24 Етіологія та клініко-епізотоологічні особливості лістереліозу

Патогенез. З місця первинного проникнення лістерії поширю- ються по організму нейрогенним, гематогенним або лімфогенним шляхами. При септичній формі хвороби, що частіше зустрічається у молодняку, збудник розмножується в усіх органах і тканинах, утво- рює екзо- та ендотоксини, спричинює дегенеративні та некротичні зміни в різних паренхіматозних органах, головному й спинному мозку. Нервова форма хвороби зумовлює менінгоенцефаліт, при Лістеріоз 159 цьому в головному й спинному мозку виявляються лістерії. У вагіт- них тварин лістерії спричинюють метрити з наступним зараженням та загибеллю плода. Клінічні ознаки та перебіг хвороби. Інкубаційний період триває 7 – 30 діб. Перебіг хвороби — гострий, підгострий та хронічний. Роз- різняють кілька клінічних форм лістеріозу — нервову, септичну, генітальну, стерту й безсимптомну. У великої рогатої худоби перебіг хвороби гострий або підгострий, переважає нервова форма. На початку хвороби спостерігаються пригніченість, відмова від корму, припинення жуйки, короткочасне підвищення темпера- тури тіла до 41,2 °С, виділення з носових отворів значної кількості прозорого в’язкого слизу, а з ротової порожнини — в’язкої слини. Спостерігаються сльозотеча, гіперемія слизових оболонок. На 3 – 7-му добу з’являються найхарактерніші симптоми хвороби, зумовлені ураженням центральної нервової системи: напади неспокою, некоор- диновані рухи, парези окремих груп м’язів, однобічний парез язика або вуха, розширення зіниць, ослаблення або повна втрата зору. Тривалість хвороби — від кількох годин до 10 діб. Генітальна форма хвороби супроводжується абортами на 4 – 7-му місяці вагіт- ності, народженням мертвих і слабких телят, затримкою посліду, ендометритами, маститами. В останньому випадку лістерії трива- лий час виділяються з молоком. Прогноз за цієї форми хвороби — сприятливий. Септична форма лістеріозу трапляється у телят. Відмічаються сильне пригнічення, відмова від корму, діарея. Тем- пература тіла залишається в нормі, інколи підвищується до 41 °С. Тривалість хвороби — 1 – 2 тижні. При ураженні центральної нер- вової системи з 4 – 5-ї доби хвороби у телят спостерігається хитка хода, втрата рівноваги, судомні скорочення м’язів, викривлення шиї, оглумоподібний стан. Часом нервові явища минають, теля встає, приймає корм, зовні має здоровий вигляд. Проте через 2 – 3 доби напади нервових явищ повторюються і тварина гине. В овець і кіз спостерігається в’ялість, байдуже відношення до нав- колишнього середовища, лякливість, відмова від корму, припинен- ня жуйки, слизові виділення з носової порожнини, слизово-гнійні витікання з очей. Температура тіла підвищується до 40,5 – 41,0 °С, іноді буває в межах норми. Часто відмічається ураження очей — косоокість, витрішкуватість, ослаблення чи втрата зору, кон’юн- ктивіт. На 2 – 3-тю добу розвиваються ознаки нервової форми хворо- би. З’являються судоми шийних, потиличних, жувальних м’язів, посмикування шкіри. Голова закинута вгору або повернута вбік, шия витягнута вперед і круто загнута догори. Спостерігаються не- координовані рухи, тварина натикається на сторонні предмети, час- то упирається головою в годівницю або стіну. Відмічається загальне 1. Хвороби, спільні для кількох видів тварин 160 ослаблення організму, розвиваються паралічі. Загибель настає на 3 – 7-му добу. У видужалих тварин часто спостерігаються ускладнення у ви- гляді стійких парезів або паралічів окремих груп м’язів. У кітних овець і кіз характерним симптомом лістеріозу вважають аборти й мастити. У ягнят хвороба виявляється у 2 – 15-денному віці. Має септичну форму, без ознак ураження нервової системи. Спосте- рігається пригніченість, гарячка, відсутність апетиту, слабкість, пронос з домішкою крові. Більшість ягнят гине на 2 – 3-тю добу хвороби. У свиней різних вікових груп лістеріоз виявляється неоднаково. У поросят-сисунів та підсвинків хвороба проходить у нервовій формі з різко вираженими симптомами менінгоенцефаліту. У за- хворілих свиней спостерігаються короткочасне підвищення темпе- ратури до 40 – 41 °С, збудження, судоми, часті жувальні рухи, м’язове дрижання, порушення координації рухів, парези та паралічі кінцівок. У поросят-сисунів хвороба часто має септичну форму, що супроводжується сильно вираженою загальною слабкістю, по- вною відсутністю апетиту, посинінням шкіри в ділянці черева й вух, кон’юнктивітом, ринітом. При підгострому перебігу у поросят відмічається кашель, виділення з носа, пронос. У дорослих свиней перебіг хвороби підгострий або хронічний. Спостерігаються схуднення, анемія, кашель, відмова від корму, некоординовані рухи, посмикування м’язів, деяка ригідність передніх кінцівок. Інколи лістеріоз виявляється лише абортами у свиноматок. Тривалість хво- роби — 2 – 3 тижні. У свиней можлива безсимптомна інфекція, що супроводжується тривалим лістеріоносійством. У коней лістеріоз має спорадичний прояв. Відмічається рефлек- торна збудливість, порушення координації рухів, кон’юнктивіт, жов- тяничність склери, субгарячкова температура, парези кінцівок. У собак спостерігаються явища енцефаліту, ослаблення зору. У кролів відмічається септична, дуже рідко — нервова форма хвороби. У вагітних самок бувають аборти, гангренозний метрит, загибель хворих маток і муміфікація плодів. У норок — аборти, па- тологічні пологи, народження мертвих цуценят і загибель самок. При лістеріозі птиці частіше захворює молодняк з явищами гост- рого або хронічного сепсису та домінуючими ознаками кахексії. Лі- стеріоз може ускладнювати перебіг інших захворювань вірусної й паразитарної етіології. У людини описані ангінозно-септична, нервова, септикотифозна, септикогранульоматозна, очно-залозиста та шкірна форми лістеріо- зу. У вагітних жінок можуть бути аборти. Люди заражаються під час догляду за хворими тваринами, розтину трупів, вживання в їжу ін- фікованих продуктів (м’яса, молока, сиру), а також під час роботи з Лістеріоз 161 культурами лістерій. Можливе зараження при вживанні в їжу ран- ніх овочів з ділянок, що оброблялись незнезараженими стічними водами та гноєм. Перебіг лістеріозу у людей — надгострий, г о - стрий, підгострий і хронічний. Встановлено лістеріоносій- ство. Прогноз хвороби в разі раннього лікування — сприятливий. 25. Етіологія і клін-епізоот особливості туляремії Збудник хвороби — Francisella tularensis (маленька паличка) Джерелом збудника хвороби для свійських тварин є хворі, перехворілі та загиблі гризуни , що контамінують франціселами , пасовища , водопої, фураж. Зараження в природних осередках відбувається внаслідок випасання тварин на заражених територіях або напування з неблагополучних водойм. Збудника хвороби можуть переносити жалкі комахи та кліщі . Клініка: У дорослих перебіг безсимптомний, у молодняку — гострий. У ягнят на початку хвороби гарячка (40,5 – 41 ° С), прискор пульс і дих, відстають від отари , стоять з опущеною го -ловою . Через 2 – 3 доби температура знижується , ураження цнс — судоми, парези й паралічі задніх кінцівок. Слизові оболонки анемічні, лімф вузли збільшені врх, коні-перебіг латентний. Відлучені поросята- гарячка , пригнічення, втрата апетиту , кашель . коти - сильне виснаження , відсутність апетиту , пригніченість, блювання , розлад травлення. хутрові - перебіг злоякісний, летальність може досягати 50 %.

26. Етіолог і патогенез віспи тварин Віспа (Variola) — гостре контагіозне вірусне захворювання різних видів тварин і птиці , що характеризується розвитком на шкірі та слизових оболонках специфічного папульозно-пустульозного висипу, який проходить стадії формування від розеул до струпів і кірочок . До віспи сприйнятлива людина . Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворі лі , у яких збудник хвороби зберігається на шерсті та шкірі до 8 тижнів. З організму інфікованих тварин вірус виділяєть -ся з вмістом віспяних пустул, кірочками та відпадаючими струпами , слиною , виділеннями з носа й очей. У поширенні віспи певну роль можуть відігравати жалкі комахи, воші, мишопо -дібні гризуни , коти та собаки. Патогенез . Після проникнення в організм вірус віспи репродукується в чутливих клітинах епітелію дихальних шляхів, потім про никає в кров, викликає вірусемію , розноситься кров’ю по всьому організму , осідає в епітеліальних клітинах слизових оболонок та шкі-ри, де й спричинює характерну для віспи екзантему .

27 Етіологія і клініко епізоот особл лептоспірозу Збудник хвороби — патогенні лептоспіри, які за антигенними властивостями розподілені на 23 серологічні групи. Резервуаром патогенних лептоспір у природі є дрібні дикі ссавці — лептоспіроносії ( польові миші, сірі та інші види щурів, сумчасті, комахоїдні). Джерелом збудника інфекції є клінічно та безсимптомно хворі тварини, а також перехворілі лептоспіроносії, які тривалий час виділяють збудник із сечею. Зараження відбувається через воду застійних водойм і заболочених луків, забруднених виділеннями хворих та перехворілих тварин-лептоспіроносіїв , через контаміновані лептоспірами корми та підстилку. Інкубаційний період триває від 3 до 20 діб. Перебіг хвороби гострий , підгострий і хронічний. У великої та дрібної рогатої худоби іноді спостерігається блискавичний , у свиней — часто безсимптомний перебіг хвороби . Проявляється в типових випадках гарячкою , жовтяницею, гемоглобіну рією, некрозом слизових оболонок та шкіри , у свиней — масовими абортами, народженням і загибеллю нежиттєздатного молодняку.

28. Лаб. Діагн сказу тварин Сказ (Rabies) — гостре вірусне захворювання всіх теплокровних тварин, яке характеризується надзвичайно високою агресивністю, ураженням центральної нервової системи , нападами крайнього нервового збудження і розвитком паралічів . Смертельно хворіє людина . Надсилають свіжі трупи дрібних тварин або голову загиблої чи забитої великої тварини. Лабораторна діагностика включає мікроскопічні дослідження головного мозку тварин з метою виявлення тілець-включень Бабеша — Негрі, серологічні дослідження за РІД для виявлення специфічного рабічного антигену, а також проведення біологічної проби на білих мишах і кролях.

29. клініко епізоот особл лістеріозу у сг твар Основним джерелом збудника інфекції є клінічно хворі на лістеріоз сільськогосподарські тварини, з організму яких лістерії виділяються з сечею , калом , молоком, витіканнями з носової порожнини, статевих органів ( під час абортів), з абортованими плодами. Не меншою загрозою є клінічно здорові тварини- лістеріоносії . У овець лістеріоз має сезонний характер, у інших ні. Інкубаційний період триває 7 – 30 діб. Перебіг хвороби — гострий , підгострий та хронічний . Розрізняють кілька клінічних форм лістеріозу — нервову , септичну, генітальну, стерту й безсимптомну .

30. Етіолог і патогенез туляремії у сг тварин Туляремія — природно-осередкове захворювання диких гризунів , хутрових звірів , сільськогосподарських і свійських тварин , що супроводжується геморагічною септицемією та паралічами у молодняку, абортами у дорослих тварин. На туляремію хворіють люди. Збудник хвороби — Francisella tularensis (маленька паличка) Патогенез : З місця проникнення збудник хвороби гематогенним і лімфогенним шляхами поширюється по всьому організму і розмножується. Хвороба проходить за типом бактеріємії , з ураженням судинної, лімфатичної й нервової систем, утворенням некрозів у легенях , печінці, селезінці, мозку . У вагітних тварин може розвиватися метрит з наступним зараженням плоду .

31. Клініко-епізоот особл хламідіозу сг тварин і птахів Збудник хвороби — Chlamydiae psittacci Хламідіоз птиці – орнітоз (хронічна контагіозна хвороба дикої та свійської птиці , що характеризується ураженням органів дихання і травного каналу. До орнітозу сприйнятлива людина. Джерелом збудника - клінічно хвора птиця і птиця з латентною інфекцією , що виділяє хламідії з носовими витіканнями та фекаліями впродовж 4 міс після зараження. Факторами передавання можуть бути приміщення, клітки, предмети догляду за тицею, корми , вода, забруднені виділеннями хворої птиці і носіїв . риродне зараження відбувається при прямому контакті через дихальні шляхи. Перебіг хвороби у дорослої птиці переважно хронічний або латентний, для молодняку характерний гост рий перебіг. Розрізняють респіраторну, кишкову та змішану форми хвороби. Хламідіоз свиней хворіють свині всіх вікових груп. проявляється сезонно , найбільша кількість абортів і мертвонароджених поросят припадає на зимово- весняний період. У дорослих хряків - хронічно невиражено, у молодих гостро і супроводжується ураженням органів дихання, травлення та статевої системи.

32. Етіологія і клініко епізоот особл грипу тварин Грип свиней Збудник хвороби — РНК- геномний вірус із родини Orthomyxoviridae сприйнятливі свині різ-них порід і віку , проте частіше хворіє молодняк віком від 2 до 8 тижнів, рідше — відлучені поросята. Джерелом збудника інфекції є хворі та перехворілі на грип свині-вірусоносії, які виділяють вірус під час кашлю, чхання та з носовим слизом. Зараження відбувається аерогенним шляхом, а також через корми , воду, підстилку , гній, забруднені виділеннями з дихальних шляхів хворих тварин. Захворювання виникає переважно в холодну , дощову пору року. Інкубаційний період триває 1 – 7 діб. Перебіг хвороби гострий і підгострий. Грип ( інфлюенца) птиці висококонтагіозна , з гострим перебігом хвороба , що характеризується явищами септицемії, ураженням органів дихання та травлення. Збудник — РНК-геномний вірус з родини Orthomyxoviridae. Зараження птиці відбувається повітряно - крапельним шляхом, а також перорально через контаміновані збудником воду та корми. Летальність до 100%. Перебіг залежить від підтипу вірусу. Частіше гострий та підгострий.