до травми, нещасного випадку або іншого раптового різкого погіршення здоров'я.
Вилцв на людину шкідливого виробничого фактора може привести до професійного захворювання та отруєння.
Професійне захворювання — особлива категорія хвороб, що виникають переважно під впливом на організм професійних шкідливостей.
Класифікація професійних захворювань для практичних ці лей будується в залежності від факторів виробничого середови ща і трудового процесу.
Вона припускає 5 груп професійних захворювань, які викли каються дією таких факторів: хімічного, пилового, біологічного, фізичного (шум, вібрація, опромінення та ін.), а також обумовлені псрснапружсністю окремих органів і систем людини.
Між виробничими небезпечностями і шкідливостями важко провести чітку межу. Та сама причина може викликати як трав му, так і професійне захворювання (наприклад, вплив променис тої енергії може привести до опіку, травми і захворювання — перегріву організму тощо).
Травмою називають ушкодження органів людини, виклика не раптовим впливом на нього зовнішніх сил. Цей вплив може бути від механічного, електричного, хімічного, теплового чи іншого фактора.
Виробничою називається травма, отримана працюючим на виробництві й викликана недотриманням вимог безпеки праці.
Нещасний випадок на виробництві — це результат впливу на працюючого небезпечного виробничого фактору при виконанні працюючим трудових обов'язків чи завдань керівника робіт. Інши ми словами, нещасний випадок — це подія, при якій вилив на працюючого небезпечного виробничого фактора приводить до травми, теплового удару, обмороження, опіку.
Робоче місце — зона, оснащена необхідними засобами, в якій відбувається трудова діяльність виконавця або групи вико навців, що спільно виконують одну роботу чи операції.
Постійне робоче місце — такс, на якому працюючий знахо диться значну частину свого робочого часу — понад 50 % або
13
більше 2-х годин безперервно (штурманська рубка, ЦПУ ма шинного відділення тощо).
Непостійне робоче місце — таке, на якому робітник зна ходиться менше 50 % робочого часу чи менше 2-х годин без перервно.
Небезпечна зона — це простір, у якому можливий вплив на працюючого небезпечного і (або) шкідливого виробничих фак торів.
Виробнича санітарія — система організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають чи зменшують вплив на пра цюючих шкідливих виробничих факторів. Виробнича санітарія здійснює контроль дотримання санітарно-гігієнічних нормативів при проектуванні, будівництві й експлуатації об'єктів промисло вості та транспорту.
Технікою безпеки називають систему організаційних заходів і технічних засобів, що запобігають виливові на працюючих не безпечних виробничих факторів. Техніка безпеки вивчає небезпе чні фактори виробничого середовища та імовірну можливість їх нього прояву, досліджує і розробляє організаційні заходи і технічні засоби, що виключають небезпечні виробничі фактори чи попере джають про їхню появу.
Важливою умовою безпеки праці є застосування надійних способів захисту в складі засобів механізації, автоматизації і дистанційного управління. Устаткування повинне задовольняти вимогам безпеки протягом усього терміну служби.
Безпека виробничого процесу забезпечується безпекою устаткування, нормальними санітарно-гігієнічними показниками виробничого середовища, урахуванням фізіологічних і психофі зіологічних можливостей працюючих та їх тренованістю, а та кож культурою виробництва.
Умови праці визначаються комплексом факторів, які впли вають на працездатність і здоров'я людини в процесі її трудової діяльності.
Фізіологія праці займається вивченням фізіологічних проце сів в організмі людини, пов'язаних з її трудовою діяльністю і умовами, у яких вона виконується. Ця наука розробляє основи раціональної організації трудового процесу, режиму праці і від починку та ін.
14
Охорона праці, базуючись на комплексі сучасних наук, є со ціально-технічною дисципліною і має на меті досліджувати сис тему «Людина - виробниче середовище - захисні заходи».
Завданням курсу «Охорона праці», що вивчається в морсь ких навчальних закладах, є підготовка фахівців до самостійної роботи на морському транспорті з використанням новітніх тех нічних засобів, що визначають безпеку, збереження здоров'я і працездатності в процесі праці.
1.2.Законодавчо-нормативна база України
зохорони праці
Законодавство України з охорони праці є системою норма тивних актів, що регулюють відносини в галузі реалізації дер жавної політики щодо правових, соціально-економічних, органі заційно-технічних і лікувально-профілактичних заходів та засо бів, спрямованих на збереження здоров'я і працездатності люди ни в процесі праці.
Законодавство про охорону праці складається із Закону Украї ни «Про охорону праці», Кодексу законів про працю України, За кону України «Про загальнообов'язкове державне страхування від нещасного випадку на виробництві і професійного захворювання, що послужили причиною втрати працездатності» і прийнятих від повідно до них нормативно-правових актів.
Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість яко го дана Верховною Радою України, встановлені інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, то застосовуються норми міжнародного договору.
Державна політика в області охорони праці визначається Конституцією України, Верховною Радою України і спрямована на створення безпечних і здорових умов роботи, запобігання нещасним випадкам і професійним захворюванням.
Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:
■пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відпові дальності роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов роботи;
15
■підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпе чення технічного контролю за станом виробництва;
■комплексного вирішення завдань охорони праці на осно ві загальнодержавних, галузевих, регіональних програм з цього питання, досягнень науки і техніки та охорони на вколишнього середовища;
■соціального захисту працівників, повного відшкодування збитків особам, що потерпіли від нещасних випадків на виробництві;
■встановлення однакових вимог з охорони праці для всіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності неза лежно від форм власності та видів діяльності;
■використання економічних методів управління охоро ною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень для цієї мети, отримання яких не суперечить законодавству;
■інформування працюючих, проведення навчання, профе сійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;
■використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.
Конституція України встановлює основи загальнонародної організації держави, виступаючи юридичною базою для чинного трудового законодавства. У Конституції закріплене право на безпечну працю (Ст. 43).
Ст. 45 забезпечує кожному працівнику право на відпочинок з наданням щорічних оплачуваних відпусток і щотижневого відпочинку.
Ст. 46 гарантує право громадян на матеріальне забезпечення в старості, а також при втраті працездатності.
Ст. 49 закріплює право громадян на охорону здоров'я, меди чну допомогу і медичне страхування. Це право забезпечується державним фінансуванням соціально-економічних і медикосанітарних програм.
Закон зобов'язує кожного здатного до праці громадянина сумлінно працювати, дотримуватися трудової та виробничої дисципліни. Держава організує і регулює трудові відносини
16
працюючих, громадських, державних, кооперативних і прива тних підприємств та організацій за допомогою нормативнозаконодавчих актів, забезпечуючи єдину в масштабі країни політику в галузі охорони праці.
Конституція закріплює відповідальність держави перед гро мадянами за свою діяльність.
Кодекс законів про працю (КЗПП) здійснює правове регулю вання охорони праці.
Норми з охорони праці містяться в розділі XI КЗПП «Охо рона праці» і статтях «Трудовий договір», «Праця молоді», «Професійні союзи», «Нагляд і контроль за дотриманням зако нодавства про працю».
Закон «Про охорону праці» є одним з найважливіших зако нодавчих актів. Він визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян на охорону їхнього життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює відносини між керівниками (власником підприємства) чи уповноваженими ни ми органами і працівниками в питаннях безпеки, гігієни праці й встановлює єдиний порядок охорони праці в державі.
Крім питань правового регулювання в області охорони пра ці, окремі питання правового регулювання з охорони праці міс тяться й в інших законодавчих актах України — законах «Про пожежну безпеку», «Про колективні договори й угоди» та ін.
Правові відносини у сфері охорони праці регулюються та кож підзаконними нормативними актами, як-от: «Положення про розслідування та облік нещасних випадків, профзахворю вань і аварій на підприємствах, установах і організаціях», «По ложення про видачу спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади по нагляду за охороною праці Украї ни керівнику підприємства, установи, організації чи уповнова женого ним органу дозволу на початок роботи підприємства, установи, організації», «Типове положення про навчання, ін структаж і перевірку знань працівників з питань охорони праці», «Типове положення про службу охорони праці» та ін.
1.2.1. Нормативна і нормативно-технічна документація
До нормативної документації з охорони праці відносяться: державні нормативні акти про охорону праці — міжгалузеві й
17
галузеві, система стандартів безпеки праці — Держстандарти України (ДСТУ), міждержавні стандарти безпеки праці (ДСТ ССБП) і міждержавні міжгалузеві та галузеві нормативні акти.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.93 № 64 створений державний реєстр Міжгалузевих і галузевих норма тивних актів (Реєстр ДНАОП), що затверджений наказом Держнаглядохоронпраці від 06.02.95 № 12, і в нього включено 235 міжгалузевих, 2014 галузевих нормативних актів, у тому числі 698 правил міждержавних стандартів системи стандартів безпеки праці (ДСТ ССБП) і 39 державних стандартів України (ДСТУ).
Нормативна документація визначає вимоги до умов праці, тобто до рівня шкідливих виробничих факторів.
Нормативно-технічна документація забезпечує захист пра цюючих від дії небезпечних і шкідливих виробничих факторів, визначає вимоги до виробничого устаткування і виробничих приміщень, до організації і ведення технологічних процесів, створення і застосування засобів захисту.
З метою машинної обробки державні нормативні акти з охо рони праці кодуються. Група міжгалузевих нормативних актів має цифрові позначення від 0.00 до 0.07. Група галузевих нор мативних актів має цифрове позначення відповідно до класифі катора, створеного на основі «Загального класифікатора галузей народного господарства» Мінстату України.
Нормативно-технічна документація включає правила, нор ми, інструкції, стандарти.
Норми і правила з охорони праці поділяються на єдині, міэ/с- галузеві й галузеві.
Дія єдиних норм і правил поширюється на всі галузі народ ного господарства. Вони приймаються всіма директивними ор ганами або спільно за погодженням з Федерацією профспілок і містять найважливіші вимоги, єдині для всього народного гос подарства.
Аналогічний порядок прийнято для міжгалузевих норм і правил, що поширюються на кілька галузей або на окремі види виробництва чи робіт у всіх галузях.
Галузеві норми і правила з охорони праці враховують специ фіку окремих галузей народного господарства і поширюються
18
на всі підприємства галузі. Наприклад, для морського транспор ту такими галузевими (спеціальними) правилами є затверджені Міністерством транспорту і профспілкою моряків правила тех ніки безпеки на суднах морського флоту.
На суднах і підприємствах морського транспорту на осно ві галузевих правил з техніки безпеки розробляються інстру кції з визначенням конкретних заходів безпеки при проведен ні робіт, а також пожежного захисту. Ці правила й інструкції періодично корегуються з урахуванням науково-технічного прогресу в промисловості та впровадження у виробництво новітніх засобів праці, швидкої якісної зміни морських суден та їхнього устаткування. На всіх підприємствах складаються поточні й перспективні плани заходів щодо охорони праці. Виділені для здійснення цих заходів кошти витрачати для ін ших цілей забороняється. На морських підприємствах, у на вчальних закладах та інших організаціях діють Правила внут рішнього розпорядку, обов’язкові для виконання всіма спів робітниками й студентами (учнями).
Згідно зі ст. 21 Закону України „Про охорону праці” виробничі будинки, споруди, машини, механізми, устаткування, транспортні засоби, що вводяться в дію після будівництва (виготовлення) чи реконструкції, капітального ремонту тощо і технологічні процеси повинні відповідати вимогам нормативно-правових актів з охорони праці.
Технологічні процеси, машини, устаткування, транспортні засоби, хімічні речовини, їх сполуки та інша небезпечна проду кція, придбані за кордоном, допускаються в експлуатацію (до застосування) лише за умови проведення експертизи на відпові дність їх нормативно-правовим актам з охорони праці, що діють на території України.
Не допускається застосування у виробництві шкідливих речо вин у випадку відсутності їх гігієнічної регламентації і державної реєстрації. Ці вимоги закладені в керівних технічних матеріалах (КТМ), до яких відноситься, зокрема, комплекс нормативних до кументів з техніки безпеки при проектуванні й експлуатації суден і їхнього устаткування.
Дотримання умов безпеки щодо пуску в експлуатацію суден, цехів, підприємств забезпечується запобіжним наглядом, що
19