- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •2. Виникнення науки про менеджмент та напрямки еволюції управлінської думки.
- •6.Соціальна філософія менеджменту Мері Фоллет.
- •9. Вклад вітчизняних вчених та практиків у прогресе науки управління.
- •11. Система менеджменту організації
- •12. Організація як об'єкт управління. Необхідність та передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •13.Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління. 13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •12. Організація як об'єкт управління. Необхідність та передумови формування інституту організації у суспільстві.
- •13.Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління. 13. Організація як відкрита система. Принципи системного підходу до організації управління.
- •15.Зовнішнє та внутрішнє середовище організації
- •19. Загальна характеристика и класифікація функцій менеджменту.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають
- •21. Організаційні структури, принципи їхньої побудови
- •22. Типи організаційних структур.
- •23. Вплив ситуаційних чинників на проектування організації. Головні форми проектування організацій
- •24. Типи організацій щодо взаємодії з людиною: корпоративна та індивідуалістська організації.
- •26. Принципи формування організаційних структур управління виробництвом.
- •27.Типи організаційних структур: лінійний, функціональний, комбінований.
- •28.Процес формування структури управління. Проблеми пов'язані з невідповідністю структури управління операційним або виробничим процесам організації
- •29.Особливості концепції адаптивних стратегій організації Раймонда Майлса та Чарльза Сноу.
- •30. Оцінка та аналіз організаційних структур управління
- •31.Вплив ситуаційних чинників на проектув організ. Головні форми проектування організацій.
- •37.Види планування та їх взаємозв'язок. Складові процесу стратегічного планування.
- •48.Методологія планування. Організаційні рівні планування.
- •50.Тактичне планування, основні задачі і прийоми.
- •51.Оперативное планирование, меты, задачи, методы.
- •52. Барєри на шляху планування. Плани, програми і прогнози в системі планування діяльності організації.
- •53. Система стратегiчних, тактичних, оперативних планiв.
- •54.Моделі стратегічного планування
- •55. Стратегічне планування в менеджменті. Мета та загальна характеристика.
- •57. Процес формування стратегічногоплану.Основні етапи.
- •58. Підходи до формування стратегічного плану. Планування від «досягнутого», оптимальне та адаптивне планування.
- •59. Сутність та значення інформації
- •60. Класифікація інформації. Носії інформації.
- •61. Комунікаційний процес. Форми комунікацій в організаціях.
- •62. Використаня інформаційних технологій в управлінні організацією
- •63 Система комунікацій як основний інструмент сучасного менеджера.
- •64. Основні види та форми спілкування менеджерів.
- •65. Методы распространения информации о деятельности организации.
- •66.Неформальні комунікації в організації
- •67. Управлінські рішення, та вимоги, що до них подаються.
- •68. Класифікація управлінських рішень
- •69. Етапи процесу прийняття раціональних рішень. Фактори, що впливають на процес прийняття рішень.
- •79. Поняття про моделі іметоди прийняття управлінських рішень
- •80.Необхідність моделювання. Моделювання , як складова частина наукового пiдходу до прийняття рiшення.
- •82. Типи моделей: фізична, аналогова, математична
- •83. Основні моделі застосування в менеджменті: теорія ігор, теорія черг, модель керування запасами, моделі лінійного програмування, імітаційні моделі, економічний аналіз
- •85. Современные методы и модели принятия рациональных и стратегических управленческих решений.
- •87. Феномен влади в менеджменті
- •88. Поняття балансу влади. Класифікація форм влади.
- •89. Основні підходи до вивчення сутності лідерства
- •90. Модель управлінської сітки Блейка і Моутона
- •92. Ситуационная модель Фидлера.
- •95. Ситуацiйна модель використання стилiв керiвництва для прийняття рiшень керiвником Врума та ф. Йеттона
- •96. Поняття керівництва і лідерства в менеджменті: подібність і розбіжності.
- •97. Підхід до керівництва на засадах попарних вертикальних зв`язків Гріна.
- •99. Формальне і неформальне лідерство.
- •100. Стили руководства. Понятие о стилях руководства.
- •101. Вплив на діяльність організації стилю керівництва окремих керівників в масштабах всієї організації та окремих підрозділів.
- •102. Проблеми пошуку найефективнішого стилю
- •103. Понятие карьеры и сферы ее реализации
- •106. Концепція перетворюючого лідерства або лідерство для змін
- •107. Конфлікти у сучасному менеджменті: моделі та концепції
- •108. Структура конфликта и основные формы поведения в конфликтной ситуации.
- •109. Стадии конфликта: возникновение, предконфликтное положение, стадия снятия или разрешения конфликта
- •110. Структурні методи вирішення конфліктів.
- •111. Понятие стресса. Причины стресса.
- •112. Рекомендації керівника щодо підвищення продуктивності праці та зниження стресу
- •113. Сучасні підходи до управління конфліктними ситуаціями
- •114. Поява опору у вигляді: страйку, саботажу та ін. Прояви невдоволення колективу
- •116. Практика передових компаній світу в управлінні конфліктами та опором.
- •117. Поняття і сутність методів управління організаціями
- •118. Класифікація методів управління
- •2. Організаційно-розпорядчі (адміністративні) методи управління
- •3 Соціально-психологічні методи управління
- •4 Правові методи управління.
- •5 Ідеологічні методи управління
- •120. Значення новаторства, інноваційних процесів
- •121. Управління в умовах різних культур
- •122. Технократизм та формалізм організаційної управлінської структури
- •1.Поняття і сутність менеджменту. Організація як об’єкт управління.
- •20. Поняття організаційної структури управління виробництвом і фактори, що її визначають
97. Підхід до керівництва на засадах попарних вертикальних зв`язків Гріна.
Згідно даного підходу керівники умовно ділять всіх підлеглих на внутрішньо групових та поза групових членів. Перших поєднує спільна система цінностей, традицій, норм, що зближає їх з керівником. Поза групові мають різні інтереси з керівником. Внутрішньо групові члени мають нагоду отримати цікаві відповідальні завдання і отримати винагороду, а поза груповим не делегують завдань, відповідальності і не залучають їх до процесу управління.
Даний підхід ґрунтується на припущенні, що сприйняття керівником підлеглого впливає на поведінку керівника, що зумовлює поведінку підлеглого.
Спостережливий та уважний керівник може змінювати свою поведінку, виходячи з потреб та очікувань підлеглого.
98. Подходы к управлению В. Терещенко Відомий український економіст Валерій Терещенко підкреслював, що завдання керівника - диригувати, підібрати гарний персонал, розробити організаційну структуру підприємства, вибрати загальний напрям його діяльності, координувати всю роботу, боротися з непродуктивними витратами часу. Слід виділити ще одне з найважливіших завдань - вчитись інтенсивно працювати, поліпшувати якість роботи.
99. Формальне і неформальне лідерство.
ЛИДЕРСТВО: осуществляется регуляция межличностных отношений в группе; является элементом микросреды; возникает стихийно явление менее стабильно и зависит от настроения в группе; менее определена система различных санкций; зависит от малой группы. Формальный лидер назначается или избирается, приобретая таким путём статус руководителя. Неформальный лидер - это член группы, который способен объединить группу на основе личного влияния. Отношения при формальном и неформальном лидерстве выстраиваются по двум типам: руководитель - подчиненные или лидер - последователи. Эти типы лидерства либо дополняют др.друга, либо вступают в противоречие, ведя к снижению эффективности организации. По стилю различают: авторитарное лидерство, предполагающее единоличное управление деятельностью группы; демократическое, вовлекающее в управление членов группы, и анархическое, когда группа предоставлена самой себе. В разных типах организации различные типы лидерства могут оказаться эффективными в разной степени. Неформальный лидер появляется как вторая половинка лидера формального, его дополнение, своего рода «зеркало», индикатор, который показывает, чего недостает в проявлениях формальному лидеру для того, чтобы его взаимодействие с командой было сбалансированным. И, так как любая система стремится к равновесию, неформальный лидер привносит это в коллектив, уравновешивая нарушенный баланс. Например, в команде, имеющей жесткого авторитарного руководителя, как правило, появляется неформальный лидер, который ориентирован на снятие напряженности в отношениях и восстановление положительного психологического климата. Он налаживает отношения, разбирает конфликты, всех выслушивает и успокаивает. Чаще всего, на практике данное противоречие решается просто – формальный лидер добивается «удаления» неформального лидера. Например, переведя его в другой отдел или уволив. В результате, скорее всего, снизится эффективность работы коллектива. Но действие закона поиска коллективом равновесия и баланса административными мерами подавить невозможно. Поэтому со временем «снизу» выдвигается новый неформальный лидер, который выполняет функции, компенсирующие недостатки формального руководителя. И история борьбы формального и нового неформального лидера может повториться. Выдвижение «снизу» из коллектива неформального лидера, который способствует нахождению равновесия и баланса, заметно проявляется в тех коллективах, где место формального руководителя занимает человек, мягкий и уступчивый по характеру, не способный к принятию жестких решений. Как правило, в этом случае «снизу» выдвигается жесткий лидер, имеющий сильную волю и решительность, начинающий открытую или скрытую борьбу с формальным руководителем. При поддержке коллектива такой лидер часто одерживает победу и формально закрепляет свой статус, т.е. становится руководителем коллектива. Также возможны ситуации, когда мудрый и гибкий формальный руководитель, признавая за собой определенную некомпетентность в управлении, может «договориться» с неформальным лидером. Чаще всего такой негласный «договор» заключается в разделении сфер влияния в команде по рабочим функциям. Таким образом, в системе команды создается равновесие. Трудно представить коллектив без неформального лидера, но возможно. Ведь, если задача неформального лидера заключается в том, чтобы уравновесить формального, то необходимость в первом отпадает, когда второй обладает гибкостью в проявлениях и чутко реагирует на обратную связь, а не является сторонником и приверженцем какой-то одной, в лучшем случае двух стратегий управления.