Терміни та визначення, що використовуються в концепції

Безпека - відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання будь-якої шкоди.

Безпека життєдіяльності людини - відсутність недопустимого ризику, пов'язаного з можливістю завдання шкоди організмові людини в будь-яких умовах її існування.

Ризик - усвідомлена можливість виникнення події з певними небажаними наслідками.

2. Методологічні основи освіти з бждл

Основу освіти з БЖДЛ становлять: системний підхід, діяльнісний підхід, принципи проектування діяльності.

2.1. Основні тенденції та проблеми освіти з бждл

Термін "Безпека життя і діяльності людини" як назва освітянсь­кого напряму з'явився трохи більше як 10 років тому і спочатку об'єднував три традиційні сфери: охорону праці, цивільну оборону і основи охорони довкілля. За останні роки цей напрям суттєво змінився – розширилася структура та поглибився рівень навчання.

Основними тенденціями в освіті з БЖДЛ є:

1. розширення тематики навчальних дисциплін, безпосередньо направлених на певні теми безпеки (від традиційних: охорона праці, цивільна оборона, безпека дорожнього руху тощо до: безпеки в побуті, екологічної безпеки, безпеки здоров'я, ергономіки та інше);

2. посилення інтеграційних процесів з гуманітарними та іншими дисциплінами і напрямами (наприклад, соціологія, психологія, суспільствознавство);

3. введення ряду дисциплін (чи окремих тем) з напряму БЖДЛ практично на всіх рівнях освіти, починаючи з початкової школи (безпека дорожнього руху, пожежна, радіаційна безпека тощо);

4. перехід від епізодичного до систематичного вивчення тематики з БЖДЛ упродовж всього терміну навчання громадян в навчальних закладах;

5. суттєве збільшення фахівців освіти, які залучаються до роботи над змістом, технологією, методами навчання з БЖДЛ, і які в переважній більшості не мають досвіду роботи над проблемою в цілому, а тільки над її окремими складовими; збільшення кількості кафедр, циклів та інших навчально-методичних структур, що безпосередньо забезпечують навчання з БЖДЛ;

6. розширення кількості напрямів фахової підготовки з окремих складових БЖДЛ (охорона праці в машинобудуванні, в гірництві, в будівництві, на транспорті тощо; пошуково-рятувальні роботи, пожежна безпека, управління екологічною безпекою та ін.);

7. продовження роботи зі стандартизації навчання в напрямі БЖДЛ: дисципліна "Безпека життєдіяльності" введена в освітньо-професійні програми бакалаврів всіх напрямів освіти як нормативна; навчальний предмет "Основи БЖД" введений як складова проекту Державного стандарту загальної середньої освіти;

8. збільшення чисельності Міністерств і відомств України, які згідно з чинними законодавчими та нормативними державними актами повинні організовувати і брати участь в роботі з навчання певних верств населення в сфері БЖДЛ: Національна Рада з безпечної життєдіяльності населення при Кабінеті Міністрів України, Урядові комісії з техногенно-еколо­гічної безпеки та з безпеки дорожнього руху, Міністерство з надзвичайних ситуацій, Мінпраці, Міністерство внутрішніх справ, інші відомства, центральні і регіональні адміністративні органи.

Таким чином, до освіти з БЖДЛ залучається велика кількість фахівців поза системою освіти, значна частина з яких не має систематичного досвіду навчання і підготовки кадрів.

Водночас мають місце певні негативні прояви в нинішній освіті з БЖДЛ. Головними з них, крім тих, що наведені вище в п.п. е) та h), є такі:

9. поява численних навчальних програм, що містять в своїй назві ключове слово "безпека", а за змістом часто суттєво відрізняєть­ся; практично не існує критеріальної бази з формування напряму і змісту навчан­ня з БЖДЛ;

10. системний підхід до навчання з напряму БЖДЛ не розвинутий; як наслідок - не визначається практична мета і результат навчання, реалізація яких очевидно має вплинути на радикальне зменшення таких негативних проявів, як високий рівень трав­матизму та смертності людей в Україні;

11. несумісність навчальних програм шкільної, професійно-технічної і вищої освіти;

12. зміст навчальних програм, підручників та інших методичних розробок, як правило, обмежений розглядом сукуп­ностей окремо взятих чинників природного, техногенного, антропогенного походження; шляхи забезпечення БЖДЛ розгля­даються тільки через запобігання шкоди здоров'ю від перелічених чин­ників; поки що панує технократичний підхід, за яким безпека людини як продукт соціального розвитку фактично не розглядається;

13. теоретичний науковий базис вирішення проблеми БЖДЛ як цілісний напрям відсутній; існують наробки в окремих галузях і по окремих складових (людський чинник в безпеці авіаційного транспорту, ядерній енергетиці тощо);

14. наявність багаторічної традиції в науці і освіті щодо методології аналітичного пізнання, яка призвела до диференційованого ба­чення світу та значної кількості наукових та освітянських дис­циплін і напрямів, що в даному випадку є об'єктивним гальмом прогресу освіти з БЖДЛ як світоглядної комплексної синтети­чної проблеми.

Висновок: Механічне накопичення різнопланових елементів проблеми БЖДЛ не дало нової якості в вирішенні проблеми безпеки, особливо в тому, що стосується світоглядних цінностей.