Методичні вказівки 1

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені Данила Галицького

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОЇ, БІОНЕОРГАНІЧНОЇ ТА ФІЗКОЛОЇДНОЇ ХІМІЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

З МЕДИЧНОЇ ХІМІЇ

для самостійної та аудиторної роботи студентів другого (магістерського) рівня вищої освіти

галузі знань 22 «Охорона здоров’я» спеціальності 222 «Медицина»

Частина 1

ЛЬВІВ – 2016

1

ВСТУП

Дані методичні розробки пропонуються студентам спеціальності «Медицина» з метою методичного забезпечення самостійної роботи при підготовці до практичних занять і виконанні лабораторних робіт з дисципліни «Медична хімія».

Кожна методична розробка починається з висвітлення актуальності теми і навчальних цілей заняття. Наведений необхідний матеріал для доаудиторної самостійної роботи студента, включаючи текст програмного матеріалу, для повного опрацювання якого студент повинен використати конспект лекцій та рекомендовану літературу. У блоку інформації наведена коротка узагальнена інформація з теми, що вивчається. Для самоконтролю підготовки наведені контрольні питання, вправи та задачі, на які студент повинен дати письмові відповіді, провести розв’язання, використовуючи наведені в розробці алгоритми.

У підрозділі «Матеріал для аудиторної роботи» описані методики виконання дослідив передбачених для виконання в навчальній лабораторії, наведено зміст дослідів і техніку їх виконання.

3

Інформація про організацію навчального процесу вивчення дисципліни “ Медична хімія”

Медична хімія як навчальна дисципліна структурована на 4 змістові модулі (16 практичних занять):

Змістовий модуль 1. Розчини. Властивості розчинів. Хімія біогенних елементів. Комплексоутворення в біологічних рідинах

Змістовий модуль 2. Кислотно– основні рівноваги в біологічних рідинах Змістовий модуль 3. Термодинамічні та кінетичні закономірності

перебігу процесів та електрохімічні явища в біологічних системах Змістовий модуль 4. Фізико-хімія поверхневих явищ. Ліофобні та ліофільні

дисперсні системи

Студенти на практичних заняттях оформляють протоколи проведених досліджень, де зазначають мету досліду і коротко описують хід роботи, результати досліджень та висновки.

Засвоєння теми контролюються на практичних заняттях у відповідності з конкретними цілями. Контроль рівня підготовки студентів здійснюється зі застосовуванням таких засобів: тестові завдання, розв’язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, контроль практичних навичок.

Підсумковим контролем засвоєння дисципліни «Медична хімія» в цілому є іспит.

Оцінювання успішності навчання студентів при вивчені «Медичної хімії»

Поточний контроль здійснюється на кожному практичному занятті відповідно конкретним цілям, під час індивідуальної роботи викладача зі студентом для тих тем, які студент опрацьовує самостійно і вони не входять до структури практичного заняття.

Застосовуються такі засоби діагностики рівня підготовки студентів: тестування, розв’язування ситуаційних задач, проведення лабораторних досліджень і трактування та оцінка їх результатів, контроль практичних навичок.

На кожному практичному занятті студент відповідає на 20 запитань (тести за темою практичного заняття, стандартизовані питання, знання яких необхідно для розуміння поточної теми, питання лекційного курсу і самостійної роботи, які стосуються поточного заняття; демонструє знання і вміння практичних навичок відповідно до теми практичного заняття).

Критерії оцінювання поточної навчальної діяльності студента

На кожному практичному занятті знання студента оцінюються за чотирибальною системою ( «5», «4», «3», «2») згідно з критеріями оцінювання поточної діяльності студента.

Тестовий контроль теоретичної підготовки проводиться шляхом

4

написання тесту довжиною 20 питань, правильна відповідь на 1–18 питання оцінюється в 1 бал, питання 19 і 20 оцінюються в 2 бали. Максимальна сума балів за весь тест становить 22 бали, мінімальна кількість балів, яку студент повинен набрати для зарахування теоретичної частини практичного заняття дорівнює 9 балам (50 % правильних відповідей).

Контроль проведення лабораторних досліджень і засвоєння практичних навичок здійснюється після виконання лабораторної роботи, шляхом оцінки якості і повноти її виконання, здатності трактувати одержані результати. За практичну частину заняття студент може набрати:

4 бали, якщо лабораторна робота виконана в повному обсязі і студент вільно і правильно пояснює проведені дослідження та дає їм оцінку;

2 бали, якщо лабораторна робота виконана з деякими помилками, студент не може в повному обсязі пояснити проведені дослідження та дати їм оцінку; 0 балів, якщо лабораторна робота не виконана або студент не може

пояснити проведені дослідження та дати їм оцінку.

Підсумкова оцінка за заняття визначається за сумою результатів тестового контролю і виконання лабораторної роботи таким чином:

Матеріал для самостійної роботи студентів, який передбачений в темі практичного заняття одночасно із аудиторною роботою, оцінюється під час поточного контролю теми на відповідному аудиторному занятті. Оцінювання тем, які виносяться на самостійне опрацювання і не входять до тем аудиторних навчальних занять, контролюються під час іспиту.

Схема нарахування та розподіл балів, які отримують студенти за

поточну навчальну діяльність

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент за поточну навчальну діяльність для допуску до екзамену становить 120 балів.

Мінімальна кількість балів, яку повинен набрати студент за поточну навчальну діяльність для допуску до екзамену становить 72 бали.

Розрахунок кількості балів проводиться на підставі отриманих студентом оцінок за 4-ри бальною (національною) шкалою під час вивчення дисципліни, шляхом обчислення середнього арифметичного (СА), округленого до двох знаків після коми. Отримана величина конвертується у бали за багатобальною шкалою таким чином:

5

СА 120

5

Для зручності наведено таблицю перерахунку за 200-бальною шкалою:

Методика та засоби стандартизованого оцінюванняпри складані

підсумкового контролю

Формою підсумкового контролю при вивченні «Медичної хімії» є семестровий іспит, до якого допускаються студенти, які виконали всі види робіт, передбачені начальною програмою, відпрацювали усі навчальні заняття та при вивчені модуля набрали кількість балів, не меншу за мінімальну.

Форма проведення іспиту є стандартизованою, включає контроль теоретичної та практичної підготовки та складається із таких етапів:

I етап - письмова відповідь на тестові завдання формату А (бланковий з комп'ютерною перевіркою).

Студент відповідає на пакет тестів. Кожний пакет містить 66 тестів формату А з тем кожного змістового модуля, і оцінюється в 1 бал за кожну правильну відповідь.

II етап - письмова відповідь на 7 ситуаційних задач, на які студент повинен відповісти письмово. Кожна правильна відповідь оцінюється у 2 бали.

Максимальна кількість балів, яку може набрати студент при складанні екзамену становить 80.

Мінімальна кількість балів при складанні екзамену - не менше 50.

Визначення кількості балів, яку студент набрав з дисципліни

Оцінка з дисципліни «Медична хімія» визначається, як сума балів за

6

поточну навчальну діяльність (не менше 72) та балів за іспит (не менше 50). Бали з дисципліни незалежно конвертуються як в шкалу ECTS, так і в 4-

бальну (національну) шкалу. Бали шкали ECTS у 4-бальну шкалу не конвертуються і навпаки.

Бали студентів, які навчаються за однією спеціальністю, з урахуванням кількості балів, набраних з дисципліни ранжуються за шкалою ECTS таким чином:

Ранжування з присвоєнням оцінок „ А”, „ В”, „ С”, „D”, „ Е” проводиться для студентів даного курсу, які навчаються за однією спеціальністю і успішно завершили вивчення дисципліни. Студенти, які одержали оцінки FX, F («2») не вносяться до списку студентів, що ранжуються. Студенти з оцінкою FX після перескладання автоматично отримують бал „ Е”.

Бали з дисципліни для студентів, які успішно виконали програму, конвертуються у традиційну 4-ри бальну шкалу за абсолютними критеріями, які наведено нижче у таблиці:

Оцінка ECTS у традиційну шкалу не конвертується, оскільки шкала ECTS та чотирибальна шкала незалежні.

Об’єктивність оцінювання навчальної діяльності студентів перевіряється статистичними методами (коефіцієнт кореляції між оцінкою ECTS та оцінкою за національною шкалою).

7

Змістовий модуль 3. Термодинамічні та кінетичні закономірності перебігу процесів та електрохімічні явища в біологічних системах

Змістовий модуль 4. Фізико-хімія поверхневих явищ. Ліофобні та ліофільні дисперсні системи

8

Заняття № 1

Тема: Величини, що характеризують кількісний склад розчинів. Приготування розчинів

1. Актуальність теми

Знання основ сучасної теорії розчинів лікарям необхідне тому, що більшість важливих біохімічних процесів в живих організмах відбувається в розчинах, а також значна кількість лікарських засобів застосовується у вигляді рідких лікарських форм. Крім того, сучасна теорія електролітів є науковою основою для вивчення електролітичного балансу людського організму і з’ясування механізму електролітного гомеостазу.

2. Навчальні цілі:

–знати фактори, від яких залежить розчинність речовин;

–знати роль розчинів у життєдіяльності;

–знати способи вираження концентрації розчинів;

–вміти розв’язувати ситуаційні задачі;

–вміти готувати розчини заданої концентрації.

3. Матеріали доаудиторної самостійної роботи

3.1. Засвоїти матеріал навчальної програми

Роль розчинів в життєдіяльності організмів. Класифікація розчинів. Механізм процесів розчинення. Термодинамічний підхід до процесу розчинення. Розчинність речовин.

Розчинність газів у рідинах. Залежність розчинності газів від тиску (закон Генрі-Дальтона), природи газу та розчинника, температури. Вплив електролітів на розчинність газів (закон Сєченова). Розчинність газів у крові. Кесонна хвороба.

Розчинність рідин та твердих речовин в рідинах. Залежність розчинності від температури, природи розчиненої речовини та розчинника. Розподіл речовини між двома рідинами, що не змішуються. Закон розподілу Нернста та його значення у явищі проникності біологічних мембран.

Величини, що характеризують кількісний склад розчинів. Найважливіші способи вираження концентрацій розчинів (масова частка розчиненої речовини, молярна та моляльна концентрації, титр розчину).

Приготування розчинів відповідної концентрації: молярної, моляльної, масової частки еквіваленту, відсоткової та розчину з заданим титром. Взаємозв’язок між різними способами вираження концентрацій розчиненої речовини у розчині.

3.2.Блок інформації

Найважливіші способи вираження концентрації розчинів; Масова частка розчиненої речовини (відсоткова концентрація за масою)

ω(А);

9

w(А) = m(A) ×100 % m(A + B)

Молярна концентрація CМ – число молів розчиненої речовини в 1 дм3 розчину

Нормальна концентрація СN (молярна концентрація еквіваленту) – число моль-еквівалентів розчиненої речовини в 1 дм3 розчину

CN= n(A) = m(A) [моль-екв/дм3]. V E(A)V

Моляльна концентрація Сm – число молів розчиненої речовини в 1 кг розчинника

Cm= n(A) = m(A) [моль/кг]. m(B) M(A)m(B)

Титр (Т) – число грамів розчиненої речовини в 1 см3 розчину

Т = m(A) [г/см3]. V

3.3. Література

1. Медична хімія: підручник/В.О.Калібабчук, І.С. Чекман, В.І. Гашинська та ін.; за ред.. проф. В.О.Калібабчук – К.: ВСВ „ Медицина”, 2013. – 336 с.

2.Мороз А.С., Луцевич Д.Д., Яворська Л.П. Медична хімія.– Вінниця: НОВА КНИГА, 2006.– С. 87–110.

3.Мороз А.С., Ковальова А.Г.. Фізична та колоїдна хімія. – Львів:Світ, 1994.

– С. 30–48.

4.Н.Л.Глінка. Загальна хімія. – Л.:Хімія, 1985. – С. 197–215.

5.Р.Л.Глинка. Задачи и упражнения по общей химии.– Л.:Химия, 1984. –

С.103–131.

3.4. Матеріали для самоконтролю

а) Дати письмові відповіді на контрольні запитання.

1.Які фактори впливають на розчинність газів? Сформулюйте закони ГенріДальтона, Сєченова.

2.Виходячи з закону Сєченова, поясність різну розчинність газів (O2, N2, CO2) у воді, плазмі, цільної крові.

3.Що таке кесонна хвороба.

4.Які фактори визначають необмежену і обмежену розчинність двох рідин?

5.Для яких речовин значення молярної і нормальної (молярної концентрації еквівалента) концентрацій співпадають? Навести приклади.

б) Задачі для самоконтролю.

1. Алгоритми розв’язування типових задач

10