СР№1 Типи пам’яті ПК. Пристрої виведення інформ.

Самостійна робота 1

Типи пам’яті ПК. Пристрої виведення інформації на папір. Засоби мультимедіа

У пам'яті комп'ютера зберігаються програми і інформація, яка обробляється. Основними характеристиками різноманітних типів пристроїв пам'яті є їх об'єм і швидкодія.

Вся пам'ять ПК по особливостях організації і використання розділяється на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня пам'ять ПК:

1. ОЗУ(RAM)

2. Кеш- пам'ять

3. ПЗП (DIOS)

4. ППЗУ(СMOS)

Зовнішня пам'ять ПК:

1. Гнучкі диски

2. Жорсткі диски

3. Стримери

4. Магнітооптичні диски

5. Знімні диски

6. Оптичні диски

7. DVD диски

Внутрішня пам'ять

Призначена для тимчасового збереження даних і програм. Процесор може безпосередньо звертатися тільки до тієї інформації, що зберігається у внутрішній пам'яті. При відключенні живлення інформація, яка міститься у внутрішній пам'яті, стирається.

ОЗУ - оперативний пристрій, що запам'ятовує, або, як ще говорять, оперативна пам'ять, є основним типом внутрішньої пам'яті комп'ютера. Продуктивність комп'ютера значною мірою визначається ємкістю ОЗУ і швидкістю доступу до її осередків. Часто для оперативної пам'яті використовують термін RАМ (Random Access Memory - пам'ять з довільним доступом). Об'єм оперативної пам'яті сучасних ПК досягає десятків і навіть сотень Мб.

Кеш-пам'ять (від англ. саsh - розмінна монета) - високошвидкісна пам'ять для прискорення доступу до оперативної пам'яті; використовується для збереження копій ділянок оперативної пам'яті, які використовуються найчастіше.

ПЗП - постійний пристрій, що запам'ятовує, є особливим видом внутрішньої пам'яті, вміст якого не змінюється впродовж експлуатації комп'ютера. ПЗП ще називають RОМ (Read Опlу Меmогу - пам'ять тільки для читання). У ПЗП зберігаються системні програми і дані, пов'язані з «життєзабезпеченням» комп'ютера. Оскільки велика їх частина пов'язана з обслуговуванням введення-виводу, вміст ПЗП іноді називають ВІ0S (Ваsіс Іnput-Оutput System - базова система введення-виводу).

ППЗУ - напівпостійний пристрій, що запам'ятовує, - мікросхема пам'яті дуже невеликого об'єму, яка використовується для збереження поточної конфігурації системи, а також поточного часу і дати. Така пам'ять виконана по спеціальною технологією СМ0S, що забезпечує низьке енергоспоживання.

Зовнішня пам'ять

Для роботи з пристроями зовнішньої пам'яті (дисковими носіями) використовуються дисководи, які забезпечують фізичний доступ до інформації, що зберігається на диску, і контролери дисків, які управляють обміном даних між комп'ютером і дисковою пам'яттю.

Гнучкі магнітні диски, або ГМД (FDD - Floрру Dick Dгіvе), дозволяють переносити інформацію з одного комп'ютера на іншій, а також зберігати інформацію, що не використовується на комп'ютері постійно.

Найбільш поширені ГМД розміром 3,5 і 5,25 дюйма - 89 і 133 мм. ГМД розрізняються своєю ємкістю (часто 1,44 Мб для дисків 3,5 дюйма і 1,2 Мб для 5,25 дюйма).

Жорсткі магнітні диски, або вінчестери (HDD Hard Disk Driver ), є основним типом носіїв для тривалого збереження інформації . Для захисту від механічних пошкоджень і пилу диск поміщений в герметичний металевий корпус, який встановлюється усередині системного блоку ПК. Існують і змінні жорсткі диски.

ОПТИЧНІ ДИСКИ (компакт-диски) є сучасним типом носіїв інформації, які відрізняються великою ємкістю і винятковою надійністю. Як правило, інформація заноситься на диск на заводі за допомогою високоточного лазера і далі не може бути змінена, тому оптичні диски ще називають CD-RОМ (Соmрасt DISK - Read Опlу Меmогу).

Існують також і CD-R - оптичні диски, на що можна здійснювати одноразовий запис, а також СD-RW (CD-Rewritable) -. оптичні диски, на що можна здійснювати багаторазовий запис.

Стримери - пристрою для запису інформації на касетах (картріджах) з магнітною стрічкою. Принцип дії стримера нагадує звичайний касетний магнітофон. За конструкцією розрізняють зовнішній і внутрішній стримери.

Магнітооптичні диски об'єднують переваги магнітної і оптичної технологій: інформація зберігається на магнітному носієві, захищеному прозорою плівкою, а її читання здійснюється за допомогою променя лазера (запис - загальною дією лазера і магнітного поля). Магнітооптичні диски випускаються двох розмірів - 3,5 і 5,25 дюйма.

Змінні диски (ZIP, JAZ - диски і жорсткі диски) - носії, аналогічні стаціонарним за принципом дії, але змінні, що забезпечує переваги резервного копіювання інформації.

Пристрої виведення інформації на папір

Принтер — устройство печати цифровой информации на твёрдый носитель, обычно на бумагу.

Принтеры имеют преобразователь цифровой информации (текст, фото, графика), хранящейся в запоминающих устройствах компьютера, фотоаппарата и цифровой памяти, в специальный машинный язык.

Принтеры бывают струйные, лазерные, матричные и сублимационные, а по цвету печати — полноцветные и монохромные. Иногда из лазерных принтеров выделяют в отдельный вид светодиодные принтеры.

Матричные принтеры, несмотря на то, что многие считают их устаревшими, все ещё активно используются для печати, (в основном с использованием непрерывной подачи бумаги, в рулонах) в лабораториях, банках, бухгалтериях, в библиотеках для печати на карточках, для печати на многослойных бланках (например, на авиабилетах), а также в тех случаях, когда необходимо получить второй экземпляр документа через копирку (обе копии подписываются через копирку одной подписью для предотвращения внесения несанкционированных изменений в финансовый документ).

Получили распространение многофункциональные принтеры, в которых в одном приборе объединены принтер, сканер, копир и факс. Такое объединение рационально технически и удобно в работе. Широкоформатные (А3, А2) принтеры иногда неверно называют плоттерами.

По распространённости лидером является струйная печать, второй — лазерная, третьей — термосублимационная, четвёртой — матричная. При струйном, лазерном и матричном способах печати линиатура составляет 300-80-30 lpi, и зависит от разрешающей способности устройства. При сублимационной печати линиатура получаемых полутонов более 300 lpi, поэтому наиболее массовое применение монохромные лазерная и матричная технологии находят при печати текстов и графики, а полноцветная термосублимационная технология используется в фотопринтерах. Цветная струйная печать показывает хорошие результаты при печати текстов, графики и фотографий.

К достоинствам лазерной печати относится высокая скорость печати и относительно небольшое время необходимое для преведения оборудования в состояние готовности. Однако для лазерных принтеров краситель(тонер) является не единственным материалом, используемым в процессе печати. В силу определенных процессов, являющихся составной частью процесса формирования изображения, износу подвергаются также некоторый другие узлы печатного картриджа. Наименьший среди узлов картриджа ресурс имеет т.н. фотобарабан (светочувствительный барабан). Впрочем, не смотря на утверджения производителей о том, что печатный картридж рассчитан на определенное количество отпечатанных страниц(для бюджетных аппаратов как правило 3 тыс. или меньше), ресурс собственно фотобарабана, как правило, значительно превышает заявленный производителем ресурс картриджа.

Запасные картриджи лазерных принтеров у многих фирм одноразовые и продаются в комплекте со светочувствительным барабаном, что относительно дорого. Это выгодно фирмам производителям, но не оправдано технически. В мире существует несколько производителей, производящих тонер, светочувствительные барабаны и другие детали, совместимые с оригинальными картриджами.

Лазерные принтеры печатают быстрее струйных и др. принтеров. Лазерные принтеры могут использовать разную (например, текстурную) бумагу и плёнки. Отпечатки с лазерного принтера более стойки к влаге, агрессивным средам, однако, поскольку тонеры изображения лазерного принтера термически напекаются на носитель, то, со временем, может происходить осыпание изображения, особенно если бумага подвергается механическому воздействию.

Главные конструктивные недостатки струйных технологий: проблемы с засыханием чернил и засорением сопел и дефекты воспроизведения слабоокрашенных фрагментов изображения.

Причин засорения сопел много. Например: а) на поверхности чернил образуется плёнка окисла, которая при полном израсходовании чернил картриджа устремляется в сопла, б) испарение воды из чернильной суспензии и загустение чернил, в) слипание зёрен в пигментных чернилах, г) чернила пригорают на термоэлементах и эта чешуя летит в фильтр и сопла и т. д.

Фильтры картриджа из поролона не достаточно эффективны и накапливают «мусор» при неоднократном использовании картриджа после перезаправки. При разрешении 4800dpi капли должны падать на бумагу с шагом 25,4\4800=0,0053 мм. При каждой распечатке термические или пьезоэлектрические насосы выталкивают из каждого сопла миллионы капель чернил ёмкостью от 1 пиколитра. При встрече с бумагой капля разбрызгивается, чернила впитываются и расплываются. Пятно чернил по диаметру получается примерно в 2 раза больше сопла, выбросившего каплю. Сопло имеет диаметр порядка 0,0053\2=2,6 микрон. Естественно, что засориться соплу диаметром менее 3 микрон очень просто. Какое-то из более 400 сопел печатающей головки обязательно засорится.

Другие недостатки струйных технологий: невысокая скорость полноцветной печати, обусловленная в основном растрированием и количеством дополнительных светлых цветов, выцветание красок изображения, «водобоязнь» отпечатков, при использовании водорастворимых чернил и осыпание изображения, при использовании пигментных чернил, чувствительность к сорту бумаги.

К достоинствам сублимационной печати относится возможность смешивать на носителе изображения (бумаге) цвета в достаточно широком диапазоне (до 6 бит каждого из базовых цветов). Наиболее светлые тона формируются в облачке красителя также естественно, как и более тёмные. У струйных принтеров эта задача частично решается, к сожалению, за счёт добавления чернильниц светлых тонов — то есть усложнения аппаратуры и удорожания печати. Не менее трудны пути решения этой задачи для лазерных технологий, где используют предварительное смешивание цветов на барабане с помощью магнитных добавок к тонеру или смешивание цветов на промежуточном носителе с последующей печатью на бумагу.

К серьёзным проблемам сублимационной печати можно отнести крайне медленный вывод фотографий (фото10х15 см печатается более 1 минуты) и чувствительность применяемых чернил к ультрафиолету. Комплекты для сублимационной печати пока ещё дороги (одно фото10х15 см стоит не меньше 0,4€, комплект на 100 листов стоит 35€).

Пло́ттер — устройство для автоматического вычерчивания с большой точностью рисунков, схем, сложных чертежей, карт и другой графической информации на бумаге размером до A0 или кальке.

Графопостроители рисуют изображения с помощью пера (пишущего блока).

Связь с компьютером графопостроители, как правило, осуществляют через последовательный, параллельный или SCSI-интерфейс. Некоторые модели графопостроителей оснащаются встроенным буфером (1 Мбайт и более).

Типы графопостроителей

• рулонные и планшетные

• перьевые, струйные и электростатические

• векторные и растровые

Назначение графопостроителей — высококачественное документирование чертежно-графической информации.

Графопостроители можно классифицировать следующим образом:

• по способу формирования чертежа — с произвольным сканированием и растровые;

• по способу перемещения носителя — планшетные, барабанные и смешанные (фрикционные, с абразивной головкой).

• по используемому инструменту (типу чертежной головки) — перьевые, фотопостроители, со скрайбирующей головкой, с фрезерной головкой.

Стриммер — запоминающее устройство на магнитной ленте с последовательным доступом к данным, по принципу действия — обычный магнитофон.

Преимущества: большая ёмкость (до 900 Гб), невысокая стоимость информационного носителя, стабильность работы, надёжность.

Недостатки: низкая скорость доступа к данным из-за последовательного доступа; большие размеры.

Основное назначение: Запись и воспроизведение информации, создание резервных копий данных.

В ЭВМ, выпускавшихся до момента появления и широкого распространения жестких дисков, устройства, аналогичные стримерам, использовались как основной постоянный носитель информации (ПЗУ). В дальнейшем, в мейнфреймах стримеры стали использоваться в системах иерархического управления носителями для хранения редко используемых данных.

Засоби мультимедіа

Що таке „мультимедиа". Термін «мультимедіа» походить від латинського слова media, що переводиться як «середовище або носій інформації». Таким чином, «мультимедіа» означає можливість роботи з інформацією в різних видах, а не тільки в цифровому вигляді, як у звичайних комп'ютерів. Перш за все, тут маються на увазі звукова і відеоінформація. Іншими словами, мультимедіа-комп'ютери повинні уміти відтворювати:

• Музику, мову і іншу звукову інформацію;

• Анімаційні фільми і іншу відеоінформацію.

Мультимедіа-комп'ютери. Мультимедіа-комп'ютери - це, природно, комп'ютери, здатні виконувати мультимедіа програми. Грубо кажучи, вважається, що для цього комп'ютер повинен бути оснащений дисководом для компакт-диск дисків, звуковою картою і акустичними системами. Є ще вимоги до швидкодії, об'єму оперативної пам'яті і т. Д., але і більшість сучасних комп'ютерів їм задовольняють.

Мультимедіа-модернізація. Багато фірм випускають так звані комплекти мультимедіа-модернізації, що включають звукову карту, колонки, дисковод для компакт-дисків і деяке програмне забезпечення. Покупка комплекту мультимедіа-модернізація - найпростіший спосіб перетворити звичайний комп'ютер на мультимедіа-комп'ютер. Проте ніхто не заважає придбати необхідні для модернізації компоненти окремо.

Використання модемів та факс модемів

Для всіх користувачів, охочих використовувати глобальні електронні мережі типу INTЕRNET, працювати з електронною поштою, отримувати ззовні офісу доступ до локальної мережі своєї фірми, посилати і отримувати факси за допомогою комп'ютера і т.д., необхідний модем або факс-модем. Модем - це пристрій для обміну інформацією з іншими комп'ютерами через телефонну мережу. Факс-модем - пристрій, що поєднує можливості модему і засобу для обміну зображеннями факсиміле з іншими факс-модемами і звичайними телефаксними апаратами. Більшість сучасних модемів є факс-модемами. Деякі модеми володіють голосовими можливостями і можуть, наприклад, використовуватися як автовідповідач.

Модеми бувають внутрішніми (у вигляді електронної плати, що підключається до шини ISA комп'ютера), зовнішніми - у вигляді окремого пристрою, і у вигляді РС-карти для підключення до портативного комп'ютера. Модеми відрізняються один від одного максимальною швидкістю передачі даних (2400, 9600, 14400, 19200, 28800, 33600, 56000 битий в секунду) і підтримуваними протоколами зв'язку. Більшість сучасних модемів працюють із швидкістю 14400-56000 бит/с і підтримують засоби виправлення помилок і стиснення даних. Для стійкої роботи на вітчизняних телефонних лініях імпортні модеми повинні бути відповідним чином адаптовані.