Тема 4. Загальні положення криміналістичної техніки Питання

1. Поняття, завдання, система криміналістичної техніки.

2. Джерела та засоби криміналістичної техніки.

3. Прийоми і методи криміналістичної техніки.

4. Способи виявлення, фіксації, вилучення та дослідження матеріальних слідів злочину.

5. Комплекти науково-технічних засобів, що використовуються для виконання слідчих дій, оперативно-розшукових заходів та криміналістичних досліджень.

6. Можливості застосування криміналістичної техніки та сучасних технологій для отримання інформації про злочин.

Методичні вказівки з вивчення теми

При вивченні Розд. ІІ „Криміналістична техніка” студентам слід грунтовно підійти до розгляду питань, які входять до структури загальних положень криміналістичної техніки. Саме в ній закладені основи наукових положень, прийомів та методів, а також технічних засобів спрямованих на виявлення, фіксацію та вилучення речових доказів на місці вчинення злочину. Розібратися в джерелах криміналістичної техніки та технологій. Ознайомитися з правовими основами використання криміналіс­тичної техніки, його техніко-криміналістичним забезпеченням, у тому числі з комплектами криміналістичних засобів (валізи, пересувні криміналістичні лабораторії).

Вміти пояснити зародження, розвиток і сучасний стан криміналістичної техніки як розділу науки криміналістики та її практичну значущість у процесі розслідування злочинів. Вміти сформулювати мету та завдання₎ що вирішуються науково-технічними засобами, які використовуються в діяльності правоохоронних органів.

Завдання до самостійної роботи

Підготувати реферативні повідомлення на теми:

1. Загальні положення криміналістичної техніки та засто­сування науково-технічного забезпечення в розслідуванні й запобіганні злочинам.

2. Комплекти науково-технічних засобів, що використовуються в розкритті і розслідуванні злочинів.

3. Перспективи і проблеми розвитку криміналістичної техніки.

Список рекомендованої літератури:

Основний

Див. список основної літератури для всіх тем.

Додатковий

1. Аверьянова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика − М., 1999.

2. Гончаренко В.Н. Научно-технические средства в следственной практике. – Киев, 1984.

3. Грамович Г.И. Основы криминалистической техники. – Минск, 1981.

4. Салтевський М.В. Криміналістика, Підруч. У 2-х ч. − Харків, 1999. − Ч.1.

5. Криміналістика: Підруч. / За ред. Біленчука П.Д. − 2-е вид. Вип. і допю. − К.: Атіка, 2001.

6. Криміналістика: Підруч. для студентів юрид. Спец. Вищих закладів освіти / За ред. В.Ю.Шепітька. − К.: Видавничий дім "Інюре", 2001.

7. Кузьмічов В.Е.. Прокопенко Г.І. Криміналістика / Навч. Посіб. − К.: Юрінком Інтер, 2001.

8. Куркін В.О., Мотлях О.І. Криміналістика: криміналістична техніка: Навч. посіб. – К.: АПСВ ФПУ. – 2006.

Тема 5. Криміналістична ідентифікація і діагностика

Питання

Поняття і наукові засади криміналістичної ідентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності.

Види та форми криміналістичної ідентифікації. Ідентифікаційні ознаки і властивості, їх класифікація.

Ототожнення і встановлення групової належності. Об'єкти та суб’єкти криміналістичної ідентифікації.

дентифікуючий і відображуючий об’єкти. Поняття властивостей і ознак об’єкта.

Процес криміналістичної ідентифікації. Методика ідентифікаційних досліджень.

Значення криміналістичної ідентифікації в слідчій, судовій та експертній практиці.

Методичні вказівки з вивчення теми

Вивчення цієї теми студентами спрямоване несамперед на перевірку та закріплення знань з теорії криміналістичної ідентифікації, яке відіграє вагому роль у рослідуванні злочинів тієї чи іншої категорії.

Враховуючи ту обставину, що теорія криміналістичної іденти¬фікації є однією з найбільш розроблених окремих криміналіс¬тичних теорій, вона виконує своє пряме призначення – вста-новлення індивідуальної тотожності об’єктів, які мають безпосереднє відношення до вчиненого злочину, тобто, виділяє певну ознаку, яка є індивідуальним уособленням предмета чи прикмети, що здатний характеризувати об’єкт. Саме за наявності достатніх ознак об’єкта встановлюється їх тотожність в іншому випадку процес ідентифікації припиняється або, можливо, встановлюється їх групова приналежність.

Студенти повинні отримати знання теоретичного сприйняття цієї криміналістичної теорії, вміти визначити об’єкти, які піддаються ідентифікаці (ідентифіковані) і за допомогою яких проводиться ідентифікація (ідентифікуючі), розуміти поняття ідентифікаційного періоду.

Разом з тим їм слід засвоїти навички оцінки висновків експертних індентифікаційних досліджень у системі зібраних по справі доказів, оцінки його доказового значення в розслідуваній справі.

Завдання до самостійної роботи

Підготувати реферативні повідомлення на теми:

Наукові основи криміналістичної індентифікації, її значення у слідчій, експертній і судовій діяльності.

Ототожнення, встановлення групової належності. Проблеми ототожнення об’єктів, що не мають усталеної форми.

Загальні положення методики ідентифікаційного дослідження.

Сукупність індентифікаційних ознак як підстава для вирішення питання про тотожність об’єктів.

Набуття практичних вмінь та навичок:

Проаналізуйте запропоновані викладачем фабули завдань та письмово виділіть:

1) конкретні форми здійснення ідентифікації (пред'явлення для впізнання, ідентифікаційні експертизи, огляди і освідування, криміналістичні й оперативні обліки та ін.);

у формах види ідентифікації (за матеріально фіксованими відображеннями ознак, за ознаками загального походження тощо);

об'єкти і суб'єкти ідентифікації;

ідентифікаційні ознаки та властивості;

етапи (стадії) методики експертного дослідження;

випадки проведення діагностичних досліджень;

стадії проведення діагностичних досліджень

Список рекомендованої літератури:

Основний

Див. список основної літератури для всіх тем.

Додатковий

Авер’янова Т.В., Белкин Р.С., Корухов Ю.Г., Россинская Е.Р. Криминалистика: Учеб. − М.,1999.

Андреев И.С., Грамович Г.И., Порубов Н.И. Криминалистика. − Минск, 1997. Разд. І.Гл.2.

Белкин Р.С. Курс криминалистики. В 3-х т. − М., 1997. − Т. 2. Гл.8.

Зотов Б.Л. Идентификация в криминалистике. − М., 1973.

Колдин В.Я. Идентификация и ее роль в установлении истины по уголовным делам. – М., 1969.

Колдин В.Я. Идентификация при расследовании преступлений. − М., 1978.

Колмаков В.П. Методология судебной идентификации. – Киев, 1970.

Колмаков В.П. Идентификационные действия следователя. − М, 1977.

Корухов Ю.Г. Криминалистическая диагностика в расследовании преступлений. − М., 1998.

Потапов С.М. Принципы криминалистической идентификации // Сов. государство и право. − 1940. − № 1. − С. 66—81.

Салтевський М.В. Криміналістика: Підруч. У 2-х т. − Харків: Основа, 1999. − Ч.1.

Салтевский М.В. Идентификация и установление групповой принадлежности. − Xарьков, 1965.

Салтевский М.В. Идентификация и информация // Правоведение. − 1965. − №З. − С. 84-90.

Салтевский М.В. Криминалистика в современном изложении юристов. − Xарьков, 1996. Гл. 5.

Сегай М.Я. Криминалистическая идентификация и особенности ее применения в отдельных видах криминалистической экспертизы. − Киев, 1959.

Сегай М.Я. Методология судебной идентификации. − Киев, 1970.

Шевченко Б.Й. Теоретические основы трассологической идентификации в криминалистике. − М., 1975.

Модуль ІІІ. Криміналістична трасологія