2.6.1. Питання, що виносяться на іспит з дисципліни «Управління міжнародною конкурентоспроможністю»

1. Аналіз стратегічних груп конкурентів та побудова відповідних карт стратегічних конкурентів.

2. Вплив постачальників продукції на інтенсивність конкурен­ції.

3. Державна політика в сфері регулювання конкуренції

4. Детермінанти міжнародної конкурентоспромож­ності згідно моделі ромбу конкурентоспромож­ності М.Портера.

5. Діагностика конкурентного середовища підприємств на основі карт стратегічних груп конкурентів та матриць конкурентного профілю.

6. Діагностика міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

7. Діагностика стану внутрішнього середовища підприємства.

8. Діагностика стану міжнародної конкуренто­спроможності підприємства.

9. Еволюція теорій міжнародної конкуренто­спроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.

10. Економічна природа конкурентної боротьби суб’єктів міжнародних економічних відносин.

11. Етапи діагностики конкурентного середовища підприємств.

12. Загострення міжнародної конкуренції суб’єктів міжнародних економічних відносин умовах глобалізації.

13. Інноваційні фактори міжнародної конкуренто­спроможності країн.

14. Інтегральні показники міжнародної конкуренто­спроможності підприємств.

15. Класифікація конкурентних переваг підприємств

16. Конкурентне законодавство країн.

17. Конкурентне середовище підприємства та основні етапи його діагностики.

18. Конкурентні переваги та основні компетенції в забезпеченні міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

19. Конкурентні інноваційні стратегії компаній.

20. Конкурентні переваги вузької спеціалізації.

21. Конкурентні переваги підприємств та їх класифікація.

22. Конкурентні політики високорозвинутих країн світу.

23. Конкурентні стратегії в сфері масового виробництва.

24. Конкурентні стратегії М.Трейсі та Ф.Вірсеми.

25. Конкурентні стратегії підприємств: їх види та класифікація.

26. Конкурентні стратегії у сфері малого бізнесу.

27. Конкурентоспроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин в умовах глобалізації.

28. Конкурентоспроможність України в глобальній економічній системі.

29. Конкуренція на основі інвестицій та інновацій (за підходами М.Портера).

30. Корпоративні стратегії диверсифікації.

31. Методика експертної оцінки конкурентного середовища (на основі моделі п’яти конкурентних сил М.Портера).

32. Методика оцінки глобальної конкурентоспро­можності Всесвітнього економічного форуму.

33. Методика оцінки конкурентного середовища підприємства.

34. Методики оцінки конкурентоспроможності підприємств.

35. Методики оцінки міжнародної конкуренто­спроможності країн.

36. Методики оцінки міжнародної конкурентоспроможності країн на основі кількісних показників

37. Методологічна основа управління міжнародною конкуренто­спроможністю підприємства.

38. Міжнародна конкурентоспроможність країн за методиками міжнародних організацій.

39. Міжнародна конкурентоспроможність суб’єктів міжнародних економічних відносин: сутність та рівні.

40. Міжнародна конкурентоспроможність товарів та методи їх оцінки.

41. Міжнародні конкурентні стратегії компанії.

42. Модель управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

43. Моніторинг фінансової конкурентоспроможності підприємства.

44. Основні етапи процесу діагностики зовнішнього середовища .

45. Основні положення концепції «основних компетенцій» Г.Хамела та К.Прахалада.

46. Основні положення теорії конкурентних переваг М.Портера.

47. Основні фактори підвищення міжнародної конкурентоспроможності підприємства в умовах глобалізації.

48. Оцінка рівня та інтенсивності конкуренції на світових ринках.

49. Показники діагностики стану міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

50. Показники і чинники міжнародної конкурентоспроможності підприємства.

51. Пріоритети Лісабонської стратегії в забезпеченні міжнародної конкуренто­спроможності ЄС.

52. Рентабельність ринку та інтенсивність конкуренції.

53. Розвиток конкуренції на основі факторів виробництва та інвестицій (за теорією М.Портера).

54. Розподіл ринкових часток між конкурентами та інтенсивність конкуренції.

55. Роль ключових компетенцій у забезпеченні конкурентоспроможності підприємства.

56. Системний та ситуаційний підходи в управлінні міжнародною конкурентоспроможністю.

57. Стадії конкурентоспроможності національної економіки за теорією М.Портера.

58. Статичні та динамічні конкурентні переваги підприємств: сутність та взаємозв’язок.

59. Стратегії М.Трейсі та Ф.Вірсеми.

60. Стратегії міжнародної конкурентоспроможності підприємств.

61. Стратегічний та ресурсний методи управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.

62. Стратегічні групи конкурентів та основні критерії їх визначення.

63. Структурний підхід у трактуванні економічної конкуренції.

64. Поведінковий підхід у трактуванні конкуренції.

65. Суб’єкти та об’єкти управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств.

66. Сутність конкурентних переваг та їх класифікація.

67. Сутність міжнародної конкурентоспроможності країн, підприємств, товарів.

68. Сутність основних теорій конкуренції.

69. Сутність ринкової конкуренції та її роль в економічному розвитку.

70. Сутність та елементна характеристика глобального індексу конкуренто­спроможності за методикою Всесвітнього економічного форуму.

71. Сутність та класифікація конкурентних переваг підприємств.

72. Сутність та критерії стратегічних груп конкурентів.

73. Сутність та основні етапи діагностики конкурентного середовища.

74. Сутність та складові індексу глобальної конкурентоспроможності за методикою Всесвітнього економічного форуму.

75. Сутність, цілі та завдання управління міжнародною конкуренто­спроможністю підприємства.

76. Сучасний зміст та завдання менеджменту конкурентоспроможності.

77. Сучасні методи оцінки міжнародної конкуренто­спроможності країн.

78. Сучасні стратегії галузевого лідирування.

79. Темпи зростання ринку та інтенсивність конкуренції.

80. Теоретичні концепції конкуренто­спроможності суб’єктів міжнародних економічних відносин.

81. Типологізація стратегій міжнародної конкурентоспроможності.

82. Фактори формування міжнародної конкурентоспроможності підприємств.

83. Формування ключових компетенцій та стратегічна архітектура за теорією Хамела-Прахалада.

84. Функціональний підхід у трактуванні конкуренції.

85. Характеристика державної політики у сфері регулювання конкуренції.

86. Характеристика основних форм та видів конкуренції.

87. Цілі та завдання управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємства.

2.6.2. ПОРЯДОК ПОТОЧНОГО КОНТРОЛЮ ТА КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

Основними завданнями контролю знань магістрів з дисципліни “Управління міжнародною конкурентоспроможністю підприємств (організацій)” є оцінювання засвоєння ними теоретичних знань і практичних навичок, набутих під час проходження практики та навчання. При цьому, контрольні заходи мають:

1. стимулювати систематичну самостійну роботу над навчальним матеріалом;

2. забезпечити закріплення та реалізацію набутих теоретичних знань при виконанні практичних завдань на базах виробничої практики (за місцем роботи);

3. сформувати необхідні професійні компетенції магістрантів, навички відповідального ставлення до своїх обов‘язків, самостійного цілеспрямованого пошуку потрібної інформації, чіткої організації свого робочого дня тощо.

Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни різного характеру і рівня складності, засвоєння якого перевіряється під час поточного контролю і на іспиті.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння і засвоєння теоретичного матеріалу, вироблення навичок проведення розрахункових робіт, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст теми, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал (презентація).

Оцінювання знань студентів здійснюється за 100-бальною шкалою на основі результатів поточного і підсумкового контролю знань.

Завдання поточного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів для студентів денної й вечірньої форм навчання, та від 0 до 20 балів для студентів заочної форми навчання.

Поточний контроль знань студентів передбачає оцінювання обов’язкових та вибіркових завдань. Поточна робота студента оцінюється в межах від «0» до «50» балів в залежності від результатів модульних завдань та виконання завдань для самостійного опрацювання. Перелік обов’язкових і вибіркових завдань наведений у карті самостійної роботи (див.табл.2). Максимальна кількість балів, яку можуть отримати студенти денної форми навчання за обов’язкові завдання – 40 балів, за вибіркові – 10 балів, а для студентів вечірньої форми навчання – відповідно 45 і 5 балів.

Об’єктами поточного контролю знань студентів денної форми навчання є:

• систематичність та активність роботи на семінарських заняттях (максимальна оцінка 30 балів);

• виконання модульних (контрольних) завдань (вирішення тестів за тематикою курсу) (максимальна оцінка 10 балів).

• виконання вибіркових завдань для самостійного опрацювання (підготовка есе, рефератів; підготовка виступу на конференціях та щорічному студентському науковому семінарі “Проблеми управління міжнародною конкурентоспроможністю”; переклад з іноземних джерел матеріалів з питань управління конкурентоспроможністю суб’єктів МЕВ (максимальна оцінка 10 балів) (рис.1).

Теоретичний блок

(24 год.)

1-й -4-й тижні

Лекційні заняття

Практичний блок

(12 год.)

5-й - 9-й тижні

Тренінг №1

(4 год.)

Тренінг №2

(4 год.)

Тренінг №3 (2 год.)

Модуль (2 год.)

7-й тиждень

9-й тиждень

5-й тиждень

Критичний огляд

(10 балів)

Есе, реферати

(0-5 балів)

Критичний огляд

(10 балів)

Переклад з іноземних джерел

(0-5 балів)

Науковий семінар

(10 балів)

Рис. 1. Організація поточного контролю якості знань студентів.

Активність роботи студента на семінарах оцінюється в межах від “0” до “30” балів на основі оцінки рівня засвоєння теоретичного матеріалу та набутих компетенцій щодо розв’язання практичних завдань.

Для студентів денної форми навчання згідно з навчальним планом передбачено 12 год., тобто 6 семінарських (практичних) занять. Реальна кількість занять, відведених на цю роботу, для студентів денної форми навчання складає 5. Максимальна кількість балів, яку можуть набрати студенти денної форми навчання на одному занятті залежить від складності завдань, винесених на заняття і є диференційованою. Так, на першому, другому, третьому і п’ятому заняттях студенти можуть отримати максимум по п’ять балів, тоді як на четвертому занятті ­ десять балів.

Шкалу і критерії оцінок наведено у табл. 3

Таблиця 3

Шкала і критерії оцінювання практичних занять для студентів денної форми навчання

Оцінка	Критерії оцінювання теоретичних знань та практичних компетенцій студентів на семінарських (практичних) заняттях
Для занять, що оцінюються максимум на п’ять балів
«5»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної і додаткової літератури, основних статистичних показників; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей в розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу; уміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій, залежностей та явищ, а також робить власні висновки та пропозиції з використанням елементів економіко-математичного моделювання.
«4»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; однак недостатньо використано знання літературних джерел вміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій та явищ;
«3»	відповідає виявленню знань основного матеріалу допускаючи окремі незначні помилки; володіння окремими методами, методиками та інструментами передбаченими програмою для проведення аналізу навчально-програмного матеріалу та вирішення типових завдань допускаючи при їх використанні принципові помилки.
«0»	Відсутність студента на занятті або його відмова від участі у обговоренні винесених на семінар питань, вирішенні розрахункових завдань, міні-кейсів, питань кейсів
Для занять, що оцінюються максимум на десять балів
«10»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної і додаткової літератури, основних статистичних показників; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей в розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу; уміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій, залежностей та явищ, а також робить власні висновки та пропозиції з використанням елементів економіко-математичного моделювання.
«8»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; однак недостатньо використано знання літературних джерел вміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій та явищ;
«6»	відповідає виявленню знань основного матеріалу допускаючи окремі незначні помилки; володіння окремими методами, методиками та інструментами передбаченими програмою для проведення аналізу навчально-програмного матеріалу та вирішення типових завдань допускаючи при їх використанні принципові помилки.
«0»	Відсутність студента на занятті або його відмова від участі у обговоренні винесених на семінар питань, вирішенні розрахункових завдань, міні-кейсів, питань кейсів

Студенти денної форми навчання виконують модульне завдання. При виконанні модульного завдання оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набули студенти після опанування навчальної дисципліни. Модульний контроль проводиться у формі відповідей на теоретичні питання та розв’язання практичних завдань. Модуль містить двадцять теоретичних тестових питань і одну задачу.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за виконання модульних завдань складає 10 балів.

При цьому весь теоретичний блок оцінюється за шкалою: 0; 3; 4; 5 балів (тобто вірна відповідь на одне тестове питання приносить 5/20 = 0,25 бали), оцінка задачі здійснюється, виходячи з аналогічної шкали. У сумі формується оцінка за модуль 10 балів.

Критерії оцінювання знань студентів під час виконання модульних завдань:

10 балів	Студент отримує, коли вірно вирішив 90% тестових завдань, тобто 18 і більше правильних відповідей, а також правильно виконав задачу і пояснив відповідь.
8 бали	Студент отримує, коли вірно вирішив 70 - 90% тестових завдань, тобто від 14 до 18 правильних відповідей, а також вирішив задачу, але не спромігся аргументувати свою відповідь, не дав чіткого пояснення щодо вирішення практичного завдання.
6 бали	Студент отримує, коли вірно вирішив 60 - 70% тестових завдань, тобто від 12 до 14 правильних відповідей, а також неповністю вирішив задачу, не спромігся аргументувати свою відповідь, не дав чіткого пояснення щодо вирішення задачі, помилився у розрахунках або при обчисленні результатів.
0 балів -	Студент отримує, якщо вірно вирішив менше 60 % тестових завдань, тобто від 0 до 11 правильних відповідей, дав неправильну відповідь на запитання, не вирішив задачу, ухилився від аргументувань, показав незадовільні знання понятійного апарату і спеціальної літератури чи взагалі нічого не відповів.

Крім обов’язкових завдань для студентів денної форми навчання передбачені вибіркові завдання. Студенти мають обрати одне із запропонованих вибіркових завдань. Максимальна кількість балів за вибіркове завдання – 10 балів.

10 балів студент отримує за дане завдання у разі, якщо якісно виконав його, показав високі знання понятійного апарату, вміння аргументувати своє ставлення до відповідних процесів, виявляти тенденції та робити висновки.

8 балів отримує студент, коли завдання загалом вірно виконав, але мають місце окремі недоліки: використано недостатньо літератури, неточно чи неповністю розкрито предмет дослідження, тенденції не виявлені.

6 балів отримує студент, коли завдання загалом виконав, але мають місце недоліки: помилки у використанні понятійного апарату, аналіз та висновки зроблені поверхово чи взагалі не наведено статистичних даних бо вони є неактуальними.

0 балів отримує студент у випадку, якщо показав незадовільні знання понятійного апарату, неякісно виконав аналіз, допустив грубі помилки, не зробив висновки, або взагалі не виконав завдання.

Граничний термін подання робіт з виконаними обов’язковими та вибірковими завданнями для самостійної роботи на кафедру міжнародної економіки – за 2 тижні до початку екзаменаційної сесії. Роботи, що надійдуть на кафедру пізніше встановленого терміну, не розглядаються і не оцінюються.

Одержані кафедрою завдання студентів оцінюються викладачем у чотирнадцятиденний термін. Про одержану оцінку студент може дізнатись у викладача під час щотижневої консультації на кафедрі.

Об’єктами поточного контролю знань студентів вечірньої форми навчання є:

• систематичність та активність роботи на семінарських заняттях (максимальна оцінка 30 балів);

• виконання модульних (контрольних) завдань (вирішення тестів за тематикою курсу) (максимальна оцінка 5 балів);

• виконання індивідуального аналітичного завдання (максимальна оцінка 10 балів)

• виконання вибіркових завдань для самостійного опрацювання (підготовка есе, рефератів; підготовка виступу на конференціях та щорічному студентському науковому семінарі «Проблеми управління міжнародною конкурентоспроможністю»; переклад з іноземних джерел матеріалів з питань управління конкурентоспроможністю суб’єктів МЕВ (максимальна оцінка 5 балів).

Активність роботи студента на семінарах оцінюється в межах від “0” до “30” балів на основі оцінки рівня засвоєння теоретичного матеріалу та набутих компетенцій щодо розв’язання практичних завдань.

Для студентів вечірньої форми навчання згідно з навчальним планом передбачено 24 год., тобто 12 семінарських (практичних) занять. Реальна кількість занять, відведених на цю роботу, для студентів денної форми навчання складає 10. Отже, максимальна кількість балів, яку можуть набрати студенти вечірньої форми навчання на одному занятті складає 3 бали. Шкала .

Шкалу і критерії оцінок наведено у табл. 4

Таблиця 4

Шкала і критерії оцінювання практичних занять для студентів вечірньої форми навчання

Оцінка	Критерії оцінювання теоретичних знань та практичних компетенцій студентів на семінарських (практичних) заняттях
«3»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної і додаткової літератури, основних статистичних показників; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; виявлення творчих здібностей в розумінні, викладі і використанні навчально-програмного матеріалу; уміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій, залежностей та явищ, а також робить власні висновки та пропозиції з використанням елементів економіко-математичного моделювання.
«2»	відповідає виявленню всебічного системного і глибокого знання програмного матеріалу, засвоєння основної літератури; чітке володіння понятійним апаратом, методами, методиками та інструментами, передбаченими програмою дисципліни; вміння використовувати їх для вирішення як типових, так і нетипових практичних ситуацій; однак недостатньо використано знання літературних джерел вміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій та явищ;
«1»	відповідає виявленню знань основного матеріалу допускаючи окремі незначні помилки; володіння окремими методами, методиками та інструментами передбаченими програмою для проведення аналізу навчально-програмного матеріалу та вирішення типових завдань допускаючи при їх використанні принципові помилки.
«0»	відсутність студента на занятті або його відмова від участі у обговоренні винесених на семінар питань, вирішенні розрахункових завдань, міні-кейсів, питань кейсів

Студенти вечірньої форми навчання виконують модульне завдання. При виконанні модульного завдання оцінці підлягають теоретичні знання, яких набули студенти після опанування навчальної дисципліни. Модульний контроль проводиться у формі відповідей на теоретичні питання. Модуль містить двадцять тестових питань.

Максимальна кількість балів, яку може отримати студент за виконання модульних завдань складає 5 балів.

Критерії оцінювання знань студентів під час виконання модульних завдань:

5 балів	Студент отримує, коли вірно вирішив 90% тестових завдань, тобто 18 і більше правильних відповідей.
4 бали	Студент отримує, коли вірно вирішив 70 - 90% тестових завдань, тобто від 14 до 18 правильних відповідей.
3 бали	Студент отримує, коли вірно вирішив 60 - 70% тестових завдань, тобто від 12 до 14 правильних відповідей.
0 балів -	Студент отримує, якщо вірно вирішив менше 60 % тестових завдань, тобто від 0 до 11 правильних відповідей.

Важливою формою обов’язкової поточної роботи студентів вечірньої форми є виконання індивідуальних аналітичних завдань для самостійного опрацювання за темами семи семінарських занять (№№2, 3, 4, 5, 6). Студенти складають звіти про виконання самостійної роботи та презентують їх під час практичних занять за відповідними темами. При оцінці враховується повнота і якість звіту, оформлення, якість презентації в аудиторії.

Рівень набутих практичних компетенцій студентів вечірньої форми навчання, що відображений у індивідуальному практичному завданні, оцінюється виходячи із загальної кількості 10 балів. (табл. 5).

Таблиця 5