16.3 Валютна система і валютна політика.
Валютні відносини матеріалізуються в історично конкретних формах свого буття. Ці форми виступають як валютні системи. Останні є договірно-правовою формою організації валютних відносин між країнами світу. Як і види валют, що використовуються, валютні системи поділяються на наступні види:
- національні;
- міжнародні (регіональні);
- світову.
Національна валютна система є часткою грошових відносин держави і регулюється як національним законодавством, так і нормами міжнародного права. На підставі цих норм визначається статус національної валюти а також механізм її функціонування (конвертованість, котирування, регулювання курсів). До складу національної валютної системи входять банківські та фінансово-кедитні установи, біржі, органи валютного контролю, а також державні та приватно-комерційні установи.
До основних елементів національної валютної системи слід віднести:
- національну валюту;
- режим конвертованої національної валюти;
- режим курсу валюти:
- режим використання іноземної валюти на внутрішньому ринку:
- режим золотовалютних резервів;
- режим валютних обмежень;
- режим внутрішнього валютного ринку і ринку золота;
- режим міжнародних розрахунків та кредитних відносин;
- національні органи валютного регулювання.
Функціональним призначенням перерахованих елементів національної валютної системи є:
розробка та реалізація валютної політики;
здійснення валютного регулювання; забезпечення валютного контролю.
Забезпечення, кожного з цих перерахованих пунктів створює оптимальні умови функціонування національного валютного ринку та валютної безпеки держави. Так. наприклад, оптимальними пропорціями для безпеки країни є наступні: доларів - 4 частини; євро — 2: золото - І частина (оскільки його дохідність найменша - 1.75% річних). Україна цих пропорцій ще не досягла. Розрахунки йдуть такими валютними засобами: доларами 80%; євро - 5%; іншими валютами - 15%. Таким чином, долар залишається головним валютним резервом.
В Україні органами, що проводять валютну політику, є:
- Кабінет міністрів України;
- НБУ;
- Державна податкова служба України;
- Державний митний комітет:
- Міністерство транспорту та зв'язку України.
Кожен з цих органів має своє завдання, однак головним органом валютного контролю за виконанням правил здійснення валютних операцій є НБУ. Зокрема в сфері валютного регулювання НБУ має такі повноваження: ^ розроблення спільно з КМУ платіжного балансу України;
розроблення разом з урядом основних напрямів валютної політики:
встановлення курсу гривні:
визначення структури валютного ринку України та умов торгівлі на ньому іноземною валю гою;
визначення порядку переказів, вивезення та ввезення іноземної валюти в Україну та за її межі;
встановлення порядку відкриття резидентами рахунків в іноземних банках;
нагромадження та використання валютних резервів з метою забезпечення сталості національної грошової одиниці;
визначення форм статистичної звітності про проведені валютні операції;
участь у визначенні ліміту зовнішнього боргу;
застосування штрафних санкцій до суб'єктів господарювання,які не дотримуються валютного законодавства
Регіональна (зокрема європейська) валютна система мас наступні ознаки:
- суб'єктами є країни, що входять до Євросоюзу; єдина валюта - євро:
- валютні відносини є міжнаціональними;
- інститутами, що обслуговують операції з валютою, є ЄЦБ. ЄСЦБ, ЄВІ:
- регулюючими органами є національні центробанки, які входять до ЄЦБ, а також уряди країн - членів Союзу;
- курс євро відповідає режиму регіонального:
- валютні обмеження відсутні;
- регламентація міжнароних розрахунків регіонально уніфікована:
- регулювання валютної ліквідності регіональне та уніфіковане, що потребує значно менше золотовалютних резервів.
Світова валютна система мас наступні ознаки:
- суб'єктами її виступають суб'єкти світового валютного ринку;
- об'єктом є резервні валюти, міжнародні розрахункові валютні одиниці:
- вілютні відносини - міжнародні;
- інститутами, що обслуговують валютні операції є МВФ, ВБ, євробанки;
- регулюючі органи - МВФ, міжнародні валютні угоди;
- режим курсу валюти — змішаний;
- валютні обмеження мають міждержавний характер регулювання;
- розрахунки міжнародно-уніфіковані;
- валютна ліквідність має міждержавне регулювання.
Національна валютна система розвивається на основі державної валютної політики - сукупності організаційно-правових та економічних заходів у сфері міжнародних валютних відносин, спрямованих на досягнення встановлених державою цілей. Національна валютна політика може мати ряд цілей, основні з них:
- забезпечення стабільності курсу гривні (національної валюти);
- забезпечення найвищого рівня конвертованості національної валюти;
- забезпечення збалансованості платіжного балансу;
- забезпечення стабільних джерел надходження іноземної валюти;
- захист іноземних і національних інвестицій;
- лібералізація валютних відносин.
Досягнення цих цілей законодавчо забезпечується шляхом валютного регулювання, встановлення норм, правил валютного контролю. У зв'язку з цим формуються основні напрямки здійснення валютної політики. Такими напрямками є: облікова (або дисконтна) політика; девізна політика.
Розглянемо ці напрямки.
Дисконтна політика - зазвичай використовується як політика дорогих грошей в умовах промислового підйому, активності, майже буму^що часто супроводжується перегрівом економіки, тобто перевиробництвом товарів і послуг. Цей вид політики називають політикою кредитної рестрикції. Політика дешевих грошей - це політика кредитної експансії. Вона навпаки націлена на розвиток кредитних операцій для їх спрямування на розвиток економіки та залучення іноземного капіталу. Це призводить, зазвичай, до зниження валютного курсу, а кредитна рестрикція - до його підвищення.
Девізна політика - використовує ринкові інструменти купівлі та продажу іноземної валюти (або девізу). Часто така політика зводиться до валютної інтервенції або безпосереднього втручання в операції з іноземною валютою на валютних ринках Центрального банку. При цьому вводяться валютні обмеження на валютні операції на внутрішньому ринку. Якщо Центральний банк продає значні суми іноземної валюти, то це призводить до зростання курсу національної валюти відповідно іноземної: скуповування іноземної валюти має зворотну дію. Девізну політику не слід розглядати як постійну і незмінну, навпаки вона має тимчасовий і обмежений характер впливу на валютний курс, причому в умовах, коли немає істотних порушень платіжного балансу. Інакше можливе виснаження валютних резервів країни та знецінення національної валюти.
Валютні обмеження як складова валютної політики держави можуть бути класифіковані за наступними критеріями:
за сферами застосування:
поточні операції платіжного балансу;
фінансові операції: рух капіталів, кредитів, прибутків, податкові та інші платежі.
У сферу валютного регулювання включають також поступове зняття валютних обмежень у вигляді валютної лібералізації, у якій виділяють внутрішню лібералізацію (поступове зняття перепон міжгалузевого руху капіталів, акумулюванню заощаджень, перетворення їх на інвестиції, недосконалості інструментів валютного, грошово-кредитного та фінансового ринків) та зовнішню лібералізацію (зняття обмежень на валютні операції з капіталом на світових фінансових ринках, стимулювання іноземних інвестицій і діяльності ТИК). Лібералізація має переваги. Зокрема, розширює можливості у здійсненні зовнішніх запозичень; активізує прямі іноземні інвестиції, притік на фінансові ринки іноземного банківського капіталу, що збільшує пропозицію кредитних ресурсів і знижує їх вартість; стимулює розвиток фінансових ринків та небанківський сектор економіки; удосконалює інфраструктуру, розвиток валютних деривативів та страхування від валютних ризиків; посилює ринкові засади курсоутворення; зменшує трансакційні витрати учасників ЗЕД;
- за формою контролю:
заборона;
обмеження:
регламентація:
- за напрямом руху капіталу:
контроль за відпливом капіталу;
контроль за прибуттям капіталу;
- за галуззю застосування:
обмеження: регламентація.
Валютна політика в Україні має досить складну історію розвитку, і зараз вона спрямована на перекриття каналів витоку валюти з країни і повернення її в Україну, сприянню іноземним інвестиціям. Однак, як показує сьогодення, обсяг, наприклад, прямих іноземних інвестицій надушу населення в Україні становить мінімальну величину близько 200$, в той час як у інших країнах Східної Європи - до 4-5 тис.$.
Валютне регулювання в Україні вкрай суперечливе і зачіпає економічні інтереси бізнесу, багатьох суб'єктів господарювання. Наприклад, негативне відношення викликає примусовий продаж частини валютної виручки на користь суб'єктів ЗВД: надання НБУ права встановлювати на півроку інші терміни валютних розрахунків, ніж ті. що встановлені в Законі "Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті". Є і багато інших протиріч, які показують, що влада все активніше вишукує "валютну заначку" в учасників валютного ринку.