- •Тема 1. Загальна характеристика витрат
- •Сутність витрат, їх різновиди та класифікації.
- •Напрями аналізу структури витрат.
- •Співвідношення витрат і собівартості продукції.
- •Запитання по темі:
- •Тема 2. Система управління витратами
- •1. Склад і характеристика елементів системи управління витратами.
- •2. Характеристика зв’язків між елементами системи управління витратами.
- •3. Управлінський і фінансовий аспекти формування витрат підприємства.
- •Запитання по темі:
- •Тема 3. Формування витратза місцями і центрами відповідальності
- •Мета і принципи організації управління витратами за центрами відповідальності.
- •Методичні основи планування витрат підрозділів підприємства.
- •Прийоми розподілу витрат допоміжних та обслуговуючих підрозділів між основними підрозділами за складання кошторисів і визначення собівартості продукції.
- •Вихідні дані для обчислення витрат основнихвиробничих підрозділів за послугами підрозділівдопоміжного і обслуговуючого виробництв, %
- •Прямий розподіл витрат підрозділів допоміжного та обслуговуючого виробництв, грн
- •Розподіл витрат підрозділів допоміжногота обслуговуючого виробництвза методом взаємних послуг, грн
- •Запитання по темі:
- •Тема 4. Методичні основи обчислення собівартості окремих виробів
- •Економічна роль калькулювання, його види і методи.
- •Особливості калькулювання в одно-, багатопродуктовому та сумісному (комплексному) виробництвах.
- •Специфіка обчислення собівартості продукції на етапах її розроблення та освоєння виробництва.
- •Запитання по темі:
- •Тема 5. Контроль витрат і стимулювання економії ресурсів
- •Функції обліку та аналізу витрат.
- •Умови порівнянності фактичних і планових витрат.
- •Форми стимулювання економії ресурсів.
- •Запитання по темі:
- •Тема 6. Аналіз системи «витрати—випуск—прибуток» як інструмент обґрунтування виробничо-маркетингових рішень
- •Економічна сутність показників, за якими аналізується система «витрати—випуск—прибуток».
- •Методика обчислення показників, за якими аналізується система «витрати—випуск—прибуток».
- •Взаємозв’язок і роль показників в прийнятті господарських рішень.
- •Запитання по темі:
-
Специфіка обчислення собівартості продукції на етапах її розроблення та освоєння виробництва.
Дуже важливе прогнозне визначення собівартості виробів на етапах розроблення їх та освоєння виробництва. Його методи наведено на рис. 4.1.
Рис. 4.1. Методи прогнозного обчислення собівартостівиробів на етапах їх розроблення
За методом питомих витрат
,
де Сн — собівартість нового виробу;
Сб.п — питома собівартість аналогічного (базового) виробу;
Рн — параметр нового виробу, що є вирішальним для його собівартості.
За баловим методом
,
де Сбал — собівартість одного балу для базового виробу (виробів);
h — кількість врахованих балів;
Бі — кількість балів для і-го параметра нового виробу.
За кореляційним методом:
-
для лінійної форми зв’язку
Сн = а0 + а1 х1 + ... + аn xn;
-
для степеневої форми зв’язку
,
де а0 — число, що показує ступінь впливу неврахованих факторів;
а1, а2 … — величини, які показують вплив відповідних параметрів виробу на собівартість;
х1, х2 ... — кількісні показники параметрів виробу.
За агрегатним методом
де n — кількість агрегатів (конструктивних одиниць), з яких складається виріб;
Саі — собівартість і-го агрегату;
См — витрати на загальний монтаж агрегатів.
Величина Са обчислюється за одним із розглянутих методів, а См — на основі експертної оцінки.
У процесі освоєння виробництва собівартість продукції знижується (рис. 4.2).
Рис. 4.2. Зміна
собівартості
нового
складного виробу
в процесі освоєння
серійного
виробництва
Ступінь освоєння виробництва, а отже, й собівартість залежать від кількості виробів, випущених від початку виробництва. Що більше виготовлено виробів, тим більше повторень процесів і, відповідно, більший досвід виробників, вищий рівень оснащеності виробництва.
Емпірично встановлено, що за кожного подвоєння кількості виробів з моменту освоєння собівартість їх знижується на ту саму відносну величину. Ця закономірність виражається формулою
де Сні — собівартість і-го виробу від початку випуску;
Сн1 — собівартість першого виробу;
Ni — порядковий номер виробу від початку освоєння;
b — показник степеня, що характеризує темп зниження собівартості у період освоєння.
Така закономірність властива для серійного виробництва складної продукції (літаків, космічних об’єктів, унікальних верстатів тощо).
Запитання по темі:
-
Для чого складаються калькуляції на продукцію і яка їх роль в управлінні витратами?
-
Поясніть, що є об’єктами калькулювання на підприємстві.
-
Що таке калькуляційна одиниця і як вона визначається?
-
Які види калькуляцій розробляються на промисловому підприємстві та яке їх призначення?
-
У чому полягають сутність, переваги і вади калькулювання за повними витратами?
-
У чому полягають сутність, переваги і вади калькулювання за неповними витратами?
-
В якому випадку методи обчислення собівартості продукції за повними і неповними витратами призводять до різної величини операційного прибутку за певний період часу?
-
Як обчислюється собівартість одиниці продукції в однопродуктовому виробництві?
-
У чому специфіка і проблема калькулювання у багатопродуктовому виробництві?
-
Поясніть методику обчислення прямих витрат за калькулювання.
-
Які можливі бази розподілу загальновиробничих витрат за калькулювання?
-
Які позитивні та негативні сторони методики розподілу загальновиробничих витрат пропорційно основній заробітній платі виробничих робітників?
-
З’ясуйте сутність і позитивні сторони методики розподілу витрат на утримання та експлуатацію машин й устаткування на основі собівартості машино-години роботи.
-
Як можна розподілити адміністративні витрати і витрати на збут у разі калькулювання за повними витратами?
-
З’ясуйте можливі методи визначення собівартості окремих продуктів у сукупному (комплексному) виробництві.
-
Як можна визначити орієнтовну собівартість нових виробів на етапі їх розроблення (проектування)?
-
Поясніть динаміку собівартості нових складних виробів на етапі освоєння їх виробництва.