Parvovirusna_infektsiya_sviney

Парвовірусна інфекція свиней (Porcine parvovirus infection - PPV) - контагіозне захворювання , що супроводжується клінічними проявами тільки у супоросних свиноматок і є найбільш поширеною і важливою причиною інфекційного безпліддя.

Збудник відноситься до ДНК-вмістимих вірусів роду Parvovirus сімейства Parvoviridae. Парвовіруси дуже стійкі до умов зовнішнього середовища , можуть зберігатися в свинарнику 4-6 місяців. Інактитвувати збудник можна за допомогою 3%-го розчину натрію гіпохлориду, 8%-го розчину формальдегіду , 5%-го розчину гідроокису натрію при кімнатній температурі впродовж 5-20 хвилин.

Характерною особливістю збудника є виборча реплікація в клітинах, що активно діляться - плацента, цитоплазма клітин ембріона, лімфоїдна тканина.

Епізоотологічні дані:

До PPV сприйнятливі тільки свині.

Джерелом є хворі та перехворілі тварин, які виділяють збудник із сечею, слиною, фекаліями, навколоплідними оболонками, плацентою та спермою.

В благополучні господарства інфекція заноситься з ремонтними свинками та кнурами, які є вірусоносіями або зі спермою. Вірус, що проникає в благополучне господарство вражає поголів’я протягом 2-3 місяців.

Не виключений і механічний шлях передачі збудника.

Серонегативні свині заражуються аерогенно та аліментарно , ембріони та плоди – трансплацентарно *

Патогенез:

• У перший тиждень після зараження вірус накопичується у крові та тканинах паренхіматозних органів з різко вираженою пролиферативною активністю. У період вірусемії він проходить через плаценту і інфікує ембріони чи плоди. Інфікування ембріонів відбувається через 9 – 12 діб після запліднення при цьому ембріони вмирають та розсмоктуються. Такі свиноматки звону приходять в охоту через 3 тижні. Наступна вагітність проходить фізіологічно нормально.

• У свиноматок, заражених в період з 35-56 –й дні супоросності , частина або всі плоди вмирають та піддаються муміфікації. Передача вірусу від одного плода до іншого відбувається довго, тому при опоросі народжуються муміфіковані плоди різного розміру, мертві, слабці та нормальні поросята.

• Мертвонародження відбувається в основному при зараженні свиноматок на 56-70й день супоросності.

• Після цього строку поросята стійкі до летальної дії вірусу, але після народження можуть залишатися віросуносіями. В окремих поросят може розвиватися імунотолерантність з пожиттєвим виділеннм вірусу без продукції антитіл.

Клінічні ознаки:

• Гостра інфекція свиноматок у післяродовий період,яка згодом переростає у репродуктивну недостатність проявляється як правило субклінічно.

• У молодих свиней і, можливо, в більш старшої племінної худоби вірус розмножується широко і зустрічається в багатьох тканинах і органах з високим мітотичним індексом. Вірусний антиген особливо концентрується в лімфоїдній тканині.

• В перші 10 діб після контакту тварини із вірусом відзначається незначана лейкопенія та іноді короткочасне підвищення температури.

• Клінічно захворювання виявляється лише у супоросних свиноматок й характеризується загибеллю ембріонів, повторним приходом свиноматок в охоту після запліднення, народженням мертвих і слабких поросят.

Патан зміни:

Чим раньше був інфікований плід тим серйозніші пошкодження органів матері та плода.

• Ні макроскопічних, ні мікроскопічних змін не було виявлено у не вагітних свиноматок.

• Макроскопічних змін також не біло помітно і у вагітних тварин. Проте мікроскопічно були виявлені пошкодження в тканинах свинок, убитих після інтравагінальної інокуляції вірусу.

• У молодих свинок, коли їх ембріони були інфіковані на 70й день вагітності вогнищеві скупчення мононуклеарних клітин, прилеглих до ендометрію, а також в більш глибоких шарах їх власної плаценти коли вони були інфіковані в період з 12-21 день вагітності.

• Крім того, були периваскулярні манжети плазматичних клітин і лімфоцитів в головному мозку, спинному мозку і судинної оболонці ока

• Макроскопічно - смерь ембріонів з подальшим розсмоктуванням рідини, а потім м’яких тканин. У плодів різні рівні затримки росту, рельєфність судин через переповнення їх кров'ю, набряки, геморагії, скупчення серозно-кровянистой рідини у природних пустотах і муміфікацію, набряклість плаценти, кровонаповнення судин.

• Мікроскопічно відзначають великі зони некрозу у багатьох тканинах і органах плодів із заснуванням внутрішньоклітинних тілец-включень.

Діагностика:

У лабораторію направляють муміфіковані плоди довжиною менше 16 см або легкі такі плоди, а для серологічних досліджень сироватки крові хворих свиноматок. Мертвих плодів і новонароджених поросят до прийому молозива.

Для вірусологічних (виявлення вірусу в РДА,МФА) і молекулярно-генетичних (визначення геному вірусу з допомогою ПЛР) досліджень в лабораторію абортовані плоди необхідно доставляти свіжими чи в замороженому вигляді.

Імунітет, специфічна профілактика:

Парвовирус індукує у інфікованих свиноматок високий рівень антитіл, що концентруються в молозиві. У результаті поросята набувають пасивного імунітету тривалістю до 6 міс, що перешкоджає формуванню власного активного імунітету. Після одужання у тварин розвивається довічний імунітет. Супоросность в багатьох основних свиноматок, що мають антитіла до парвовирусного антигену, протікає нормально.

Основним методом боротьби з PPVє специфічна профілактика, головним чином за допомогою інактивованої вакцини, якими імунізують ремонтних свинок пізніше 30-го дня першого запліднення.