30. Право і мораль

Мораль – це система життєвих принципів, поглядів, суджень, оцінки людей, а також відповідних їм норм поведінки, що відображають погляди, які склалися в суспільстві, про добро і зло, борг, справедливість, гідність і безчестя, похвальність і ганебність, про те, що схвалюється, а що відкидається суспільством.

Як самостійні нормативні регулятори право і мораль мають спільні риси:

• Виконують функцію соціального компромісу між індивідом, групою індивідів і суспільством, сприяють збереженню стабільності і рівноваги в суспільстві;

• Мають нормативний характер, тобто формують правила поведінки людей;

• Є універсальними критеріями оцінки поведінки суб’єктів у різних сферах громадської діяльності;

• Сприяють прогресивному розвиткові суспільства.

Розмежування права і моралі за такими критеріями:

За походженням: норми моралі формуються поступово, в процесі суспільного життя на основі уявлень про добро і зло, справедливість, честь, безчестя, мають неофіційний характер і можуть передаватися із покоління в покоління; норми права складаються у процесі взаємодії людей як певні норми, що закріплюють повторювальні відносини та ідеї, які визнає і захищає держава, і мають офіційний загальнообов’язковий для всіх осіб характер.

За сферою регулювання: моральне регулювання поширюється на відносини, які не піддаються зовнішньому контролю, на відносно вузьку сферу між особового спілкування – кохання, дружбу, взаємодопомогу тощо; норми права регулюють лише ті відносини, які мають загальносуспільне значення.

За формою виразу: норми моралі не мають офіційно фіксованих норм виразу і можуть міститися у релігійних заповідях, традиціях, ритуалах тощо; Право ж має ознаку інституціоналізованості, його норми набувають формального виразу в нормативних актах та приписах, встановлених державою, - законах, указах, постановах, наказах та ін.

За ступенем деталізації: норми моралі не містять точних, деталізованих правил поведінки, вони виступають як принципи проголошення безособової повинності формування бажаної поведінки; норми права є деталізованими правилами про належну, бажану і заборонену поведінку, яка реалізується через механізм правового регулювання.

За засобами забезпечення виконання та специфікою санкцій: додержання моралі забезпечується внутрішнім переконанням, громадською думкою, громадським впливом, соціально-психологічними стереотипами; право охороняється та гарантується примусовою силою держави. Порушення правових норм тягне за собою юридичну відповідальність.

Взаємодія права і моралі полягає в тому, що право пройняте нормами моралі, ґрунтується на них. І право і мораль мають подібні, хоча і не тотожні системи оцінки – обидві нормативні системи засуджують протиправні вчинки.

31. Право і звичай

Звичай – це правила поведінки, що склалися внаслідок однакового багаторазового вирішення типових ситуацій протягом тривалого часу. Відмінності звичаїв від правових норм: 1. За походженням – звичаї завжди формуються досить тривалий проміжок часу. Норми права можуть формуватися значно скоріше. Відповідно відмирання звичаю поступове, а норма права скасовується одномоментно. 2. За зовнішньою формою. Норми права мають письмовий характер. А звичаї – усний. 3. За засобами забезпечення. Норми права забезпечуються всіма мірами державного впливу (і юридичними санкціями), а звичаї – суспільною думкою, суспільним тиском. 4. За характером і способом їхньої дії на свідомість і поведінку людей. Право регулює взаємини між суб’єктами з погляду їх юридичних прав і обов’язків; правомірного – неправомірного, законного – незаконного, караного – некараного, а звичай підходить до людських вчинків з позиції добра і зла, похвального і ганебного. Іншими словами у них різні оцінні критерії, соціальні мірки. 5. За характером і порядком відповідальності за порушення. 6. По рівню вимог, що пред’являються до поведінки людини 7. За сферами дії. Звичаєвий простір набагато ширше правого, їх межі не співпадають. 8. Різні історичні долі. Звичай старший, він завжди існував і буде існувати у людському суспільстві, тоді як право виникло лише на певному ступені соціальної еволюції і в майбутньому їх долі можливо розійдуться. Єдність: 1. Вони є різновидами соціальних норм, які створюють в сукупності цілісну систему нормативного регулювання і через це володіють деякими загальними рисами , в них єдина нормативна основа. 2. Переслідуються одні і ті ж самі цілі і задачі – впорядкування і вдосконалення суспільного життя, внесення в нього організації начал, розвиток і збагачення особи, захист прав людини, затвердження ідеалів гуманізму, справедливості. 3. Один і той же суб’єкт регулювання – суспільні відносини (тільки в різному об’ємі) 4. В якості нормативних явищ визначають межі належних і можливих вчинків суб’єктів. 5. У філософському плані є надбудовані категоріями, обумовлені перш за все економічними, а також політичними, культурними і іншими домінуючими чинниками, що робить їх соціально однотипними в даному суспільстві або в даній формації. 6. Право і звичай виступають в якості фундаментальних загально історичних цінностей, показників соціального і культурного прогресу суспільства, його творчих і дисциплінуючих начал.