- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України
- •§ 1. Поняття цивільного процесу. Поняття та види проваджень у цивільному процесі. Стадії цивільного процесу
- •§ 2. Предмет, метод, функції і системи цивільного процесуального права України
- •§ 3. Функції цивільного процесуального права
- •§ 4. Система цивільного процесуального права
- •§ 5. Цивільне процесуальне законодавство
- •§ 6. Місце цивільного процесуального права в системі права України
- •§ 7. Наука цивільного процесуального права
- •Глава 2 Принципи цивільного процесуального права
- •§ 1. Поняття принципів цивільного процесуального права
- •§ 2. Система принципів цивільного процесуального
- •§ 3. Загальноправові принципи
- •§ 4. Міжгалузеві принципи
- •§ 5. Галузеві принципи
- •§ 6. Принципи окремого правового інституту — інституту судового розгляду
- •Глава з Цивільні процесуальні відносини
- •§ 1. Поняття цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 2. Передумови виникнення цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 3. Зміст цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 4. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин
- •§ 5. Об'єкт цивільних процесуальних правовідносин
- •Глава 4 Сторони в цивільному процесі
- •§ 1. Поняття та ознаки сторін у цивільному процесі
- •§ 2. Цивільна процесуальнаправоздатність та цивільна процесуальнадієздатність сторін
- •§ 3. Процесуальна співучасть
- •§ 4. Заміна неналежного відповідача
- •§ 5. Процесуальне правонаступництво
- •Глава 5 Треті особи в цивільному процесі
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Права та обов'язки третіх осіб, які заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору
- •§ 3. Права та обов'язки третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору
- •Глава 6 Представництво в цивільному процесі
- •§ 1. Поняттяпредставництва в цивільному процесі
- •§ 2. Права та обов'язки представника в цивільному процесі
- •§ 3. Види представництва
- •Глава 7 Участь в цивільному процесі прокурора та інтереси органів місцевого самоврядування і осіб, яким законом надано право захищати праваі свободи інших осіб
- •§ 1. Участь прокурора в цивільному процесі
- •§ 2. Захист інтересів держави
- •§ 3. Процесуальні права органів і осіб, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб
- •Глава 8 Доказування і докази в цивільному процесі України
- •§ 1. Поняттясудового доказування
- •§ 2. Предмет доказування
- •§ 3. Поняття судових доказів
- •§ 4. Класифікація доказів
- •§ 5. Пояснення сторін і третіх осіб
- •§ 6. Показання свідка
- •§ 7. Письмові докази
- •§ 8. Речові докази
- •§ 9. Висновок експерта
- •Глава 9. Цивільна юрисдикція загальних судів. Підсудність цивільних справ
- •§ 1. Загальнахарактеристика юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 2. Види судової юрисдикції (підвідомчості)
- •§ 3. Підсудність цивільних справ
- •§ 4. Наслідки порушення правила підсудності.
- •Глава 10 Процесуальні строки
- •§ 1. Поняття процесуальних строків і їх види
- •§ 2. Обчислення процесуальних строків
- •§ 3. Поновлення і продовження процесуальних
- •Глава 11 Судові виклики і повідомлення
- •§ 1. Судові повістки
- •§ 2. Обов'язки сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, щодо здійснення повідомлень
- •Глава 12 Судові витрати
- •§ 1. Поняття, функції та види судових витрат
- •§ 2. Судовий збір
- •§ 3. Витрати, пов'язані з розглядом судової справи
- •§ 4. Звільнення від оплати судових витрат. Відстрочення і розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру
- •§ 5. Розподіл і відшкодування судових витрат.
- •Глава 13 Заходи процесуального примусу
- •§ 1. Попередження, видалення із залу судового засідання, тимчасове вилучення доказів
- •§ 2. Привід як захід процесуального примусу
- •Глава 14 Наказне провадження
- •§ 1. Заява про видачу судового наказу
- •§ 2. Порядок розгляду заяв та судового наказу
- •Глава 15 Позов
- •§ 1. Поняття позову
- •§ 2. Елементи позову
- •§ 3. Види позовів
- •§ 4. Право на позов
- •§ 5. Захист інтересів відповідача
- •§ 6. Забезпечення позову
- •Глава16 Відкриття провадження у справі
- •§ 1. Поняття відкриття провадження у справі
- •§ 2. Позовна заява і заява про відкриття провадження у справах наказного і окремого провадження
- •§ 3. Умови і підстави відкриття провадження у цивільній справі
- •§ 4. Правові наслідки відкриття провадження у цивільній справі
- •Глава 17 Провадження у справі досудового розгляду
- •§ 1. Поняття, мета і завдання стадії підготовки справи до судового розгляду
- •§ 2. Зміст і процесуальний порядок підготовки справи до судового розгляду
- •9) Визначає час і місце судового розгляду.
- •Глава 18 Судовий розгляд
- •§ 1. Поняття і значення стадії судового розгляду
- •§ 2. Підготовча частина судового засідання
- •§ 3. Розгляд справи по суті
- •§ 4. Судові дебати
- •§ 5. Ухвалення судового рішення
- •§ 6. Зупинення і закриття провадження у справі
- •§ 7. Залишення заяви без розгляду
- •Глава 19 Судові рішення
- •§ 1.Поняття судового рішення.
- •§ 2.Зміст судового рішення
- •§ 3. Негайне виконання судових рішень
- •§ 4. Виправлення описок та арифметичних помилок у судовому рішенні
- •§ 5. Додаткове рішення
- •§ 6. Роз'яснення рішення суду
- •§ 7. Законна сила судового рішення
- •§ 8. Ухвали суду першої інстанції
- •§ 9. Окремі ухвали суду
- •§ 10. Законна сила судових ухвал
- •Глава 20 Заочний розгляд справи
- •Глава 21 Окреме провадження
- •§ 1. Загальні положення
- •§ 2. Розгляд судом справ про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи
- •§ 3. Розгляд судом справ про надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності
- •§ 4. Розгляд судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою
- •§ 5. Розгляд судом справ про усиновлення
- •§ 6. Розгляд справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення
- •§ 7. Розгляд судом справ про відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника та векселі
- •§ 8. Розгляд судом справ про передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність
- •§ 9. Розгляд судом справ про визнання спадщини відумерлою
- •§ 10. Розгляд заяви про надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку
- •§ 11. Розгляд судом справ про обов'язкову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу
- •§ 12. Розгляд судом справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб
- •Глава 12 розділу IV цпк встановлює порядок розгляду судами цивільних справ про розкриття банками інформації, яка містить банківську таємницю.
- •Глава 22 Перегляд судових рішень і ухвал в апеляційному порядку
- •Глава 23 Перегляд судових рішень і ухвал в касаційному порядку
- •1) Постановити ухвалу про відхилення касаційної скарги і залишення рішення без змін;
- •Глава 24 Перегляд судових рішень у цивільних справах, що набрали законної сили, в зв’язку з винятковими обставинами
- •Глава 25 Перегляд рішень або ухвал суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судового наказу у зв’язку з ново виявленими обставинами
- •6) Посилання на докази, що підтверджують наявність ново- виявлених обставин.
- •Глава 26 Провадження в цивільних судах України у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 1. Правові підстави участі іноземних осіб у цивільному процесі
- •§ 2. Відкриття провадження у цивільних справах за участю іноземних осіб
- •§ 3. Судові доручення та надання правової допомоги у справах за участю іноземних осіб
- •Глава 27 Судочинство у третейських судах
- •§ 1.Загальні положення щодо створення і діяльності третейських судів
- •§ 2. Розгляд справ третейськими судами
- •Глава 1 Цивільне процесуальне право України як галузь права. Поняття цивільного процесу за законодавством України. Предмет, метод і функції цивільного процесуального права України 3
Глава 27 Судочинство у третейських судах
§ 1.Загальні положення щодо створення і діяльності третейських судів
В Україні можуть створюватися постійно діючі третейські суди та третейські суди для вирішення конкретного спору (суди аd hос), без статусу юридичної особи.
Згідно зі ст. 8 Закону від і 1 травня 2004 р. «Про третейські суди» (далі — Закон) постійно діючі третейські суди можуть утворюватися та діяти при зареєстрованих згідно з чинним законодавством України: всеукраїнських громадських організаціях; всеукраїнських організаціях роботодавців; фондових і товарних біржах, саморегулівних організаціях професійних учасників ринку цінних паперів; торгово-промислових палатах; всеукраїнських асоціаціях кредитних спілок, Центральній спілці споживчих товариств України; об'єднаннях, асоціаціях суб'єктів підприємницької діяльності — юридичних осіб, у тому числі банків. Стаття 8 Закону забороняє утворення та діяльність постійно діючих третейських судів при органах державної влади та органах місцевого самоврядування.
Відповідно до вимог ст. 9 Закону постійно діючий третейський суд підлягає державній реєстрації, яка здійснюється Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласними, Київським, Севастопольським міськими управліннями юстиції протягом 15 днів з дня подання його засновником заяви. До заяви додаються рішення про утворення постійно діючого третейського суду, затверджені Положення і регламент цього суду та список третейських суддів, копії свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи та її статуту, довідка органу державної статистики про включення цієї юридичної особи до державного реєстру.
Третейські суди вирішують спори на підставі Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів та міжнародних договорів України.
У разі відсутності законодавства, що регулює певні спірні відносини, третейські суди застосовують згідно зі ст. 11 Закону законодавство, яке регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого третейські суди застосовують аналогію права чи керуються торговими та іншими звичаями, якщо останні за своїм характером та змістом властиві таким спірним відносинам.
Закон встановлює вимоги щодо третейського розгляду з метою захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб. До третейського суду за
угодою сторін може бути переданий будь-який спір, що виникає
і цивільних та господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом, тому відповідно до ст. 3 Закону завданням третейського суду є захист майнових і немайнових прав та охоро- нюваних законом інтересів сторін третейського розгляду шляхом всебічного розгляду та вирішення спорів відповідно до закону.
Третейський суд утворюється та діє на принципах: законності; незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові; рівності всіх учасників третейського розгляду перед законом і третейським судом; змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; обов'язковості для сторін рішень третейського суду; добровільності утворення третейського суду; добровільної згоди третейських суддів на їхнє призначення чи обрання у конкретній справі; арбітрування; самоврядування третейських суддів; всебічності, повноти та об'єктивності вирішення спорів; сприяння сторонам у досягненні ними мирової угоди на будь-якій стадії третейського розгляду.
Положення, зазначене в ст. 17 ЦПК, встановлює право сторін на передачу спору на розгляд третейського суду. Стаття 5 Закону також визначає, що юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, за винятком:
справ у спорах про визнання недійсними нормативно-правових актів;
справ у спорах, що виникають при укладенні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб;
справ, пов'язаних з державною таємницею;
справ у спорах, що виникають із сімейних правовідносин, крім справ у спорах, що виникають із шлюбних контрактів (договорів);
справ про відновлення платоспроможності боржника чи визнання його банкрутом;
справ, однією із сторін в яких є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, державна установа чи організація, казенне підприємство;
інших справ, які відповідно до закону підлягають вирішенню виключно судами загальної юрисдикції або Конституційним Судом України;
справ, коли хоча б одна із сторін спору є нерезидентом України.
Отже, обов'язковою умовою для звернення сторін до третейського суду є наявність між сторонами третейської угоди, що відповідає вимогам ст. ст. 12 — 15 Закону.
Третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує.
Варто розглянути порядок формування третейського суду.
У постійно діючому третейському суді кількісний і персональний склад третейського суду визначається за правилами, встановленими його регламентом (ст. 16 Закону).
Формування складу третейського суду в третейському суді для вирішення конкретного спору здійснюється в порядку, погодженому сторонами. Як правило, цей порядок визначається положеннями ст. 17 Закону, якщо сторони не дійшли іншої угоди. Сторони та призначені чи обрані ними третейські судді при призначенні чи обранні у відповідних випадках третейських суддів або головуючого складу третейського суду повинні забезпечувати додержання вимог цього Закону. При формуванні третейського суду в складі трьох і більше третейських суддів кожна із сторін призначає чи обирає рівну кількість третейських суддів, а обрані у такий спосіб третейські судді обирають ще одного третейського суддю для забезпечення непарної кількості третейських суддів. Головуючий складу третейського суду у справі обирається не менш як двома третинами від призначеного чи обраного складу суду шляхом відкритого голосування.
Третейським суддею може бути призначена чи обрана особа, яка прямо чи опосередковано не заінтересована в результаті вирішення спору, а також має визнані сторонами знання, досвід, ділові та моральні якості, необхідні для вирішення спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону третейськими суддями не можуть бути:
особи, які не досягли повноліття, та особи, які перебувають під опікою чи піклуванням;
особи, які не мають кваліфікації, погодженої сторонами безпосередньо чи визначеної у регламенті третейського суду;
особи, які мають судимість;
особи, визнані в судовому порядку недієздатними.
У разі одноособового вирішення спору третейський суддя постійно діючого третейського суду повинен мати вищу юридичну освіту. У разі колегіального вирішення спору вимоги щодо наявності вищої юридичної освіти поширюються лише на головуючого складу третейського суду.
Також треба зазначити, що відповідно до положень ст. 19 Закону третейський суддя не може брати участі у розгляді справи, а після його призначення чи обрання підлягає відводу чи самовідводу:
якщо він особисто чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
якщо він є родичем однієї із сторін або інших осі б, які беруть участь у справі, або перебуває з цими особами чи сторонами в особливих стосунках;
на його прохання або за спільним рішенням сторін;
у разі встановлення стороною обставин, які дають їй підстави вважати упередженим або необ'єктивним ставлення третейського судді до справи, про яке сторона дізналася після його обрання чи призначення;
у разі тривалого, більш як один місяць від дня призначення чи обрання, невиконання ним обов'язків третейського судді у конкретній справі;
у разі виявлення невідповідності третейського судді вимогам, встановленим ст. 18 цього Закону;
якщо третейський суддя бере участь у вирішенні спору, який прямо чи опосередковано пов'язаний з виконанням ним службових повноважень, наданих державою.
Жодна особа не може бути третейським суддею у справі, в якій вона раніше брала участь як третейський суддя, але була відведена чи заявила самовідвід, як сторона, представник сторони або в будь-якій іншій якості.
У третейському суді для вирішення конкретного спору угодою сторін можуть бути встановлені додаткові підстави для відводу чи самовідводу третейського судді. Порядок відводу чи самовідводу третейського судді визначений ст. 20 Закону.
У третейському суді для вирішення конкретного спору сторони та третейські судді такого третейського суду можуть укладати між собою контракти, в яких обумовлюються взаємні права і обов'язки та інші питання.
У третейському суді для вирішення конкретного спору третейський суддя має право укласти контракт та одержувати гонорар тільки від однієї із сторін спору.
Повноваження третейського судді можуть бути припинені у випадках, перелічених у ст. 21 Закону, а ст. 23 передбачає можливість заміни третейського судді.
У разі невиконання або неналежного виконання третейським суддею своїх обов'язків без поважних причин він несе відповідальність, передбачену регламентом третейського суду або Положенням про постійно діючий третейський суд чи контрактом, укладеним згідно із ст. 24 цього Закону, крім випадків, коли дії третейських суддів містять ознаки складу правопорушень, за вчинення яких законом передбачено адміністративну чи кримінальну відповідальність.
Розділ IV Закону регулює склад і порядок розподілу витрат, пов'язаних із вирішенням спору третейським судом. Відповідно до ст. 25 Закону до складу витрат, пов'язаних з вирішенням спору третейським судом, належать:
гонорари третейських суддів;
третейський збір, розмір, строки та порядок сплати якого сторонами визначаються регламентом третейського суду;
витрати, понесені третейськими суддями у зв'язку з участю в третейському розгляді, в тому числі витрати, понесені третейськими суддями на оплату проїзду до місця вирішення спору;
витрати, пов'язані з оплатою послуг експертів, перекладачів, якщо такі були запрошені чи призначені для участі в третейському розгляді;
витрати, пов'язані з оглядом і дослідженням речових та письмових доказів у їх місцезнаходженні;
витрати, понесені свідками;
витрати, пов'язані з оплатою стороною, на користь якої було прийнято рішення третейського суду, послуг представника, пов'язаних із наданням правової допомоги;
витрати, пов'язані з організаційним забезпеченням третейського розгляду;
витрати на листування третейського суду;
витрати на телефонний, телеграфний, телексний, факсимільний, електронний та інший зв'язок;
гонорар секретаря третейського суду та інші витрати, визначені регламентом третейського суду або контрактом з третейським суддею.
Цією ж статтею передбачені випадки повернення сплаченого сторонами третейського збору, а також зазначається, що здійснення фізичною особою повноважень третейського судді та утворення і діяльність постійно діючого третейського суду не є підприємницькою діяльністю, а надходження постійно діючого третейського суду, третейського судді, що пов'язані з вирішенням спору третейським судом відповідно до цього Закону, не є доходами від здійснення підприємницької діяльності.
Питання наявності чи відсутності компетенції для розгляду конкретної справи відповідно до ст. 27 Закону третейський суд вирішує самостійно, однак сторона має право заявити про відсутність у третейського суду компетенції стосовно переданого па його вирішення спору до початку розгляду справи по суті.
Також сторона має право заявити про перевищення третейським судом меж його компетенції.
З питань наявності чи відсутності компетенції третейський суд у зазначених випадках виносить мотивовану ухвалу, а розгляд справи по суті може бути викладено або зупинено. У разі, якщо третейський суд дійде висновку про відсутність або недійсність угоди, він повинен відмовити в розгляді справи, про що виноситься мотивована ухвала, а заявнику повертаються позовні матеріали.