Psevdomonoz_sviney

 У молодих свиней і, можливо, в більш старшої племінної худоби вірус розмножується широко і зустрічається в багатьох тканинах і органах з високим мітотичним індексом. Вірусний антиген особливо концентрується в лімфоїдній тканині.

 В перші 10 діб після контакту тв із вірусом відзначається незначана лейкопенія та іноді короткочасне підвищення температури.

 Клінічно захворювання виявляється лише у супоросних свиноматок й характеризується загибеллю ембріонів, повторним приходом свиноматок в охоту після запліднення, народженням мертвих і слабких поросят.

Патан зміни:

Чим раньше був інфікований плід тим серйозніші пошкодження органів матері та плода.

 Ні макроскопічних, ні мікроскопічних змін не було виявлено у не вагітних свиноматок.

 Макроскопічних змін також не біло помітно і у вагітних тварин. Проте мікроскопічно були виявлені пошкодження в тканинах свинок, убитих після інтравагінальної інокуляції вірусу.

 У молодих свинок, коли їх ембріони були інфіковані на 70й день вагітності вогнищеві скупчення мононуклеарних клітин, прилеглих до ендометрію, а також в більш глибоких шарах їх власної плаценти коли вони були інфіковані в період з 12-21 день вагітності.

 Крім того, були периваскулярні манжети плазматичних клітин і лімфоцитів в головному мозку, спинному мозку і судинної оболонці ока

 Макроскопічно - смерь ембріонів з подальшим розсмоктуванням рідини, а потім м’яких тканин. У плодів різні рівні затримки росту, рельєфність судин через переповнення їх кров'ю, набряки, геморагії, скупчення серозно-кровянистой рідини у природних пустотах і муміфікацію, набряклість плаценти, кровонаповнення судин.

 Мікроскопічно відзначають великі зони некрозу у багатьох тканинах і органах плодів із заснуванням внутрішньоклітинних тілец-включень.

Діагностика:

У лабораторію направляють муміфіковані плоди довжиною менше 16 см або легкі такі плоди, а для серологічних досліджень сироватки крові хворих свиноматок. Мертвих плодів і новонароджених поросят до прийому молозива.

Для вірусологічних (виявлення вірусу в РДА,МФА) і молекулярно-генетичних (визначення геному вірусу з допомогою ПЛР) досліджень в лабораторію абортовані плоди необхідно доставляти св

іжими чи в замороженому вигляді.

Імунітет, специфічна профілактика:

Парвовирус індукує у інфікованих свиноматок високий рівень антитіл, що концентруються в молозиві. У результаті поросята набувають пасивного імунітету тривалістю до 6 міс, що перешкоджає формуванню власного активного імунітету. Після одужання у тварин розвивається довічний імунітет. Супоросность в багатьох основних свиноматок, що мають антитіла до парвовирусного антигену, протікає нормально.

Основним методом боротьби з PPVє специфічна профілактика, головним чином за допомогою інактивованої вакцини, якими імунізують ремонтних свинок пізніше 30-го дня першого запліднення.

Везикулярна хвороба свиней (Morbus vesicularis suum) - гостра висококонтагіозна хвороба свиней, що характеризується гарячкою, везикулярним висипом на шкірі п'ятачка, вимені, вінчика, міжратицевої щілини, м'якушів та слизовій оболонці ротової порожнини. Може хв. людина.

Зб - РНК-геномний вірус із родини Picornaviridae.

 Без адаптації репродукується в первинних культурах клітин нирок поросят

 Вірус у високих концентраціях виявляють в епітелії уражених ділянок шкіри, лімфовузлах та кістковому мозку.

 Вірус везикулярної хвороби свиней дуже стійкий у зовнішньому середовищі - упродовж 3 міс зберігається у фекаліях та сечі, 8 тижнів у гною, не менш як 20 міс на контамінованих поверхнях за мінусових температур.

 В інфікованих тушах при -20 °С залишається життєздатним 11 міс, у замороженій свинині - більше року. Не руйнується під дією молочної кислоти в процесі дозрівання м'яса

 При нагріванні до 60 °С інактивується через 30 хв. Стійкий до гідроксиду натрію та формальдегіду, але швидко інактивується 0,5%-ним розчином гіпохлориту натрію і 0,2%-ним розчином йодозола.

Епізоотологія - У природних умовах на везикулярну хворобу хворіють тільки домашні та дикі свині незалежно від породи, статі й віку.

Джерелом зб інфекції є хворі свині, безсимптомно перехворілі свині, що стають вірусоносіями впродовж 4 - 6 міс.

Виділяється в зовнішнє середовище зі слиною, носовим слизом, фекаліями та сечею.

Факторами передавання вірусу можуть бути корм, вода, інфіковані продукти забою хворих свиней, незнезаражені відходи тваринного походження, а також приміщення, предмети догляду, транспортні засоби.

Зараження відбувається при прямому контакті з хворими чи перехворілими твми, а також перорально при згодовуванні незнезаражених боєнських та кухонних відходів. Іноді вірус проникає в організм через мікротравми шкіри та різні ушкоджені ділянки кінцівок.

Патогенез вивчений недостатньо. Спочатку в місцях проникнення зб вражається епітелій, а через 36 год утворюються первинні везикули. Перша стадія триває 1 - 4 доби, проявляється гарячкою та утворенням на п'ятачку й слизовій оболонці ротової порожнини везикул. Потім вірус проникає в кров і лімфу, розноситься по всьому організму, спричинюючи вірусемію та генералізацію процесу. Спостерігається утворення вторинних везикул на кінцівках та вимені. Після лопання везикул температура тіла знижується, уражений епітелій загоюється. Повне видужування тварин настає лише через 2 - 3 тижні.

Клінічні ознаки. Інкуб період триває 2 - 6 діб. Перебіг хвороби гострий, підгострий та хронічний.

 За г о с т р о г о перебігу У більшості тварин спостерігається гарячка (40,5-41,5 °С), пригніченість, зниження апетиту. Водночас на шкірі в ділянці вінчика, міжратицевої щілини та на м'якушах ратиць з'являються везикули, які згодом лопаються, оголюючи болісні ерозії та виразки. При легкій формі хвороби свині через 1 - 3 тижні повністю видужують. При тяжкій формі хвороби спостерігаються ознаки ураження центральної нервової системи.

 За п і д г о с т р о г о перебігу хвороби клінічні ознаки виражені слабко. Хворіють лише окремі тв, у яких виявляються поодинокі везикули на вінчику, в'ялість, схуднення, інколи опухання суглобів, кульгання, проноси. Захворілі свині, як правило, видужують.

 Х р о н і ч н и й перебіг хвороби виявляють лише за наявністю в сироватках крові специфічних антитіл у високих титрах.

Патанат зміни: виявляють везикулярне ураження шкіри на кінцівках у ділянці вінчика, міжратицевої щілини, м'якушів ратиць, на місці везикул, що лопнули, відмічаються ерозії та виразки.

Діагностика: у лаб направляють стінки неушкоджених везикул і їх вміст від 2 - 3 хворих свиней, укладені в термос з льодом. Одночасно направляють сироватки крові. Досліджують сироватки крові на наявність антитіл (РЗК, РДП, РН та ін.)

Лікування: специфічна терапія не розроблена.Тварин забезпечують м'якими поживними кормами і чистою водою, утримують у сухих і світлих приміщеннях. Для лікування хворих свиней призначають антисептичні та в'яжучі засоби (розчини калію перманганату, етакридину лактату, мідний купорос, антибіотики, знеболювальні препарати).

Імунітет: у свиней, що перехворіли на везикулярну хворобу,утворюється стійкий імунітет терміном до 2 років. Поросята через молозиво імунних свиноматок набувають пасивного імунітету на 2 - 3 тижні.

Для специфічної профілактики запропоновано інактивовану вакцину, після використання якої у поросят формується імунітет тривалістю до 3 міс, у дорослих тварин - до 9 міс.

Трансмісивний гастроентерит свиней

Transmissible gastroenteritis suum - гостре вис.контаг. захв свин, що хар озн катарально-геморагічного гастроентериту (виснажлива діарея, блювання, дегідратація організму) та високою летальністю поросят перших 10 днів життя.

Збудн

РНК-геномний вірус з родини Coronaviridae. Віріони сфер форми, вкриті ліпопрот обол з булавоподіб виростами, які надають їм вигляд корони. Репродукується в цитопл інфікованих кліт епіт тон відділу киш, ос у 12п та порож киш. В антигенному відношенні вірус однорідний і близький до киш коронавірусу собак, респіраторного коронавірусу людей та вірусу інфекц перитоніту котів.

В організмі хвор поросят вірус накопич в епіт тон відділу киш, у вмісті травн кан, в легенях. У період віремії виявляється в паренхіматозних органах, а також у слиз обол носа, трахеї, мигдаликах, у низькому титрі – в крові. У вн органах та лімф вузл перехвор твар вірус персистує впродовж багатьох місяців та років. Вірус культивується у первинних структурах кліт щит зал, нирок і тестикул поросят, нирок ембріонів свині, епіт клітин легень.

Стійкість збудн

Досить стійкий у зовн сер:Залишається життєздатним при 4 °C – 3 міс. За кімн t – 45 діб. При Т=27 °C – 3 доби. Залиш вірулентним при 28 °C – 2,5 р. В ліофілізованому стані при Т=4 °C – 30 діб. Стійкий до реакції середовища з рН=4-9.Дуже чутл до дії світла – за кімн Т на світлі інфекційність вірусу зниж впродовж 3 діб на 90-95%, залишаючись за цих саміх умов незміненою в темряві. Під дією прямого соняч промін вірус руйн за 1-2 доби, в рідкому гною на сонці – за 6 год, у тіні – за 3 доби, при 80-100 °C – через 3-5 хв.

Дуже чутл до дії хлороформу та ефіру, стійкий до дії трипсину. Шв інактивується під дією УФ-випром та дії різних дезпрепаратів.

Епізоот дані

Хвор свині, ос чутл поросята в 1 тиж після народж. Джер зб: хворі та перехвор свині, які починаючи з інкубац пер і впродовж наступних 2-3 міс виділяють вірус з фекаліями та сечею. Свиноматки в перші 6-7 днів після опоросу виділяють вірус також з мол. Фактори передачі: корм, вода, інвентар, підстилка, прод забою, харч відход, транспортні засоби та інші предмети, забруднені виділеннями хворих тварин чи вірусоносіїв. Зараж відбув алімен шлях через корм і воду, при прямому контакті з хвор твар; пов-крап шлях передачі. Хвор реєстр впродовж всього року, частіш – на поч весни, під час масових опоросів та значного накопич вірусів в зовн. сер. внаслідок його вис стійк в хол період року.

Патогенез

Визн атроф ворс епіт тон відділу киш, що зумовлюється репродукцією вірусу у цитопл їх циліндричних кліт. В рез-ті 24-год розмнож вірусу відбув шв тотальне руйн ворс епіт порож та клуб киш до такої міри, що на деяких ділянках залиш лише їх обірвані кінці. Морф деструкція призводить до поруш ферментатив активності слиз об тон відділу киш, втрати травної та адсобрційної здатності, підвищ осмот тиску за рах лактози, яку хвор організм не в змозі гідролізувати, та затримки стимульованого глюкозою всмоктування йонів натрію. Це призводить до накопич в киш електролітів і води, тяжкої діареї та ацидозу. Організм поросят 1х днів життя, на відміну від старших, не в змозі компенсувати ці зміни за рах більшої мітотичної активності в ділянці крипт та шв зміни епіт.Тому перебіг хвор в них дуже шв і здебільшого зак загибеллю. У перехвор поросят регенерація ворс поч через 4-5 діб і зак через 10 діб після зараж.

Клін озн

Інкубац період у 1-5-денних поросят триває 12-18 год. У хвор поросят спостеріг деяке зниж Т=36,8 °C, пригнічення, слабкість, спрага, блювання, профузний пронос, екскременти рідкі, водянисті, пінисті, жовт-зел кол зі згуст молоз. Кол шк шв змін з рож і блискуч до корич-сір, тьмяного, щетина стає скуйовдж та брудною. Загибель поросят настає через 3-4 доби. З віком інкубац період збільш, летальність зниж: у 6-10-денних поросят інкубац18-36 год, летальність становить – 67%; у дорос тварин – 7 діб, летальність – 3,5%. У клін перебігу хвор поросят 6-10-денного віку розрізняють три стадії:

Передклін – спостеріг зниж апетиту, сонливість, підвищ спрага, блювання, інколи пропасниця (41-41,5 °C). Клін – сильно вираж діарея та зневодн організму. Фекалії мають сір-черв або жовт-зел кол, містять пухирці газу. Хворі поросята відчув сильну спрагу, ссуть молоко, яке в неперетравленому вигляді з’являється у фекаліях. Завершальна – закінч одуж або загибеллю хвор поросят. Перед смертю часто спостеріг кома, що настає на 3-4 добу хвороби. При видужанні у поросят через 3-4 доби припин пронос, поч регенерація ворс.

Перехвор поросята погано поїдають та засвоюють корми, різко відстають у рості. У свиноматок і кнурів перебіг інфекції загалом безсимптомнй, хоча народжені ними поросята гинуть упродовж 2-5діб. У деяких свиноматок на 3-5-ту добу лактації спостеріг агалактія, іноді мастит, втрата апетиту, пригніч, одуж через 7-10 діб.

Патан зміни

Трупи поросят-сисунів виснаж, шкіра сір кольору, в ділянці ануса забруднена фекаліями жовт-зел кол.

П’ятачок, слиз об рот й нос пор ціанотичні. П/ш клітков, скел м’язи, очеревина та плевра зневодн, сухув. При розтині трупа патан зм спостеріг переважно в шлунку та кишках.

У шлунку виявл згуст неперетравл молоз, катараль або катараль-гемораг запал слиз об, крововиливи та некротичні осередки на дні шл. Брижові лімфовуз збільш в розм, гіперемійовані.

В селез спостеріг застійні явища, крововиливи. Під капс нирок відміч дрібні крапчасті крововиливи. В ГМ – гіперемія, набряк, крововиливи.

Діагноз. Лаб та диференціальна д-ка.

Діагноз установлюють на підставі: епізоот; клін; патоморф даних; лаб досл.

В осн лаб д-ки покладено: індикацію вірусу в патмат-лі за доп. імунофлуорисценції та біопроби (пров на 4-6 поросятах 2-3-денного віку, яких зараж орально або інтраназально); виділення вірусу з патмат-лу в культурах кліт; ідентифікація за доп р-ії нейтраліз; виявл специфічних Ат у сир-тці кр перехвор тв (ретроспективна д-ка).

Диференціальна д-ка передбач виключення дизентерії, колібактеріозу, чуми свиней, ентеровірусного гастроентериту.

Лікув. Ім-тет. Специфічних зас терапії не запропоновано. Пров симптомат лік, однак у поросят-сисунів воно малоефект. У перехвор свиней форм несприйнятливість до повт зараж терміном до 2 років. Для вакцинації супоросних свиноматок запропоновано живі та інактивов вакцини проти трансмісивного гастроентериту, застос яких забезп пасивний захист потомства.