Тема 2. Соціально-технологічна специфіка соціальної роботи

План

1. Особливості організації соціальної роботи в Україні. Специфіка соціальних проблем.

2. Зміст поняття «технологізація соціальної роботи».

3. Функції технологій соціальної роботи: аналітико-прогнозна, діагностична, системно-моделююча, проектно-організаторська, активаційна, інструментально-практична, розпорядливо-управлінська, евристична.

4. Моделі практики соціальної роботи. Технологічна специфіка і потенціал соціолого-орієнтованих, психолого-орієнтованих і комплексних моделей соціальної роботи.

Починаючи з 90-х років XX ст. в Україні динамічно відбуваються значні політичні, економічні і соціальні зміни. Одночасно потребують змін колишні системи соціального забезпечення, освіти, охорони здоров'я, культури тощо, трансформуються всі форми життєдіяльності, розпадається властива суспільству раніше система цінностей, отримала розповсюдження атмосфера нетерпимості і конфронтації, неповага до закону, зростання злочинності і насильства. Соціальний розвиток приймає деформовані форми, витісняючи якщо не більшість, то значну частину населення з активного економічного життя, перетворюючи мільйони людей на бідняків, маргіналів.

Одна з провідних форм соціально-політичного, організаційно-управлінського реагування на кризову ситуацію, що склалася, інструмент здійснення соціальної політики − професійна соціальна робота. Змістом її можна вважати надання допомоги людям, що потрапили в складну життєву ситуацію, за допомогою визначення їх проблем, інформаційної, консультативної діяльності, прямої натуральної, матеріальної, соціально-побутової допомоги, педагогічної і психологічної підтримки, стимулюючої власні сили тих, хто потребує допомоги, орієнтація їх на активну участь у вирішенні власних проблемних ситуацій. Суть соціальної роботи − надання допомоги різним соціальним групам у здійсненні ними соціальних прав.

Об'єктом соціальної роботи є окремі особи, їх групи − сім'ї, трудові і сусідські колективи, молодіжні або професійні групи, об'єднання осіб, які зазнають схожих труднощів. Тому кожна дія соціального працівника, кожна застосована ним технологія або методика обов'язково має поєднувати індивідуальні і групові методи. Соціальний працівник при аналізі становища клієнта, виборі конкретних технологій допомоги йому повинен розглядати в першу чергу проблеми і причини оперативного характеру, на які він в змозі впливати і які здатні стабілізувати або поліпшити соціальну ситуацію клієнта.

Багато що в соціальній роботі залежить від типу суспільства і характеру здійснення влади. Соціальна робота, за визначенням, властива демократичному суспільству і соціальній державі. Проте ні демократія, ні соціальність не є стабільними константами. Політична декларація або навіть юридична фіксація демократичних норм зовсім не завжди співпадає з їх реалізацією. Серйозне значення для розгортання соціальної політики та соціальної роботи сьогодні мають найактуальніші соціальні питання: характер соціально-економічних проблем; соціально-політична напруженість; соціально-екологічні проблеми; проблеми соціальної стратифікації; специфічний комплекс соціальних проблем складають поведінкові проблеми; в світі інформаційної революції вагомішого значення набувають соціальні проблеми доступу до інформації, комунікаційного забезпечення життєдіяльності, проблеми символізування і моделювання світу, які відносяться до області соціокультурного розвитку людини.

Єдина типологія технологій соціальної роботи принципово неможлива, оскільки будь-який принцип класифікації обирається довільно, у відповідності з метою соціального працівника. Він має значення для наукового дослідження, для навчальної мети; в дійсності ж звернення до того або іншого виду технології залежить від суті соціальної проблеми.

Функції технологій соціальної роботи і їх характеристики:

− аналітико-прогностична: виявлення і облік на підвідомчій території суб'єктів, які відносяться до категорії соціального ризику; визначення потреби в різних видах і формах соціальної підтримки; моніторинг динаміки соціальних процесів, прогноз зміни існуючих параметрів;

− діагностична: аналіз існуючих актуальних і потенційних соціальних проблем, встановлення їх причин, дослідження проблемного поля соціальної ситуації конкретних індивідуальних і групових клієнтів;

− системно-моделююча: визначення характеру, обсягу, форм і методів соціальної допомоги людям і групам, які опинилися в складній ситуації, концептуальне обґрунтовування такої допомоги;

− проектно-організаторська: розробка, ресурсне обґрунтування, реалізація і оцінка соціальних проектів, направлених на вирішення соціальних труднощів, допомога певній категорії клієнтів;

− активізаційна: сприяння активації потенціалу власних можливостей індивіда, сім'ї або соціальної групи, спонукання клієнтів до самостійного вирішення своїх проблем, виходу з важкої життєвої ситуації, організація самодопомоги і взаємодопомоги;

− інструментально-практична: надання різних видів допомоги в ситуаціях життєвих ускладнень, консультації і тренінги для поліпшення стосунків між людьми, сприяння в оформленні документів і інших необхідних дій для здійснення клієнтами своїх соціальних прав, опіка і опікування по відношенню до дітей, які залишилися без батьківського піклування, або до повнолітніх осіб, які мають в цьому потребу тощо;

− розпорядчо-управлінська: менеджмент органів соціального управління, координація діяльності державних і недержавних організацій та установ з надання допомоги в соціальній підтримці громадянам, участь у роботі з формування соціальної політики, підбір і виховання кадрів;

− евристична: нарощення соціального знання, поглиблення розуміння соціальних проблем, поліпшення освітньої і загальної культурної підготовки самих соціальних працівників, підвищення їх кваліфікації.

Моделі практики соціальної роботи. На сьогоднішній день склалися і функціонують три групи моделей соціальної роботи: соціолого-орієнтовані, психолого-орієнтовані і комплексні моделі.

Соціологія тяжіє до тих теорій соціальної роботи, які орієнтовані переважно на структурну соціальну роботу і припускає перш за все зусилля соціальних працівників оптимізувати діяльність установ соціальної сфери, які забезпечують соціальний захист і підтримку різним соціальним групам, підвищення ефективності соціальної політики в суспільстві в цілому. У зв'язку з цим об'єктом соціологічного аналізу є також і соціальні передумови, умови здійснення психосоціальної роботи, тобто технологій соціальної допомоги конкретним людям, які описуються в поняттях психосоціальних теорій соціальної роботи. Аналіз її сучасних моделей дозволив зробити висновок про те, що значна їх частина обумовлена соціологічними концепціями або такими, які сьогодні, по суті, є ними, лише певним чином трансформуючись відносно проблем соціальної роботи. Тому важливо встановити зв'язок цього теоретичного знання з основними напрямами практичної діяльності соціальних працівників.

Основними соціолого-орієнтованими теоретичними моделями вважають наступні: моделі соціальної роботи на основі теорії систем (соціальний працівник виявляє фактори оточення клієнта, фіксує наявність взаємодії або вплив на клієнта інших людей, а також вплив різних соціальних чинників); «моделі життя» (це екологічні теорії в практиці соціальної роботи, соціальний працівник в рішенні проблем клієнта впливає не тільки на нього, але і на його середовище); вирішуюча модель соціальної роботи (орієнтована як на підтримку різних соціальних груп, так і на вдосконалення різних послуг, що надаються клієнтам, а також на подолання негативного ставлення до тих, хто потребує допомоги соціальних служб, і до самих соціальних працівників); соціально-радикальна модель соціальної роботи (направлена на підвищення рівня і розвитку самосвідомості представників різних соціальних груп; є частиною руху за права людини; направлена на розвиток соціальних здібностей, індивідуальної і соціальної суб'єктності клієнта; не шукає шляхів зміни соціальних структур); марксистська модель соціальної роботи (основу даної моделі складає розуміння діяльності соціального працівника як сили, сприяючої здійсненню спільних колективних дій, що підвищують самосвідомість клієнта і направлених на здійснення позитивних змін у суспільстві на структурному рівні).

Технологічна специфіка психолого-орієнтованих і комплексних моделей соціальної роботи. Досвід розвитку технологій соціальної роботи у XX ст. дає всі підстави виділити в специфічну групу методи надання допомоги клієнтам.

Використовуючи психолого-орієнтовані теорії і психотехнології, сучасна стратегія психосоціальної роботи орієнтує соціальних працівників на те, щоб допомогти клієнтам оптимізувати власні зусилля, направлені на зміну життєвої ситуації, яка виникла на особистому або соціальному рівнях. Відповідно до цього стають пріоритетними ті теорії соціальної роботи, які дозволяють соціальному працівнику надавати клієнтам допомогу у формуванні і реалізації їх особистих і соціальних ресурсів.

Але аналіз технологій сучасної масової практики соціальної роботи за кордоном свідчить про те, що домінуючою, як і раніше, є психодинамічна модель (заснована на психодинамічній побудові теорії соціальної роботи), а також екзистенціальна модель (використовує відповідні підходи, згідно якими при аналізі поведінки клієнта необхідно враховувати, як клієнт сприймає і інтерпретує оточуючий світ, і як він оцінює свій соціальний статус), гуманістична модель (ґрунтується на прагненні соціальних працівників допомогти клієнтам на основі самопізнання і розуміння значущості свого особистого статусу зрозуміти самих себе і характер впливу оточуючого світу), рольова модель соціальної роботи (ґрунтується на рольовому програванні ситуації клієнта).

Серед комплексних моделей в практиці соціальної роботи найпоширеніша − комунікативна модель. Комунікативна модель соціальної роботи займає особливе місце − вона, з одного боку, об'єднує різні психологічні дослідження засобів, механізмів втручання в проблеми клієнтів; з іншого боку, є так би мовити єднальною ланкою між різними теоріями соціальної роботи. Крім того, ця модель сприяє розумінню соціальними працівниками своєї основної задачі. Особливе місце комунікативної моделі соціальної роботи обумовлено специфікою самої комунікативної теорії соціальної роботи. Комунікативна модель соціальної роботи як би узагальнює всі теорії комунікацій і підкреслює всі переваги чи недоліки аспектів, які розглядаються в них. Таким чином, комунікативна модель є нейтральною відносно інших моделей соціальної роботи, оскільки її методи сприяють підвищенню ефективності використання інших моделей практики соціальної роботи.