3.3 Поняття інтелектуальної власності

Інтелектуальна власність у звичайному розумінні – це права на результати творчої праці. Права не можна сприймати на дотик, тому інтелектуальна власність є нематеріальною.

Особливістю права інтелектуальної власності є те, що воно складається з двох гілок: особистого (немайнового) права творця на створений ним конкретний результат інтелектуальної праці і матеріального (майнового) права на цей результат (об’єкт права). Особисте (немайнове) право належить тільки творцю, тобто фізичній особі. До нього відносяться: право авторства, право на ім’я, право на оприлюднення твору, право на захист репутації автора. Особисте право невід’ємне від автора і діє без обмежень у часі і території. До майнового права відносяться: право володіти, право користуватися і право розпоряджатися об’єктом інтелектуальної власності. На відміну від особистого права, майнове право може належати як творцю (автору), так і інший фізичній або юридичній особам. Тобто воно є від’ємним як від людини, так і від підприємства. Крім того, воно має обмеження у часі та території [13].

3.4 Система інтелектуальної власності

За роки незалежності в Україні розбудовано Державну систему правової охорони інтелектуальної власності, структура якої приведена на рис. 3.1 [12].

Рисунок 3.1 - Структура державної системи інтелектуальної власності

3.5 Життєвий цикл об’єкту інтелектуальної власності

Етапи життєвого циклу об’єкта інтелектуальної власності схематично приведені на рис. 3.2.

Рисунок 3.2 - Узагальнений життєвий цикл об’єкта інтелектуальної власності

Це: створення, набуття прав, використання (комерціалізація), захист, утилізація.

3.6 Суб’єкти права інтелектуальної власності

Суб’єктами права інтелектуальної власності є творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності та інші особи, яким належать особисті немайнові та (або) майнові права інтелектуальної власності. Серед суб’єктів права інтелектуальної власності особисте місце належить творцям: автору, виконавцю, винахіднику, раціоналізатору. Саме від творця це право передається юридичній особі, наприклад, роботодавцю [13].

3.7 Об’єкти права інтелектуальної власності

Згідно статті 420 Цивільного кодексу України до об'єктів права інтелектуальної власності, зокрема, належать:

• літературні та художні твори;

• комп'ютерні програми;

• компіляції даних (бази даних);

• виконання;

• фонограми, відеограми, передачі (програми) організацій мовлення;

• наукові відкриття;

• винаходи, корисні моделі, промислові зразки;

• компонування (топографії) інтегральних мікросхем;

• раціоналізаторські пропозиції;

• сорти рослин, породи тварин;

• комерційні (фірмові) найменування, торговельні марки (знаки для товарів і послуг), географічні зазначення;

• комерційні таємниці [12, 13].

Об’єкти інтелектуальної власності умовно можна розділити на три групи, див. рис. 3.3.

Об’єкти інтелектуальної власності

Об’єкти промислової власності

Нетрадиційні об’єкти інтелектуальної власності

Об’єкти авторського права і суміжних прав

Винаходи

Сорти рослин

Літературні твори

Корисні моделі

Породи тварин

Художні твори

Промислові зразки

Топографії інтегральних мікросхем

Комп’ютерні програми

Торговельні марки

Комерційна таємниця

Бази даних

Географічні зазначення

Наукові відкриття

Виконання творів

Фірмові найменування

Раціоналізаторські пропозиції

Фонограми та відеограми

Передачі організацій мовлення

Рисунок 3.3 - Класифікація об’єктів інтелектуальної власності