1. Генезис науки; наука в сучасному світі.

2.Взаємодія природничих, технічних та суспільних наук, їх поділ на фундаментальні та прикладні.

3.Логічна структура науки: ідеали і норми науковою пізнання, наукова картина світу, закони.

4. Наукове пізнання та його складові елементи.

5.Тенденції розвиту сучасної методології науки.

6 Філософська концепція творчості.

7 Рівні наукової творчості : предметно-практична, духовно-практична, духовно-теоретична.

8 Форми наукової творчості, раціоналістична, інтуїтивна, позасвідома, духовно-космологічна, догматична.

9 Сфери творчості: наукова, технічна, художня.

10 Інтуїція і творчість.

11 Творчість і особа. Психологічні особливості творчої особи.

12 Техніка і технологія як предметні форми буття наукового знання.

13 Специфіка технічних наук і їх місце в структурі людської діяльності і культури.

14 Роль науки і техніки в становленні теорії самоорганізації як нового світобачення природи і суспільства.

15 Технічна діяльність як процес самореалізації і самовираження людини

16 Проблема гуманітаризації науково-технічного знання і соціальна відповідальність вченого.

17 Філософія техніки і проблема розробки філософської методології як теоретичної бази технічної діяльності.

18 Інженерна діяльність і інженерне мислення.

19, Взаємозв'язок мистецтва, науки і техніки.

20 Досягнення науки і техніки як підвалини розвитку культури.

21 Критерії понять: схильність, здібність, обдарованість, талановитість, геніальність у творчості.

22Цілі і функції техніки.

23 Філософські дослідження феномена техніки.

24 Основні етапи історичного процесу розвитку техніки.

25 Проблема взаємодії людини і комп'ютера.

26 Соціальний і технічний прогрес та проблеми демонізма техніки..

27 Людина, суспільство і природа: проблеми екології

28 Власність як форма соціальних відносин.

29 Сутність і соціальний зміст ринкових відносин.

30. Сутність і складові соціально-економічного управління.

1. Генезис науки; наука в сучасному світі.

Наука в сучасному світі посідає центральне місце. Цей факт є безперечним, хоча ставлення до науки І оцінки ЇЇ ролі в історії людства можуть бути досить неоднозначними і навіть протилежними - від піднесення науки, перетворення її на певний культ, до звинувачення її у всіх бідах людства.

У сучасній культурі сформувалися дві позиції до оцінки долі та значення науки в суспільстві - сцієнтизм і антисцієнтизм.

Сцієнтизм - це абсолютизація стилю І методів «точних» наук, проголошення науки вищою культурною цінністю з одночасним виявом зневаги до соціально-гуманітарної, світоглядної проблематики, що ніби-то не має пізнавального значення. Сцієнтизм - це прояв експансії науки, її прагнення повністю «онаучити» людину та її буття, залишитися інструментом влади і панування над природою.

Гуманітарний підхід, антисцієнтизм звертає увагу на негативні непе-редбачувані наслідки науково-технічної революції, піддає критиці прояви дегуманізації науки, випадки «заангажованості» сучасної науки, її зв'язки з політичними, воєнними, корпоративними структурами і служіння їм.

Наука - це така сфера людської діяльності, основна роль якої полягає в отриманні і теоретичній систематизації об'єктивних знань про дійсність. Наука прагне до логічного, максимально узагальненого об єктивного знання. Безпосередніми цілями науки є опис, пояснення і передбачення процесів і явищ, які складають предмет її дослідження.

Формування науки як специфічного знання історично було пов'язане зі створенням перших теоретичних систем. Це відбувається у стародавній Греції в IV ст. до н.е., коли з'являються перші теоретичні розробки у галузі математики, зроблені Евклідом і Архімедом. Формування ж науки як професійної діяльності відбувається пізніше, - починаючи з XVII ст. Виникнення класичної європейської науки було пов'язане з природознавством, яке поєднало експериментальний метод дослідження з математичними методами аналізу досвідних даних.

З плином Історії наука стає продуктивною силою суспільства і найважливішим соціальним інститутом. На межі ХІХ-ХХ ст. виникає новий спосіб організації науки - розгортається система науково-дослідних інститутів, наукових лабораторій з потужною технічною базою. Це наблизило наукову діяльність до форм сучасної індустріальної праці. До кінця XIX ст. наукг відігравала допоміжну роль у виробництві і розвивалася відносно відокремлено від техніки. З початку XX ст. наука вже випереджає розвиток техніки і виробництва, а з середини XX ст. стає провідною продуктивною силої і з'єднується з технікою в єдиний комплекс: здійснюється науково-технічне революція. Наприкінці XX ст. відбувається ще одна наукова революція, пов'язана з появою інформаційних технологій. Виникає явище, що набуло назви технонауки, тобто індустрії баз знань і надскладних інформаційню систем.

Дослідженням науки, різних її сторін присвячений цілий комплекс наукових дисциплін, серед яких можна назвати історію науки, логіку науки соціологію науки, психологію наукової творчості. Вивчає науку і філософія. Філософія і методологія науки - така галузь філософського знання, що досліджує сутність науки, проблеми її виникнення, структуру наукового знання, наукові революції, ідеали науки, норми і цінності наукового співтовариства, функції та особливості наукового дослідження.