6. Носовий аналізатор
Сприймає запахи. Рецептори нюху (нюхові клітини) містяться в носовій порожнині, в ділянці верхнього носового входу та в задній верхній частині носової перегородки. На поверхні нюхових клітин безліч мікроскопічних війок, які збільшують поверхню дотикання до пахучих речовин.
Від нюхових клітин ідуть аксони, утворюючи нюхові нитки, частина яких закінчується в нюховій цибулині, а частина — в амонових рогах (гіпокампі). Ці утвори належать до нюхового мозку.
Механізм нюху
Молекули пахучої речовини взаємодіють із нюховими рецепторами і, адсорбуючись на їхній мембрані, збуджують рецептори.
Є дві теорії запахів: хімічна й фізична. За хімічною теорією, молекула пахучої речовини подразнює рецептор у тому разі, якщо її форма будови відповідає заглибині на поверхні мембрани рецептора .Фізична теорія пояснює причину запаху тим, що молекулам пахучих речовин властиві електромагнітні коливання, частота яких у різних речовин неоднакова. Ці коливання й уловлюються рецепторами.
Більшість тварин має добре розвинений нюх, їх називають макросматиками. Слабко розвинений нюх у птахів, китів, мавп і людини — це мікросматики. Особливо розвинений нюх у собаки — він може визначити наявність однієї молекули пахучої речовини в 1 л повітря. Службові собаки розрізняють індивідуальні запахи слідів людей та інших тварин серед безлічі різноманітних запахів. У сільськогосподарських тварин нюх також добре розвинений. Так, корови розрізняють запахи трав, вони відчувають запах розчину аміаку в концентрації 1 : 100000.
Серед пахучих речовин особливе сигнальне значення мають пахучі речовини, що виділяються тваринами,— феромони. Вони є засобом спілкування особин одного виду, за допомогою їх маркується зайнята територія. Нюх відіграє важливу роль у статевих інстинктах. Запахи, що виділяються самкою під час тічки, збуджують самця. Тварини за допомогою нюху відшукують корм, виявляють інших тварин у таких умовах, коли це не можна зробити за допомогою зору чи слуху.
7. Смаковий аналізатор
Дає інформацію про характер речовин, що надходять у ротову порожнину разом із кормом. Рецептори — смакові цибулини містяться в смакових сосочках слизової оболонки язика, піднебіння, у глотці й гортані.
Крім смакових цибулин, у слизовій оболонці ротової порожнини І на язиці є рецептори, які сприймають доторкання, біль і температурні подразнення. У смакову цибулину проникають із слиною хімічні речовини, які взаємодіють із мікроворсинками смакових клітин, і клітини збуджуються. Імпульси від них передаються по нервах у довгастий мозок, а звідти в таламус і потім у кору великих півкуль.
8. Шкірний аналізатор
Відчуває доторкання, натискання, біль, тепло й холод. Кожне з цих відчуттів виникає внаслідок подразнень, які сприймаються спеціальними рецепторами.Різні види рецепторів мають різні провідні шляхи. Від спинного мозку йдуть висхідні чутливі шляхи до таламуса, а від нього в тім'яну ділянку кори, де міститься центр шкірного аналізатора.
Тактильні рецептори — дотикові тільця Мейсснера, диски (тільця) Меркеля й тільця Пачіні — сприймають дотик і натискання. Тактильну чутливість підвищує волосся шкіри — спеціальні дотикові волоски — вібриси, розміщені на морді. Подразник спричиняє відчуття дотику або натискання в тому разі, коли він деформує поверхню шкіри. Різні ділянки її мають неоднакову тактильну чутливість, оскільки рецептори розподілені нерівномірно. Тактильні рецептори швидко адаптуються, тому відчувається не саме доторкання й натискання, а тільки зміна їх. Температура навколишнього середовища сприймається двома видами рецепторів. Холод відчувають колби Краузе, а тепло — китиці Руфіні. Холодові рецептори розміщені ближче до поверхні шкіри, їх більше, ніж теплових. Температурні рецептори швидко адаптуються. Якщо занурити руку в теплу воду, то через якийсь час відчуття тепла зникає.
Руховий аналізатор, або м'язово-суглобове відчуття, дає уявлення про положення в просторі тіла та його окремих частин, про ступінь скорочення м'язів, натяг зв'язок. За допомогою цього аналізатора тварина знає про положення свого тіла і без зорового контролю — при заплющених очах.
Інтерорецептивний аналізатор (вісцерорецепція) посилає сигнали в центральну нервову систему про стан внутрішнього середовища організму. Інтерорецептивний аналізатор регулює роботу внутрішніх органів, здійснює рефлекторний зв'язок між органами, забезпечує підтримання гомеостазу внутрішнього середовища організму.