21. Недійсні правочини з вадами суб’єктного складу.

Дефекти суб'єктного складу - відсутність у сторін правочину дієздатності – у фізичних та правоздатності - у юридичних осіб.

Правочини, вчинені малолітніми особами за межами їх цивільної дієздатності, є нікчемними.

Правочин здійснений

Умови визнання правочину недійсним:

1) Одна із сторін – це особа, яка не досягла 14-18річного віку.

2) Правочин виходить за межі їх дієздатності.

3) Відсутність схвалення дій особи з боку батьків, опікунів, піклувальників.

Правочини за участю осіб обмежених у дієздатності належить до оспорюваних. Суд може визнати такий правочин недійсним, якщо: правочин суперечить інтересам самого підопічного, членів його сім’ї, або осіб, яких він відповідно до закону зобов’язаний утримувати.

Правове значення діям недієздатної особи може бути надане опікуном або судом (за загальним правилом статті 226).

Юридичні особи, укладаючи правочин без відповідного дозволу або ліцензії також є неналежними суб’єктами.

22. Недійсні правочини з вадами змісту.

Правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним (ст. 232 ЦК).

Довіритель має право вимагати від свого представника та другої сторони солідарного відшкодування збитків та моральної шкоди, що завдані йому у зв'язку із вчиненням правочину внаслідок зловмисної домовленості між ними.

Нікчемним є правочин, який порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК).

Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Недійсним визнається судом фіктивний правочин (ст. 234 ЦК).

Фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили (ст. 235 ЦК).

Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

23. Недійсні правочини з вадами волі та волевиявлення.

Правочини з дефектами волі.

Одним з видів дефектів волі є тимчасовий стан, при якому людина внаслідок функціональних розладів психіки, порушенні фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ не може розуміти значення своїх дій, або керувати ними.

Форми вияву порушення волі:

1) Вольова форма – це стан, коли особа хоча більш-менш адекватно оцінює те, що відбувається, але у той же час не може керувати своїми діями.

2) Інтелектуальна – особа не розуміє значення своїх дій, хоча може керувати ними.

3) Змішана – людина не розуміє значення своїх дій і не може керувати ними.

Правочин, вчинений в такому стані, може бути визнаний судом недійсним за позовом особи, що перебувала в такому стані під час вчинення.

Особливим видом дефекту волі є помилка.

Помилка – це неправильне уявлення особи про обставини, що мають місце, що і вплинуло на волевиявлення особи, і за відсутності якого правочин не був би укладений.

Обман має місце тоді, коли одна сторона умисно вводить в оману іншу сторону правочину щодо природи правочину, прав та обов’язків, щодо властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність, коли сторона заперечує наявність додаткових обставин, що можуть перешкодити вчиненню правочину. (Тут може застосовуватись реституція + відшкодування шкоди).

Правочин, який вчинено під впливом насильства.

Насильство – це психічний або фізичний тиск на особистість контрагента або його близьких з метою спонукання до здійснення правочину (побиття, катування, загроза вчинення таких дій у майбутньому).

При цьому не обов’язкового, щоб насильство здійснювалося іншою стороною правочину. Достатньо, щоб вона знала про насильство з боку інших осіб і використала цю обставину в своїх інтересах.

Правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним.

Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобов'язана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Правочин, який вчинено під впливом тяжкої обставини.

Правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

При визнанні такого правочину недійсним застосовуються двостороння реституція. Сторона, яка скористалася тяжкою обставиною, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки і моральну шкоду, що завдані їй у зв'язку з вчиненням цього правочину.