Становище жінки в сім‘ї

Статистика подав ще одну групу цифр, на перший погляд оптимістичну: в Україні за роки радянської влади невпинно зростала кількість дитячих садків і ясел. Якщо у 1959 р. налічувалось 4790 дошкільних дитячих закладів, то у 1992—вже 24000, тобто відбулося збільшення їх кількості в 5 разів. Ці цифри опосередковано свідчать про все більше залучення жінок до праці в народному господарстві. Нині співідншеня працюючих чоловіків і жінок майже рівне. Але це одночасно є доказом потрійного навантаження жінок: у_ праці, побуті і вихованні дітей. А оскільки домашнє господарство нині носить практично натуральний характер (бо жінка мусить все робити власними руками), а сфера послуг і побутового обслуговування знаходиться у зародковому стані, то на плечі жінок падає основний тягар подружнього життя. Такою є важка ціна жіночого рівноправ'я, і про це треба добре пам'ятати дітям, щоб вони з малих років допомагали матері у й нелегкий сімейній праці.

Критичні кониепції сучасної сім‘ї

Зазначені тенденції, що набрали воістину універсальних масштабів у світі і в нашій країні, збільшують кількість наукової літератури, в якій цей феномен зміни сучасної сім'ї дістає критичну оцінку і розглядається як такий, що знаходиться у стані кризи і навіть смерті. Вже згадуваний Дж.Голдторп виділяв 6 критичних точок зору з приводу сучасної сім'ї в західних наукових працях.

• Песимістичні твердження про занепад і руйнацію сім'ї; вони звичайно виводились з протиставлення сучасної сім'ї, сім'ї патріархальній в традиційних суспільствах (Р.Флетчер).

• Більш оптимістична точка зору про невідповідність інституту сім'ї сучасному індустріальному та постіндустріальному суспільству, але з сподіваннями, що сімейне життя зможе модифікуватися у відповідності до вимог часу (Б.Мар).

• Уявлення про те, що сім'я є гальмом на шляху суспільного поступу, бо своє основне завдання — соціалізацію дітей — вона виконує занадто добре, і дітям в сімї прищеплюються погляди і переконання, що не відповідають соціальній реальності, яка блискавично змінюється. Виховані і приготовані до певних умов життєдіяльності в суспільстві, діти, виходячи в соціальне життя, зустрічаються з новими умовами і ситуаціями, навичок пристосування до яких вони не одержали. Соме тому вони неспроможні жити в новому, зміненому соціальному оточенні і свідомо чи позасвідомо гальмують те нове, що зростає у суспільстві (В. Райх, Г.Маркузе).

• Критика сім'ї як оплоту грубості і насильства. Ця точка зору аргументується статистикою сімейних злочинів.

• Феміністська критика сім'ї як інструменту закріпачення жінки.

• Критика сім'ї за те, що вона частіше від інших соціальних інститутів створює передумови для психічних захворювань і розладів психічних станів внаслідок несприятливих сімейних обставин (Р.Лейн).

Нові форми сім'ї і шлюбу

Отже, в середовищі західних соціологів переважають думки щодо кризи і загибелі сім'ї. Багато з них вважає, що сім'я досягла стану глибокого розкладу і що цей процес є незворотнім. Однак Н.Смелзер зазначає, що серед західних дослідників є чимало таких, які, не закриваючи очі на певні негативні тенденції, висловлюють більш оптимістичні сподівання. Вони, як вказує Смелзер, позитивно ставляться до розладу нуклеарної сім'ї і очікують, що виникатимуть нові форми сім'ї і шлюбу, які сприятимуть створенню більш відповідного оточуючого середовища і збільшенню можливостей самовияву і самовиразу всіх членів сім'ї, інші соціологи вказують на вже існуючі нові форми сім'ї, тікі здаються незвичними і навіть шокуючими, але здобувають дедалі більшого розповсюдження у західному світі: шлюбні контракти на певний відтинок часу, шлюб з трирічним випробувальним терміном (без народження дітей), груповий шлюб, полігінія, «серійна моногамія» (тобто багаторазовий вступ до шлюбу), „консенсуальний шлюб" (тобто шлюб за згодою сторін, але без його реєстрації), «візитні союзи» (тобто роздільне проживання подружжя із зустрічами на короткий час — час нанесення візиту), шлюб між особами однієї статі, сімейне життя в комуні (типу ізраїльських кібутців або сімейних комун в американському суспільстві). Таким чином, щодо стану і перспектив розвитку сім'ї. В західних країнах існують досить відмінні точки зору, втілені у два різні гасла. Перше — «Прощавай, сім'я!», друге—„Чутки про смерть сім'ї надто перебільшені"(перифраза відомого о вислову Марка Твена, який прочитав у газеті некролог про самого себе).

Вітчизняні соціологи про сім'ю та її майбутнє. Вітчизняні соціологи також не схильні надто драматизувати стан сучасної сімї і розглядати її майбутнє лише у похмурій перспективі. Вони, звичайно, як і їх західні колеги, стурбовані наростанням негативних тенденцій і явищ у становищі сім'ї та внутрішньо сімейних стосунках, багато в чому зумовлених кризовим станом українського суспільства. Проте і вони зазначають появу позитивних змін, як от розширення свободи вибору для мужчин і жінок утвердження рівноправного положення і відносин, зростання рівноправ'я у сім'ях. Більші можливості контактів між поколіннями на загал більша орієнтація на сім'ю. На думку О.Якуби, численні опитування свідчать про те, що дедалі більша кількість людей в нашому суспільстві розглядає сім'ю як вищу цінність. Звідси й оптимістичні прогнози частини соціологів щодо розвитку сім'ї в XXI столітті як вільного союзу, заснованого на коханні, співробітництві, спільному веденні домашнього господарства і вихованні дітей.