8.Факторы производства .Кривая производственных возможностей
Производство представляет собой процесс взаимодействия его факторов: предметов труда, средств труда, рабочей силы человека, организации, технологии и информации. Предметы труда — материалы, сырье, подвергающиеся воздействию человека в процессе производства. Предметы труда участвуют в процессе производства один раз и сразу переносят свою первоначальную стоимость на изготовленную продукцию, услуги.
Средства труда — орудия труда, которые используются человеком для производства товаров и услуг. К средствам труда относятся различные приборы, машины, оборудование, приспособления, инструменты, здания, сооружения.
Совокупность средств труда и предметов труда называют средствами производства в виде основных и оборотных средств, имеющих стоимостную оценку. Для того, чтобы производственный процесс мог быть реализован, необходимы люди, работники, носители рабочей силы.
Рабочая сила — это способность человека к труду, совокупность его физических и духовных способностей, используемых в процессе производства. Работник является не только носителем рабочей силы, но, прежде всего он — личность, которая характеризуется всем богатством проявлений его духовного мира. Средства производства вместе с людьми, участниками общественного производства, трудящимися представляют собой производительные силы.
В процессе производства, распределения, обмена и потребления различных благ люди неизбежно вступают в определенные общественные отношения между собой, которые называют производственными отношениями.
Важнейшей стороной производственных отношений является форма собственности- Именно она выражает суть и характер производственных отношений, как первичных, объективных, материальных
. Организация производства — комплексная система эффективного сочетания и взаимодействия ее элементов: работников и средств производства, объединенных с целью производства продуктов (изделий) на основе разделения труда, обязанностей и иерархической структуры.
Крива́я произво́дственных возмо́жностей (англ. production possibilities curve) — это кривая, показывающая различные комбинации максимальных объёмов производства нескольких товаров или услуг, которые могут быть созданы в условиях полной занятости при использовании всех имеющихся в экономике ресурсов.
Если общество все ресурсы использует только для производства зерна, то экономика находится в точке А, т.е. максимально возможный объем производства зерна равен отрезку ОА, а максимально возможный объем производства ракет равен нулю. Соответствующим образом, если общество использует все ресурсы только для производства ракет, то экономика находится в точке Д (это означает максимально возможное производство ракет в объеме ОД и зерна в нулевом объеме).
Полученная кривая АБВГД определяет границу производственных возможностей общества имеет вид как на рисунке:
Каждая точка на данной кривой показывает максимально возможный объем производства обоих товаров при полном использовании всех имеющихся ресурсов.
Во всех промежуточных точках (Б, В, Г) общество производит оба товара, но при этом общество вынуждено делать выбор какой из товаров производить в большей степени, потому что дополнительное производство одного из товаров возможно только за счет сокращения производства другого товара.
В силу ограниченности ресурсов выпуск продукции в точке Ж (т.е. вне области производственных возможностей) невозможен. А выпуск в точке Е характеризует недоиспользования имеющихся ресурсов или низкую эффективностью их использования.
9. Суспільне відтворення — це процес суспільного виробництва, взятий не як одноразовий акт, а в постійному повторенні та відновленні, як безперервний ланцюг взаємопов'язаних актів щорічного створення суспільного продукту. Дане визначення характеризує відтворення саме на макроекономічному рівні, хоч процеси відтворення можна спостерігати і на рівні мікроекономіки, коли безперервність, повторюваність реалізується в межах окремого підприємства, фірми.
Розгляд процесу суспільного виробництва в динаміці, за ряд років дозволяє глибше проникнути у його сутність, побачити набагато більше, ніж при аналізі створення суспільного продукту протягом одного року.
Аналіз виробництва річного продукту суспільства дає можливість оцінити потужність наявних продуктивних сил, дати кількісну та якісну характеристику засобам виробництва, робочій силі, їх розподілу за підрозділами суспільного виробництва та окремими галузями, побачити результат їх функціонування (за даний проміжок часу), втілений у сукупному продукті і отримати уявлення про те, як цей продукт розподіляється між суб'єктами економічної діяльності та яким чином споживається. Але аналіз суспільного виробництва за один рік не дозволяє відповісти на питання: звідки взялися ці продуктивні сили; чому саме вони мають таку галузеву структуру; чим пояснити існуючий розподіл створеного сукупного продукту; як його цьогорічне споживання позначиться на процесі виробництва наступного року? Відповіді на всі ці питання можна знайти тільки в дослідженні процесу суспільного відтворення.
Дослідження суспільного відтворення дає змогу з'ясувати: під впливом яких чинників протягом багатьох років відбувались кількісні та якісні зміни у суспільних продуктивних силах; що зумовило їх сучасну структуру; яке значення мають розподіл та споживання сукупного продукту сьогодні для продовження процесу виробництва завтра? Все це стає зрозумілим, коли процес виробництва розглядається не як одноразовий акт, а як безперервний рух економіки протягом багатьох років.
Процес суспільного виробництва, взятий як окремий акт, часто ділять на чотири стадії: стадію власне виробництва товарів та послуг; стадії розподілу та обміну—під час яких товари і послуги, проходячи крізь сферу обігу, знаходять своїх кінцевих споживачів, та стадію споживання товарів і послуг, які були вироблені протягом року. Але тільки процес відтворення дозволяє побачити, що споживання є не лише кінцевим пунктом суспільного виробництва та передумовою його наступного циклу. Аналіз відтворення показує, що виробництво та споживання — це значною мірою тотожні поняття, які збігаються одне з одним і характеризують ті самі економічні процеси. Це стосується в першу чергу так званого виробничого споживання товарів та послуг.