методика мови літератури ГОС / гос література / ГОС література

21.

Це був чистий розбишака-халамидник: образ незвичайного хлопчика в оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник».

Таким чином тема не може бути побудована, оскільки увага загострюється не позитивних якостях Федька, таких як чесність, доброта, сміливість, а на тому, що він розбишака і таким чином складається враження, що він незвичайний саме через свою халамидність. На мою думку першу частину теми можна взагалі відсікти і залишити лише те, що після двокрапки. Образ незвичайного хлопчика в оповіданні В. Винниченка «Федько-халамидник». Таким чином ми зазначимо в темі, чим будемо займатися на уроці, а саме розгляд образу хлопчика, а також зазначимо ім’я письменника та назву твору, що також важливо для формування теми уроку.

«Володимир Дрозд. Повість «Білий кінь Шептало». Проблема людини в суспільстві»

Ця тема складається з парцельованих речень, які здаються окремими темами, не загострюючи увагу на головному в уроці, а навпаки розсіюючи її. Хоча тут і зазначена проблема, які буде осмислена на уроці, твір і письменник, але всю інформацію варто об’єднати в одне речення зі спільним змістом.

Проблема людини в суспільстві у повісті Володимира Дрозда «Білий кінь шептало»

«Літературний процес кінця ХVIII – першої половини ХІХ століття. Узагальнення і систематизація знань»

Другу частину речення, яка повідомляє про узагальнення і систематизацію знань доцільніше буде перенести на початок речення у такому вигляді:

Узагальнення і систематизація знань з теми «Літературний процес кінця ХVIII – першої половини ХІХ століття»

22.

на прикладі героїв твору з’ясовувати розв’язання проблеми волі людини та можливості її здобуття;

розвивати навички роботи з текстом епічного твору, працювати з образами, аналізуючи вчинки героїв, визначати як проявляється проблема у творі.

виховувати повагу до краси глибокого почуття кохання, мужності, сили волі як рис характеру, що необхідні для боротьби зі злом, повагу до своєї свободи та інших людей.

23.

24.

1. Підготовка до сприймання

2. Первинне читання та усвідомлення тексту

3. Поглиблене засвоєння під час другого читання (вибіркового)

4. Висновок

План аналізу епічного твору.

1. Тематика і проблематика.

2. Жанр.

3. Форма оповіді ( від імені автора, оповідача тощо).

4. Сюжетно-композиційні особливості ( позасюжетні елементи).

5. Простір и час.

6. Система образів і засоби їх розкриття.

7. Мова художнього твору.

8. Ідея. Задум письменника і його втілення.

9. Місце в історико-літературному процесі.

Даже не знаю, хай буде я романтика. Конфлікт у душі героя між чекістом і людиною.

ну як його аналізувать там. Перед уроком текст повинен бути прочитаний уже. То треба обговорити шо не ясно, шо відбулося, хто головний герой, що він зробив і чого, що він відчував і як це відображена в тексті. Ще можна розкласти текст на композиційні частини, щоб було ясно де зачин, де кінцівка, де кульмінація і які почуття героя протягом твору, ким був і ким стає чи залишається.

Із цього всього ми визначаємо головний конфлікт твору – у душі героя між чекістом і людиною. Як він виражається, якими засобами – внутрішні монологи, зачитати деякі. Які почуття відчуває герой під час боротьби, на яку сторону схиляється. Який розвиток конфлікту, яке розв’язання, чи може залишається нерозв’язаним. Весь цей час робота з текстом опираючись на приклади. Ваше ставлення до героя, до його вчинку. Виходячи з конфлікту тема твору, ідея.

25.

Евристична бесіда.

• Як можна пояснити таку досить дивну назву твору М. Хвильового «Я (Романтика)»?

• Який твір, який письменник згадується при читанні присвяти твору? (М. Коцюбинський, новела «Цвіт яблуні».)

• Чому, на вашу думку, розповідь у новелі ведеться від першої особи? (Так краще можна розкрити «alter ego», порухи й стан душі героя.)

• Як починається новела, які враження та почуття виникають при цьому? Як вони змінюються далі? (Новела має ліричний зачин, з якого постає образ далекої «загірної комуни» та образ Марії (Божої Матері), потім реальної матері. Виникає мінорний настрій, «тиха жура», «добрість безмежна»; «за вікном ішли росяні ранки і падали перламутри». Та поступово наростає тривога, насувається гроза: «Там, за дорогами сизого бору, спалахують блискавиці і накипають, і піняться гори». Цей тривожний ліричний початок допомагає відчути всю повноту трагедії, коли зіткнуться в одній душі гуманізм і фанатизм, людяність і сліпа відданість абстрактній ідеї.)

• Хто є героями новели «Я (Романтика)»? (Головний герой «Я», мати, доктор Тагабат, Андрюша, дегенерат; є символічні образи «загірної комуни», біблійної Марії та ін.)

Самостійна робота

1. віднайти в тексті моменти, які характеризують його як людину –я

2. як чекіста

3. ставлення до матері

4. поясніть як ви розумієте присвяту

5. образ андрюші ближчий до я-чекіста чи я-людини, поясніть посилаючись на текст

26.

Підготовка до сприйняття художнього твору

У класичній методиці аналізу літературного твору передує його сприйняття і відповідне прочитання. Сприйняття – складний динамічний процес, який передбачає особистісне прочитання, інтерпретацію, мікроаналіз художнього твору самим читачем. Він супроводжується емоційними переживаннями і є завжди цілісним і безпосереднім. Тому, починаючи роботу з текстом, вчителю необхідно ввести школярів у твір, викликати інтерес, збудити читацьку увагу, а потім і активне ставлення до написаного.

Як залучити учнів до читання художніх творів – одвічне питання всіх учителів - словесників. Крім визначених педагогікою вікових особливостей сприйняття художніх творів, в наш час треба враховувати ту дуже сумну для шанувальників гарної книги обставину, що діти і підлітки з кожним роком читають все менше і менше. Замість читання діти мають тепер інші розваги.  Як зазначається у проекті „Концепції літературної освіти в 12-річній загальноосвітній школі", учитель сьогодні "змушений конкурувати з телевізійними та комп’ютерними програмами".

Проблема ускладнюється ще й тим, що не всі тексти можуть видатися цікавими учням на перший погляд (наприклад, "Пісня про Роланда" чи "Божественна комедія"). Це не означає, що вчителі повинні „потрафляти" лише читацьким смакам учнівської аудиторії, вони якраз повинні їх виховувати і формувати засобами художнього слова кращих зразків світового письменства. Як би важко не було, але вчитель повинен створити такі умови на уроці, щоб учень захотів прочитати  твір. Слід максимально підготувати школярів до зустрічі з текстом художнього твору. Це можуть бути різні види коментарів, відомості про особливості жанру твору, читання цікавих уривків, що викличуть в учнів інтерес, створять емоційний настрій (літературний матеріал повинен викликати в учнів ті почуття, які відповідають основній тональності твору).

Роботі по вивченню художнього твору і творчості письменника можуть передувати повідомлення історичних , біографічних, лексичних, а в старших класах ще й теоретико-літературних, філософських, естетичних відомостей. Форми цих повідомлень можуть бути різними: лекція вчителя, аналіз письмової роботи, раніше запропонованої учням, робота з картиною, кіноурок, літературна екскурсія, культпохід в театр, музей чи на лоно природи.

Роль вступних занять зводиться до того, щоб викликати інтерес до програмного матеріалу і створити умови для його розуміння. Пізнавальний інтерес – це один з найважливіших мотивів навчання школярів. Його дія дуже сильна. Під впливом пізнавального інтересу робота над художнім твором навіть у слабовстигаючих учнів проходить більш продуктивно. Класична педагогіка минулого стверджувала: смертний гріх вчителя – бути нудним. Активізація пізнавальної діяльності учнів без розвитку їх пізнавального інтересу не тільки важка, але й практично не можлива. Ось чому в процесі навчання необхідно систематично розвивати і зміцнювати пізнавальний інтерес школярів і як важливий мотив навчання, і як стійку рису характеру  особистості, і як могутній засіб формування умінь та навичок.

При роботі над великими творами  підготовка до сприйняття складається з чотирьох етапів:

1 етап – встановлення зв’язку з раніше вивченими і самостійно прочитаними творами; 2 етап -  знайомство з біографією митця, епохою, в якій жив письменник чи яка знайшла відображення в творі; 3 етап – повідомлення про історію написання твору , його проблематику, публікацію і постановку на сцені; 4 етап – робота з невідомими поняттями, назвою, підзаголовком, присвяченням, епіграфом тощо.

Всі названі етапи пов’язані між собою. Вони можуть існувати як єдине ціле і як окрема частина. Вчитель має право використовувати як усі етапи, так і окремі з них, залежно від змісту твору , мети, аналізу. У кожному шкільному віці, будь-це молодші чи старші підлітки, можна виділити чотири умовні рівні сприйняття художнього твору – низький, середній, вищий та оптимальний. Якщо вчитель, застосовуючи різні форми роботи, досягає того, що більшість його учнів наближається саме до оптимального рівня сприйняття,  можна впевнено стверджувати, що його уроки справді ефективні і учні сприйняли художній твір відповідно до авторського задуму. Підготовка до сприйняття є важливою умовою осмисленого глибокого прочитання літературного твору, активізації розумово-пізнавальної діяльності учнів.

27.

1. Повідомлення теми, мети, завдань уроку і мотивація навчальної діяльності учнів.

2. Відтворення і корекція опорних знань.

3. Повторення й аналіз основних фактів, явищ, подій.

4. Узагальнення і систематизація понять, засвоєння системи знань і їх застосування для пояснення нових фактів і виконання практичних завдань.

6. Підбиття підсумків уроку і повідомлення домашнього завдання.

Мета: перевірити рівень засвоєння учнями життєвого і творчого шляху письменників, яких вивчали протягом 10 класу, знання змісту творів, понять з теорії літератури; розвивати пам’ять, увагу, спостережливість; формувати кругозір, світогляд учнів; прищеплювати любов до літератури.

28.

29.

У шкільній практиці зустрічаються три основні шляхи вивчення ліричної поезії. 

Перший шлях можна охарактеризувати як тематичний, оскільки в його основі лежить відстеження певних тем (мотивів) у низці ліричних творів. При такому підході до організації роботи над поезією представляється можливість широко ознайомити з нею учнів. Однак, як правило, при цьому не розглядаються твори в цілому, а в них виокремлюються лише певні мотиви,  характерні для поета, і в зв'язку з цим прочитуються відповідні уривки. Такий підхід Є.Пасічник називав оглядовим виченням лірики.

Наступний шлях – це засвоєння ліричних творів паралельно з біографією поета. У цьому випадку передбачені для вивчення ліричні твори текстуально опрацьовуються на етапі ознайомлення учнів з тим періодом життя поета, коли вони були створені.  При цьому учні сприймають твір у його живому зв'язку з особистістю поета, з тими фактичними умовами, в яких він створювався. Але при цьому їх увага в основному зосереджується на особистості поета, а лірика сприймається лише як ілюстрація до етапів його біографії, і її типовий сенс абсолютно втрачається. 

Третій шлях передбачає сприйняття і розгляд лірики після знайомства учнів з життям і діяльністю поета. У цьому випадку після загальної характеристики ліричної творчості поета детально вивчаються окремі твори, найбільш значні, зазвичай передбачені програмою для текстуального вивчення. 

Сучасний учитель увесь час перебуває в пошуку і у розробках конспектів уроків, які опубліковані у періодичних виданнях, усе частіше можна простежити шлях індивідуального підходу до кожного ліричному твору, що дозволяє урізноманітнити і активізувати методи, прийоми і форми вивчення лірики. Вивчення ліричної поезії таким шляхом проходить через такі етапи:

- ознайомлення учнів з важливими, характерними особливостями ліричної творчості поета;

- вивчення окремих (передбачених програмою) віршів;

- з'ясування значення ліричної творчості поета в історії розвитку літератури і громадської думки, підбиття підсумків. 

Спробуємо намітити типові методи і прийоми, до яких найчастіше вдаються вчителі на уроці вивчення ліричного твору. Перша частина орієнтовного заняття зазвичай проходить у формі бесіди вчителя з учнями. З'ясовується, що учням відомо про поета і його ліричний спадок, які твори вони знають напам'ять, що їм сподобалися. Потім потрібно поставити запитання про теми ліричних творів і про їхнє ідейно-художнє спрямування. Це питання учні зможуть розкрити лише частково, і бесіда, природно, перейде в лекцію-розповідь учителя про історичні умови і літературне середовище, у якому протікала творчість поета, про його світогляд, про його місце в суспільному житті, про літературні зв'язки і впливи, які поет відчував. 

Ми для прикладу обрали інтимну лірику. Обираючи методичні шляхи аналізу інтимного твору, необхідно враховувати специфіку художнього вираження почуттів і переживань людини в ліриці, характер ліричного образу, а також особливості і труднощі засвоєння цього жанру поезії учнями. Ліричні твори сприймаються з великим інтересом, з більшою емоційністю в тому випадку, коли учні підготовлені до їх аналізу. Цьому допомагає вступне слово вчителя, зміст якого має визначатися художньою специфікою творів. Успіх будь-якого твору в основному залежить від того, як воно буде сприйнято читачем або слухачем при першому знайомстві з ним. Тому первинне читання твору є найвідповідальнішим етапом у методиці шкільного вивчення літератури. Найефективнішим у шкільних умовах є читання вголос і напам’ять.

Приступаючи до вивчення ліричної поезії, треба пам'ятати, що лірика вводить учнів у найскладнішу сферу життя, у світ особистих, інтимних почуттів, настроїв і переживань дорослих людей. Ця частина життя, безсумнівно, вабить до себе учнів 9-11 класів, але в ній багато для них ще незрозумілого, невідомого, їх особистий досвід ще дуже малий, і тому без підготовки, без відповідних роз'яснень вони не можуть правильно і досить емоційно прочитати такі твори, як „Чого являєшся мені у сні?” І.Франка, або „Світлий сонет..” Л.Костенко При непідготовленому читанні часто допускаються помилки, які вчителю необхідно виправити, перериваючи читання. 

Для деяких ліричних творів емоційно-естетичне читання є майже єдино можливим методом донесення їх до учнів. Визнаючи читання ліричного твору найважливішим етапом у шкільному вивченні лірики, доводиться рішуче сказати, що одного читання, яким би ефективним воно не було, зовсім недостатньо для того, щоб захопити учнів високою поезією і навчити їх відчувати прекрасне у ліричних творах. 

Під час шкільного аналізу ми звертаємо увагу лише на ті аспекти твору, які виступають особливо яскраво, виразно і які допоможуть більш глибоко проникнути в його зміст. В одному випадку ми підійдемо до розкриття основних думок поета через аналіз композиції, в іншому - через з'ясування жанру, у третьому - через аналіз поетичної мови тощо.  Часто аналіз ліричного твору в класі ведеться у формі бесіди, яка створює дружню відверту атмосферу, зближує учнів між собою і з учителем. 

Бесіда ведеться за заздалегідь підготовленими, продуманими питаннями, мета яких допомогти учням зрозуміти твір у єдності його художньої форми і змісту. Тому вести розбір ліричного твору треба з одинаковою увагою до того, що виражено у творі і як виражено. 

Заключне заняття узагальнює всі спостереження, зроблені під час вивчення поезії автора.  Нині досвід шкільного вивчення літератури збагачується новими формами проведення заключних уроків. Найбільш ефективними вважаємо уроки-семінари, круглі столи, конференції, диспути, які дозволяють через активне обговорення окреслених вчителем проблем дійти висновків про індивідуальний авторський стиль, про місце й роль поета і його творчості у літературному процесі тощо.

Садок вишневий коло хати. Хрущі над вишнями гудуть, Плугатері з плугами йдуть, Ідуть, співаючи, дівчата, А матері вечерять ждуть. Сім’я вечеря коло хати, Вечерня зіронька встає. Дочка вечерять подає, А мати хоче научати, Та соловейко не дає. Поклала мати коло хати Маленьких діточок своїх; Сама заснула коло них. Затихло все, тілько дівчата Та соловейко не затих.

Мозковий штурм.  — Чим є для української літератури творчість Шевченка?  (Надзвичайним явищем.)  — Де і коли народився поет?  (9 березня 1814 р. в с. Моринці на Черкащині.)  — Скільки братів та сестер мав Тарас Григорович?  (Два брати: Микита і Йосип. Три сестри: Катря, Ярина, Марія.)  — У кого спочатку навчався наш поет? (У шкільного дяка-п'яниці.)  Потім?  (У маляра, але Тараса приставили козачком до пана.)  — Скільки було років Шевченкові, коли його викупили з кріпацтва?  (24 роки.)  — Як називалась перша збірка митця? ("Кобзар".)  — Назвати останню книжку з прижиттєвих видань поета. ("Буквар південноруський".)  — Коли помер Шевченко і де його поховали?  (10 березня 1861 року, поховали на Смоленському кладовищі в Петербурзі, у травні перезахоронено на Чернечій горі біля Канева.) 

Вчитель. Перед вами ілюстрація — картина нашого вчителя образотворчого мистецтва до поезії Тараса Шевченка "Садок вишневий коло хати". Щоб простежити її схожість з поезією, ми виразно прочитаємо вірш. 

Справді, чарівна поезія, котра відображає не лише красу української природи, а й гармонію родинних стосунків.  — Чи схожий малюнок з поезією?  — Що недомалював художник?  (Учні відповідають.)  Щоб краще пройнятися цією поезією, прочитай¬те її, будь ласка, вголос. 

Бесіда.  — Яку пору року описано у творі? Чому?  — Яка ваша улюблена пора року? Де вам краще, вільніше дихається: на природі, вдома чи у гостях?  — Як поет описує родину? Чи часто ви вечеряєте всією сім'єю? Коли це буває?  — Чому донька подає вечеряти? (Допомагає стомленим батькам.)  — Як ви розумієте рядки "А мати хоче научати, та соловейко не дає"?  Вчитель. Тарас Шевченко був чудовим знавцем народного побуту, про що свідчать його поезії і картини, зокрема "Селянська родина". На полотні бачимо куточок подвір'я та стареньку хату під солом'яною покрівлею. Тут наприкінці довгого літнього дня зібралася селянська сім'я. Малюк, мабуть, розбив горщика. Першим порухом батька було покарати сина за шкоду. Лагідним жестом мати заступилася за малого. Заспокоєний нею батько в одну руку бере люльку, а другою тягнеться до сина, щоб його приголубити. Під ногами у людей крутиться цікавий до всього дворовий пес. Неподалік на призьбі сидить і гріється у промінні призахідного сонця сивий дідусь. Він заглиблений у свої думки і не дослухається до того, що відбувається на подвір'ї. Картина "Селянська родина" знаходиться у Державному музеї Т. Г. Шевченка.  Бесіда за картиною.  — Який настрій цього полотна?  — Що є спільного в картині і поезії?  — Чим відрізняється поезія від картини? 

Вчитель. Підбити підсумок уроку нам допоможе метод "Асоціативна квітка".  (На паперових пелюстках діти пишуть, яке враження справила на них поезія Т. Г. Шевченка "Садок вишневий коло хати". Пелюстки прикріплюються на дошці, замість серединки такої квітки записана назва вірша. Вчитель коротко повідомляє про дитячі асоціації.) 

30.

Нове́ла (італ. novella, від лат. novellus — новітній) — невеликий за обсягом прозовий епічний твір про незвичайну життєву подію з несподіваним фіналом, сконденсованою та яскраво вимальованою дією.

Новелі властиві лаконізм, яскравість і влучність художніх засобів. Серед різновидів епічного жанру новела вирізняється строгою й усталеною конструкцією. До композиційних канонів новели належать: наявність строгої та згорненої композиції з яскраво вираженим композиційним осередком (переломний момент у сюжеті кульмінаційний пункт дії, контраст чи паралелізм сюжетних мотивів тощо), перевага сюжетної однолінійності, зведення до мінімуму кількості персонажів.

Персонажами новели є особистості, зазвичай, цілком сформовані, що потрапили в незвичайні життєві обставини. Автор у новелі концентрує увагу на змалюванні їхнього внутрішнього світу, переживань і настроїв. Сюжет новели простий, надзвичайно динамічний, має ситуаційну чи психологічну несподіванку.

Цвіт яблуні

Ми починаємо аналізувати твори знаючи їхній жанр і, отже, знаючи їх специфіку. Звісно бувають твори з поєднанням рис кількох жанрів, але один зазвичай є домінуючим.

Цвіт яблуні це новела і ми розуміємо, що зміст її буде в невеликому обсязі тексту, нам буде легко знайти кульмінацію і те як до неї прийшли і що сталося з конфліктом. Ми зможемо по прямій розкласти події, які відбуваються в новелі і привести їх до розв’язки.

Ка́зка — це вид художньої прози, що походить від народних переказів, порівняно коротка розповідь про фантастичні події та персонажів, такі, як феї, гноми, велетні тощо. Слід відрізняти казку від байки.

Один з основних жанрів народної творчості, епічний, переважно прозаїчний твір чарівного, авантюрного чи побутового характеру усного походження з настановою на вигадку.

В основі казки — захоплива розповідь про вигадані події і явища, які сприймаються і переживаються як реальні. Казки відомі з найдавніших часів у всіх народів світу. Споріднені з іншими фольклорно-епічними жанрами — сказаннями, сагами, легендами, переказами, епічними піснями, — казки не пов'язані безпосередньо з міфологічними уявленнями, а також історичними особами і подіями.

Для них характерні традиційність структури і композиційних елементів (зачини, кінцівки та ін.), контрастне групування дійових осіб, відсутність розгорнутих описів природи і побуту. Сюжет казки багатоепізодний, з драматичним розвитком подій, зосередженням дії на героєві і щасливим закінченням.

Казка відзначається «замкнутим часом» і завершеністю, співвідносними з досягненнями героєм мети і перемогою добра над злом. Функціональна палітра казки надзвичайно розмаїта: її естетичні функції доповнюються і взаємопереплітаються з пізнавальними, морально-етичними, соціально-виховними, розважальними та ін. У казок народів світу багато спільного, що пояснюється подібністю культурно-історичних умов їх життя. Водночас казки відзначаються національними особливостями, відображають спосіб життя народу, його працю і побут, природні умови, а також індивідуальні риси виконавця-оповідача (казкаря). Тому казки, як правило, побутують у багатьох варіантах.

Летючий корабель

Розглядаючи казку і знаючи визначення теоретичного поняття чи звернемо увагу на композицію казки, розкладемо її на локації, які проходить герой і що з ним відбувається після кожного випробування, виділимо її мораль.

Ба́йка (від баяти — «розповідати»)^[1][2] — один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршований твір повчального змісту, з яскраво вираженою мораллю. Байка — це оповідь, дійовими особами якого, поряд з людьми (точніше — схематичними фігурами людей), виступають тварини, рослини, неживі предмети, котрі уособлюють певні ідеї та людські характери. Розповідь, як правило, супроводжується на початку або в кінці твору прямо сформульованим афористичним моралістичним висновком, що надає оповіданню алегоричного звучання. Комізм і сатира — невід'ємні особливості байки.

Ведмежий суд

Читаючи байку ми знаємо, що її герої є алегоричним зображенням певних людських якостей, вони персоніфіковані. Від цього ми будемо відштовхуватись їх аналізуючи. Розуміючи, що перед нами байка нам буде зрозуміло, що це сатиричне зображення певного явища, а через сатиру ми бачимо злобу справжніх явищ.