Добавил:
добрый аноним) пользуйтесь, ветеринары будущие Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
паразитка-1.docx
Скачиваний:
40
Добавлен:
25.06.2017
Размер:
34.3 Кб
Скачать

2)Клин. Оз. И диагностика естрозу овець

Захворювання овець, що спричиняється личинками овечого овода Оеstrиs ovis родини Oestridae, характеризується запаленням носа, глотки, лобової пазухи, оболонок головного мозку і призводить до виснаження та загибелі тварин.

Клінічні ознаки. Перші ознаки хвороби з’являються влітку. З носових отворів овець виділяється серозний ексудат з прожилками крові. Слизова оболонка носа набрякла, гіперемійована. Вівці трясуть головою, чхають, труться

носом об навколишні предмети. З настанням холодів ознаки хвороби відсутні. Іноді помітне збільшення в розмірі підщелепових лімфовузлів.

Рано навесні, коли личинки інтенсивно живляться й ростуть, захворювання загострюється. Спостерігається значне виділення з ніздрів ексудату, який підсихає навколо носа і утруднює дихання. Вівці знову чхають, кашляють, труться носом об землю, трясуть головою, при цьому дозрілі личинки третьої стадії падають на землю. Відмічаються також підвищення температури тіла, кон’юнктивіт, фронтит. У разі запалення оболонок головного мозку порушується координація рухів, спостерігаються судоми, манежний рух (“несправжня вертячка”). Тварини відмовляються від корму, худнуть і на 3–5 добу гинуть.

Діагностика Епізоотологічні дані, Клінічні ознаки, Патолого-анатомічні ознаки.

Під час обстеження виявляють личинок у носових отворах овець або на підлозі приміщення. Для уточнення діагнозу хворим тваринам впорскують у ніздрі 10–20 мл розчину інсектициду. Внаслідок чхання й фиркання личинки випадають. Їх відбирають ватяним тампоном, вміщують у лабораторну чашку або кювету і розглядають під лупою. 3)Лік. и проф. аскарозу свиней Хворобу спричинять гельмінти Ascaris suum з родини Ascaridae, підряду Ascaridata. Вона характеризується виснаженям, прогресуючим схудненням, ознаками бронхопневмонії, проносом, нервовими розладами свиней.

Лікування. препарати групи бензімідазолів: альбендазол дають індивідуально або груповим методом у дозі 7,5–10 мг/кг одноразово. Препарат діє як на статевозрілі форми, так і на мігруючих личинок. Мебендазол призначають одноразово індивідуально й груповим методом у дозі 20 мг/кг; фенбендазол дають індивідуально і груповим методом у дозі 15 мг/кг щодня, впродовж п’яти діб. Левамізол використовують у вигляді розчину для ін’єкцій у дозі 7,5 мг/кг одноразово. Препарат слід обережно застосовувати для поросят, оскільки можливі ускладнення у вигляді збудження, тремору, проносу, гіперсалівації, блювання, задишки. У разі їх виникнення рекомендується застосовувати атропін. Препарати групи макроциклічних лактонів у вигляді 1% розчинів вводять підшкірно в дозі 1 мл на 33 кг маси тіла одноразово або дають із кормом (бровермектин-гранулят).Препарати піперазину (адипінат, гексагідрат, дигідрохлорид, дитіокарбамат, моногідрохлорид, сульфат, фосфат, цитрат) призначають груповим методом після голодної дієти у суміші з поло-винною кількістю корму в дозах: поросятам масою до 50 кг – 0,3 г/кг, свиням масою понад 50 кг – 15 г на тварину. Препарат дають двічі (вранці та ввечері). Поросят із погіршеним апетитом дегельмінтизують невеликими групами. Слід мати на увазі, що піперазин не діє на мігруючих личинок.

Профілактика та заходи боротьби.

Оптимізація умов утримання та годівлі свиней і особливо поросят.

Приміщення для тварин треба постійно підтримувати в належному санітарному стані, регулярно прибирати фекалії, підлога має бути з твердим покриттям. Важливо впорядкувати водопій. Напувати свиней потрібно водою з артезіанських свердловин чи криниць. У неблагополучних щодо аскарозу господарствах проводять профілактичні та преімагінальні дегельмінтизації переважно препаратами фенбендазолу. Свиноматок дегельмінтизують за місяць до опоросу, поросят – улітку вперше у віці 33–40 діб; вдруге – 50–55; втретє – 90 діб; узимку – вперше у віці 50–55 діб; вдруге – 90 діб.

У відгодовуваних групах проводять гельмінтокопроскопічні дослідження і за потреби тварин дегельмінтизують.

Дезінвазія об’єктів навколишнього середовища. Для знищення яєць гельмінтів та їхніх личинок у приміщеннях використовують 5% гарячий (70–80 °С) розчин їдкого натру чи калію з розрахунку 0,5 л на 1 м2 при дворазовій обробці через 1 год та експозиції не менш як 6 год;