2. Поняття державного боргу

Державна позика прямо пов'язана з такою фінансово-правовою категорією, як державний борг. У різних країнах він зростає неодна­ковими темпами. Однак перевищення державного боргу над валовим національним продуктом більш ніж у 2,5 раза вважається небезпечним для стабільності економіки, особливо для стійкого грошового обігу.

У теорії фінансового права під державним боргом ( чи заборгованістю) розуміють всю суму випущених, але не погашених державних позик з нарахованими відсотками, що мають бути виплачені по них до визначеної дати чи за визначений термін¹.

Матеріальним змістом державного боргу вважають загальну суму заборгованості держави з непогашеними борговими зобов'язаннями і невиплаченими по них відсотками. При цьому державний борг як матеріальна категорія поділяється на капітальний (зазначений вище) і поточний, тобто державний борг є сумою витрат держави за всіма борговими зобов'язаннями, термін погашення яких вже настав².

Законодавче визначення державного боргу закріплено в ст. 2 Бюджетного кодексу України. Тому можна виокремити і правовий аспект змісту державного боргу. Державний борг (борг Автономної Республіки Крим чи борг місцевого самоврядування) - це загальна сума заборгованості держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), яка складається з усіх випущених і непогашених боргових зобов'язань держави (Автономної Республіки Крим чи місцевого самоврядування), включаючи боргові зобов'язання держави (Автономної Республіки Крим чи міських рад), що вступають у дію в результаті наданих гарантій за позиками або зобов'язань, що виникають

на підставі законодавства або договору. Як бачимо, в цьому визначенні йдеться як про внутрішній, так і про зовнішній державний борг.

Законодавче визначення, що закріплене в ст. 1 Закону України “Про державний внутрішній борг України” від 16.09.1992 р., стосується тільки внутрішнього державного боргу і визначається як термінові боргові зобов'язання Уряду України в грошовій формі. Цей норма­тивний акт визначає відносини з внутрішнього державного боргу. Державний внутрішній борг гарантується всім майном, що перебуває в загальнодержавній власності, і складається із заборгованості минулих років і заборгованості, що знову виникає по боргових зобов'язаннях Уряду України. До боргових зобов'язань Уряду України належать випущені ним цінні папери, інші зобов'язання в грошовій формі, гарантовані Урядом, а також отримані ним позики. До складу борго­вих зобов’язань Уряду України включається також частина боргових зобов'язань Уряду колишнього СРСР, прийнятих на себе Україною.

За строком дії розрізняють короткостроковий (до одного року), середиьостроковий (від одного до п'яти років) і довгостроковий (5 і більше років) державний борг. Найважчими є короткострокові борги. По них через короткий час доводиться виплачувати основну суму з відсотками. Таку заборгованість можна пролонгувати (продовжити), але це пов'язано з виплатою відсотків. Державні органи намагаються консолідувати короткострокову й середньострокову заборгованість, тобто перетворити її на довгострокові борги, відклавши на тривалий строк виплату основної суми й обмежуючись щорічною виплатою відсотків.

За територіальністю державний борг поділяється на внутрішній і зовнішній. Зовнішній державний борг-цс борг іноземним державам, організаціям і особам. Для країни він є найбільшим тягарем, тому що для його погашення держава повинна віддавати будь-які коштовні то­вари, робити певні послуги. Можливі ситуації, коли кредитор ставить певні умови, після виконання яких надає позику. Якщо платежі за неї становлять значну частину надходжень від зовнішньоекономічної діяльності країни, наприклад 20-30%, то залучати нові позики з-за кордону стає важко. їх надають неохоче і під більш високі відсотки, вимагаючи застав чи особливих порук. У деяких малорозвинених і середньорозвииених країнах щорічні зобов'язання виплат по позиках перевищують усі надходження від зовнішньоекономічної діяльності. У сфері зовнішнього державного боргу діє низка нормативних актів.

якими визначаються відносини з такого боргу між Україною та іншими державами. Це Віденська конвенція про правонаступництво держав щодо державної власності, державних архівів і державних боргів. По­ложення про порядок проведення операцій зменшення зовнішніх дер­жавних боргових зобов'язань з використанням казначейських векселів, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 16.11.1999р., постанова Кабінету Міністрів України від 05.05.1997 р. “Про впоряд­кування залучення і використання іноземних кредитів, повернення яких гарантується Кабінетом Міністрів України, вдосконалення си­стеми залучення зовнішніх фінансових ресурсів та обслуговування зовнішнього державного боргу” тощо.

Внутрішній державний борг - це борг держави своєму населенню (юридичним і фізичним особам). Такий борг призводить насамперед до перерозподілу доходів країни, виникнення певних змін в економічному житті.

Нині внутрішній державний борг може бути не тільки фінансовим, а й політичним інструментом, за допомогою якого уряд створює суспільне коло, матеріальні інтереси якого спрямовані на зміцнення держави. Міцні демократичні держави зазвичай мають високий внутрішній державний борг, який уряд не в змозі погасити найближчим часом. Хоча таке завдання і не ставиться. Нині внутрішній державний борг є постійнодіючим фінансовим інструментом. Цс виявляється у підтриманні балансу між надходженням і відтоком внесків. Таким є загальний принцип організації ощадної справи. Якщо держава виявляє, що вилучається більше, ніж вноситься, то вона збільшує відсоток по вкладах, і її зовнішні надходження збільшуються. 1 навпаки, якщо більшими є надходження, а держава не бажає збільшувати державний борг, вона зменшує відсоток. У сфері відносин держави із внутрішнього державного боргу діє Бюджетний кодекс України, Закон України Про державний внутрішній борг України.

Конкретний розмір внутрішнього і зовнішнього державного боргу щорічно оприлюднюється в Законі України про Державний бюджет на поточний рік.

За сукупністю боргових зобов'язань розрізняють державний борг капітальний і поточний. Капітальний охоплює всю сукупність боргових зобов'язань держави на певну дату, а поточний складається з платежів по зобов'язаннях, які позичальник має погасити у звітний період.

Залежно від суб'єкта борг може бути державним і муніципальним. Визначення державного боргу було дано вище. Муніципальний внутрішній борг-цс загальна сума заборгованості муніципального утворення за непогашеними борговими зобов'язаннями і невиплаче- ними по них відсотками.

3. Управління державним внутрішнім боргом

Управління державним внутрішнім боргом - це сукупність заходів держави з виплати доходів кредиторам і погашення позик, визначення умов випуску нових державних цінних паперів.

Відповідно до Закону “Про державний внутрішній борг України” управління державним внутрішнім боргом України здійснює Міністерство фінансів України в порядку, погодженому із Національним банком України. Граничні розміри державного внутрішнього боргу України, його структура, джерела і строки погашення встановлює Верховна Рада України одночасно з прийняттям Державного бюджету України на наступний рік. Контроль за утворенням і погашенням дер­жавного внутрішнього боргу України здійснює Рахункова палата.

Обслуговування державного внутрішнього боргу України покладе­но на Міністерство фінансів України через банківську систему України, воно полягає у проведенні операцій з розміщення облігацій внутрішніх державних позик, інших цінних паперів, їх погашенні й виплаті до­ходу по них у вигляді відсотків та в іншій формі. Для фінансування витрат на розміщення, рефінансування, виплату доходу з погашення боргових зобов'язань Уряду України в складі Державного бюджету України створюється фонд обслуговування державного внутрішнього боргу України. До цього фонду зараховуються 50% коштів, отриманих від приватизації майна державних підприємств.

У світовій практиці найпоширенішими заходами управління і обслу­говування державного боргу є: рефінансування, конверсія, консолідація, уніфікація, новація, відстрочення, анулювання.

Рефінансування - це здійснення нових позик для покриття раніше випущених боргових зобов'язань. Цей механізм використовують зви­чайно за нестачі коштів централізованого грошовою фонду (бюдже­ту)-

Держава має право уточнювати первинні умови позики. Зміна цих умов стосовно прибутковості називається конверсією. Зміна прибутковості може призводити як до зниження, так і до підвищення відсоткової ставки доходу, який позичальник — держава виплачує своїм кредиторам. Основними методами проведення конверсій є примусові, добровільні й факультативні. За примусової конверсії кре­дитор зобов'язаний обміняти облігації старої позики на облігації нової зі зниженою відсотковою ставкою. За добровільної конверсії кредитор має право погодитися на нові умови або одержати суму боргу назад, за факультативної - погодитися чи відмовитися від змін умов позики. Щоб зацікавити власників облігацій у конверсії, держава, як правило, надає пільги з нової позики.

Консолідація - це зміна термінів дії раніше випущених позик. Якщо виникає потреба змінити термін державної позики, то держа­ва має право скоротити або збільшити строки повернення боргових зобов'язань тільки за узгодженням із кредиторами, тобто з юридичними і фізичними особами, що є власниками державних облігацій.

Уніфікація позики означає об'єднання кількох позик в одну, коли облігації раніше випущених позик обмінюються на облігації нової позики. Цей захід спрямований на зменшення кількості видів цінних паперів, які повертаються одночасно, що спрощує роботу і скорочує витрати держави в системі державної позики.

Новація - угода між позичальником і позивачем щодо заміни зобов'язання із зазначеної фінансової позики іншим зобов'язанням.

Відстрочення погашення позики чи усіх раніше випущених позик проводиться за умови, коли подальший активний розвиток операцій

з випуску нових позик не є фінансово ефективним для держави. Це відбувається в момент, коли уряд уже випустив занадто багато по­зик і умови їх емісії не були досить вигідними для держави. У таких випадках велика частина надходжень від реалізації облігацій нових позик спрямовується на виплату відсотків і погашення раніше випу­щених позик. Щоб розірвати це порочне коло, держава повідомляє про відстрочення погашення позик, яке відрізняється від консолідації тим, що при відстроченні не тільки відсуваються терміни погашення, а й припиняється виплата доходів. За консолідації позик власники облігацій продовжують одержувати за ними свій дохід.

Анулювання - це повна відмова держави від своїх боргових зобов'язань (внутрішніх, зовнішніх, по державному боргу загалом). Ану-

лювання можливе з двох причин: 1) у разі фінансової неспроможності держави, тобто її банкрутства; 2) як наслідок приходу до влади нових політичних сил, які з певних причин відмовляються визнати фінансові зобов'язання попередньої влади.

Конверсія, консолідація, уніфікація державних позик звичайно здійснюються тільки стосовно внугрішніх позик, новації і відстрочення погашення зобов'язань та стосовно нової заборгованості. Відстрочення погашення позик, як правило, має бути узгоджене з кредиторами. При цьому воно може і не спричинити припинення виплати відсотків по ньому.

Державні позики характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються для фінансування дефіциту державного бюджету шляхом випуску і реалізації різних видів державних цінних паперів. Відповідно до Закону "‘Про державний внутрішній борг України”, боргові зобов'язання Уряду України висту­пають у вигляді облігацій внутрішніх державних позик і казначейсь­ких зобов'язань України. Іноді можуть бути застосовані й інші форми урядових боргових зобов'язань. Характер і умови таких зобов'язань у кожному окремому випадку визначає Уряд України за узгодженням з Національним банком України.

Контрольні запитання

/. Якими є сутність, значення і функції державної позики?

2. Які с види державної позики? їх класифікація.

3. Поняття державного боргу.

4. Як здійснюється управління державним боргом та його обслуговування?

5. Якими є методи управління державним боргам та його обслуговування?

6. Які форми державної позики Ви знаєте?

7. У чому полягає сутність правового регулювання відносин державної позики в Україні?

Нормативні акти і література

Бюджетний кодекс України від 21.06.2001 р. // Відомості Верховної Ради. - 2001.-№37-38.-Ст. 189.

Про державний внутрішній борг України : Закон України від 16.09.1992 р. // Там само. - 1992. - № 41. - Ст. 1598.

Про Національний банк України: Закон України від 20.05.1999 р. // Там само.

• 1999. - №29. -Ст. 238.

Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р.// Там само. - 2006. - № 31. - Ст. 268.

Фінансове право України: Підручник / Г. В. Вех, О. О. Дмитрик, І. Є. Криниць- кий; За ред. М П. Кучерявенка. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 320 с.

Воронова Л. К. Фінансове право України: Підручник. - К.: Прецедент; Моя книга. 2006. - 448 с.

Головачев Д. А. Государственный долг. Теория, российская и мировая прак­тика. - М.: Черо, 1998.