37. Оптимальний план виробництва. Умови мінімізації витрат та максимізації прибутку. Графічна інтерпретація.

Вир-во продукції пов’язано з певними витратами, зміни його обсягів обумовлюють коливання величини цих витрат. Тому виробник , зважаючи на динаміку граничної продуктивності, вартості та взаємозамінності ресурсів , намагається досягти стану рівноваги ,тобто такої комбінації використання ресурсів для вир-ва певного обсягу продукції ,за якої величина витрат буде мін. Мінімальний рівень витрат забезпечується за умови ,що гранична продуктивність у розрахунку на одиницю вартості ресурсу буде однаковою для всіх ресурсів, які використовує виробник: MP1 = MPn.

Правило використання ресурсів можна виразити через рівність: MRP=MRC

MRC- показує, як зміняться граничні доходи порівняно з граничними витратами.

Це означає,що будь-який виробник повинен використовувати додаткові граничні одиниці будь-якого ресурсу доти, доки кожна додаткова одиниця ресурсу дає приріст сукупному доходу, що перевищує приріст сукупних витрат.

MRP= MP * r

MP - граничний продукт

ціна – r

Рівновага виробника досягається, коли він досягає максимум виробництва.

Графічно точку рівноваги вир-ка можна знайти за допомогою ізокванти та ізокости( дотик- точка Е – максимум вир-ва, рівновага виробника)

ізокоста- лінія, кожна точка якої відображає однакову суму витрат за різних поєднань двох ресурсів.

Ізокванта – це крива, що відображає різні варіанти комбінацій ресурсів, які можуть бути використані для виробництва заданого обсягу продукції.

У точці дотику кут нахилу ізокости та ізокванти той самий, тобто виконується рівність: MP₁ =MP_n .

Ця умова мінімізації витрат відома під назвою еквімаржинальний принцип: для мінімізації вартості за даного рівня вир-ва підприємству треба вик-ти таку комбінацію ресурсів, за якою співвідношення граничних продуктивностей ресурсів та їхніх цін рівні між собою.

Рівновага споживача( криві байдужості)

Коли віддача всіх факторів в-ва однакова, то завдання їх перерозподілу відпадає. Виробник опиниться в стані рівноваги.

Правило максимізації прибутку на конкурентних ринках означає, що граничні продукти всіх факторів вир-ва у вартісному вираженні дорівнюють їх цінам. Або кожен ресурс буде використовуватись доти, доки його граничний продукт у грошовому вираженні не стане дорівнювати його ціні.

MRP_L =P_L або MRP_K = P_K

38.Мікроекономічний аналіз ринкового середовища.

Теорія галузевих ринкових структур була розроблена в середині 19.ст.. дослідження в цій області спрямовувалися на вивчення і аналіз державної політики, регулювання або дерегулювання в окремих галузях суспільного виробництва і інфраструктури, підтримки конкуренції через антитрестівську політику та політику вільної торгівлі. Теорія ринкової структури пройшла в своєму розвитку кілька етапів.

1. 1817-1915 – розробка перших антимонопольних антитрестівських законів, створення перших органів з регулювання конкуренції.

2. 1933-1940 – активізація ринкових структур, переоцінка дійсної ролі ринкової конкуренції.

3. 70-ті – повний сплеск інтересу до ринкових структур.

4. 1990-2000 – пов’язано з глобалізацією.

У 30-ті роки Едвардом Мейсоном була розроблена модель, яка пізніше була удосконалена. Вона носить назву «Структура – поведінка – результативність»

І. попит і пропозиція

Пропозиція

1. Сировина.

2. технології

3. тривалість користування продуктом.

4. собівартість одиниці випуску.

5. ділові відносини між підприємствами.

6. сила профспілок.

7. правове регулювання.

Попит

1. характер продукту.

2. цінова еластичність попиту.

3. циклічність попиту.

4. метод закупок.

5. специфіка маркетингу на цьому ринку.

ІІ. Структура ринку.

1. кількість продавців, покупців.

2. диференціація продукту, ступінь замінності продукту.

3. бар’єри входу – виходу на ринок.

4. структура затрат.

5. вертикальна інтеграція.

6. диверсифікація.

ІІІ. Поведінка.

1. цінова стратегія.

2. продуктова стратегія

3. дослідження, інновації.

4. інвестиції у виробництво.