17.3. Неокласичний варіант розвитку кількісної теорії грошей.

У 20 ст. Положення класичної кількісної теорії грошей були пристосовані до умов обігу нерозмінних на благородні метали знаків вартості. У зв'язку з цим були сформульовані неокласичні напрями кількісної теорії. Найбільшого поширення серед яких набули два варіанти:

- Трансакційний;

- Варіант касових залишків (кембріджська версія).

Трансакційний варіант кількісної теорії полягає в обґрунтуванні кількісних пропорцій, щодо впливу маси грошей в обігу на рівень товарних цін. Його засновником є американський економіст !рвінг фішер. Даний варіант розкриває фактори які безпосередньо впливають на купівельну спроможність грошової одиниці. Теорія фішера заснована на співвідношенні двох пов'язаних між собою явищ: добутку кількості грошей і швидкості їх в обігу та добутку рівня цін і кількості реалізованих товарів. Взаємозв'язок між цими факторами був сформульований фішером.

Варіант касових залишків (кембріджська версія)

Варіант касових залишків визначає вплив зміни маси грошей на рівень товарних цін виходячи із потреб нагромадження грошей окремими суб'єктами ринку.

Дана теорія була розроблена у працях таких англійських економістів як: альфред маршалл, артур пігу, деніс робертсон.

Варіант касових залишків ґрунтується на суб'єктивно психологічних аспектах поведінки економічних агентів, визначаючи їхні потреби нагромаджувати якусь певну частину своїх грошей, а іншу частину використовувати для потреб обігу.

Кембриджський варіант кількісної теорії доповнює трансакційний варіант новими методологічними підходами:

- Зосереджена увага на мотивах накопичення грошей конкретними суб'єктами ринкової економіки;

- Сутність грошей розглядається не тільки як засіб обігу, алей як засіб збереження вартості та нагромадження;

- Береться до уваги психологічна реакція суб'єктів господарювання стосовно використання готівки;

- Розглядається проблема попиту на гроші, що важливо для дослідження грошової рівноваги.

17.4. Вклад д. Кейнса в розвиток кількісної теорії грошей. “Передаточний механізм” у трактовці Кейнса.

Кейнсіанська теорія грошей визначає суть грошей а також їхню роль у державному регулюванні економіки в процесі реалізації анти кризової політики і стимулюванні виробництва.

Основні положення були викладені у праці кейнса «загальна теорія зайнятості, процента і грошей», у якій на прикладі великої депресії сша були обґрунтовані принципи державного впливу на економіку.

!Деї кейнса були розвинуті у роботах таких його послідовників як: американський економіст елвін хансен та англійські вчені рой харрод, ричард хікс.

Основні положення щодо ролі грошей в економіці зводяться до того,

Що:

- Гроші є умовними знаками створеними державною владою, що володіють призначеною цілісністю;

- Потреба господарського обороту в грошах залежить від суб'єктивних факторів, а тому є нестабільною;

- Швидкість обігу грошей є мінливою і непередбачуваною, а тому гроші неможна розглядати в якості головного фактору, що визначає динаміку виробництва і рівень товарних цін;

- Гроші опосередковано впливають на розвиток економіки через рівень процентної ставки;

- Чим нижчими є процентні ставки, тим вигідніше здійснювати інвестиції в економіку, а від так саме норма процента має бути головним об'єктом державного регулювання;

- За умов глибокої економічної кризи процентні ставки не впливають на рівень інвестицій, а тому більш ефективним є розширення бюджетних витрат з метою стимулювання інвестиційного попиту;

- Вплив зміни грошової маси і рівня процентних ставок на економіку виявляється повільніше, а тому пом'якшувати кризи слід шляхом стимулювання бюджетних витрат;

- Грошову політику слід проводити шляхом компенсаційного регулювання, що передбачає точне підстроювання під цикл.

Таким чином кейнсіанська теорія на перший план висуває заходи бюджетного стимулювання економіки, а грошова політика і гроші відводяться на другий план у державному регулюванні економіки.