- •Тема 1. Сутність та основні поняття маркетингу
- •1. Сутність та основні категорії маркетингу
- •4.1. Сутність маркетингової товарної політики
- •Класифікація товарів широкого вжитку
- •Класифікація товарів широкого вжитку
- •[Ред.] Закон попиту
- •Еластичність попиту
- •Крива попиту
- •7.2. Канали розподілу та їх функції
- •Маркетингові стратегії охоплення ринку
- •Процес розробки товарів
- •4.5. Управління товарним асортиментом і номенклатурою товарів підприємства
- •«Товарна політика підприємства»
- •Стандартизація, сертифікація
- •Поняття якості продукції
- •Показники якості
- •Товарна марка
- •Упаковка
- •Логістика
- •Сутність і завдання розподільчої логістики
- •Сутність виробничої логістики та концепцій її організації
- •Логістика посередництва
- •8.1. Основи посередницької логістики
- •Сутність і завдання транспортної логістики
- •Види посередників та їх функції
- •Види логістики
- •Організація управління матеріальними потоками
- •Ринкові дослідження Ринок та його дослідження § 1. Сутність ринку
- •Конкуренція: сутність і види. Еволюція поглядів на конкуренцію
Поняття якості продукції
Під якістю продукції розуміють сукупність властивостей, що зумовлюють її придатність задовольняти певні потреби споживачів у відповідності до свого призначення. Слід розрізняти поняття якості продукції та поняття її технічного рівня. Поняття технічного рівня виробів за змістом вужче від якості, тому що охоплює сукупність лише техніко - експлуатаційних характеристик. Показники технічного рівня встановлюються при проектуванні нових знарядь праці ( транспортних засобів, машин, приладів ). Необхідність поліпшення якості продукції в сучасних умовах диктується такими обставинами як: • потребами науково-технічного прогресу; • зміною споживчих запитів населення; • нестачею або обмеженістю природних ресурсів; • підвищенням значення матеріального стимулювання в ринкових умовах, коли кожна людина, яка краще працює, може придбати за свою платню більш високоякісний товар; • розвитком зовнішньої торгівлі. Оцінка якості передбачає визначення її абсолютного, відносного перспективного і оптимального рівня. Абсолютний рівень якості визначають шляхом обчислення певних показників без їх порівняння з відповідними показниками аналогічних виробів. Встановлення відносного рівня якості полягає у співставленні абсолютних показників якості продукції з відповідними показниками аналогічних кращих зразків. Пріоритетні напрямки розвитку науки і техніки повинні відображатись у перспективному рівні якості виробів. Оптимальний рівень якості відповідає мінімальній величині загальних суспільних витрат на виробництво і експлуатацію продукції.
Показники якості
В залежності від кількості властивостей, які характеризуються, показники якості поділяються на: • одиничні, що характеризують окремі властивості виробу; • комплексні, за допомогою яких вимірюється група властивостей виробу; • узагальнюючі, які характеризують якість усієї сукупності продукції підприємства. Одиничні показники умовно поділяються на такі групи: 1) Показники призначення (характеризують пристосованість виробів до використання та область використання). 2) Показники надійності і довговічності. 3) Показники технологічності (характеризують ефективність конструкцій машин та технологій їх виготовлення). 4) Ергономічні показники (враховують комплекс гігієнічних антропометричних, фізіологічних властивостей людини, вимоги техніки безпеки). 5) Естетичні показники (характеризують виразність, відповідність стилю і моді, оригінальність, гармонійність). 6) Показники стандартизації та уніфікації, що відбивають ступінь використання у виробі стандартизованих та уніфікованих деталей та вузлів. 7) Економічні показники (відображають затрати на розробку, виготовлення і експлуатацію виробу). Комплексні показники Комплексні показники характеризують кілька властивостей продукції. Згідно цих показників продукцію поділяють на сорти, марки, класи. В процесі господарської діяльності важливо не тільки вірно оцінити якість окремих виробів, але й загальний рівень якості продукції підприємства. Для цього використовується система загальних показників, основними серед яких є: 1) коефіцієнт оновлення асортименту; 2) частка сертифікованої продукції; 3) частка продукції, призначеної для експорту; 4) обсяг товарів, реалізованих за зниженими цінами під час сезонного розпродажу. Методи оцінки Методи оцінки якості продукції поділяються 1) В залежності від способу одержання інформації на об'єктивний (вимірювальний і реєстраційний), органолептичний і розрахунковий. a) Вимірювальний метод - передбачає використання при оцінці якості продукції технічних засобів контролю. b) Реєстраційний метод ґрунтується на спостереженні і підрахунку кількості предметів, випадків. c) Органолептичний метод передбачає аналіз сприймань органами чуття людини споживчих властивостей товару. d) Розрахунковий метод використовується при визначенні показників якості новостворених виробів. 2) В залежності від джерел інформації методи оцінки якості поділяються на: a) традиційний (оцінка якості продукції в спеціалізованих підрозділах); b) експертний (використовується для оцінки естетичних показників якості); c) соціальний (ґрунтується на визначенні якості продукції на основі вивчення думки споживачів про неї). В окрему групу виділяються статистичні методи оцінки якості продукції, які ґрунтуються на використанні методів математичної статистики і мають вибірковий характер. Економічний механізм управління якістю продукції об'єднує способи і методи, які спрямовані на забезпечення виробництва і реалізації продукції високої якості. Складовими елементами цього механізму є планування і прогнозування виробництва високоякісної продукції, стимулювання і контроль за виробництвом, стандартизація і сертифікація продукції.
Рис.2. Елементи торговельної марки
По своїй функціональній сутності торговельна марка також є багатогранною
категорією.
Торговельна марка є важливим нематеріальним активом фірми, що має
ринкову вартість і може бути внесений у бухгалтерський баланс. Цим
активом необхідно грамотно керувати, як і всіма іншими активами фірми.
Визнаючи важливість керування торговельними марками, деякі західні фірми
вводять посада керуючою маркою (brand manager). Вважається, що система
brand management народилася у фірмах Procter & Gamble і General Food.
Після другої світової війни branding (brandbuilding) як наука і
мистецтво створення і просування марки з метою формування довгострокової
переваги до неї стає однієї з найважливіших частин маркетингу. Особливо
характерно це для північноамериканської школи маркетингу.
Марочний принцип керування полягає у виділенні окремих брендов у
самостійні об'єкти маркетингу.
Одночасно марка є об'єктивною характеристикою товару, тому необхідно
розглянути взаємозв'язок і розходження товару і його торговельної марки, Торговельна марка не є фізичною сутністю, за винятком того, що покупець
думає, почуває і чітко уявляє собі, бачачи символ або найменування
марки. Марка – це обіцянка продавця постійно надавати покупцеві
специфічний набір якості, цінностей і послуг, у цій якості вона є
ринковим інструментом впливу на свідомість споживачів, на купівельний
вибір.
Висновки
Таким чином, на підставі вищевикладеного можна зробити висновки, що в
економічній літературі поняття "товарний знак", "торговельна марка" і
"бренд" найчастіше використовуються як взаємозамінні. Причому, якщо
терміни "товарний знак", "торговельна марка" використовувалися і раніш,
те поняття бренд з'явилося відносно недавно у вітчизняній практиці. І
пояснено це може бути не просто захопленням англомовною термінологією, а
скоріше, інтуїтивним розумінням практиками того, що поняття бренд ширше,
ніж товарний знак і просто марка. Поняття "торговельна марка" не
стільки ідентифікує товар або послугу за допомогою визначеного набору
властивостей і характеристик, скільки акумулюють у собі всі почуття й
емоції, викликувані споживачами стосовно них. Отже, торговельна марка -
поняття більш широке, чим товарний знак, оскільки акумулюють у собі всі
почуття й емоції, викликувані в споживачів даним символом - товарним
знаком. Крім того, товарний знак, являє собою складний інститут, аналіз
якого дозволяє оцінити діяльність держави в області антимонопольного
законодавства. У цьому зв'язку проблеми створення і захисти товарних
знаків виходять у даний час на передній план.
Таким чином, можна укласти, що торговельна марка являє собою більш
широке поняття, принаймні, у трьох аспектах: у ступені акумуляції
відносини споживачів до товарного знаку, у силі законодавчої захищеності
товарного знаку й в оцінці діяльності державних антимонопольних
інститутів.
Ім'я марки - це частина бренда, Воно може бути вимовлено, наприклад, у
виді слова, позначено у виді букви або числа. Коли говорять про
бездоганність бренда, те маються на увазі, його репутація, що додатково
позначає це ім'я або символ. В українському бізнесі вже зрить розуміння
тієї обставини, що бренд виростає з товарного знаку, він - щось більше,
ніж просто товар з особливою назвою й упакуванням. Бренд - це
особистість, якому властиві ті ж якості, які звичайно властиві людині.
Бренд повинний викликати в споживачів визначений набір позитивних
емоцій, як викликають їхній приємні нам люди. Він повинний викликати
розташування, довіра і прихильність. Бренд має ще більш складну
структуру, чим торговельна марка. Як уже відзначено в літературі: "Бренд
- це більш ніж ... графічне або словесне позначення. Права на товарний
знак також поширюються на помітний дизайн і упакування, але бренд
включає і менш помітні деталі свого упакування, рецепт і стосовний до
нього "ноу-хау", слогани і знаки, зв'язані з брендом". Таким чином,
товарний знак і бренд відрізняються по своєму змісті, як мінімум на
складову, зв'язану з захистом рецептури продукту, "ноу-хау" технології зану з захистом рецептури продукту, "ноу-хау" технології
його виробництва. Крім того, і товарний знак, і бренд є нематеріальними
активами компаній згідно, як вітчизняному, так і закордонному
законодавству. Однак, у закордонній практиці вже накопичений досить
великий досвід роботи з цим специфічним активом, а вітчизняній практиці
находимо пройти ряд стадій усвідомлення необхідності роботи з цим видом
нематеріальних активів.